Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №643/4455/24 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/4455/24

Провадження № 2/643/182/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Харченко А.М.

за участю секретарів судового засідання – Іщенко Ю.Д., Риндіч О.Б., Кашуби Ю.Г.,

Пантак В.О.

представника відповідача – адвоката Вільчинського А.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором 501379755 у розмірі 238943,32 грн. та суму сплаченого судового збору. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 26.10.2021 року ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту №501379755. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати Позичальнику, тобто ОСОБА_1 кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від Банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 238943,32 коп. 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року. З метою досудового добровільного врегулювання спору на адресу позичальника направлено Досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань. Дана вимога залишена відповідачем без реагування. Загальна сума заборгованості станом на 14.09.2023 року – 238943,32 грн., з яких: 172128,96 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 66814,36 грн. – заборгованість по відсотках.

07.05.2024 року ухвалою Московського районного суду м. Харкова провадження по вищезазначеній справі відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06.08.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в особі представника – адвоката Стороженко Д.І., в якому проти позовної заяви заперечує, вважає її необґрунтованою, поданою з метою ввести суд в оману з наступних підстав. Позивачем надано суду неправдиву інформацію, оскільки кредитний договір між сторонами ніколи не укладався, кошти не надавались та жодних зобов`язань між сторонами не виникало. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач зазначає між позивачем та відповідачем начебто було укладено кредитний договір №501379755 від 26.10.2021, тоді як долучає до позовної заяви невідомого походження оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту з даними позивача проте без підпису. ОСОБА_1 стверджує, що такий документ побачила вперше, ніколи не підписувала та жодних оферт чи будь-яких інших форм договорів не заключала та не підписувала. Оферта за своїм змістом є лише пропозицією однієї сторони про намір укласти договір з другою стороною. Натомість, позивачем вказано, що шляхом укладання оферти, під яким мається на увазі договір, було надано кредит відповідачеві, що суперечить процедурі укладання такого договору, не відповідає нормам ЦК України та не може породжувати обов`язки для тієї чи іншої сторони. Всупереч викладеним в позовній заяві обставин, до її матеріалів, додано документи, з яких вбачається, нібито, що ОСОБА_1 , 26 жовтня 2021 року надала банку оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501379755 обслуговування кредитної картки та Відкриття відновлювальної кредитної лінії на підставі Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який укладений між ОСОБА_1 та банком, строк для акцепту Банком 30 робочих днів з моменту отримання банком оферти. З оферти та інших матеріалів справи не вбачається за можливе встановити волевиявлення на надання оферти на укладення угоди про надання кредиту № 501379755, оскільки оферта не містить його засвідчення ні шляхом електронного підпису, ні шляхом підпису від руки. Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 було підписано цю оферту електронним підписом, в матеріалах справи немає. Як вбачається з оферти на укладання угоди про надання кредиту №501379755 від 26.10.2021 грошові кошти в сумі 196000 грн. повинні бути видані шляхом переказу коштів на рахунок № НОМЕР_2 . Водночас в матеріалах справи міститься лише квитанція про перерахування коштів в сумі 196000 грн. від платника ОСОБА_1 НОМЕР_3 до отримувача ОСОБА_1 НОМЕР_4 про нібито надання кредиту за кредитним договором №501379755 від 26.10.2021, що не є та не може бути підтвердженням про надання кредиту, оскільки реквізити не відповідають умовам, які зазначені в оферті. Відповідач стверджує, що жодних кредитних коштів вона не отримувала. З виписки по особовим рахункам, що долучені до позову позивачем вбачається, що нібито на рахунок НОМЕР_4 платником ОСОБА_1 здійснювалось перерахування коштів на рахунок НОМЕР_3 отримувача ОСОБА_1 . Отже, з такої виписки вбачається, що перерахування коштів у різні періоди в різних сумах сплачувалось ОСОБА_1 – ОСОБА_1 – одній і тій самій особі. Зазначене, на думку відповідача, лише підтверджує відсутність договірних відносин між сторонами з надання кредиту та реквізити, що вказані у виписці по рахунку не відповідають умовам, які зазначені в оферті. Крім іншого, вказані обставини не можуть бути свідченням конклюдентних дій та підтвердженням укладання угоди про надання кредиту. Крім того, позивач не має законних прав в силу вимог законодавства щодо надання коштів у позику через відсутність ліцензії у позивача на здійснення такого виду діяльності, а отже договір, який на думку позивача було укладено та начебто наявна кредитна заборгованість не породжує жодних правових наслідків та є нікчемною. В задоволенні позову просили відмовити в повному обсязі.

Крім того, 05.08.2024 представник відповідача, в особі представника – адвоката Стороженко Д.І., через систему «Електронний суд» направила суду заяву, в якій просила виключити оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту від 26.10.2023 з числа доказів на підставі ч.11 ст. 83, ч.1 ст. 78, ст. 100 ЦПК України через недопустимість, неналежність та недостовірність таких доказів; виключити (відхилити) з числа доказів додані до позовної заяви позивачем виписки по особовим рахункам з 26.10.2021 по 14.09.2023 на підставі ч.11 ст. 83, ч.1 ст. 78 ЦПК України через недопустимість, неналежність та недостовірність таких доказів.

06.08.2024 представник позивача – адвокат Рудницький Ю.І. через систему «Електронний суд» направив суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналогу власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3 ст. 207 ЦК України). 26.10.2021 між сторонами у справі укладено кредитний договір у формі електронного документу з використанням відповідачем електронного підпису, на підставі якого ним був отриманий кредит: сума/ліміт якого становлять 196000 гривень. Процентна ставка – 35,0% річних. Доказом отримання готівкових коштів є Меморіальний ордер № 651892679 від 26.10.2021 року. Загальні засади функціонування платіжним систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Внутрішньобанківські операції оформлюються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (пункти 46, 47 Постанови НБУ від 4 липня 2018 року № 75). Згідно з п.п. 37, 41 розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 передбачено, що одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу». Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. З викладеного вище вбачається, що меморіальний ордер є первинним документом, що містить відомості про операцію банку, а отже наданий позивачем суду меморіальний ордер є належним, допустимим та достатнім доказом надання кредиту згідно з умовами Кредитного договору. Так, виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта, так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника. Долучений банком до матеріалів справи розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містять детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також включає суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду. З огляду на викладене, позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, на думку позивача, підлягає задоволенню в повному обсязі. Просили позов АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

29.08.2024 представник позивача – адвокат Рудницький Ю.І. через систему «Електронний суд» направив суду довідку про ідентифікацію відповідача.

Згідно з ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2024 року суд перейшов від розгляду в спрощеному до загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання в цивільній справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 22.01.2025 клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Стороженко Д.І. про витребування доказів задоволено частково. Витребувано з Акціонерного товариства “СЕНС БАНК»: оригінал Кредитного договору, який був підставою подання позову; докази того, що оригінал укладеної угоди № 501.379755 від 26.10.2021 перебуває у Акціонерного товариства «СЕНС БАНК».

Крім того, 22.12.2025 представник відповідача, в особі представника – адвоката Стороженко Д.І., через систему «Електронний суд» направила суду заяву, в якій просила виключити оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту від 26.10.2021 з числа доказів на підставі ч.11 ст. 83, ч.1 ст. 78, ст. 100 ЦПК України через недопустимість, неналежність та недостовірність таких доказів; виключити акцепт від 26.10.2021 з числа доказів на підставі ч.11 ст. 83, ч.1 ст. 78, ст. 100 ЦПК України через недопустимість, неналежність та недостовірність таких доказів; виключити з числа доказів додані до позовної заяви позивачем виписки по особовим рахункам з 26.10.2021 по 14.09.2023 на підставі ч.11 ст. 83, ч.1 ст. 78 ЦПК України через недопустимість, неналежність та недостовірність таких доказів; виключити з числа доказів доданий до позовної заяви позивачем меморіальний ордер 26.10.2021 на підставі ч.11 ст. 83, ч.1 ст. 78 ЦПК України через недопустимість, неналежність та недостовірність таких доказів.

21.03.2026 представник відповідача – адвокат Вільчинський А.В., який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду направив суду клопотання, в якому просив визнати факт зловживання процесуальними права позивачем, вилучити кредитний договір, оферту, меморіальний ордер, виписку по рахунку зі списку доказів по справі; визнати відсутність предмету спору; закрити провадження у справі на підставі ч.1 п.2 ст. 255 ЦПК України; всі судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою суду від 24.03.2026 в задоволенні клопотання представника відповідача – адвоката Вільчинського А.В. про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору відмовлено, закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 05.05.2026 визнано явку представника позивача Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» обов`язковою з можливою участю у судовому засіданні в режимі відеоконференції у цій справі.

Ухвалою суду від 01.07.2026 повторно визнано явку представника позивача Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» обов`язковою з можливою участю у судовому засіданні в режимі відеоконференції у цій справі, доведено до керівництва Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» щодо неналежного виконання ухвали суду від 22.01.2025 про витребування доказів та неявку представника позивача в судове засідання і відсутність зв`язку в період розгляду справи в режимі відеоконференції.

Представник позивача – адвокат Рудницький Ю.І. про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, направив суду заяву, в якій позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі та не заперечував у разі неявки відповідача проти винесення заочного рішення у справі.

Представник відповідача – адвокат Вільчинський А.В., який приймав в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та в позові просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на вищенаведене.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом - Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль» або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Судом встановлено, що 26.10.2021 року ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) уклала з АТ «Альфа Банк» кредитний договір у формі електронного документу з використанням відповідачем електронного підпису, на підставі якого нею був отриманий кредит сума/ліміт якого становить 196000.00 гривень строком на 54 місяці. Процентна ставка – 35,0% річних. Дата повернення кредиту – 26.04.2026 року.

Доказом отримання готівкових коштів є Меморіальний ордер № 651892679 від 26.10.2021 року.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначає Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Пунктом 22.1 статті 22 вказаного Закону встановлено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

При цьому відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документ, який містить відомості про господарську операцію є первинним документом.

Первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку операцій банку (п.42 Постанови Правління НБУ від 4 липня 2018 року № 75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України».

Пунктом 44 Постанови НБУ від 04 липня 2018 року № 75 визначено, що первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками:

1)за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків; внутрішні (оформлені в банку);

2)за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками також оформляються меморіальними ордерами (пункти 46, 47 Постанови НБУ від 4 липня 2018 року № 75).

Згідно з п.п. 37, 41 розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних систем, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 передбачено, що одним з реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу». Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Таким чином, суд вважає, що меморіальний ордер є первинним документом, що містить відомості про операцію банку, а отже наданий позивачем суду меморіальний ордер є належним допустимим та достатнім доказом надання кредиту згідно з умовами Кредитного договору.

Так, виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта, оскільки є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Тому суд вважає, що є належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість відповідача.

Долучений банком до матеріалів справи розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також включає суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).

Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед Банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від Банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту.

25.01.2024 Акціонерним товариством «СЕНС БАНК» на ім`я ОСОБА_1 направлялася досудова вимога щодо виконання договірних зобов`язань, яка залишена без виконання.

Позичальник своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 238943,32 коп.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Між сторонами укладена оферта на укладення угоди про надання кредиту № 5013379755 від 26.10.2021 з Додатком № 1 Графіком платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, Акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501379755, паспорт споживчого кредиту; довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , з якою укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», укладеного між Банком та Клієнтом, ідентифікований АТ «СЕНС БАНК».

З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3)сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зі змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-який час.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за Угодою про надання споживчого кредиту № 501379755 від 26.10.2021 року станом на 14.09.2023 року – 238943,32 грн., з яких: 172128,96 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 66814,36 грн. – заборгованість по відсотках.

Суд вважає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором 501379755 у розмірі 238943 грн. 32 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» судовий збір у розмірі 2867 грн. 32 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором 501379755 у розмірі 238943 (двісті тридцять вісім тисяч дев`ятсот сорок три) грн. 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 32 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складене 13 жовтня 2026 року.

Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Харченко А.М.