Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №642/8509/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

13.10.2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 642/8509/26

Провадження №1-кп/642/1128/26

13 жовтня 2026 року

м. Харків

Холодногрірський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченої – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026226260000221 від 27.08.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харкова, громадянки України, з вищою освітою, вдова, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштованої, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима: 14.09.2022 Ленінським районним судом м.Полтави за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 20.11.2023 замінено покарання, призначене вироком Ленінського районного суду м.Полтави від 14.09.2022 у вигляді несплаченої суми штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн., на покарання у виді громадських робіт на строк 240,00 год.,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

Так, вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 14.09.2022 ОСОБА_4 визнано винною у чинні кримінального проворукримільного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

15.10.2022 вказаний вирок набрав законної сили та з 28.11.2022 перебував на виконанні у Холодногірському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, де засуджена ОСОБА_4 перебувала на обліку.

У зв?язку з неможливістю сплати штрафу, внаслідок відсутності для цього достатніх грошових коштів, на підставі подання Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 20.11.2023 ОСОБА_4 замінено покарання у виді несплаченої суми штрафу в розмірі 17000 грн. на покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.

28.11.2023 вказана ухвала набрала законної сили та з 25.02.2024 перебуває на виконанні у Холодногірському районному відділу філії Державної установи «Центр пробації в Харківській області, де засуджена ОСОБА_4 перебувала на обліку.

У період з 05.02.2024, тобто з часу прийняття Холодногірським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 20.11.2023 до виконання, до 28.09.2026 засуджена ОСОБА_4 , будучи обізнаною про наявність вищевказаної ухвали суду, та розуміючи вимоги вищевказаного судового рішення щодо заміни покарання у виді штрафу на покарання у виді громадських робіт та необхідність відбути призначене покарання, діючи умисно та протиправно ухилилася від відбування призначеного покарання у виді громадських робіт за наступних обставин.

Так, протягом 2024, 2025 та 2026 років засуджена ОСОБА_4 до Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації в Харківській області для визначення порядку та умов відбування покарання у виді 240 годин громадських робіт.

Проте, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на ухилення від відбування призначеного покарання, засуджена ОСОБА_7 до Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області умисно не з?являлася, відбувати покарання не бажала, постійно вигадуючи різні нібито поважні причини щодо неможливості відбування призначеного покарання, не надаючи при цьому до уповноваженого органу з питань пробації підтверджуючих поважність причин документів.

Крім цього засуджена ОСОБА_4 у 2024, 2025 та 2026 роках умисно відмовлялася отримувати від службових осіб Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області будь-які документи, які зобов?язують її відпрацювати покарання у виді 240 годин громадських робіт.

Також у 2024, 2025 та 2026 роках, коли засуджену ОСОБА_4 затримували працівники поліції під час проведення оперативно-розшукових заходів з її розшуку, якій проводився на підставі матеріалів Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, остання, розуміючи наслідки ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, у виді притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.389 КК України, діючи умисно, надавала пояснення, у тому числі письмові, що зобов`язується відпрацювати 240 годин громадських робіт на визначеному для цього об?єкті - КП «ШЛЯХРЕМБУД», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, 20, проте у подальшому, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на ухилення від відбування покарання, до уповноваженого органу з питань пробації та КП «ШЛЯХРЕМБУД» не з?явилася та покарання у виді 240 годин громадських робіт не відбувала.

При цьому у 2024, 2025 та 2026 роках службові особи Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, виконуючи вимоги ст. ст. 36, 37, 38, 39, 40 КВК України та розділу VII «Виконання покарання у виді громадських робіт» Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов?язаних з позбавленням затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 N? 272/5, неодноразово вживали заходи, спрямовані на направлення засудженої ОСОБА_4 до КП «ШЛЯХРЕМБУД» для відбування покарання, шляхом її викликів (усних та письмових), направлення письмового попередження від 09.05.2024 про притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 389 КК України, а також залучення органів поліції для розшуку засудженої ОСОБА_4 та забезпечення явки до відповідних органів для відбування призначеного покарання.

ІІ. Позиція обвинуваченої щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду

Під час судового розгляду обвинувачен а ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю та пояснила, що вчинила його при вищезазначених обставинах, не оспорювала фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті.

Свої дії ОСОБА_4 піддала критичній оцінці та висловила жаль щодо скоєного, активно сприяла розкриттю злочину, щиро каялася.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Обвинувачена ОСОБА_4 вважала недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію також висловив прокурор та захисник.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст визнаних фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачена ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, тобто ухилення засудженої від відбування покарання у виді громадських робіт.

ІV. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також мотиви суду при призначенні покарання

Вивченням відомостей про особу обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що вона має вищу освіту, вдова, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працює, раніше судима вироком Ленінського районного суду м.Полтави від 14.09.2022 за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 20.11.2023 їй замінено покарання, призначене вироком Ленінського районного суду м.Полтави від 14.09.2022 у вигляді несплаченої суми штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн., на покарання у виді громадських робіт на строк 240 год., не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, вину визнала повністю, щиро розкаялася, що ґрунтується на критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, її осуді, висловила жаль щодо скоєного.

Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину обвинуваченою ОСОБА_4 визнається судом обставинами, які пом`якшують її покарання.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ч.1 ст.67 КК України, судом не встановлено.

Кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди не завдано.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

За таких обставин, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є нетяжким злочином, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винної, позицію прокурора по справі, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у вигляді пробаційного нагляду в межах санкції ч.2 ст.389 КК України,

Відповідно до ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Крім того, відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування

основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також

коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до

набрання ним законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2020 року по справі № 766/39/17.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, кримінальне правопорушення - проступок, передбачений ч.2 ст.389 КК України ОСОБА_4 вчинила, не виконавши вирок Ленінського районного суду м.Полтави від 14.09.2022 за ч.1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, покарання замінене ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 20.11.2023 на громадські роботи у вигляді 240 годин, тому суд при призначенні покарання, керується положеннями ст. 71 КК України.

Так, правила складання покарань визначені положеннями ст. 72 КК України.

Але, положення ст. 72 КК України прямо не передбачають можливості переведення покарання у виді громадських робіт в покарання у виді пробаційного нагляду, а також не передбачають можливості їх самостійного виконання.

Положення ч. 4 ст. 3 КК України, якими забороняється застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією, стосується не всіх норм КК України, а лише тих, які встановлюють протиправність і караність діянь, тоді як норми ст. 72 КК України за своєю суттю є регулятивними.

Таким чином, використання суміжних еквівалентів для перерахунку одного виду покарання в інший є не застосуванням кримінального закону за аналогією, а використанням наявної в законі техніко-законодавчої схеми.

При цьому з кількох можливих співвідношень різних видів покарань суд обирає те, що є найбільш сприятливим для інтересів особи.

На це Касаційний кримінальний суд вказав у постанові від 12 травня 2025 року по справі №638/7426/24, провадження № 51-5317 км 24.

У зв`язку з викладеним, суд, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків, виходить з того, що за правилами ст. 72 КК України одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт, і при цьому одночасно одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.

Таким чином, суд, використовує вказану вище систему еквівалентів, визначає, що одному дню пробаційного нагляду відповідають вісім годин громадських робіт, адже кожна з цих величин відповідає одному дню обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, суд, до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднує невідбуте покарання, призначене вироком Ленінського районного суду м.Полтави від 14.09.2022 за ч.1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та замінене ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 20.11.2023 на громадські роботи у вигляді 240 годин, з перерахунком покарання у виді громадських робіт у покарання у виді пробаційного нагляду згідно ст. 72 КК України, та остаточно призначає ОСОБА_4 покарання у виді 1 року 30 днів пробаційного нагляду.

Відповідно до ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Виходячи з аналізу вказаної норми закону, структура покарання у виді пробаційного нагляду полягає у накладені певних обов`язків на винного з визначенням строку у продовж якого засуджений має виконувати вказані обов`язки.

Отже, призначення покарання у виді пробаційного нагляду не може існувати без встановлення відповідних обов`язків.

Таким чином, суд покладає на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 59-1 КК України.

Саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченої, а також запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

В ході досудового розслідування по кримінальному провадженню ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався, та підстав для його обрання немає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, процесуальні витрати, речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст.369-371,373-376,395, ч.15 ст.615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначити їй покарання у вигляді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання, призначене вироком Ленінського районного суду м.Полтави від 14.09.2022 за ч.1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та замінене ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 20.11.2023 на громадські роботи у вигляді 240 годин, з перерахунком покарання у виді громадських робіт у покарання у виді пробаційного нагляду згідно ст. 72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року 30 (тридцять) днів пробаційного нагляду.

Відповідно ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітної та працевлаштуватися, якщо їй буде запропоновано посаду (роботу).

Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховувати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Матеріали кримінального провадження №12026226260000221 від 27.08.2026 щодо ОСОБА_4 , зібрані відповідно до вимог КПК України - зберігати разом зі справою.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_8