Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №626/1396/26 — Берестинський районний суд Харківської області

Справа № 626/1396/26

Провадження № 2/626/1055/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29.09.2026 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області у складі:

головуючої судді Бєлостоцької О.В.,

при секретарі Івашкіній Т.В.,

за участю

представника позивачки Билима О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Билим Олександр Миколайович, до ОСОБА_2 про визнання дійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.1987 року є власницею частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач по справі ОСОБА_2 по спадковій справі № 199/97 у Красноградській державній нотаріальній конторі Харківської області отримав за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 спадщину у вигляді частки жилого будинку з відповідними надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 .

Тобто, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

15 червня 2003 року між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини з приводу купівлі-продажу належної ОСОБА_2 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим оформленням договору у нотаріальному порядку.

Співвласники ОСОБА_1 і ОСОБА_2 досягли 15.06.2003 року згоди щодо усіх істотних умов попереднього договору купівлі-продажу частки житлового будинку у вигляді розписки, в тому числі, і суму продажу частки житлового будинку, і в присутності свідків позивач передала кошти ОСОБА_2 за фактично продану належну йому 1/2 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , кошти в сумі 2000 доларів.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Билим І.О. про відмову в проведенні реєстраційних дій № 83991182 від 27 березня 2026 року позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.06.2003 року на ім?я ОСОБА_2 та розписки від 15.06.2003 року про передачу грошових коштів за будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , оскільки вказані документи відповідно до норм чинного законодавства не є правовстановлюючими, отож не є підставою для проведення реєстраційних дій.

Таким чином, 15.06.2003 року відбулось фактичне укладення і виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правочину у формі купівлі-продажу належної ОСОБА_2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , у вигляді розписки від 15.06.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про отримання ОСОБА_2 коштів у сумі 2000 доларів.

Таким чином, вищевикладені обставини, а саме - отримання коштів від продажу належної ОСОБА_2 частки будинку, втрата ним будь-якого інтересу до належного йому нерухомого майна, підтверджують безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину у вигляді купівлі-продажу належної йому частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , а позивачка ОСОБА_1 втратила своє право на нотаріальне посвідчення правочину у вигляді договору купівлі-продажу.

Позивачка просить:

- визнати дійсним попередній договір купівлі-продажу частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді розписки від 15.06.2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про отримання ОСОБА_2 коштів у сумі 2000.00 доларів.

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , право власності на частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Берестинського районного суду Харківської області від 27.05.2026 року відкрито провадження у цивільній справі № 626/1396/26 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 24.06.2026 року підготовче провадження у цивільній справі № 626/1396/26 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Билим О.М. підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, судом вживались передбачені ЦПК України заходи для його належного повідомлення про судові засідання, в тому числі, і шляхом розмішення оголошення на веб-сайті судової влади, проте останній в судові засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, зважаючи на що з огляду на відсутність заперечень з боку представника позивачки, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Свідок ОСОБА_4 , яка є колишньою невісткою позивачки по справі, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 , кожному з них належить по частині вказаного будинку. Після того, як ОСОБА_2 оформив спадщину та став власником частки вказаного будинку, він запропонував матері ОСОБА_1 та брату ОСОБА_5 придбати його частку, оскільки йому потрібні були гроші. На сімейній раді вирішили, що частину будинку буде купувати мати – позивачка по справі і оскільки у останньої не було грошей, вони і з колишнім чоловіком ОСОБА_5 позичили їй кошти. ОСОБА_2 отримав від матері ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок вартості належної йому частки будинку АДРЕСА_1 і поїхав з міста. Декілька разів приїздив до м.Берестин, не заперечував проти нотаріального посвідчення договору, але кожного разу знаходив причини, щоб не оформлювати в нотаріальній конторі документи. Місце проживання відповідача станом на зараз невідоме, відносини із родичами останній не підтримує.

З`ясувавши позицію позивачки та її представника, допитавши свідка ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.1987 року належить частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-15).

Відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.06.2003 року в порядку спадкування після ОСОБА_3 належить частина жилого будинку з відповідними надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с.17).

До позовної заяви долучено копію розписки від 15.06.2003 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 15.06.2003 року в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 отримав гроші в сумі 2000 доларів від ОСОБА_1 за продаж своєї частки будинку за адресою: АДРЕСА_2 , яку отримав у спадщину (а.с.18).

Рішенням № 83991182 від 27 березня 2026 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Билим І.О. відмовила ОСОБА_1 у реєстрації права власності на частину будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.06.2003 року на ім?я ОСОБА_2 та розписки від 15.06.2003 року про передачу грошових коштів за будинок, оскільки вказані документи, відповідно до норм чинного законодавства, не є правовстановлюючими, отож не є підставою для проведення реєстраційних дій (а.с.19).

Норми права застосовані судом та висновки, яких дійшов суд

Щодо визнання дійсним попереднього договору

Позивачка просить визнати дійсним попередній договір купівлі-продажу частки житлового будинку у вигляді розписки від 15.06.2003 року.

Цивільний кодекс УРСР 1963 року, який діяв станом на 15.06.2003 року не містив поняття «попередній договір» і не регулював цей інститут.

Частиною 2 ст.4 ЦК УРСР 1963 року було передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

ЦК України набрав чинності з 01.01.2004 року.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Приймаючи до уваги те, що станом на момент виникнення спірних правовідносин (15.06.2003 року) чинне на той час законодавство, зокрема, ЦК УРСР не містив поняття «попередній договір»; договору, який за своїм змістом та суттю є попереднім на підставі ч.2 ст.4 ЦК УРСР між сторонами по справі не укладалось, зважаючи на що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дійсним попереднього договору купівлі-продажу частки житлового будинку у вигляді розписки від 15.06.2003 року про отримання грошових коштів у розмірі 2000 доларів, відсутні.

Щодо визнання права власності

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

ЦК України не передбачено такого правового наслідку невиконання попереднього договору (навіть у випадку, якщо попередній договір був укладений), як відшкодування збитків у спосіб визнання права власності на річ, що мала бути придбана в майбутньому за договором купівлі-продажу. За таких обставин інша сторона попереднього договору може претендувати лише на відшкодування збитків відповідно до ч. 2 ст. 635 ЦК України (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 02.09.2015 у справі № 6-226цс14).

Статтею 392 ЦК України, на яку посилається в позові позивачка ОСОБА_1 , передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності за ст. 392 ЦК України - це винятковий спосіб захисту, який застосовується, якщо право оспорюється чи не визнається іншою особою, або у разі втрати документів на майно, за умови, що особа вже є законним власником.

Верховний Суд неодноразово наголошував: ст. 392 ЦК України не є підставою для первинного набуття права власності. Якщо особа не є власником майна (наприклад, об`єкт самочинного будівництва, безхазяйне майно або майно за набувальною давністю), вона не може використовувати цю статтю як спосіб легалізації. Позов задовольняється лише тоді, коли особа вже є власником, але це право хтось ставить під сумнів.

Отже, судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється

Набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, зокрема на нерухоме майно.

Можливість виникнення права власності безпосередньо на підставі рішення суду передбачено лише у статтях 335 (набуття права власності на безхазяйну річ) та 376 (самочинне будівництво) ЦК України, в усіх інших випадках право власності набувається з незаборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ст.328 ЦК України).

В свою чергу, рішення суду про визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах (тобто позивач вже став власником спірного майна, а не намагається ним стати через пред`явлення позову), у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

В постанові ВП ВС від 10.04.2026 року у справі № № 760/20948/16-ц сформульовано правовий висновок відповідно до якого судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно на підставі ст.392 ЦК України є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто метою подання такого позову згідно ст.392 ЦК України є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі.

Зазначене вище узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 18 лютого 2015 року у справі №6-244цс14, від 24 червня 2015 року №6-318цс15, від 18 листопада 2015 року по справі №6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року по справі №6-2124цс15, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2994цс15, від 07 вересня 2016 року по справі №6-727цс16, висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 вересня 2019 року по справі №308/8390/15-ц, від 02 жовтня 2019 року по справі №2-388/10, від 07 жовтня 2019 року по справі №528/219/17, від 23 жовтня 2019 року по справі №344/11473/13-ц, від 31 жовтня 2019 року по справі №447/2434/16-ц, від 25 листопада 2019 року по справі №592/767/19, від 27 листопада 2019 року по справі №752/18609/16-ц, від 17 грудня 2019 року по справі №405/142/17, від 17 грудня 2019 року по справі №522/3738/13-ц, від 18 грудня 2019 року по справі №127/9250/14-ц, від 21 грудня 2019 року по справі №143/1426/17, від 27 грудня 2019 року по справі №607/14107/17, від 22 січня 2020 року по справі №442/873/18, від 29 січня 2020 року по справі №296/12849/15-ц, від 03 лютого 2020 року по справі №522/14207/14-ц.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , як безпідставних.

Показання свідка ОСОБА_4 не спростовують наведених вище висновків, яких дійшов суд.

Щодо судових витрат суд дійшов наступних висновків

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати по справі, пов`язані зі сплатою позивачкою ОСОБА_1 судового збору на підставі ст.141 ЦПК України слід покласти на останню.

Керуючись ст. ст. 4,19,259,263, 264, 265, 280-282 ЦПК України , -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від імені та в інтересах якого діє адвокат Билим Олександр Миколайович до ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визнання дійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 29 вересня 2026 року.

Суддя