Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №626/4069/25 — Берестинський районний суд Харківської області

Справа № 626/4069/25

Провадження № 2/626/389/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

13.10.2026 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участі секретаря Матюхової О.С.

за участю представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1

за участю відповідача за первісним позовом ОСОБА_2

за участю представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна , що є спільною сумісною власністю подружжя , -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та просила : визнати за нею право власності на 1/2 частину

житлового будинку, загальною площею 94,9 кв.м., житловою площею 66,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , набутого у власність 17.10.1992 на підставі договору купівлі-продажу (серія та номер б/н), посвідченого Виконавчим комітетом Кобзівської сільської ради (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3252856663060) та визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 46,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , набутого у власність 04.12.2003 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: ВВА/034367, посвідченого приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Погорілою Г.А. за реєстровим №3474 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3748150).

Посилається на те, що між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, 08 вересня 1984 року, Бариською сільською радою Бучанського району Тернопільської області (актовий запис №19). Шлюб було розірвано рішенням Берестинського районного суду Харківської області від 20.12.2025 у справі №626/2833/25.

За час перебування у шлюбі сторонами було придбано нерухоме майно, на теперішній час через постійні спори та неможливість врегулювати спір в позасудовому порядку виникла необхідність у поділі частини спільного сумісного майна подружжя.

На основі викладеного позивачка, просить суд: визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 94,9 кв.м., житловою площею 66,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , набутого у власність 17.10.1992 на підставі договору купівлі-продажу (серія та номер б/н), посвідченого Виконавчим комітетом Кобзівської сільської ради (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3252856663060), а також визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 67,1 кв.м., житловою площею 46,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , набутого у власність 04.12.2003 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: ВВА/034367, посвідченого приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Погорілою Г.А. за реєстровим №3474(Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3748150).

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив визнати будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя. В порядку поділу виділити ОСОБА_2 в особисту власність житловий будинок, загальною площею 94,9 кв.м., житловою площею 66,5 кв.м., з надвірними будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 , право власності на виділене майно. Право спільної сумісної власності припинити.

Крім того просив, виділити ОСОБА_4 в особисту власність житловий будинок, загальною площею 95,9 кв.м., житловою площею 52,30 кв.м., з надвірними будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_4 , право власності на виділене майно. Право спільної сумісної власності припинити.

Позовну заяву ОСОБА_2 ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 11.03.2026 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначає, що з ОСОБА_4 перебував в зареєстрованому шлюбі з 8 вересня 1984 року по 20 листопада 2025 року, коли шлюб було розірвано за рішенням Берестинського районного суду Харківської області.

За період перебування у шлюбі, на підставі Договорів купівлі - продажу придбали в с.Кобзівка Берестинського району два житлові будинки з надвірними будівлями.

17 жовтня 1992 року, на підставі договору купівля продажу, укладеному між ОСОБА_2 та колгоспом "ХХ партз`їзд", було придбано житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресом: АДРЕСА_1 . Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 2500,00 кв. м кадастровий номер 6323320 100:00:000:0000.

Згідно Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 24 грудня 2025 року загальна площа даного житлового будинку складає 94,9 кв.м., площа житлових приміщень складає 66,50 кв.м., його оціночна вартість складає 688 053,77 грн. Право власності на даний будинок зареєстроване за ОСОБА_2 .

Крім того, 4 грудня 2003 року, на підставі договору купівля - продажу, укладеному між

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , було придбано житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресом: АДРЕСА_2 . Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 2500,00 кв.м. кадастровий номер 6323310100:00:000:0000. На підставі Рішення виконавчого комітету Кобзівської сільської ради від 18 грудня 2003 року "Про надання дозволу на збільшення загальної площі жилого будинку" існуючий на момент купівлі продажу сарай був переобладнаний у гараж на два відділення, літню кухню і сарай. Право власності на даний будинок зареєстроване за ОСОБА_4 .

Згідно Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 26 листопада 2025 року, загальна площа даного житлового будинку складає 95,9 кв.м., площа житловим приміщень складає 52,30 кв.м., його оціночна вартість складає 683 549,60 грн.

Зазначені будинки придбані за час шлюбу сторін та є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому посилається, на те, що поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними ( частина перша, друга статті 71 СК) або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки ( частина друга статті 364 ЦК України. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17

провадження № 14 - 325 це 18). Представник ОСОБА_2 наполягав, що запропонований відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_4 спосіб поділу шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частку кожного будинку не призведе до остаточного вирішення спору, оскільки після ухвалення такого рішення сторони залишаться співвласниками обох об`єктів нерухомого майна та будуть змушені надалі узгоджувати порядок користування і розпорядження ними. Між колишнім подружжям склалися неприязні відносини, за рішенням Берестинського районного суду Харківської області від 28.11.2025 (Справа № 626/3553/25) було задоволено заяву ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису, зокрема строком на шість місяців заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб з ОСОБА_4 та особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_4 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею. Також рішенням Берестинського районного суду Харківської області від 12.02.2026 (Справа № 626/382/26), яке оскаржено до Харківського апеляційного суду, відмовлено ОСОБА_2 у видачі обмежувального припису, відносно ОСОБА_4 на строк 6 місяців із забороною: заходити та перебувати на території його домоволодіння та його житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; вести листування, телефонні переговори, або контактувати з ним через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Вважає, що за наявності кількох самостійних об`єктів нерухомого майна, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності, найбільш доцільним є їх пооб`єктний поділ із переданням кожному з колишнього подружжя окремого об`єкта, що забезпечить остаточне врегулювання майнових відносин між сторонами та унеможливить виникнення подальших спорів щодо користування і розпорядження спільним майном та інших конфліктних ситуацій. Стверджує, що він не претендує на стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації різниці між вартістю будинків, які просить передати сторонам у власність.

На основі викладеного позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просить суд у порядку поділу спільного майна подружжя передати йому у особисту приватну власність житловий будинок загальною площею 94,9 кв.м., житловою площею 66,5 кв.м. з надвірними

будівлями: гаражем, сараєм, літньою кухнею, погрібом, вбиральнею, літнім душем, зливною ямою, огорожею, воротами з хвірткою, що розташований за адресом: АДРЕСА_1 , оціночна вартість якого складає 688 053,77 грн. Визнати за ним право власності на виділене майно. Право спільної сумісної власності подружжя на дане майно припинити.

Представник позивачки за первісним позовом та відповідачки за зустрічним позовом адвокат Ципліцький Д.О. у судовому засіданні підтримав вимоги первісного позову та просив їх задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити. Вказав, що згідно із ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. З врахуванням ч. 1 ст. 70 СК України, де вказано, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором , наполягає на задоволенні свого позову, оскільки такий спосіб поділу відповідає засаді рівності часток подружжя у спільному майні. Вважав, що це відповідає сталій практиці та Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року. Заперечував проти запропонованого ОСОБА_2 пооб`єктного поділу, посилаючись нате, що позивачка не надавала згоди на передання їй у власність одного об`єкта замість належних їй часток у кожному зі спірних об`єктів нерухомого майна.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом адвокат Штець В.М., ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення первісного позову, підтримала вимоги зустрічного позову та просили їх задовольнити. Вважали, що визнання за кожною зі сторін права власності на 1/2 частку кожного будинку не вирішить спір остаточно, оскільки сторони залишаться співвласниками обох об`єктів нерухомого майна, натомість їх пооб`єктний поділ відповідатиме фактичному порядку користування, забезпечить кожну зі сторін окремим житлом та унеможливить виникнення подальших спорів щодо користування і розпорядження майном, запобігатиме можливим конфліктиним ситуаціям між колишнім подружжям на майбутнє.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що вимоги первісного позову задоволенню не підлягають, а вимоги зустрічного позову є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що позивачка за первісним позовом та відповідачки за зустрічним позовом - ОСОБА_4 та відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 вересня 1984 року, що був розірваний відповідно до рішення Берестинського районного суду Харківської області від 20.11.2025 року у справі №626/2833/25, що набрало законної сили.

Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі було придбано 17 жовтня 1992 року, на підставі договору купівлі продажу житловий будинок з надвірними будівлями за адресом: АДРЕСА_1 . Згідно Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 24 грудня 2025 року загальна площа будинку - 94,9 кв.м., площа житлових приміщень - 66,50 кв.м., його оціночна вартість - 688 053,77 грн. Право власності зареєстроване за ОСОБА_2

04 грудня 2003 року, на підставі договору купівлі - продажу, було придбано житловий будинок з надвірними будівлями за адресом: АДРЕСА_2 . Право власності на будинок зареєстроване за ОСОБА_4 . Згідно Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 26 листопада 2025

року, загальна площа житлового будинку складає 95,9 кв.м., площа житлових приміщень - 52,30 кв.м., його оціночна вартість складає 683 549,60 грн.

Зазначені обставини підтверджуються відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Таким чином, обидва спірні будинки були придбані та зареєстровані за ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості , складеної 24.12.2025 ОСОБА_6 , вартість житлового будинку за адресом: АДРЕСА_1 , загальною площею 94,9 кв.м., становить 688053,77 грн.

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості , складеної 26.11.2025 КП КПТІ "Інвентаризатор" , житловий будинок за адресом: АДРЕСА_1 , загальною площею 95,9 кв.м., коштує 683549,60 грн.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

За змістом ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

За наведених обставин, оскільки спірні будинки були придбані сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а належних та допустимих доказів на спростування презумпції спільності майна подружжя суду не надано, то, суд приходить до висновку, що будинок за адресом: АДРЕСА_1 та будинок за адресом: АДРЕСА_1 є об`єктами права спільної сумісної власності сторін - ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , незалежно від того, що право власності на них зареєстровано за кожним окремо.

При цьому, оцінюючи запропоновані сторонами варіанти поділу спірного майна, суд виходить із того, що передбачена ст.70 СК України рівність часток подружжя не зумовлює необхідності визнання за кожним із подружжя права власності на 1/2 частку кожного окремого об`єкта, якщо до складу спільного майна входить декілька самостійних об`єктів, які можуть бути розподілені між сторонами пооб`єктно.

До подібних висновків прийшов Верховний Суд у постанові Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2022 року у справі №757/64512/16-ц (провадження № 61-12274св21).

При цьому, предметом поділу в цій справі є два окремі та самостійні об`єкти нерухомого майна будинки розташовані в с.Кобзівка Берестинського району, які при набутті права власності були зареєстровані за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , тобто за кожним з подружжя окремо.

За наведених обставин, склад спірного майна дає можливість здійснити його реальний пооб`єктний поділ шляхом передання кожному з колишнього подружжя окремого будинку без збереження між ними режиму спільної власності на кожен зі спірних об`єктів. При цьому, такий варіант поділу також відповідає фактично сформованому між сторонами порядку користування спірним майном, оскільки за позивачкою за первісним позовом та відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_4 зареєстроване право власності на будинок АДРЕСА_3 , що знайшло своює підтвердження в судовому засіданні. Таким чином, передання позивачці за первісним позовом та відповідачці за зустрічним позовом - ОСОБА_4 будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_7 , а відповідачу за первісним позовом та позивачу за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , 1962 року народження який є особою з інвалідністю 2 групи, іншого (меншого) будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_7 , в якому він постійно проживає, не змінить усталеного порядку користування житлом та забезпечить кожного з колишнього подружжя окремим житловим приміщенням. Унаслідок поділу кожна зі сторін має отримати в особисту приватну власність у натурі об`єкти нерухомості, вартість яких буде максимально наближеною до величини частки дружини/чоловіка, які є рівними

При цьому суду наголошує, що суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)). Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Задоволення первісного позову шляхом визнання за позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 права власності на 1/2 частку кожного будинку не призведе до реального та остаточного поділу майна, оскільки сторони залишаться співвласниками обох будинків та будуть змушені надалі спільно вирішувати питання щодо володіння, користування і розпорядження кожним із цих об`єктів, що прямо суперечить вищенаведеному пункту 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

При цьому, у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц (провадження № 61-6575св19) зазначено, що аналіз статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим стороною варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення.

За таких обставин зустрічні позовні вимоги відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 у частині передання йому в особисту приватну власність будинку АДРЕСА_1 , та передання ОСОБА_4 в особисту приватну власність будинку АДРЕСА_1 підлягають задоволенню, а у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 слід відмовити.

Разом з тим, вимога зустрічного позову ОСОБА_2 про окреме припинення права спільної сумісної власності сторін на спірне майно задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється внаслідок самого поділу.

До аналогічного висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року по справі №523/14489/15-ц (провадження №523/14489/15-ц)

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин, а також не спростовують наведені судом твердження.

Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на одну другу частку нерухомого майна задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя підлягають задоволенню, зокрема шляхом передання відповідачу за первісним позовом та позивачу за зустрічним позовом - ОСОБА_2 в особисту приватну власність будинку , що розташований за адресом: АДРЕСА_1 та передання позивачці за первісним позовом та відповідачці за зустрічним позовом - ОСОБА_4 в особисту приватну власністьбудинку , що розташований за адресом: АДРЕСА_1 .

У відповідності до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку встновленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна спільного майна подружжя про визнання права власності на одну другу частку нерухомого майна - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

У порядку поділу майна подружжя виділити в особисту приватну власність ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , житловий будинок загальною площею 94,9 кв.м., житловою площею 66,5 кв.м. з надвірними

будівлями: гаражем, сараєм, літньою кухнею, погрібом, вбиральнею, літнім душем.

зливною ямою, огорожею, воротами з хвірткою, що розташований за адресом:

АДРЕСА_1 .

У порядку поділу майна подружжя виділити в особисту приватну власність ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 житловий будинок загальною площею 95,9 кв.м., житловою площею 52,30 кв.м., з надвірними будівлями гаражем на два відділення, літньою кухнею, сараєм, погрібом, убиральнею, огорожею, що розташований за адресом:

АДРЕСА_1 іншій частині позовних вимог зустрічного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

'Суддя