Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №740/3733/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3733/26

Провадження № 2/740/2681/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Ісаєнко А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути на свою користь із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 9052325 від 14.05.2025 у сумі 45900 грн., судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп. та витрати професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 14.05.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9052325, відповідно до якого товариство надало відповідачці грошові кошти у кредит, а остання зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Кредитор свої обов`язки за договором виконав у повному обсязі та надав кредит шляхом безготівкового перерахування коштів, а відповідачка порушила умови договору та у встановлені строки кошти не повернула.

04.02.2026 між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 04022026, згідно якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» отримало право грошової вимоги до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», в тому числі й до ОСОБА_1 за договором № 9052325.

Станом на 08.07.2026 сума боргу відповідачки складає 54000 грн., з яких: 17000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 28900 грн. - заборгованість за відсотками, 8500 грн. – заборгованість за штрафними санкціями.

Позивач не ставить вимогу щодо стягнення штрафних санкцій з відповідачки і просить стягнути з ОСОБА_1 борг загальною сумою 45900 грн.

Ухвалою судді 10.07.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали подати відзив та роз`яснено сторонам право звернутися до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Положеннями п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 ст. 6 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено, що декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.

Станом на час розгляду справи місце проживання відповідачки ОСОБА_1 зареєстроване в АДРЕСА_1 , на яку позивачем згідно вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України надіслано копії позову з додатками, а судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення - копію ухвали про відкриття провадження у справі, який повернутий з відміткою "адресат відсутній".

За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом ураховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідачкою не подано заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяву щодо розгляду справи із повідомленням сторін, відзиву, заперечення, повідомлення іншої адреси свого проживання.

Інші заяви, клопотання сторін станом на час розгляду справи відсутні, у зв`язку з чим відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 14.05.2025 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 9052325 у електронній формі, згідно з яким відповідачці надано кредит у сумі 15000 грн. строком на 360 днів, а відповідачка зобов`язалась повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом й виконати інші зобов`язання в повному обсязі на умовах та в строки, що визначені в договорі (а.с.24зворот-32).

Пунктом 1.5 передбачено знижену процентну ставку – 0,90% в день від суми кредиту (застосовується як індивідуальна знижка за умов передбачених договором) та стандартну процентну ставку - 1,00 % в день від суми кредиту, яка застосовується протягом строку кредитування.

Кредитні кошти надаються споживачу безготівково на рахунок з використанням реквізитів платіжної картки 5168-74хх-хххх-8515 (пункт 2.1).

Додатком № 1 до договору є графік платежів (а.с. 33-34).

Договір з додатком підписані відповідачкою електронним підписом «С3583».

15.05.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 у формі електронного документа з використанням електронних підписів укладено Додаткову угоду до Договору, згідно якої сторони домовились про збільшення суми кредиту на 2000 грн., у зв`язку з чим загальний розмір кредиту склав 17000 грн. (а.с.35зворот-36)

Додатком № 1 до Додаткової угоди є оновлений графік платежів за договором (а.с. 37-38).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, кредитний договір з додатковою угодою між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Докази на підтвердження недійсності вищезазначеного кредитного договору відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «АВЕНТУС Україна» здійснило перерахування коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 : 14.05.2025 – у сумі 15000 грн., 15.05.2026 – у сумі 2000 грн., що підтверджується інформацією ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 06.02.2026 та інформацією від 15.09.2026, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с.60-64, 96-97).

Вказане свідчить про те, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 17000 грн.

Як вбачається з картки обліку договору № 9052325, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 03.02.2026 складала 54400 грн., з яких: 17000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 28900 грн. – заборгованість за відсотками, 8500 грн. – пеня (а.с. 12-16).

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

04.02.2026 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №04022026, відповідно до умов якого до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги, в тому числі і до відповідачки за кредитним договором №9052325 від 14.05.2025 у сумі 54400 грн.

Відповідно виписки з особового рахунку за договором про споживчий кредит № 9052325 від 14.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» станом на 01.05.2026 складає 54400 грн., із яких: 17000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 28900 грн. – заборгованість за відсотками, 8500 грн. – пеня (а.с. 17).

Вимоги щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями в сумі 8500 грн. позивачем не заявляються.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачка не надала суду у встановленому порядку заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позов, доказів щодо обставин, які ураховуються при визначенні розміру суми заборгованості, у зв`язку з чим несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням цих процесуальних дій, в даному випадку - ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Позивач просить стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачу правничу допомогу надавало адвокатське бюро «Тимошенко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 з Додатковою угодою № 25771536581 до Договору (а.с. 17зворот-20)

Згідно акта прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 вартість послуг адвоката за представництво інтересів клієнта у судовій справі про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 становить 7 000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».

Виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову, суд дійшов висновку про неспівмірність заявленої позивачем суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн., а тому сума витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 3000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12,81,89,141, 263-265, 272-274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, заборгованість за кредитним договором № 9052325 від 14.05.2025 у розмірі 45 900 грн., понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн., а всього стягнути з неї 51562 (п`ятдесят одну тисячу п`ятсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Карпусь