Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №588/659/26 — Тростянецький районний суд Сумської області

Суд: Тростянецький районний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №588/659/26

Суддя: Лебедь О. В.

Справа № 588/659/26

провадження № 2/588/428/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Сумської області Лебедь О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог

ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» у квітні 2026 року звернулося до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 23.03.2013 ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» згідно із заявою № 001-99927-230313 надало у кредит ОСОБА_1 кошти у розмірі 6000,00 грн шляхом перерахування коштів на банківську карту.

02.06.2020 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» було укладеного договір про відступлення прав вимоги №2253/К, відповідно до якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» передало (відступило) ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимоги, зокрема до ОСОБА_1 .

Станом на дату звернення з позовом до ОСОБА_1 останній має заборгованість за кредитним договором у розмірі 9679,06 грн, яка складається з наступного: основна сума заборгованості 3956,11 грн; заборгованість по нарахованим процентам по кредиту у розмірі 2060,32 грн; заборгованість по комісії у розмірі 3350,40 грн; сума 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту у розмірі 205,31 грн; сума 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків у розмірі 106,92 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути на користь позивача із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 9679,06 грн, судові витрати та витрати на правову допомогу.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 28.04.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, та сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду від сторін не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідачці було направлено копію ухвали суду від 28.04.2026 за місцем її реєстрації. Поштове відправлення повернуте до суду з відміткою «адресат відсутній» 04.05.2026. Також, відповідач був повідомлений про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на веб-сторінці суду.

Зважаючи на зазначене, поштова кореспонденція направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою та є достатнім сповіщенням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у позові необхідно відмовити.

Фактичні обставини справи встановлені судом та мотиви суду

Судом установлено, що 23.03.2013 на підставі заяви № 001-99927-230313 ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, згідно з умовами якого ПАТ «Дельта банк» надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 6000 грн, шляхом безкоштовного перерахування та виплати через касу відділення УДППЗ «УКРПОШТА», строк кредитування 36 місяців, тип процентної ставки фіксована, розмір процентної ставки 9,99 % річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99 % в місяць від суми кредиту (а.с. 26).

Також сторони погодили графік платежів (а.с. 27зв.).

Кредитний договір підписано ОСОБА_1 власноручно.

ПАТ «Дельта банк» виконало зобов`язання за кредитним договором № 001-99927-230313 надало позичальнику грошові кошти в розмірі 6000 грн, що підтверджується розрахунковою квитанцією на видачу готівки від 23.03.2013 (а.с. 30).

02.06.2020 ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» уклали договір №2253/К про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта банк» відступило право грошової вимоги ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 001-99927-230313 від 23.03.2013 (а.с. 20, 21-25).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судова практика у кредитних правовідносинах, стягненні заборгованості за договорами займу наразі дотримується позиції необхідність наявності доказів щодо передачі кредитором грошових коштів боржнику. Обов`язковою умовою для прийняття позитивного для кредитора рішення є надання останнім документу, який підтверджує вказаний факт.

Позиція Верховного Суду у справі №278/2177/15-ц від 17 грудня 2021 року викладена таким чином: «Заборгованість за кредитом та її розмір має доводитись первинними касовими документами, наприклад виписками за картковими рахунками, за кредитним договором».

У цій справі позивач на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду докази на укладення договору.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Позиція Верховного Суду викладена в Постанові від 29 січня 2020 року по справі № 755/18920/18: «Наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за ним договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано».

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами факт отримання відповідачкою кредитних коштів у відповідних розмірах.

Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пункту 2.1.1 Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 №566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано копії кредитного договору, розрахункової квитанції на видачу готівки, договору про відступлення праві вимоги за цим договором.

Однак, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок позичальника у розмірі зазначеному в договорі про надання кредиту чи іншого способу фактичної передачі позичальнику кредитних коштів. Позивач не надав суду копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписок по картковому рахунку тощо. Також відсутній розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, водночас, не заявляв клопотання про витребування доказів, зокрема, інформації щодо належності відповідачу карткового рахунку та надходження на нього коштів, відповідної виписки з рахунку.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Таким чином, немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, комісії, 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту, 3% річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків, є правильними.

Також позивач не надав доказів, які б підтверджували розмір заборгованості відповідача перед позивачем. Отже відсутні докази наявності заборгованості, а будь-яких розрахунків заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов`язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір.

Також, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором № 001-99927-230313.

Відтак суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, оскільки суд прийшов до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити, тому судові витрати, пов`язані з розглядом справи, тобто судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 516, 526, 530, 1046, 1050, 1054 ЦК України, ст. 3,4,12,13,76-81,141,263, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», адреса місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, буд. 212 офіс 413, м. Львів, 79037, код ЄДРПОУ 43160452;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О.В. Лебедь

Оригінал: reyestr.court.gov.ua