Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №591/2785/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/2785/26

Провадження № 2/591/981/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді – Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання – Волкової Є.Р.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу № 591/2785/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 27 вересня 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір № 6160624, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 5800 грн зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом.

Крім того, 29 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір № 4415547, відповідно до умов якого відповідачу було надано позику у сумі 5000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом 15 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Окрім цього, 22 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір № 101789462, відповідно до умов якого відповідачу було надано позику у сумі 20000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом 30,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

В подальшому, 29 листопада 2021 року було укладено договір № 29/11-1, відповідно до якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 6160624.

При цьому, 10 березня 2023 року було укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 6160624. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 6160624.

Крім того, 28 грудня 2021 року було укладено договір № 28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4415547.

В подальшому, 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4415547. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4415547.

Окрім того, 29 грудня 2021 року було укладено договір № 29-12/2021-45, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 101789462.

В подальшому, 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 101789462. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 101789462.

Позивач зазначає, що заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Так, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 6160624 від 27 вересня 2021 року становить 9779 грн 89 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 5800 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 3733 грн 20 коп., інфляційні збитки – 205 грн 22 коп. та нараховані 3% річних – 41 грн 47 коп.

Крім того, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 4415547 від 29 липня 2021 року становить 23945 грн 32 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 3495 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 20450 грн 32 коп.

Окрім того, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 101789462 від 22 червня 2021 року становить 67684 грн 93 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 9880 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 57804 грн 93 коп.

Відтак, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами становить 101410 грн 14 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 19175 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 81988 грн 45 коп., інфляційні збитки – 205 грн 22 коп., нараховані 3% річних – 41 грн 47 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 10 квітня 2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до судового розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить позовні вимоги позивача задовольнити частково, а саме: стягнути з нього виключно залишок суми основного боргу у розмірі 19175 грн та відсотки, нараховані в межах початкового строку кредитування. При цьому, зазначає, що визнає частково позовні вимоги виключно в межах непогашеного залишку тіла кредиту та відсотків, правомірно нарахованих у межах початкового строку кредитування. Повідомляє, що з розрахунком відсотків у розмірі 81 988 грн 45 коп. та сумою витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн 00 коп. він не згоден. Вважає, що позивач безпідставно нарахував відсотки на загальну суму 81 988 грн 45 коп., продовжуючи їх нарахування після закінчення строків дії договорів. Таким чином, первісні кредитори не мали законного права нараховувати договірні проценти після спливу первісних строків кредитування. Відповідно, ТОВ «Коллект Центр», набувши право вимоги, не може вимагати стягнення цих незаконно нарахованих сум. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн 00 коп., то відповідач зазначає, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та позовна заява є шаблонним документом, стягнення 25 000 грн 00 коп. за складання типового позову, який не потребував значних витрат часу та правового аналізу, є зловживанням правами та порушенням принципу співмірності. Просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 500 грн 00 коп. (а.с. 160-161).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 просив задовольнити частково позовні вимоги та зменшити розмір правничої допомоги. У позовній заяві позивач ТОВ «Коллект Центр» просить суд розглянути справу без участі його представника.

Заслухавши думку відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27 вересня 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6160624, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 5800 грн строком на 15 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,0010 % (а.с. 16 на звороті – 18).

Крім того, 29 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено договір про споживчий кредит № 4415547, відповідно до умов якого відповідачу було надано позику у сумі 5000 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 92 на звороті – 96).

Окрім цього, 22 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 101789462 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 20000 грн строком на 15 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом к розмірі 30,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 11-14, 15-16).

В подальшому, 29 листопада 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 29/11-1, відповідно до якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, до відповідача ОСОБА_1 за договором № 6160624 (а.с. 30 на звороті – 37).

При цьому, 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, до відповідача ОСОБА_1 за договором № 6160624 (а.с. 70-80).

Крім того, 28 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за договорами про надання фінансових послуг, у тому числі, до відповідача ОСОБА_1 за договором № 4415547 (а.с. 37 на звороті – 39, 40, 42-44).

Окрім цього, 29 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 29-12/2021-45, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за договорами про надання фінансових послуг, у тому числі, до відповідача ОСОБА_1 за договором № 101789462 (а.с. 45-49, 50-51, 52-54).

В подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором № 4415547 та за договором № 101789462 (а.с. 55-63, 66, 67-68, 69).

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується факт укладення між ним та ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» кредитного договору в електронній формі із застосуванням електронного підпису. Також відповідач визнав факт отримання ним кредитних коштів у сумі 5800 грн за укладеним кредитним договором та визнав положення кредитного договору щодо обов`язку повернути кредитні кошти в сумі 5800 грн.

Окрім того, відповідач визнав факт укладення між ним та ТОВ «Мілоан» договору про споживчий кредит, факт отримання ним коштів за договором про споживчий кредит у сумі 5000 грн 00 коп., а також обов`язок повернути кредит в сумі 5000 грн 00 коп.

Крім того, відповідач визнав факт укладення між ним та ТОВ «Мілоан» договору про споживчий кредит, факт отримання ним коштів за договором про споживчий кредит у сумі 20000 грн 00 коп., а також обов`язок повернути кредит в сумі 20000 грн 00 коп.

За положеннями пункту 1 частини 2 статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами в частині заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за процентами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за укладеним між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 кредитним договором від 27 вересня 2021 року № 6160624, суд зазначає таке.

Як вбачається з кредитного договору від 27 вересня 2021 року № 6160624, розмір кредиту за спірним договором становить 5800 грн, кредит надається строком на 15 днів.

У пункті 1.6 кредитного договору визначено, що з 1-го по 15-й день відповідач сплачує (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредиту у розмірі 0,0010%.

Згідно з п. 1.7 кредитного договору сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником в повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно п. 1.6 та повернення кредиту у визначений в п. 1.5 термін (після спливу строку А). У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 13 календарних днів (Строк Б, пролонгований строк), а зазначена в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту продовжуюся на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку (Строку Б) позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 4,95 % від суми кредиту за кожний день пролонгованого строку.

При цьому, пунктом 1.13 кредитного договору передбачено, що на дату укладення кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 0,37 %, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 5800 грн 87 коп. У випадку настання умов, передбачених у п. 1.7 договору, орієнтовна ефективна річна процентна ставка складатиме 839,04 %, орієнтовна загальна вартість кредиту складатиме 9533 грн 17 коп.

Судом встановлено і відповідачем визнано, що, отримавши кредит, відповідач ОСОБА_1 так і не повернув його позивачу з відсотками, як було передбачено договором.

Таким чином, сума процентів за користування кредитними коштами з урахуванням пролонгації кредитного договору розраховується наступним чином:

1) проценти з 1-го по 15-й день строку користування кредитом: 5800 грн * 0,0010 % * 15 днів = 0,87 грн;

2) проценти за пролонгованим строком користування кредитом: 5800 грн * 4,95 % * 13 днів = 3732 грн 30 коп.

3) загальна сума процентів: 0,87 грн + 3732,30 грн = 3733 грн 17 коп.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами в межах строку користування кредитом з урахуванням його пролонгації в сумі 3733 грн 17 коп., тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 205,22 грн та стягнення 3 % річних в сумі 41 грн 47 коп. за невиконання умов кредитного договору від 27 вересня 2021 року № 6160624, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що позивач здійснив їх нарахування за період з 29 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року, тобто, до запровадження на території України правового режиму воєнного стану і до набрання чинності п. 18 Перехідних положень ЦК України, яким заборонено здійснювати таке нарахування на період дії на території України правового режиму воєнного стану (а.с. 27).

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договором про споживчий кредит від 29 липня 2021 року № 4415547, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.5.2 укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит від 29 липня 2021 року № 4415547 передбачено проценти за користування кредитом: 15,00 грн, які нараховуються за ставкою 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

У пунктах 1.3, 1.4 сторони визначили строк кредитування – 30 днів з 29 липня 2021 року та термін повернення кредиту та процентів за користування кредитом: 28 серпня 2021 року.

Разом з тим, у пункті 2.3 укладеного між сторонами кредитного договору сторони погодили умови пролонгації строку кредитування.

Зокрема, пунктом 2.3.1.2 цього ж договору передбачено пролонгацію на стандартних умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору.

При цьому, пунктом 1.6 укладеного між сторонами кредитного договору визначена стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом, що становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачена можливість продовження строку договору шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Ураховуючи, що відповідач не надав, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження факту виконання ним обов`язку зі своєчасного та у повному обсязі повернення кредитних коштів та сплати процентів у межах строку кредитування, суд дійшов висновку, що відбулась пролонгація кредитного договору на стандартних (базових) умовах строком на 60 днів, що підтверджується також відомістю про щоденні нарахування та погашення.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4415547 ТОВ «Мілоан» здійснено нарахування процентів за користування кредитом згідно п. 1.5.2 договору за період з 29 липня 2021 року по 27 серпня 2021 року та процентів згідно п.п. 1.5.2, 2.3.1.1, 1.6, 2.3.1.2 договору за період з 28 серпня 2021 року по 15 грудня 2021 року, що з урахуванням часткової сплати заборгованості становило 10314 грн 82 коп. (а.с. 9-10).

На момент укладення договору факторингу між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» (28 грудня 2021 року) заборгованість відповідача складала у загальному розмірі 13809 грн 82 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 3495 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 10314 грн 82 коп. (а.с. 27 на звороті).

Водночас, з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» вбачається, що у період з 28 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року відповідачу було нараховано відсотки в сумі 10135 грн 50 коп., внаслідок чого заборгованість відповідача станом на 10 січня 2023 року склала 23945 грн 32 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 3495 грн, заборгованість за процентами станом на дату відступлення права вимоги – 10314 грн 82 коп., нараховані відсотки – 10135 грн 50 коп. (а.с. 27 на звороті).

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що здійснюючи нарахування процентів після закінчення дії договору, з урахуванням пролонгації строку, ТОВ «Вердикт Капітал» на власний розсуд змінило умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд доходить висновку, що нарахування процентів після закінчення дії договору із розрахунку 5 % денних є не правомірним, оскільки проценти за користування кредитом це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені в договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами – проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований частиною 2 статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України. Тобто припинення нарахування передбачених договором процентів можливе у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, пред`явлення вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц).

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договором про споживчий кредит від 29 липня 2021 року № 4415547, а саме: в сумі 10314 грн 82 коп., що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» (а.с. 9-10).

Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договором про споживчий кредит від 22 червня 2021 року № 101789462, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.5.2 вказаного кредитного договору передбачено проценти за користування кредитом: 30,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

У пунктах 1.3, 1.4 сторони визначили строк кредитування – 15 днів з 22 червня 2021 року та термін повернення кредиту та процентів за користування кредитом: 07 липня 2021 року.

Разом з тим, у пункті 2.3 укладеного між сторонами кредитного договору сторони погодили умови пролонгації строку кредитування.

Зокрема, пунктом 2.3.1.2 цього ж договору передбачено пролонгацію на стандартних умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору.

При цьому, пунктом 1.6 укладеного між сторонами кредитного договору визначена стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом, що становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачена можливість продовження строку договору шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Ураховуючи, що відповідач не надав, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження факту виконання ним обов`язку зі своєчасного та у повному обсязі повернення кредитних коштів та сплати процентів у межах строку кредитування, суд дійшов висновку, що відбулась пролонгація кредитного договору на стандартних (базових) умовах строком на 60 днів, що підтверджується також відомістю про щоденні нарахування та погашення (а.с. 24 на звороті – 26).

Зокрема, згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 101789462 ТОВ «Мілоан» здійснено нарахування процентів за користування кредитом згідно п. 1.5.2 договору за період з 23 червня 2021 року по 05 липня 2021 року та процентів згідно п.п. 1.5.2, 2.3.1.1, 1.6, 2.3.1.2 договору за період з 06 липня 2021 року по 11 грудня 2021 року, що з урахуванням часткової сплати заборгованості становило 29646 грн 93 коп. (а.с. 24 на звороті – 26 ).

На момент укладення договору факторингу між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» (29 грудня 2021) заборгованість відповідача складала у загальному розмірі 39526 грн 93 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 9880 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 29646 грн 93 коп. (а.с. 28).

Водночас, з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» вбачається, що у період з 29 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року відповідачу було нараховано відсотки в сумі 28158 грн, внаслідок чого заборгованість відповідача станом на 10 січня 2023 року склала 67684 грн 93 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 9880 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 29646 грн 93 коп., нараховані відсотки – 28158 грн (а.с. 28).

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що здійснюючи нарахування процентів після закінчення дії договору, з урахуванням пролонгації строку, ТОВ «Вердикт Капітал» на власний розсуд змінило умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд доходить висновку, що нарахування процентів після закінчення дії договору із розрахунку 5 % денних є не правомірним, оскільки проценти за користування кредитом це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені в договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами – проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований частиною 2 статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України. Тобто припинення нарахування передбачених договором процентів можливе у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, пред`явлення вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц).

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договором про споживчий кредит від 22 червня 2021 року № 101789462, а саме: в сумі 29646 грн 93 коп., що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» (а.с. 24 на звороті – 26).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором від 27 вересня 2021 № 6160624 у розмірі 9779 грн 86 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 5800 грн, заборгованість за процентами – 3733 грн 17 коп., інфляційні збитки – 205 грн 22 коп. та 3% річних – 41 грн 47 коп.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором від 29 липня 2021 № 4415547 у розмірі 13809 грн 82 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 3495 грн, заборгованість за процентами – 10314 грн 82 коп.

Окрім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором від 22 червня 2021 № 101789462 у розмірі 39526 грн 93 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) – 9880 грн, заборгованість за процентами – 29646 грн 93 коп.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено на 62,24 % (101410,14 грн * 100 % / 63116,61 грн), тому з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню судові втрати зі сплати судового збору у сумі 1657 грн 08 коп. (62,24% від 2662,40 грн).

Крім того, позивач ставить питання про відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн 00 коп.

Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до 500 грн, оскільки визначена позивачем сума понесених витрат є неспівмірним із реальним обсягом виконаної роботи.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн. Для підтвердження розміру цих витрат позивач надав копії договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, заявки на надання юридичної допомоги від 01 січня 2026 року № 2371 та витяг з акту № 18 про надання юридичної допомоги від 30 січня 2026 року (а.с. 86-88, 91 на звороті – 92).

Суд погоджується із запереченням сторони відповідача, що розмір заявлених позивачем витрат за надання правничої допомоги 25000 грн 00 коп. не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності, що узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 461/422/21 (провадження№ 61-8158св22).

З врахуванням принципів реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, тому клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню. За таких обставин, на підставі ст.ст. 133, 137 ЦПК України, з урахуванням критерію розумності, виходячи з конкретних обставин справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 3000 грн. Відповідно, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1867 грн 20 коп. (62,24 % від 3000 грн).

Керуючись ст.ст. 11, 12, 137, 141, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 6160624 від 27 вересня 2021 року у розмірі 9779 грн 86 коп., за договором № 4415547 від 29 липня 2021 року у розмірі 13809 грн 82 коп. та за договором № 101789462 від 22 червня 2021 року у розмірі 39526 грн 93 коп., судовий збір у сумі 1657 грн 08 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1867 грн 20 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя А.С. Северинова