Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №953/9314/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/9314/26

н/п 2-а/953/143/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

при секретарі Мартиненко Т.П.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Манько О.М.,

представника відповідача Ужвенко О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Манько Олексія Михайловича до Головного Управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

УСТАНОВИВ:

07.07.2026 року до Київського районного суду міста Харкова надійшов з адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Манько О.М., в якому представник позивача просить скасувати постанову серії ББА № 637911 від 27.06.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121-3, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.06.2026 року у його побратимів та у нього відбулося неприємне спілкування з поліцейським, але при цьому він не порушував жодних правил дорожнього руху, окрім цього транспортний засіб побратимів мав відповідні номерні знаки на автомобілі, а він і його побратими, також мали всі документи при собі, які надавалися при перевірці, більш того поліцейський перевіряв неодноразово документи як у нього, так і у його побратимів та при цьому здійснював фотографування їх на свій мобільний телефон.

Зазначає, що поліцейський надав незрозумілі для нього папери та наказав їх підписати, пояснивши це тим, що це є необхідним. Окремо зазначив, що транспортний засіб належав військовій частині, у якій позивач та його побратими несуть службу, що взагалі спростовувало інформацію викладену поліцейським у постанові. При цьому сама постанова містить суперечливості викладених у ній обставин. Поліцейський, який не встановивши реєстраційного номеру транспортного засобу, належність його при наявності лише назви «Citroen Berlingo» та за відсутності технічних характеристик, які зазначаються у свідоцтві на транспортний засіб - у фабулі постанови зазначає, що водій не мав відповідної категорії «В», що виключає будь-яку логіку у діях поліцейського, так як є необґрунтованим. У зв`язку з викладеним просить скасувати постанову та закрити провадження у справі.

31.07.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено наступне. Підставою для винесення оскаржуваної постанови серії ББА № 637911 від 27.06.2026 стало те, що 27.06.2026 позивач, керуючи авто марки «Сіtroen Berlingo», без номерного знаку, обладнаний засобами пасивної безпеки, не був пристебнутим паском безпеки, без державних номерних знаків та не мав при собі (не надав для ознайомлення) водійське посвідчення категорії В, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що є порушенням ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП України. Згідно з відповіддю Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області від 20.07.2026 № 239408-2026 встановлено, що 27.06.2026 з 09:00 по 20:00 інспектор ВРПП Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області лейтенант поліції Богун Д.Ю., перебуваючи у денному наряді на мобільному блокпосту згідно графіку чергувань особовим складом ВРПП Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, в ході патрулювання автодороги Чугуїв-Мілове 40км + 200м, о 11год. 26хв. зупинив автомобіль CITROEN - BERLINGO під керуванням гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував транспортним засобом без державного номерного знаку, не пристебнутим ременем безпеки та не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, факт зупинки та порушення ПДР України було зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на нагрудний персональний відеореєстратор Tecsar, інвентарний номер №11130012122/8. Інспектором ВРПП Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Богуном Д.Ю. було розглянуто справу про адміністративне правопорушення за порушення п.2.9в, п.2.3в, п.2.1а ПДР України, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП, ч.5 ст.121 КУпАП, ч.1 ст.126 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №637911 від 27.06.2026 відносно ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн.

Транспортний засіб під керуванням гр. ОСОБА_1 зупинено поліцейським на підставі пунктів 1, 7 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Встановивши факти адміністративного правопорушення, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Отже, зазначений вище обов`язок користуватися засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки) в автомобілях, обладнаними такими засобами є безальтернативним та не може звільнити водія від виконання такого у будь-який спосіб чи за наявності різного роду суб`єктивних причин. Отже, винесення оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідало вимогам закону та посадової інструкції інспектора і було спрямоване на дотримання безпеки дорожнього руху.

Поліцейським було виявлено порушення позивачем вимог п.п. 2.3 «В», п. п. 2.1. «А», п. п. 2.1 «Б», п. п. 2.9. «В» ПДР України, поліцейський діяв правомірно в межах діючого законодавства, а тому підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачається.

Крім того, позивач ОСОБА_1 не надав документів, підтверджуючих що він діючий військовослужбовець Збройних Сил України, навпаки зазначив, що він є цивільним.

Застосування до позивача санкцій ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП при обставинах, викладених в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 637911 від 27.06.2026 є законним, а тому підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачається. Таким чином, відповідно до вищевказаних вимог чинного законодавства, поліцейський, розглянувши справу у відповідності до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту 2 розділу III Інструкції та з урахуванням частини 2 статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись статтею 284 КУпАП виніс постанову серії ББА № 637911 від 27 червня 2026 року за частиною 5 статті 121, частиною 1 статті 121-3, частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосував до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 гр., як штрафу за найтяжче правопорушення.

31.07.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в обґрунтування якого зазначено, що враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість, фактичний обсяг та факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі у конкретній адміністративній справі не є співмірним витратам, щодо складності справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом та обсягом наданих послуг, то судові витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали адміністративний позов та наполягали на його задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази, переглянувши відеозапис з бодікамери поліцейського, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Судом встановлено, що 27.06.2026 року інспектором ВРПП Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Богуном Д.Ю. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №637911, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 190,00 гривень (а.с. 12).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 27.06.2026 року о 10.54 годин, у Харківській області, Куп`янський район, с-ще Шевченкове від Чугуїв-Ліпове 40 км.+200 м. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом без номерного знаку, не був пристебнутий паском безпеки, без державних номерних знаків та не мав при собі (не надав для ознайомлення) водійське посвідчення категорії В та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. п. 2.3 в, 2.1. а, 2.1.б, 2.9.в ПДР України.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до стаття 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Судом досліджено відеозапис з персональної бодікамери поліцейського, який було долучено до відзиву на позовну заяву. Так з відтвореного в судовому засіданні відеозапису події встановлено, що працівником поліції було зупинено ОСОБА_1 . На відеозаписі зафіксовано, що на автомобілі були відсутні номерні знаки. В той момент, коли водій зупинявся, через вікно автомобіля видно, що водій перебував без пристебнутого ременя безпеки. Під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 повідомляє, що номерні знаки він загубив, а на вимогу поліцейського пред`явити документи повідомив, що має їх в застосунку «Дія», однак наразі вони не відтворюються. Надалі, на запитання поліцейського ОСОБА_1 повідомляє, що він цивільний. Поліцейський Богун Д.Ю. роз`яснив його права та обов`язки, на що він відповів, що йому вони зрозумілі. Поліцейський з`ясував чи вживав водій спиртні напої та запитав чи буде він проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Отримавши відповідь про відмову, поліцейський повідомив, що буде складати протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за керування автомобілем без паску, відсутності водія посвідчення, номерного знаку автомобіля та відмови від огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, відомості, зафіксовані на відеозаписі спростовують твердження позивача про те, що транспортний засіб мав відповідні номерні знаки, а також те, що він мав при собі всі необхідні документи. Крім того, позивач на запитання поліцейського повідомив, що він є цивільним. Доказів того, що позивач повідомляв поліцейському те, що він є військовослужбовцем/надання поліцейському відповідних документів, які б вказували на те, що він є військовослужбовцем. а також те, що транспортний засіб належить військовій частині, що водій виконує бойове завдання, відеозапис не містить. Крім того, на відеозаписі зафіксовано, як поліцейський ознайомлював ОСОБА_1 зі змістом протоколу, будь-яких зауважень позивач не зазначав та поставив свій підпис у ньому.

Допитані в судовому засіданні, в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зазначили, що вони, як і ОСОБА_1 , є військовослужбовцями, 27.06.2026 року вони перебували в кабіні автомобіля, яким керував ОСОБА_1 та мав їх довести до місця збору для виконання поставлених завдань. На блокпосту їх автомобіль зупинив поліцейський, про що з ним спілкувався ОСОБА_1 вони не чули. Зазначили, що номерний знак автомобіля не був прикріплений в належному місці на бампері, а лежав під склом в кабіні, за вказівкою ОСОБА_1 вони прибрали його в салон автомобіля.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р.№ 1306 (із змінами та доповненнями).

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 регулюють порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки ч. 3 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух».

Відповідно до п. п. 1.1-1.5 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.1. а ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно п. 2.1. б ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Пунктом 2.9.в ПДР України передбачено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, факт порушення ОСОБА_1 п.п. 2.1.а, 2.1.б, 2.9.в ПДР України, а саме керування транспортним засобом без номерного знаку, без пристебнутого ременя безпеки, без державних номерних знаків та без водійського посвідчення та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, повністю підтверджується наданими доказами, а саме переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з бодікамери поліцейського, а твердження позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч . 1 ст. 121-3, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП, в даному випадку є повністю безпідставними.

Постанова серії ББА № 637911 від 27.06.2026 є законною та обґрунтованою, інспектор поліції діяв у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

Таким чином, доводи позову про те, що позивача неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП не знайшли свого підтвердження, оскільки повністю спростовуються переглянутим в судовому засіданні відеозаписом від 27.06.2026 року.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову, а оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення прийнятою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов без задоволення, а постанову серії серії ББА № 637911 від 27.06.2026 без змін.

З огляду за те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, то витрати зі сплати судового збору за подачу позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 243-245, 286 КАС України, ст. ст. 245, 251, 280 КУпАП, суд, -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Манько Олексія Михайловича до Головного Управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Апеляційна скарга на судове рішення у справі може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.Л. Шаренко