Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №621/2702/26 — Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2702/26

Провадження № 2/621/2258/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Вельможна І. В.,

секретар судового засідання – Сумцова С. О.,

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал",

представник позивача - Усенко М. І.,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи в залі суду справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

20.07.2026 представник позивача ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", через підсистему "Електронний суд", звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 98714619000 від 26.08.2022 у загальному розмірі 30 591 грн 61 коп., а також понесені витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн 00 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.08.2022 між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98714619000, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 57 631 грн 15 коп. на споживчі цілі, шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку, до якого випущено платіжну картку.

На виконання умов договору банк у повному обсязі виконав покладені на нього зобов`язання, а саме надав відповідачу кредитні кошти у сумі та на умовах, передбачених договором.

15.04.2024 АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит Капітал" уклали Договір факторингу № 266, за умовами якого ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ "Укрсиббанк", в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 98714619000 від 26.08.2022.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань, заборгованість відповідача перед позивачем становить 30 591 грн 61 коп, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 21 082 грн 44 коп.; заборгованість за комісією – 9 509 грн 17 коп.

Невиконання відповідачем умов кредитного договору стало підставою для пред`явлення позову.

Автоматизованою системою документообігу 20.07.2026 суду для розгляду справи визначено суддю Зміївського районного суду Харківської області Вельможну І. В.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 05.08.2026 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 28.08.2026.

12.08.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про надання для ознайомлення матеріалів справи з метою підготування відзиву на позов.

28.08.2026 у зв`язку з надходженням від відповідача заяви про ознайомлення з матеріалами справи судове засідання відкладено до 13.10.2026.

01.09.2026 від представника позивача Усенка М. І. надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких останній просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, та зазначив, що 26.08.2022 між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 через систему UKRSIB online, за допомогою одноразового ідентифікатора (ОТП-пароля: 31804), надісланий на номер телефону відповідача, було укладено договір № 98714619000. Згідно умов договору сторони погодили щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі 1,5 відсотків, ця умова була добровільно прийнята відповідачем під час підписання договору. Також відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, де детально було розписано усі витрати за договором. Випискою за картковим рахунком відповідача підтверджено факт видачі кредитних коштів та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань. Крім того, матеріали справи містять належні докази на підтвердження факт понесення витрат на правничу допомогу, а також факту їх обґрунтованості, необхідності та співмірності (а. с. 35-47).

10.09.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні вимог позивача в повному обсязі, застосувати позовну давність до тих вимог, щодо яких суд встановить її сплив, у разі встановлення підстав для часткового задоволення позову – відмовити у стягненні недоведених складових заборгованості та зменшити суму до фактично підтверджених. Відмовити у стягненні 8 000 грн 00 коп витрат на правничу допомогу або зменшити їх до розумного та співмірного розміру. На обґрунтування відзиву зазначив, що відповідач не заперечує законодавчу можливість електронного кредитування, але заперечує достатність поданих позивачем матеріалів без дослідження первинних електронних даних, факту видачі кредиту та повного розрахунку заборгованості, сам факт укладення договору факторингу не звільняє нового кредитора від обов`язку довести обсяг і належність саме тієї вимоги, яку він заявляє до стягнення (а. с. 48-53).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 13.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

13.10.2026 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивача ОСОБА_2 в додаткових поясненнях просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, на задоволенні позову наполягав

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, причини своєї неявки не повідомляв.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи з того, що відповідач ОСОБА_1 скористався своїми цивільними процесуальними правами на подачу відзиву на позов щодо суті спору; у задоволенні клопотання про витребування доказів поданого разом з відзивом, судом відмовлено, про необхідність подачі або витребування додаткових доказів, які мали б значення для вирішення цієї справи не заявляв, будь-яких інших клопотань, які б впливали на вирішення справи, не подавав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_1 не відкладаючи судовий розгляд.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Даними копій договору про надання споживчого кредиту № 98714619000 від 26.08.2022, додатку № 1 до договору № 98714619000 від 26.06.2022, графіку платежів, таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за Договором, паспорту споживчого кредиту - інформаційний лист (стандартизована форма), витягу з системи банку щодо підтвердження факту підписання договору електронним підписом фізичної особи – клієнта АТ "Укрсиббанк", підтверджується, що 26.08.2022 між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 98714619000 на суму 57 631 грн 15 коп., строк повернення кредиту - 26.02.2024, процентна ставка за договором - 0,00001 відсотків річних, щомісячна комісія за управління кредитом – 1,5 відсотки від суми наданого кредиту (сума комісії включається до суми ануїтетного платежу). За користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7.00001 відсотків річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості (а. с. 6-8).

Відповідно до п. 3.3. Договору кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме: в сумі 57 631 грн 15 коп., на погашення суми заборгованості позичальника за кредитом, наданим позичальнику банком на підставі договору про надання споживчого кредиту 97610394000, шляхом перерахування в безготівковій формі на транзитний рахунок Банку № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.п.3.6. та 3.7. Кредитного договору розмір ануїтетного платежу становить 4 067 грн 00 коп. та повинен сплачуватись щомісячно до 25 числа (включно) кожного місяця.

З графіка платежів, таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за Договором вбачається, що сторони погодили загальну вартість кредиту у розмірі 73 191 грн 61 коп., розмір щомісячного ануїтетного платежу в сумі 4 067 грн 00 коп., з якого: 3 202 грн 50 коп. – сума кредиту за договором, 864 грн 47 коп. – комісія за управління кредитом (а. с. 7).

Кредитний договір підписаний відповідачем із застосуванням його електронного підпису одноразовим ідентифікатором - 31804, який 26.08.2022 о 11:28:42 відправлено на мобільний номер телефону відповідача НОМЕР_2 (а. с. 8 зворот).

Надання кредиту підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 , за період з 26.08.2022 по 15.04.2024, яка містить операцію з зарахування кредитних коштів 26.08.2022 на суму 57 631 грн 15 коп. із посиланням на договір № 98714619000 від 26.08.2022 (а. с. 8 зворот - 9):.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за відповідний день операцій.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а відтак є належними доказами на підтвердження факту наявності заборгованості позичальника перед кредитодавцем.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, зазначивши, що виписка з позичкового рахунку є підтвердженням видачі кредиту.

Отже, факт надання кредиту підтверджується не лише розрахунком позивача, а й відомостями банківського обліку про конкретні операції.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 98714619000 від 26.08.2022 за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 30 591 грн 61 коп, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 21 082 грн 44 коп.; заборгованість за комісією – 9 509 грн 17 коп. (а. с. 10).

Крім того, з виписки за кредитним договором за період з 26.08.2022 по 15.04.2024, вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 здійснювалися платежі на погашення заборгованості за договором № 98714619000 від 26.08.2022.

15.04.2024 між Акціонерним товариством "Укрсиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено Договір факторингу № 264, відповідно до п. 2.2. якого АТ "Укрсиббанк" відступає (передає) ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", а ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" приймає належні АТ "Укрсиббанк" права вимоги в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами Первинних договорів, та визначені в Реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді (а. с. 10 зворот-11).

На виконання Договору факторингу № 264 від 15.04.2024 АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" підписали Акт приймання-передачі права вимоги від 15.04.2024, відповідно до якого до ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" перейшли права вимоги в обсязі та на умовах, визначених Договором факторингу № 264 від 15.04.2024 та Реєстром боржників від 15.04.2024, що є додатком до зазначеного Договору (а. с. 12).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 264 від 15.04.2024 до ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 98714619000 від 26.08.2022 в розмірі 30 591 грн 61 коп., з яких: 21 082 грн 44 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 9 509 грн 17 коп. - заборгованість за комісіями (а. с. 12).

Відповідно до копії платіжної інструкції № 1221 від 15.04.2026 ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" проведено оплату за відступлення права вимоги за договором факторингу № 264 від 15.04.20224, на рахунок АТ "Укрсиббанк" (а. с. 12 зворот).

10.07.2026 ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" на адресу відповідача ОСОБА_1 за вих. № 23558550 направлено досудову вимогу за кредитним договором № 98714619000 від 26.08.2022 (а. с. 13).

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції..

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Нормою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (РНОКПП номери телефонів, адреса, електронна адреса), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надано, відомостей що правомірність укладеного договору оскаржувалася також суду не надано.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і вона мала можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надано.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно статті 642 Цивільного кодексу України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договорами не виконав, у передбачений в договорами строк, кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми кредиту за договором.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, положеннями статей 512, 1077 Цивільного кодексу України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

За змістом статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору про відступлення права вимоги, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, укладаючи відповідний договір факторингу сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право на вимоги яких переходять до нового кредитора.

З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.

Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку з укладанням 26.08.2022 між АТ "Укрсиббанк" та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 98714619000 та подальшим укладанням між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" договору факторингу № 264 від 15.04.2024, у результаті чого ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 98714619000 про надання споживчого кредиту від 26.08.2022, та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 9 509 грн 17 коп, суд зазначає наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2,3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України "Про споживче кредитування", який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Частинами 5,6 статті 12 вказаного Закону передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції, чинній на час укладення договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням /поверненням кредиту, що надаються позичальнику.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21), від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23), від 14 травня 2025 року у справі № 750/11580/21 (провадження № 61-15782св24).

При цьому Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує також оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У справі, яка розглядається, встановлено, що умовами кредитного договору від 26.08.2022 (п.3.11. Договору та додатку № 1) передбачена необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з управлінням кредитом, при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу, за розрахунково-касове обслуговування.

Щомісячний розмір комісії за управління кредитом становить 1,5 відсотків від суми наданого кредиту (включається до суми ануїтетного платежу), або 864 грн 47 коп. з 26.09.2022 по 26.02.2024, та складає всього 15 560 грн (згідно графіку платежів).

Комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу встановлена у сумі 500,00 грн, однак передбачено, що банк має право не застосовувати цю комісію або застосовувати не в повній мірі, про що банк повідомляє клієнтів шляхом розміщення оголошення на сайті. Комісія за розрахунково-касове обслуговування сплачується згідно тарифів банку (а. с. 7).

При цьому в кредитному договорі та додатку № 1 до нього не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику, та за які банк встановив щомісячну комісію за управління кредитом.

Сплата комісії "за управління кредитом" в твердій сумі щомісячно, незалежно від здійснених погашень, вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Комісія "за управління кредитом" відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором. Без зазначення, в чому саме полягає надана банком послуга, вказана умова, на думку суду, за своєю природою є несправедливою та дискримінаційною щодо споживача.

Встановлена комісія є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок.

Таким чином, враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору з первісним кредитором, положення договору у розділі "Комісії" додатку № 1 до договору від 26.08.2022 № 98714619000 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за управління кредитом є нікчемним відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно зі статтею недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що умови кредитного договору п.3.11 та положення розділу "Комісії" додатку № 1 до кредитного договору, який є невід`ємною частиною кредитного договору та яким визначено щомісячну сплату комісії за управління кредитом, є нікчемними в силу вимог закону, а тому кредитор не мав підстав для нарахування щомісячної комісії за управління кредитом, а відтак, відсутні підстави для стягнення заборгованості по комісії у розмірі 9 509 грн 17 коп., яка заявлена до стягнення позивачем.

У постанові від 13 липня 2022 року у справа № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог у частині стягнення комісії.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості за договором № 98714619000 від 26.08.2022 та виписки за кредитним договором за період з 26.08.2022 по 15.04.2024 вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості здійснювалися платежі, зокрема 6 051 грн 29 коп., яка була сплачена рівними платежами по 864 грн 47 коп. 26.09.2022, 21.10.2022, 25.11.2022, 27.12.2022, 14.02.2023, 10.04.2023, а також 10.04.2023 платежами на суму 760 грн 94 коп. та 103 грн 53 коп., віднесені в рахунок погашення заборгованості за комісією.

Враховуючи, що судом положення договору та додаткової угоди № 1 щодо сплати комісії за управління кредитом визнані нікчемними, то сплачені суми відповідачем в її погашення у загальному розмірі 6 051 грн 29 коп., підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2" на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався.

З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2020 року. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

При цьому, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, яка діяла до 04.09.2025), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року у зв`язку з російською військовою агресією проти України.

Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.

Пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025.

Враховуючи викладене позовна давність у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки протягом всього часу існування спірних правовідносин з серпня 2022 року по 04.09.2025 на всій території України діяв або карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), або воєнний стан. Тобто, строк позовної давності є таким, що спочатку продовжився у зв`язку із карантином, а потім його перебіг зупинився у зв`язку із воєнним станом до 04.09.2025, коли втратив чинність п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, в цій справі відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

За таких обставин, позовна заява ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 98714619000 від 26.08.2022 в розмірі 15 031 грн 15 коп., за тілом кредиту.

Щодо витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акту № 499 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 10.07.2026, детальний опис наданих послуг від 10.07.2026 до акту № 499 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, ордеру на надання правничої допомоги адвокатом Усенко М. І. ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" (а. с. 14-15 ).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд взяв до уваги, що розглядувана справа, має незначну складність, не викликала суспільного інтересу під час її розгляду, результат вирішення цієї справи не має вплинути на репутацію сторін, спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, законодавство у цій категорії справ є сталим і судова практика має ознаку єдності.

Сума витрат на правову допомогу, що вимагається до відшкодування, є співмірною складності справи. Витрати понесені саме у зв`язку з розглядом цієї справи і є реальними.

Враховуючи конкретні обставини спору, сталість судової практики щодо категорії справ, до якої відноситься цей спір, суму тіла кредиту, суд дійшов висновку, що вказана сума не є завищеною щодо іншої сторони спору та не підлягає зменшенню.

Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі, пропорційному до задоволеної частини позовних вимог (49,13%).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 98714619000 від 26 серпня 2022 року у розмірі 15 031 (п`ятнадцять тисяч тридцять одну) грн 15 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" 1 308 (одну тисячу триста вісім) грн 04 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3 930 (три тисячі дев`ятсот тридцять) грн 40 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне рішення складене та підписане 13.10.2026.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус, 4-й поверх, м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач – ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Головуючий: