Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №554/13237/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 08.10.2026Справа № 554/13237/26

Провадження № 2-а/554/148/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2026 року м.Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

Головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря – Єсліковської О.А.,

розглянувши матеріали по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представника адвокат Ткаченко Анна Володимирівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на сторонівідповідачаШевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

ОПИСОВА ЧАСТИНА.

У вересні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Анна Володимирівна звернувся до Шевченківського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № 1785 від 17 серпня 2025 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 34 000 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначав, що жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 або будь-якого іншого уповноваженого органу він не отримував, військово облікові дані уточнив ще 22.07.2024 року про що наявна відповідна відмітка у розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих в додатку «Резерв+».

Крім того, Позивач звертав увагу на те, що ані оскаржуваної постанови, ані інших будь-яких документів йому не надходило, адресу місця реєстрації та проживання не змінював. Про наявність оскаржуваної постанови дізнався у серпні 2026 року коли в мобільний застосунок «Дія» йому прийшло сповіщення. Перейшовши в розділ «виконавчі провадження» він виявив, що Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 81220760 від 09.06.2026 року.

Також, звертав увагу про відсутність протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності, що прямо суперечить ст. 251 КУпАП.

З огляду на викладене, постановупро адміністративне правопорушення № 1785 від 17 серпня 2025 року вважає незаконною та такою, що винесена за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з цим просив постанову скасувати а провадження закрити.

09 вересня 2026 року Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Ткаченко Анна Володимирівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на сторонівідповідачаШевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та призначено судове засідання з викликом сторін.

30 вересня 2026 року до Шевченківського районного суду м. Полтави від представника ОСОБА_1 — адвоката Ткаченко Анни Володимирівни надійшло клопотання про приєднання доказів.

У клопотанні представник зазначила, що 11 вересня 2026 року нею було направлено до АТ «Укрпошта» адвокатський запит № 938 щодо надання належним чином засвідчених копій усіх матеріалів, які містять відомості про поштове відправлення за реєстраційним номером 0610263636441.

Відповідно до відповіді АТ «Укрпошта» від 15 вересня 2026 року № 1.30.002.-30392-26, згідно з пунктами 106–109, 113 Правил інформація в автоматизованій системі відстеження Укрпошти зберігається протягом шести місяців. При цьому відомості щодо пересилання поштового відправлення за номером 0610263636441 у зазначеній системі відсутні, оскільки воно, ймовірно, було прийняте до пересилання понад шість місяців тому або номер відправлення зазначено неправильно. У зв`язку із цим надати запитувану інформацію АТ «Укрпошта» не має можливості, натомість представнику надано роздруківку з офіційного вебсайту товариства.

На думку представника, зазначені обставини мають істотне значення для встановлення факту належного повідомлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки внаслідок спливу тривалого часу відомості про рух і вручення відповідного поштового відправлення відсутні в інформаційній системі оператора поштового зв`язку, що унеможливлює об`єктивну перевірку факту його направлення та отримання або неотримання позивачем.

Водночас саме на зазначене поштове відправлення ІНФОРМАЦІЯ_2 посилається як на підтвердження належного повідомлення позивача та обґрунтування винесення постанови № 1785 про притягнення його до адміністративної відповідальності. За таких обставин представник вважає, що сам по собі реєстраційний номер поштового відправлення без інших належних і допустимих доказів не може підтверджувати факт належного повідомлення позивача, у зв`язку із чим просила приєднати до матеріалів справи відповідні докази.

У судове засідання 08.10.2026 року представник позивача адвокат Ткаченко А.В. не з`явилася, однак від неї надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, в якій вона зазначила про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

У судове засідання 08.10.2026 року ОСОБА_2 не з`явився, однак від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

У судове засідання 08.10.2026 року представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

У судове засідання 08.10.2026 року представник третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на сторонівідповідачаШевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явився, з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Відзив до Шевченківського районного суду м. Полтави не надходив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Тому, з метою уникнення затягування розгляду справи неподання відповідачами відзивів на позов без поважних причин кваліфікується судом, як визнання позову та відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Суд, дослідивши докази танадавши їм належну оцінку, приходить до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що 17 серпня 2025 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 було винесено постанову № 1785 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 грн.

Відповідно до копії розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованого через додаток «Резерв+» 03.08.2026 року встановлено, що ОСОБА_1 уточнив військово-облікові дані 22.07.2025 року.

Крім того, судом встановлено, що на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 81220760 від 09червня 2026 року, винесеної державним виконавцем Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції УкраїниЮношевим Д.А., з ОСОБА_1 підлягає стягненню штраф на користь держави у розмірі 34 000,00 грн.

Згідно частин 1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. При цьому, застосування уповноваженими на те посадовими особами заходів адміністративного впливу здійснюється в точній відповідності з законом (ч.3 ст.7 КУпАП).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року у справі №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Пункт 19 статті 4 КАС України визначає індивідуальний акт як акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Згідно із абз.11 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.

У відповідності до абз 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до п. 1 розділу 1 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3 (далі Інструкція), ця Інструкція визначає процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно з п. 3 розділу 2 Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Пунктом 6 цього ж розділу Інструкції визначено, що до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу,повинні містити достовірну інформацію,відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , а також інших належним чином оформлених матеріалів, з яких можна було б установити обставини виявлення правопорушення, його фактичний зміст, зібрані докази та дотримання процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відсутність протоколу серед матеріалів, наданих суду, унеможливлює перевірку того, чи було належним чином зафіксовано обставини інкримінованого позивачу правопорушення, чи надавав він пояснення та заперечення, чи були йому роз`яснені права, передбачені статтею 268 КУпАП, а також чи забезпечено можливість реалізації цих прав під час оформлення матеріалів справи. Водночас суд позбавлений можливості перевірити, які саме фактичні дані були покладені в основу висновку посадової особи про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Суд ураховує, що відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є одним із передбачених законом джерел доказів, однак сам по собі факт його відсутності не звільняє суд від обов`язку оцінити всі наявні матеріали справи в сукупності. Водночас у цій справі відповідач не подав відзиву на позов та не надав суду матеріалів, які б дозволили належним чином перевірити фактичні й правові підстави винесення оскаржуваної постанови та дотримання процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

За змістом статті 280 КУпАП орган або посадова особа під час розгляду справи зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна відповідна особа в його вчиненні. Отже, прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення має ґрунтуватися на встановлених обставинах справи та належних доказах, а не лише на твердженні про вчинення особою правопорушення.

Таким чином, відповідачем не доведено, що постанова № 1785 від 17 серпня 2025 року була винесена з дотриманням установленої законом процедури та на підставі достатніх доказів, які підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року було внесено зміни до законодавства щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку, в тому числі і до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до якого було зазначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином судом встановлено, що Законом України № 3633-IX від 11 квітня 2024 року було внесено зміни, якими визначено обов`язок військовозобов`язаних уточнити свої персональні дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації. Зазначений строк спливав 16 липня 2024 року.

Згідно з копією розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих у застосунку «Резерв+» 03 серпня 2026 року, позивач уточнив військово-облікові дані 22 липня 2024 року.

Суд зазначає, що сама по собі дата уточнення даних не виключає можливості виклику військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з інших передбачених законом підстав або для виконання обов`язків, які виникли пізніше.

Водночас у цій справі позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за неявку за повісткою № 4128728 від 23 червня 2025 року, метою якої, відповідно до наявних матеріалів, було уточнення військово-облікових даних.

За таких обставин доказ уточнення даних у липні 2024 року має значення для оцінки фактичних обставин справи, однак не є самостійною та безумовною підставою для висновку про відсутність будь-якого обов`язку з`явитися за подальшим належним викликом.

Вирішальним для розгляду цього спору є те, чи довів відповідач належне оповіщення позивача про виклик 03 липня 2025 року та чи підтвердив іншими належними й допустимими доказами обставини, що утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

З огляду на наведене суд не покладає в основу рішення висновок про своєчасність уточнення даних, оскільки зазначена в матеріалах дата 22 липня 2024 року є пізнішою за 16 липня 2024 року — дату закінчення 60-денного строку, наведену у позовних матеріалах. Натомість суд ураховує факт уточнення даних як одну з обставин справи та оцінює його в сукупності з доказами щодо предмета адміністративного обвинувачення.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” Громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Відповідно до п. 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (надалі по тексту – Порядок) під час мобілізації громадяни викликаються з метою: 1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби; 2) до відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ: проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Відповідно до п. 28, 29 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня2024р. № 560 (надалі по тексту – Порядок) виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання)повістки(додаток 1).

У повістці зазначаються:прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;місце, день і час явки за викликом; підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису;реєстраційний номер повістки.

Згідно з п. 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі Порядок №1487), цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Відповідно до п.21 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливийперіод, затвердженогопостановоюКабінетуМіністрівУкраїни № 560 від 16 травня 2024р.належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управлінняаборегіональнихорганів СБУ у разінадсиланняповісткизасобамипоштовогозв`язку є:

- або день отримання такого поштовоговідправлення особою, щопідтверджуєтьсяінформацією та/або документами відпоштового оператора;

- або день проставлення у поштовомуповідомленнівідмітки про відмовуотриматипоштовевідправленнячи день проставленнявідмітки про відсутність особи за адресоюмісцяпроживання особи, повідомленоюцією особою територіальному центру комплектування та соціальноїпідтримкипід час уточненнясвоїхобліковихданих;

- або день проставлення у поштовомуповідомленнівідмітки про відмовуотриматипоштовевідправленнячи день проставленнявідмітки про відсутність особи за адресоюзадекларованого/зареєстрованогомісцяпроживання в установленому законом порядку,якщоця особа не повідомилатериторіальному центру комплектування та соціальноїпідтримкиіншоїадресимісцяпроживання.

Водночас суд звертає увагу, що так у матеріалах справи міститься відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 на адвокатський запит № 875, до якого було долучено трекінг поштового відправлення №0610263636441, відповідно до якого вбачається, що повістка №4128728 була повернута Відправнику з проставленням відмітки «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

Представник позивача звернулася до АТ «Укрпошта» із запитом щодо поштового відправлення № 0610263636441. У відповіді від 15 вересня 2026 року № 1.30.002.-30392-26 оператор повідомив, що відомості про рух цього відправлення в автоматизованій системі відстеження відсутні, оскільки інформація зберігається протягом шести місяців, і надати запитувані документи неможливо. За таких обставин суд оцінює наявну роздруківку відстеження з урахуванням відсутності інших документів поштового оператора, які дали б змогу перевірити дату прийняття відправлення, його адресу, вміст і обставини повернення.

Матеріали справи не дають змоги достовірно встановити всі обставини, необхідні для застосування спеціального правила частини третьої статті 258 КУпАП: зокрема, чи була повістка направлена за адресою, визначеною пунктом 41 Порядку № 560, та чи наявні належні підтвердні документи саме щодо виклику позивача на 3 липня 2025 року. За відсутності належних доказів цих обставин суд не може вважати доведеним, що відповідач мав законні підстави розглянути справу без складання протоколу.

Разом із тим суд також враховує, що відповідно до примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, у тому числі публічними, та базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Отже, зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець передбачив незастосування адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, у випадках, коли відповідні персональні дані можуть бути отримані держателем Реєстру шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційними ресурсами. Інших доказів, які б підтверджували належне повідомлення та вручення Позивачу повістки Відповідач не надав.

Таким чином, сама лише обставина повернення поштового відправлення з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою» не є достатньою для висновку про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, судом встановлено, що на момент, на який відповідач посилається як на дату порушення, обов`язок щодо уточнення військово-облікових даних уже був виконаний позивачем у повному обсязі ще 22.07.2024 року, відомостей які б свідчили про зміну персональних даних після цього судом встановлено не було.

Таким чином, все вище викладене, ще раз вказує на відсутність об`єктивних даних, які б свідчили про порушення позивачем вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 21 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність. Натомість у даному випадку суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки не доведено ані факту належного виклику, ані факту порушення покладених на нього законом обов`язків, ані його вини.

Окрім того, суд враховує, що позивач фактично не був повідомлений про винесення постанови № 1785 та дізнався про її існування лише після відкриття виконавчого провадження, що є поважною причиною пропуску строку на оскарження та підставою для його поновлення відповідно до статті 121 КАС України.

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджується, що постанова № 1785 від 17.08.2025 винесена з суттєвими порушеннями як матеріального (відсутні докази наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП), так і процесуального законодавства (проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду, та за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення). Отже, відповідачем не спростовано протиправність свого рішення.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки доводи позивача спростовані не були, будь-які сумніви з приводу наявності вини позивача трактуються на користь останнього, а наявні у справі докази не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Отже, за таких обставин, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною, оскільки відповідачем не доведено наявності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

ШОДО СУДОВИХ ВИТРАТ.

Згідно з ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір № ТА-05/08/26 про надання правничої допомоги від 05 серпня 2026 року, яким визначено розмір гонорару адвоката в сумі 5 000,00 грн, платіжну квитанцію АТ «Полтава-банк» від 07 серпня 2026 року, а також детальний опис робіт та наданих послуг адвокатом Ткаченко А.В. за зазначеним договором.

Дослідивши надані документи, суд установив, що договір про надання правничої допомоги визначає розмір гонорару адвоката, а детальний опис робіт дає змогу встановити зміст наданої правничої допомоги та її зв`язок із розглядом цієї адміністративної справи. Заявлений розмір витрат становить 5 000,00 грн, відповідає погодженому сторонами розміру гонорару та є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи й характером спірних правовідносин.

Відповідач відзиву на позов не подав, доказів на спростування обґрунтованості заявлених витрат не надав, клопотання про зменшення їх розміру не заявив. За таких обставин суд не встановив підстав для зменшення заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 1 331,20 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, понесені ним судові витрати відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судових витрат у загальному розмірі 6 331,20 грн, з яких 1 331,20 грн — витрати зі сплати судового збору та 5 000,00 грн — витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.2,6-8,19,72-77, 132, 134, 139, 241-246,255,286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Анна Володимирівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 1785 від 17 серпня2025 року, складену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у сумі 34000 грн. - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 частиною 3статті 210-1 КУпАПзакрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 6 331 (шість тисяч триста тридцять одна) гривня 20 копійок, з яких 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок — судовий збір, а 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок — витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження:провулок Стешенка, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36023, ЄДРПОУ: 34963066.

Повний текст судового рішення складено 12.10.2026 року.

Суддя Материнко М.О.