Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №398/5004/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5004/26

провадження №: 2/398/4429/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"12" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус», представник позивача адвокат Рибитва Олександр Анатолійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» (далі — АТ «КБ «Глобус») у липні 2026 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути заборгованість за договором про надання комплексу послуг банківського обслуговування від 28.01.2022 року у розмірі 27 177,67 грн та судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 3 328,00 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.01.2022 року відповідач підписав Заяву-анкету на приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «ГЛОБУС» і отримав споживчий кредит у розмірі 16 673,47 грн на строк 36 місяців для оплати товару. Відповідач згідно з графіком платежів коштів не повернув, внаслідок чого станом на 01.06.2026 року утворилася заборгованість у розмірі 27 177,67 грн: прострочена заборгованість за кредитом — 16 673,47 грн і прострочена заборгованість за процентами — 10 504,20 грн. Позивач також зазначає, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою від 25 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. 29 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» він подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 3179561 від 16.08.2026 року та листом Управління надання адміністративних послуг Олександрійської міської ради № 5466/31 від 31.07.2026 року відповідач знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з 15.12.2023 року; відомостей про його зареєстроване місце проживання після цієї дати немає. Тому відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке розміщено 26 серпня 2026 року. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву, а також інших заяв чи клопотань до суду не подав.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, а позивач проти такого вирішення справи не заперечує, суд, керуючись статтями 280, 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд цієї справи на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки у судове засідання 07 жовтня 2026 року не з`явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача кредитних коштів

28 січня 2022 року в м. Олександрії відповідач підписав Заяву-анкету № 41721737 на приєднання до Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «ГЛОБУС» (далі — Договір), чим акцептував публічну пропозицію банку. Кредит надано за програмою цільового роздрібного кредитування «Кредит на товари» для оплати товару, придбаного в ТОВ «АЛЛО», яке діяло як кредитний посередник. До укладення Договору відповідач отримав Паспорт споживчого кредиту, що підтвердив своїм підписом.

Заявою-анкетою визначені такі умови кредитування:

— сума кредиту — 16 673,47 грн, у тому числі: сума оплати товару — 15 064,14 грн, разова комісія банку — 1 134,33 грн, комісія за сервіс смс-інформування — 475,00 грн;

— строк кредитування — 36 місяців, з 28.01.2022 року по 27.01.2025 року;

— процентна ставка — 0,00001 % річних (фіксована);

— пільговий період — 15 місяців, з 28.01.2022 року по 28.04.2023 року;

— комісія за управління кредитом на пільговий період — 0 %, після пільгового періоду — 3 % щомісячно;

— загальні витрати за кредитом — 12 113,53 грн, загальна вартість кредиту — 27 177,67 грн, реальна річна процентна ставка — 53,28 %.

Згідно з Графіком платежів (Таблиця обчислення вартості кредиту) відповідач мав до 28 числа кожного місяця сплачувати платіж у розмірі 754,94 грн. Перші 15 платежів складаються лише з погашення суми кредиту, платежі з 16-го по 35-й — з 254,74 грн суми кредиту та 500,20 грн комісії за управління кредитом, останній, 36-й платіж 27.01.2025 року — 754,77 грн (254,57 грн суми кредиту та 500,20 грн комісії). У графі «проценти» для всіх платежів зазначено 0,00 грн. Разом за графіком: сума кредиту — 16 673,47 грн, комісія за управління кредитом — 10 504,20 грн.

Згідно з п. 2.1.15.5 Додатка № 1 до Договору «Порядок надання та обслуговування споживчих кредитів» комісія за управління кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Вона нараховується від суми виданого кредиту «за фактично надані послуги з управління кредитом» не рідше одного разу на місяць незалежно від фактичної кількості днів користування кредитом. У розділі Договору, який визначає терміни, ця комісія визначена як «щомісячна комісійна винагорода Банку за обслуговування кредитної заборгованості». У Паспорті споживчого кредиту вона зазначена як «щомісячна комісія за обслуговування кредиту».

Разова комісія за Договором є платою за здійснення операції з перерахування коштів кредиту. У Таблиці обчислення вартості кредиту зазначено, що вона «стягується у зв`язку із наданням послуг із розрахунково-касового обслуговування клієнта». Сервіс смс-інформування за Договором включає інформування клієнта про сплату щомісячного платежу, про стан заборгованості, про здійснені платежі та довідки про погашення кредиту. Крім того, умовами програм кредитування, що є складовою Договору, передбачено, що банк на вимогу клієнта, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості та її погашення.

Згідно з меморіальним ордером № 8391 від 31.01.2022 року банк перерахував 15 064,14 грн на рахунок ТОВ «АЛЛО» з призначенням платежу «надання кред. коштів зг. Дог. 41721737 від 28.01.2022 р. Рудницький … на оплату рах.-факт. … від 28.01.2022 р.». Реквізити отримувача збігаються з тими, що зазначені в Заяві-анкеті. Випискою по позичковому рахунку № НОМЕР_1 підтверджується надання 28.01.2022 року кредиту в сумі 16 673,47 грн.

У Заяві-анкеті та доданій до неї копії даних ID-картки відповідач зазначений без по батькові (« ОСОБА_2 »). Водночас дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), РНОКПП ( НОМЕР_2 ) і унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (19841016-01533) збігаються з відомостями реєстру, в якому він записаний як ОСОБА_1 . Тому суд встановив, що позичальником за Договором є саме відповідач.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з виписками по рахунках та детальним розрахунком заборгованості відповідач жодного платежу за Договором не здійснив. Станом на 01.06.2026 року заборгованість становить 27 177,67 грн, з яких заборгованість за сумою кредиту — 16 673,47 грн і заборгованість, заявлена позивачем як «прострочена заборгованість по процентам», — 10 504,20 грн. Остання сума складається з 21 щомісячної комісії за управління кредитом по 500,20 грн, нарахованих за періоди з 28.04.2023 року по 27.01.2025 року. Це підтверджується Графіком платежів, випискою з призначенням операцій «Перенесення простроченої комісії» та вимогою банку № 1-1106 від 07.05.2026 року, у якій цю суму названо «прострочені проценти (комісії)». Неустойка та проценти за користування кредитом не нараховувалися.

Норми права, які застосував суд

За приписами ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі — у редакції, чинній на дату укладення Договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено: «31.18. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту… 31.25. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів… 31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»… 32.8. Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення … кредитного договору … щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно … є нікчемними».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено: «Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»». Аналогічний підхід застосований у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 та від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23. У справі № 727/5461/23 Верховний Суд залишив в силі рішення про відмову банку у стягненні щомісячної комісії за обслуговування кредиту, встановленої у відсотках від суми кредиту.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) зазначено: «Нікчемний правочин … є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure)… Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає».

У тій самій постанові Об`єднана палата висновила: «Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору».

У п. 33.5 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19 зазначено: «Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою)… Якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення».

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Між позивачем і відповідачем виникли правовідносини споживчого кредитування на підставі Договору, укладеного 28.01.2022 року шляхом підписання відповідачем Заяви-анкети на приєднання (ст. 634 ЦК України). Банк виконав свій обов`язок: надав кредит у розмірі 16 673,47 грн, з яких 15 064,14 грн перерахував продавцю товару за дорученням відповідача, а решта направлена на сплату погоджених у договорі одноразових комісій.

Строк кредитування сплив 27.01.2025 року. Відповідач жодного платежу за Договором не здійснив, чим порушив вимоги ст. 526, 1054 ЦК України. Доказів погашення заборгованості суду не надано. Отже, вимога про стягнення заборгованості за сумою кредиту в розмірі 16 673,47 грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Вирішуючи вимогу про стягнення 10 504,20 грн, суд виходить з таких міркувань.

Позивач просить стягнути цю суму як прострочену заборгованість за процентами. Розмір процентів встановлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Договором встановлено фіксовану процентну ставку 0,00001 % річних, а в Графіку платежів проценти до сплати за весь строк кредитування становлять 0,00 грн. Проценти у заявленому розмірі Договором не передбачені, і нарахування процентів у такому розмірі позивач не довів (ст. 81 ЦПК України). Тому вимога про стягнення 10 504,20 грн як процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає.

Водночас із наданих позивачем доказів вбачається, що сума 10 504,20 грн складається з 21 щомісячної комісії за управління кредитом по 500,20 грн (3 % від суми кредиту). Це підтверджують Графік платежів, виписка по рахунку та вимога банку від 07.05.2026 року, у якій цю суму названо «прострочені проценти (комісії)». Позивач у позовній заяві також посилається на п. 2.1.15.5 Додатка № 1 до Договору та обґрунтовує своє право на комісію за обслуговування кредиту. Тому суд також перевіряє, чи підлягає ця сума стягненню як комісія за управління кредитом, і виходить з такого.

Закон України «Про споживче кредитування» допускає встановлення комісії за обслуговування кредиту (ч. 2 ст. 8). Водночас, як висновила Велика Палата Верховного Суду у справі № 496/3134/19, така комісія не може бути платою за послуги, які за законом надаються безоплатно. Крім того, за висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 204/224/21, банк має зазначити в договорі та довести наявність і перелік додаткових послуг, за які встановлено щомісячну комісію, а також їх погодження зі споживачем; інакше відповідна умова є нікчемною.

У цій справі перелік послуг, за які справляється комісія за управління кредитом, міститься лише в п. 2.1.15.5 Додатка № 1 до Договору, який відповідач не підписував; у підписаних ним Заяві-анкеті та Паспорті споживчого кредиту зазначено лише розмір комісії. Але й за змістом названих у цьому пункті трьох видів послуг комісія не є платою за реальні додаткові послуги, що суд оцінює так.

По-перше, «списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту» є прийняттям банком виконання зобов`язання на свою ж користь. Ці дії спрямовані на досягнення економічної мети самого кредитодавця — повернення суми кредиту (п. 31.25 постанови № 496/3134/19) і не є самостійною послугою, яку банк надає споживачу.

По-друге, розрахунково-касове обслуговування щодо кредиту оплачене відповідачем окремо: у Таблиці обчислення вартості кредиту банк сам зазначив, що разова комісія «стягується у зв`язку із наданням послуг із розрахунково-касового обслуговування клієнта». Інших розрахункових операцій за Договором, крім видачі кредиту, виписки не містять.

По-третє, інформацію про поточний розмір заборгованості та її погашення один раз на місяць банк зобов`язаний надавати безоплатно (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»), що відтворено і в п. 5 розділу «Юридичні нюанси» умов програми «Кредит на товари» (розділ 6 Додатка № 1 до Договору). Регулярне смс-інформування про платежі та стан заборгованості відповідач оплатив окремою комісією. Доказів надання відповідачу будь-яких консультацій позивач суду не надав.

Отже, жодна з названих у п. 2.1.15.5 Додатка № 1 послуг не є самостійною послугою банку споживачеві, яка не була б уже оплачена іншими комісіями або за законом не мала б надаватися безоплатно. За змістом комісія є щомісячною платою за обслуговування кредитної заборгованості, як її і визначає Договір, зокрема за інформування споживача щодо кредиту, яке за законом є безоплатним.

Встановлення щомісячної плати за послуги, які за законом мають надаватися безоплатно, обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом (п. 32.8 постанови № 496/3134/19). Тому умова Договору про комісію за управління кредитом є нікчемною відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», ч. 2 ст. 215 ЦК України і не створює для відповідача обов`язку зі сплати комісії.

Відсутність заперечень відповідача не виключає застосування цих норм: нікчемність умови договору суд зобов`язаний враховувати за власною ініціативою (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 552/672/23).

Підстав для того, щоб стягнути цю суму як проценти за користування кредитом, суд також не вбачає. Сторони прямо погодили процентну ставку 0,00001 % річних, а комісію визначили окремо як плату за послуги з управління (обслуговування) кредитом. Розбіжність між цими умовами і найменуванням суми у вимозі банку — «проценти (комісії)» — умов Договору не змінює. Будь-які сумніви щодо правової природи цієї плати тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); суд застосовує це правило і за відсутності позовної вимоги споживача (постанова у справі № 552/672/23).

Крім того, за п. 2.1.15.5 Додатка № 1 до Договору, на який посилається сам позивач, комісія нараховується «за фактично надані послуги з управління кредитом». Відповідач жодного платежу не здійснив, тож списання та зарахування коштів у погашення кредиту не відбувалося, а доказів фактичного надання будь-яких інших послуг позивач не надав (ст. 81 ЦПК України). Тому вимога про стягнення комісії є необґрунтованою також з цих підстав.

За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення 10 504,20 грн слід відмовити. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за сумою кредиту в розмірі 16 673,47 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 61,35 відсотка, тобто 2 041,72 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

На підтвердження цих витрат позивач надав копії договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 010725 від 01.07.2025 року, акта прийому-передачі послуг з описом наданих послуг, платіжної інструкції від 23.07.2026 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та довіреності, відповідно до яких адвокат Рибитва О.А. надав позивачу послуги з консультування, складання та подання позовної заяви на загальну суму 7 500,00 грн, яку позивач сплатив.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. За ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Водночас за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України в разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок довести їх неспівмірність. Відповідач такого клопотання не заявляв. Однак ці норми не вичерпують повноважень суду щодо розподілу судових витрат. Незалежно від заперечень сторони суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат за ч. 3 ст. 141 ЦПК України враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а за ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлює розмір витрат на підставі поданих сторонами доказів. Тобто в цій справі йдеться не про зменшення витрат за клопотанням сторони, а про визначення судом тієї частини витрат, яка є обґрунтованою та пропорційною і тому підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Розмежування цих повноважень суду здійснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) щодо аналогічних положень ст. 126, 129 ГПК України. Вона зазначила, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на правничу допомогу з власної ініціативи (п. 106). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись визначеними законом критеріями, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу; розмір відшкодування таких витрат не повинен бути непропорційним до предмета спору (п. 119, 120). Такий самий підхід викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та в постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, у яких також зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час і ринкові ціни адвокатських послуг.

Щодо цивільного судочинства Верховний Суд в ухвалі від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 (провадження № 61-425ск23) зазначив, що суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, визначеними ч. 3–5, 9 ст. 141 ЦПК України. Часткова відмова у відшкодуванні таких витрат з підстав їх непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства навіть тоді, коли відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат. Застосовуючи такий підхід, Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 873/212/21 погодився з частковою відмовою у відшкодуванні витрат за відсутності клопотання іншої сторони, оскільки інформація про характер і обсяг виконаної адвокатом роботи не відповідала критерію розумності та була неспівмірною з обсягом послуг і витраченим часом, а в додатковій постанові від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 за відсутності заперечень іншої сторони обмежив розмір цих витрат з огляду на їх непропорційність до предмета спору та розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності) і критерію розумності їх розміру. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо доведено, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед» проти України», заява № 19336/04, п. 268); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії»).

Заявлена сума 7 500,00 грн становить понад чверть ціни позову. Справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява є типовою для справ цієї категорії, а адвокат позивача участі в судовому засіданні не брав. Враховуючи наведене та керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності, суд визнає обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Оскільки позовні вимоги задоволені частково, ці витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог (61,35 %), тобто в розмірі 3 067,49 грн (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263–265, 268, 280–284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» заборгованість за Договором про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «ГЛОБУС» (Заява-анкета № 41721737 від 28 січня 2022 року) у розмірі 16 673 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят три) гривні 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 041 (дві тисячі сорок одна) гривня 72 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 067 (три тисячі шістдесят сім) гривень 49 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус», місцезнаходження: 04073, м. Київ, Куренівський провулок, буд. 19/5, код ЄДРПОУ 35591059.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (знятий з реєстрації 15.12.2023 року).

Повне рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський