Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №389/2326/25 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

05.10.2026

ЄУН 389/2326/25

Провадження №2/389/668/25

Рішення

іменем України

05 жовтня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

з участю секретаря судового засідання Брудницької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію,

за участю: правонаступника позивача – ОСОБА_2 , її представника – адвоката Яушева В.В., представника відповідача – Пашка С.Г.,

встановив:

ОСОБА_1 30.06.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з АТ «Українська залізниця» на свою користь одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік в розмірі 4 654 грн 32 коп, одноразовий грошовий посібник при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію уперше в розмірі 8 середньомісячних заробітків в сумі 148 927 грн 68 коп, середній заробіток мобілізованому працівнику в розмірі 361 800 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію за період з 03.04.2025 до дня ухвалення судового рішення в розмірі 82 719 грн, а також моральну шкоду в розмірі 93 079 грн 80 коп.

Під час судового розгляду позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Враховуючи, що спірні правовідносини в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди не допускають правонаступництво, тому ухвалою суду від 15.10.2025 провадження у справі в цій частині було закрито на підставі п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Оскільки спірні правовідносини в частині позовних вимог про стягнення одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, стягнення одноразового грошового посібника при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію уперше в розмірі 8 середньомісячних заробітків, стягнення середнього заробітку мобілізованому працівнику, допускають правонаступництво, тому ухвалою суду від 15.10.2025 провадження в цій справі було зупинено на підставі п.1 ч.1 ст.251 ЦПК України до залучення до участі у справі правонаступника позивача.

Надалі, ухвалою суду від 06.05.2026 провадження у справі поновлено, до участі в цій справі залучено правонаступника позивача - ОСОБА_2 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині, що є предметом розгляду цієї справи, обгрунтовані тим, що в період з 04.12.1991 до 03.04.2025 він працював помічником машиніста та машиністом електровоза у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Знам`янка» Служби локомотивного господарства регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Згідно з наказом АТ «Українська залізниця» №76/ос від 31.03.2025 про припинення трудового договору, 03.04.2025 він був звільнений з посади машиніста електровоза за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років, на підставі ст.38 КЗпП України. В наказі про припинення трудового договору зазначено, що виплати, передбачені п.4.17 Колективного договору, в розмірі 8 середньомісячних заробітків (посадових окладів) згідно з протоколом комісії зі встановлення трудового стажу на залізниці (31 р. 02 м. 24 дн.) №16 від 26.03.2025, провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця». В день звільнення відповідач не повідомив його письмово про нараховані та невиплачені при звільненні виплати всіх сум, виплативши після звільнення лише компенсацію за невикористані 24 дні відпусток. Водночас, при звільненні йому не було виплачено одноразову допомогу на оздоровлення за 2022 рік в розмірі не менше 50% тарифної ставки або посадового окладу (п.4.16 Колективного договору); одноразовий грошовий посібник в розмірі 8 середньомісячних заробітків (посадових окладів) (п.4.17 Колективного договору), та середній заробіток працівникам, які проходять військову службу, відповідно до рішення від 15.08.2022 (протокол №Ц-54/73 Ком.т.). Невиплату відповідач мотивував положеннями ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», наявністю рішення правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 та рішення штабу з ефективності від 28.03.2025, якими на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені виплати, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Проте позивач вважав, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» набрав чинності лише 24.03.2022, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14.03.2022 у правління АТ «Українська залізниця» не було через відсутність зворотної дії у часі вказаного Закону. Крім того, за приписами ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни до колективного договору можуть бути внесені тільки за взаємною згодою сторін та з дотриманням певної процедури, що роботодавцем не було зроблено. У свою чергу, рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024 у справі №211/7338/23, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 05.02.2025, визнано незаконним та скасовано п.1.1.4 протокольного рішення №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 в частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Отже, на час його звільнення (03.04.2025) вказане рішення відповідача було визнане незаконним та скасоване, а тому відповідач повинен виплатити йому всі належні суми при звільненні.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення проти позову в частині стягнення одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік обґрунтовані тим, що відповідно п.4.16 додатку №7 до Колективного договору Локомотивного депо Знам`янка одноразова матеріальна допомога на оздоровлення виплачується один раз на рік, як правило при наданні працівникові чергової відпустки не менше 50% посадового окладу. Проте, рішенням правління згідно з витягом з протоколу №Ц-54/31 від 14.03.2022 призупинено додаткові виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Надалі, відповідно до витягу з протоколу №Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024, ухвалено, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 24.02.2022 до 30.06.2024 в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ «Укрзалізниця», буде визначена окремими рішеннями правління на кожен рік. Наразі, згідно з витягом з протоколу №Ц-82/89 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 30.12.2024, а також протоколу засідання комісії для встановлення розміру та виплати одноразової допомоги на оздоровлення працівникам виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Знам`янка» РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 03.01.2025 №01/2025 матеріальна допомога була частково виплачена працівникам, які протягом 2022 року були призвані на військову службу до ЗСУ та повернулися у зв`язку з демобілізацією станом на 31.12.2024. Інші виплати матеріальної допомоги за 2022, 2023 та 2024 роки будуть виплачені після окремих рішень правління на кожен рік. Також звертає увагу, що спірні правовідносин стосуються можливості, в тому числі, отримання позивачем матеріальної допомоги на оздоровлення під час введення в Україні воєнного стану. Водночас, відповідно до ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Заперечення проти позову в частині стягнення восьми середньомісячних заробітків обґрунтовані тим, що згідно з рішенням штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності №Ц-1-1.5 25/47-25 від 28.03.2025, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівника з роботи у зв`язку з виходом на пенсію були призупинені.

Заперечення проти позову в частині стягнення середнього заробітку як мобілізованому працвнику обґрунтовані тим, що згідно з наказом №437/ос від 25.10.2022 позивача було увільнено від роботи зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку. Документів, які б свідчили про невиплату середнього заробітку за час перебування в лавах ЗСУ, позивачем не надано.

Окремо зазначив, що виплати, які є предметом спору в цій справі, передбачені колективним договором, тому їх призупинення відповідачем узгоджується з положеннями ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин. АТ «Українська залізниця» не відмовляло позивачу у виплаті спірних коштів, такі виплати на підставі положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у зв`язку з введенням воєнного стану на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» призупинені, а їх виплата буде можлива після скасування або закінчення воєнного стану в Україні, або прийняття окремого рішення про їх поновлення.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій, відхиляючи заперечення представника відповідача, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача подав додаткові пояснення, в яких звернув увагу на те, що з 19.07.2022 обов`язкове збереження середнього заробітку працівникам, визначеним у ч.3 ст.119 КЗпП України (призваними на військову службу під час мобілізації), скасовано Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022. Разом з тим, правлінням АТ «Українська залізниця» прийнято рішення про збереження за вищезазначеними працівниками середнього заробітку, але не більше двох мінімальних заробітних плат, встановлених в Україні на дату розрахунку – за рахунок власних коштів АТ «Українська залізниця». Водночас, згідно з отриманою інформацією, яка згодом була підтверджена компетентними органами, ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину і не проходив військову службу, у зв`язку з чим було прийнято рішення про призупинення йому виплати середнього заробітку за час проходження військової служби. Таким чином вимога про стягнення середнього заробітку як особі, яка проходила військову службу згідно з наказом від 25.10.2022 року за №437/ОС, безпідставна. На час звільнення у відповідача відсутня інформація про повернення ОСОБА_1 до військової частини для продовження військової служби.

Щодо стягнення одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, то наразі згідно з витягом з протоколу №Ц-82/89 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 30.12.2024 «Про деякі питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в період правового режиму воєнного стану за 2022 рік», а також протоколу засідання комісії для встановлення розміру та виплати одноразової допомоги на оздоровлення працівникам виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Знам`янка» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 03.01.2025 №01/2025, матеріальна допомога була частково виплачена працівникам, які протягом 2022 року були призвані на військову службу до ЗСУ та повернулися у зв`язку з демобілізацією станом на 31.12.2024. Інші виплати матеріальної допомоги за минулі роки будуть виплачені після окремих рішень правління на кожен рік.

Правонаступник позивача подала свої пояснення, в яких, відхиляючи викладене вище представником відповідача, зазначила, що відповідач безпідставно зупинив нарахування з 01.01.2023 її чоловікові середнього заробітку як мобілізованому працівнику, оскільки у рішенні АТ «Укрзалізниця» №54/73 від 15.08.2022 вказано про збереження такого заробітку до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення працівника. Отже, відповідачем було передбачено збереження за своїми працівниками не лише місця роботи, а й середнього заробітку.

В судовому засіданні правонаступник позивача та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Також зазначили, що ОСОБА_1 був увільнений з роботи на період мобілізації зі збереженням середнього заробітку, демобілізований він не був, а тому відповідач зобов`язаний до дня його звільнення з роботи виплатити належний йому середній заробіток.

Представник відповідача в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 04.11.1995 до 03.04.2025 перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», працював на посадах помічника машиніста та машиніста тепловоза, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Згідно з даними п.1.1.4 витягу з протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №54/2022, інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики.

ОСОБА_1 10.03.2022 на ім`я роботодавця подавав заяву про надання матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку з відпусткою за 2022 рік, яка керівництвом погоджена. Щорічна відпустка ОСОБА_1 була надана згідно з поданою заявою з 01.04.2022 до 19.04.2022 (наказ №370/в від 10.03.2022), що підтверджується листом регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 09.06.2025. Матеріальна допомога на оздоровлення не виплачена.

Відповідно до витягу з протоколу №Ц-82/89 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 30.12.2024 «Про деякі питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в період дії правового режиму воєнного стану за 2022 рік», ухвалено здійснити до 31.12.2024 нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік працівникам АТ «Укрзалізниця» за умови дотримання умов, визначених п.1, 2, 3, 4 цього рішення.

Наказом начальника виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Знам`янка» №76/ос від 31.03.2025 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади машиніста тепловоза з 03.04.2025 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років за ст.38 КЗпПУ.

Вказаним наказом також визначено компенсувати ОСОБА_1 невикористані 24 дні відпустки. Водночас, виплати, передбачені п.4.17 Колективного договору в розмірі 5 основних та 3 додаткових середньомісячних заробітків (посадових окладів) згідно з протоколом комісії зі встановлення трудового стажу на залізниці (31 р. 02 м. 24 дн.) №16 від 26.03.2025, вирішено провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».

Повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні ОСОБА_1 не видавалося.

ОСОБА_1 після звільнення 28.04.2025 звертався до начальника Локомотивного депо Знам`янка із заявою, в якій просив негайно виплатити йому, зокрема, матеріальну допомогу на оздоровлення за відпустку у 2022 році, 8 посадових окладів згідно з п.4.17 Колективного договору та середній заробіток з січня 2023 року до квітня 2025 року. Проте, відповідь на зазначене звернення не надана.

Надалі ОСОБА_1 звернувся на Урядову гарячу лінію, у зв`язку з чим керівництвом регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» 09.06.2025 йому повідомлено, що стаття 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-IX від 15.03.2022 передбачає на період воєнного стану зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця. Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені виплати, передбачені Галузевою угодою та колективними договорами, а також інші одноразові заохочення. Щорічна відпустка заявнику була надана згідно з поданою заявою з 01.04.2022 до 19.04.2022 (наказ №370/в від 10.03.2022). Згідно з окремим рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 виплата матеріальної допомоги на оздоровлення в період дії правового режиму воєнного стану відновлена та виплачується працівникам, які пішли у щорічну відпустку з 01.07.2024 у єдиному розмірі 30% посадового окладу. Можливість та умови нарахування і виплати працівникам АТ «Укрзалізниця» та особам, які перебували в трудових правовідносинах з АТ «Укрзалізниця», матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 24.02.2022 до 30.06.2024 буде визначатися окремими рішеннями правління.

Щодо виплати одноразової матеріальної допомоги при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію вперше у кількості 8 середньомісячних заробітків зазначено, що ОСОБА_1 має право на її отримання, розмір розрахованої виплати склав 148 927 грн 68 коп. Однак, згідно з рішенням штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівника з роботи у зв`язку з виходом на пенсію призупинено.

Як встановлено судом, ні матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік, ні у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 8 середньомісячних заробітків, ОСОБА_1 не виплачені як в день звільнення, так і наразі.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Що стосується одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік.

Згідно з п.4.16 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом локомотивного депо Знам`янка на 2011-2015 роки (який знаходиться в матеріалах справи та зміст і чинність якого представником відповідача не заперечувалася), адміністрація зобов`язується працівникам депо за письмовою заявою надавати впродовж року одноразову допомогу на оздоровлення, як правило при відході в чергову відпустку в розмірі не менше 50% тарифної ставки або посадового окладу, встановлених на дату звернення по допомогу і відповідно до Додатка №7.

Представник відповідача не оспорював право ОСОБА_1 на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, вказуючи на те, що наразі такі виплати призупинені і будуть виплачені після прийняття окремого рішення правління.

Судом встановлений факт подання ОСОБА_1 у 2022 році заяви на отримання одноразової допомоги на оздоровлення та факт надання йому у вказаному році чергової відпустки, однак така допомога йому не нараховувалася та не виплачувалася.

Таким чином, оскільки виплата одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі не менше 50% тарифної ставки або посадового окладу за 2022 рік, передбачена п.4.16 Колективного договору, тому ОСОБА_1 має право на її отримання.

Що стосується призупинення виплат матеріальної допомоги при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію.

Представник відповідача, не заперечуючи права ОСОБА_1 на отримання матеріальної допомоги при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 8 середньомісячних заробітків, посилався на призупинення цих виплат на період воєнного стану на підставі п.п.1.1.4 п.1.1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.) та на підставі подальшого рішення штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності №Ц-1-1.5 25/47-25 від 28.03.2025, які узгоджуються з положеннями ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до яких на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Так, приписами ст.43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Частиною першою ст.9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Відповідно до ст.10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно зі ст.13 КЗпП України та ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Відповідно до ст.18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Як вже встановлено вище, згідно з п.п.1.1.4 п.1.1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.) на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №54/2022, призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Також представник відповідача посилався на рішення штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності №Ц-1-1.5 25/47-25 від 28.03.2025, за змістом якого, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівника з роботи у зв`язку з виходом на пенсію були призупинені.

У свою чергу, Колективним договором між адміністрацією та профспілковим комітетом локомотивного депо Знам`янка на 2011-2015 роки, схваленим на конференції трудового колективу 17.02.2011 зі змінами та доповненнями (який знаходиться в матеріалах справи та зміст і чинність якого представником відповідача не заперечувалася), передбачено:

- адміністрація зобов`язується працівникам депо за письмовою заявою надавати впродовж року одноразову допомогу на оздоровлення, як правило при відході в чергову відпустку в розмірі не менше 50% тарифної ставки або посадового окладу, встановлених на дату звернення по допомогу і відповідно до Додатка №7 (п.4.16 договору);

- при звільненні працівників у зв`язку з виходом на пенсію уперше виплачувати основний одноразовий грошовий посібник відповідно до Додатка №8 в розмірі не більше п`яти середньомісячних заробітків залежно від стажу роботи в галузі - …. понад 15 років п`ять середньомісячних заробітків…. Крім того, у разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію при виникненні права на пенсію, але не пізніше за три місяці (без урахування тимчасової непрацездатності і терміну дії воєнного стану в Україні) виплачувати додатковий посібник за добросовісну працю на залізничному транспорті в наступних розмірах при стажі роботи в галузі - …. від 30 до 35 років для чоловіків три середньомісячні заробітки…. (п.4.17 договору).

Відповідно до п.1.6 вказаного Колективного договору, до нього можуть вноситися доповнення та зміни за узгодженням адміністрації і профспілкового комітету на спільному засіданні. При цьому, сторони домовилися, що в період дії цього договору до нього не вносяться зміни, погіршуючи оплату і умови праці, пільги, трудові і фаціальні гарантії, встановлені цим колективним договором, за виключенням інших випадків, перерахованих в цьому ж пункті. Водночас, такі зміни та доповнення також вносяться в колективний договір після підписання узгоджувального протоколу між адміністрацією та профспілковим комітетом.

Як слідує з роз`яснень, наданих ОСОБА_1 в листі Голови первинної профспілкової організації локомотивного депо Знам`янка від 27.06.2025, жодних змін та доповнень до п.4.16, 4.17 вказаного Колективного договору з 2022 року не вносилося.

Згідно зі ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпП України не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Як встановлено судом, відповідач не попереджав належним чином ОСОБА_1 про погіршення існуючих умов оплати праці та застосування як рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (п.1.1.4 протоколу №Ц-54/31 Ком.т.), так і рішення штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності №Ц-1-1.5 25/47-25 від 28.03.2025 про призупинення виплати йому частки заробітної плати, а саме матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію.

Призупинення виплат таких коштів, які передбачені Колективним договором та Галузевою угодою, відповідачем здійснено в односторонньому порядку.

В порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» відповідач не ініціював питання щодо підписання змін/доповнень до діючого колективного договору в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення та при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, а такі зміни мають вноситися лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом.

Таким чином, станом на 03.04.2025 (день звільнення ОСОБА_1 ) у відповідача були відсутні правові підстави для призупинення йому виплати матеріальної допомоги.

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 підтверджено, що згідно зі ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Судом встановлено, що станом на день звільнення ОСОБА_1 (03.04.2025) відповідач не провів виплату йому всіх належних сум, а саме не виплатив матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік та при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 8 середньомісячних заробітків.

ОСОБА_1 просив стягнути одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік в сумі 4 654 грн 32 коп, що складає 50% його посадового окладу.

Представник відповідача не заперечував щодо такого розрахунку взагалі, тому суд приймає його до уваги.

Щодо матеріальної допомоги при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію.

ОСОБА_1 просив стягнути матеріальну допомогу при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 8 середньомісячних заробітків, загальний розмір яких становить 148 927 грн 68 коп.

Представник відповідача вказану суму не оспорював, вона також підтверджується листом регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 09.06.2025.

За викладеного, до стягнення також підлягає невиплачена матеріальна допомога в розмірі 8 середньомісячних заробітків, що становить 148 927 грн 68 коп.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення середнього заробітку мобілізованому працівнику в розмірі 361 800 грн, суд виходить з наступного.

Під час судового розгляду правонаступник позивача та її представник вказували на те, що відповідач зобов`язаний був з 01.01.2023 і до дня звільнення ОСОБА_1 з роботи виплачувати йому середній заробіток як мобілізованому військовослужбовцю, оскільки рішенням АТ «Укрзалізниця» №54/73 від 15.08.2022 ухвалено про збереження такого заробітку до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення працівника. У свою чергу, ОСОБА_1 до дня свого звільнення з роботи не був звільнений з військової служби, а тому мав право на виплату йому такого заробітку.

Так, до 19.07.2022 частиною 3 статті 119 КЗпП України передбачалося, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З 19.07.2022 обов`язкове збереження середнього заробітку працівникам, визначеним у ч.3 ст.119 КЗпП України (призваним на військову службу під час мобілізації), скасовано Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022.

Разом з тим, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 15.08.2022 «Про збереження окремих соціальних гарантій працівникам акціонерного товариства «Українська залізниця» (протокол №Ц-54/73 Ком.т.) ухвалено зберігати середній заробіток за рахунок власних коштів АТ «Укрзалізниця» (але не більше розміру двох мінімальних заробітних плат, встановлених в Україні на дату розрахунку) таким працівникам: призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, контракту добровольця Сил територіальної оборони Збройних Сил України, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 , виданим на ім`я ОСОБА_1 , останній 24.10.2022 був призваний у Збройні Сили України по мобілізації на підставі Указу Президента України №574/2022.

Наказом начальника виробничого підрозділу «Локомотивне депо Знам`янка» №437/ос від 25.10.2022 ОСОБА_1 увільнено від роботи з 24.10.2022 на час проходження військової служби за призовом під час загальної мобілізації в період воєнного стану до дня фактичної демобілізації зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 №299 від 26.10.2022 ОСОБА_1 з 26.10.2022 був зарахований в списки особового складу вказаної військової частини.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 №130 від 10.05.2023 ухвалено солдата ОСОБА_1 , номера обслуги 2 механізованого відділення-бойової машини 1 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що в умовах воєнного стану відмовився від виконання наказу щодо виконання бойових завдань та з 03.12.2022 зняти з усіх видів забезпечення, припинивши виплату грошового забезпечення.

Також вважати ОСОБА_1 таким, що 04.12.2022 в умовах воєнного стану самовільно залишив військову частину після того, як 03.12.2022 відмовився від виконання наказу щодо виконання бойових завдань.

Як свідчать дані протоколу оперативної наради при начальнику депо виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Знам`янка» РФ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 31.01.2023, ОСОБА_1 призупинено виплату середнього заробітку у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів фактичного проходження військової служби та перебування у військовій частині.

На звернення 21.01.2025 заступника начальника виробничого підрозділу Локомотивне депо Знам`янка до відділу поліції №1 (м.Знам`янка) заявника 19.02.2025 повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває в розшуку за матеріалами досудового розслідування ЄРДР №42022052100002034 як дезертир.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач правомірно призупинив дію власного рішення від 15.08.2022 (протокол №Ц-54/73 Ком.т.) в частині виплати за рахунок власних коштів ОСОБА_1 середнього заробітку як мобілізованому працівнику, оскільки останній 04.12.2022 самовільно залишив військову частину та станом на 19.02.2025 перебував у розшуку як дезертир, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Доказів того, що ОСОБА_1 до часу звільнення з роботи повернувся до військової частини та виконував обов`язки військової служби, стороною позивача не надано. При цьому, обов`язкове збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації, з 19.07.2022 законом не передбачено.

Отже, зважаючи на вищевказані вимоги законодавства та обставини справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, судом частково задоволені позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 153 582 грн. Разом з цим, позивач на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Отже, з відповідача підлягає до стягнення на користь держави судовий збір в сумі 1 535 грн 82 коп пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.9, 10, 13, 18, 47, 97, 115, 116, 117, 119 КЗпП України, ст.11, 15, 23, 1167 ЦК України, керуючись ст.12, 76, 77, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 274-279, 430 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік в сумі 4 654 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн 32 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 основний одноразовий грошовий посібник у зв`язку з виходом на пенсію уперше та додатковий посібник за добросовісну працю в розмірі 8 середньомісячних заробітків, що становить 148 927 (сто сорок вісім тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн 68 коп.

Вказані суми визначені без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення в частині стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку мобілізованому працівнику, відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 1 535 (одна тисяча п`ятсот тридцять п`ять) грн 82 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Правонаступник позивача: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місце знаходження: вул.Єжи Гедройця,5, м.Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 40075815.

Повне судове рішення складено 12.10.2026.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва