Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №389/338/26 — Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області

13.10.2026

ЄУН 389/338/26

Провадження №1-кп/389/21/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121020000908 від 19 листопада 2025 року, відносно

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Клевань Рівненського району Рівненської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, утриманці відсутні, не працюючого, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз: 09.02.2023 вироком Житомирського апеляційного суду скасований вирок Корольовського районного суду від 19.04.2021 скасований та ухвалений новий вирок, яким ОСОБА_4 призначено покарання за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, в решті вирок залишений без змін; ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 28.02.2024 приведені у відповідність до законодавства вироки та на підставі ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_4 за вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 09.02.2023 та за вироком Житомирського апеляційного суду від 09.02.2023, остаточно визначено міру покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі, зарахувавши у строк відбутого покарання термін покарання за вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 19.04.2021 у виді 2 років обмеження волі (що віповідає згідно ст.72 КК України 1 року позбавлення волі); ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 10.03.2025 звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців 6 днів,

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану; незаконне заволодіння паспортом та іншим важливим особистим документом, за наступних обставин.

21.03.2025 ОСОБА_4 призваний до проходження військової служби за призовом по мобілізації та останній прийнятий на військову службу до військової частини НОМЕР_2 , у подальшому направлений у відрядження до 3-ї штурової роти військової частини НОМЕР_1 , де займав посаду «солдат». Відтак, згідно з п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з моменту зарахування до списків особового складу військової частини, ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з того ж дня приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до ст.ст.11,13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст.3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України. Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Однак, 19.11.2025 приблизно о 15:00 (точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим), ОСОБА_4 перебував в приміщенні залізничного вокзалу ст.Знам`янка Пасажирська Одеської залізниці, розташованого за адресою АДРЕСА_2 .

Перебуваючи у вказаному місці, у ОСОБА_4 раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, а саме на крадіжку належних ОСОБА_6 грошових коштів, які знаходились у гаманці в сумці, яка знаходилась на сидіннях в приміщенні залу очікування залізничного вокзалу, розташованого за вищевказаною адресою.

Реалізуючи даний умисел, діючи повторно, умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цілях власної наживи, скориставшись тим, що його злочинні дії не помічені сторонніми особами, ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу, перебуваючи в приміщенні залу очикування залізничного вокзалу ст.Знам`янка Пасажирська Одеської залізниці, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , таємно повторно викрав належні ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 29000 грн., які знаходились у гаманці в сумці, яка знаходилась на сидіннях в приміщенні залу очікування залізничного вокзалу, розташованого за вищевказаною адресою. З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 зник, викраденими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 29000 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними та протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

Крім того, 19.11.2025 приблизно о 15:00 (точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим), ОСОБА_4 перебував в приміщенні залізничного вокзалу ст.Знам`янка Пасажирська Одеської залізниці, розташованого за адресою АДРЕСА_2 .

Перебуваючи у вказаному місці, у ОСОБА_4 в ході реалізації свого злочинного умислу спрямованого на викрадення належних ОСОБА_6 грошових коштів, які знаходились у гаманці в сумці, яка знаходилась на сидіннях в приміщенні залу очікування залізничного вокзалу, розташованого за вищевказаною адресою, виявив всередині сумки паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 14.05.2005 Знам`янським МРВ УМВС України в Кіровоградській області на ім`я ОСОБА_6 та пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 належне останній, які являються офіційними, в ході чого у ОСОБА_4 раптово виник умисел на викрадення офіційних документів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно та цілеспрямовано, скориставшись тим, що його злочинні дії не помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу, перебуваючи в приміщенні залу очікування залізничного вокзалу ст.Знам`янка Пасажирська Одеської залізниці, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , викрав тим самим незаконно заволодів паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 14.05.2005 на ім`я ОСОБА_6 та пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 належним останній, які являються офіційними документами, що освідчують особу власника, статус пенсіонера та підтверджують громадянство України. Незаконно заволодівши вищевказаними документами, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними та протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.357 КК України.

До таких висновків суд дійшов на підставі наступного.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України визнав повністю та надав суду показання, які повністю відповідають викладеному в обвинувальному акті, згідно яких він дійсно 19.11.2025 приблизно о 15:00 год. перебував в приміщенні залізничного вокзалу ст.Знам`янка в залі очікування, де побачив жінку з червоною сумкою, яку вона залишила на сидіннях, та викрав з тієї сумки гаманець, в якому були грошові кошти, паспорт та пенсійне посвідчення. З викраденим з місця злочину він зник, а в подальшому його затримали працівники поліції та вилучили викрадені речі. Усвідомлював, що незаконно бере чужі речі, щиро розкаюється у вчиненому, а також, висловив бажання повернутися до лав Збройних Сил України та продовжити військову службу.

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Міру покарання залишає на розсуд суду. Претензій матеріального та майнового характеру до обвинуваченого не має.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті та кваліфікацію своїх дій, крім того, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє, усвідомлює зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, суд вважає можливим, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечують прокурор, обвинувачений та його захисник.

Учасникам процесу роз`яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною, а його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, а також за ч.3 ст.357 КК України за ознаками незаконного заволодіння паспортом та іншим важливим особистим документом.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 враховує ступінь тяжкості скоєних обвинуваченим кримінальних правопорушень, які згідно зі ст.12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та проступку, мотив та мету вчинених правопорушень, а також дані про особу: те, що він раніше неодноразово судимий за вчинення майнових злочинів, має незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив нові кримінальні правопорушення, будучи звільненим умовно-достроково, що свідчить про те, що обвинувачений висновків не робить, набувши статусу військовослужбовця, продовжив вчиняти нові кримінальні правопорушення та займатись злочинною діяльністю, не працює, не одружений, за місцем проживання характеризується негативно через зловживання алкогольними напоями, за місцем проходження військової служби характеризується посередньо (т.2 а.п.108), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (т.2 а.п.107), висновок досудової доповіді, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_4 має дуже високий рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, тому застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції (т.1 а.п.64-71).

Відповідно до вимог ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, про що свідчить надання правдивих та послідовних показань.

Обставин, відповідно до вимог ст.67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Згідно з ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, а саме: ступінь тяжкості скоєних ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшуюють та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, з урахуванням думки потерпілої, яка залишила призначення обвинуваченому покарання на розсуд суду, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкцій окремо за ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України та з урахуванням вимог ч.1 ст.70 КК України, визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Водночас підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, відповідно до вимог ст.75 КК України, або ж застосування ст.69 КК України суд не вбачає, зокрема, з огляду на неодноразове засудження обвинуваченого за вчинення корисливих злочинів, враховуючи особу винного, високий ризик повторного вчинення ним кримінального правопорушення, його негативну характеристику за місцем проживання тощо, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Разом з тим, суд враховує, що 09.02.2023 вироком Житомирського апеляційного суду скасований вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 19.04.2021 скасований та ухвалений новий вирок, яким ОСОБА_4 призначено покарання за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, в решті вирок суду першої інстанції залишений без змін; ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 28.02.2024 приведені у відповідність до законодавства вироки та на підставі ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_4 за вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 09.02.2023 та за вироком Житомирського апеляційного суду від 09.02.2023, остаточно визначено міру покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі, зарахувавши у строк відбутого покарання термін покарання за вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 19.04.2021 у виі 2 років обмеження волі (що віповідає, згідно ст.72 КК України, 1 року позбавлення волі); ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 10.03.2025 звільнений умовно-достроково від відбування покарання строком на 1 рік 6 місяців 6 днів, на підставі ст.81 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив нові кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185 та ч.3 ст.357 КК України, 19.11.2025, тобто під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Так, відповідно до ч.4 ст.81 КК України, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання, нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Невідбутий строк покарання, призначеного за вироком Житомирського апеляційного суду від 09.02.2023 та приведений у відповідність до законодавства ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 28.02.2024, як вбачається з ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 10.03.2025, - 1 рік 6 місяців 6 днів.

Згідно з ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Частина 1 ст.71 КК України містить імперативну вимогу про призначення судом покарання за сукупністю вироків (шляхом повного або частково приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком) у випадку, коли засуджений вчинив новий злочин після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання.

Отже, оскільки ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Житомирського апеляційного суду від 09.02.2023 та приведений у відповідність до законодавства ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 28.02.2024, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання, відповідно до ч.4 ст.81 КК України, за правилами, передбаченими ст.71 КК України за сукупністю вироків, та до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Житомирського апеляційного суду від 09.02.2023, який приведений у відповідність до законодавства ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 28.02.2024.

Крім того, суд враховує, що порядок зарахування строку попереднього ув`язнення передбачено ч.5 ст.72 КК України, відповідно до якої судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі зараховується попереднє ув`язнення у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Визначення поняття попереднього ув`язнення міститься у ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», згідно з якою попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Так, поняття попереднього ув`язнення чітко визначено чинним законодавством України і не передбачає його довільного тлумачення.

Враховуючи вищевикладені норми закону, обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно зарахувати у строк відбування остаточного покарання, строк попереднього ув`язнення - з дня затримання - 19.11.2025 по день набрання вироком законної сили.

Суд приходить до висновку, що оскільки підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів судом не встановлено, тому з метою запобіганню ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, та враховуючи вид призначеного покарання, до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, як гарантію виконання вироку суду.

Крім того, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.11.2025 накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: на чорні спортивні чоловічі штани, три пари шкарпеток з бирками та одну пару чоловічого взуття, вилучені 19.11.2025 під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 , з метою забезпечення збереження речових доказів, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення вказаного майна.

Відповідно ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

У зв`язку з наведеним арешт, застосований ухвалою слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.11.2025, підлягає скасуванню.

Процесуальні витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 174, 349, 367-371, 373, 374, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

-за ч.3 ст.357 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Житомирського апеляційного суду від 09.02.2023, який приведений у відповідність до законодавства ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 28.02.2024, та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 зарахувати у строк відбування остаточного покарання, строк попереднього ув`язнення - з 19 листопада 2025 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 а по день набрання вироком законної сили залишити без змін - у виді тримання під вартою.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.11.2025 на чорні спортивні чоловічі штани, три пари шкарпеток з бирками та одну пару чоловічого взуття, які було вилучено 19.11.2025 під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 .

Речові докази:

- гаманець червоного кольору з грошовими коштами в сумі 25320 грн., чорну жіночу сумку, червоний гаманець, футляр з окулярами, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_6 , - залишити останній як їй належні;

- чорні спортивні чоловічі штани, три пари шкарпеток з бирками та одну пару чоловічого взуття, які перебували у користуванні ОСОБА_4 та передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Кіровоградській області, - повернути ОСОБА_4 , як йому належні.

- диск DVD-R із відеозаписами з відомчих камер відеоспостереження, розташованих на території залізничного вокзалу ст.Знам`янка-Пасажирська Одеської залізниці за адресо вул.Калинова, 130, м.Знам`янка, Кіроворадської області, - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1