Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №387/1107/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Суд: Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №387/1107/26

Суддя: Солоненко Т. В.

ЄУН 387/1107/26

Номер провадження по справі 2/387/1072/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Коваленко Л.Л.

за участю

представника відповідача (в режимі відеоконференції) Бабака А.В.

представника третьої особи Сітарської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Знам`янська територіальна профспілкова організація залізничників і транспортних будівельників України про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги, одноразової допомоги на оздоровлення, одноразового заохочення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву з вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення невиплачених при звільненні:

- одноразової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 56395,77 грн.;

- додаткової матеріальної допомоги в розмірі одного середньомісячного заробітку в сумі 18798,59 грн.;

- одноразової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки в загальній сумі 15334,83 грн.;

- одноразового заохочення з нагоди ювілейної дати в сумі 11717,38 грн.;

- середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48455,82 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що працювала стрільцем 4 розряду команди воєнізованої охорони ст. Помічна виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки», яка є одним з підрозділів Акціонерного товариства «Українська залізниця», звідки звільнилась 13.04.2026 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, що підтверджується наказом від 07.04.2026 №111/ОС. Загальний стаж роботи в галузі становить 18 років 05 місяців та 26 днів. При звільненні роботодавцем не було дотримано вимог статей 47 та 116 КЗпП України, оскільки не проведено остаточного розрахунку в день її звільнення (13.04.2026), як того вимагає чинне в Україні трудове законодавство, зокрема не були виплачені належні та гарантовані до виплати кошти відповідно до норм діючих у виробничому підрозділі «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки» колективних договорів та діючого Положення про оплату праці працівників АТ «Українська залізниця», а саме: одноразова матеріальна допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 56 395,77 грн; додаткова матеріальна допомога в розмірі одного середньомісячного заробітку за сумлінну працю на залізничному транспорті в сумі 18 798,59 грн; одноразова допомога на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 (в повному обсязі) та 2025 рік (в розмірі 20%) в загальній сумі 15 334,83 грн; одноразове заохочення з нагоди ювілею (60 років з дня народження) в сумі 11 717,38 грн. На переконання позивачки АТ «Українська залізниця» безпідставно не провело з нею остаточного розрахунку в день її звільнення, чим порушило вимоги статті 116 КЗпП України, за що передбачена відповідальність, встановлена статтею 117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, розмір якого, за розрахунком позивачки, становить 48 455,82 грн. За наведеного, позивачка просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 14.07.2026 суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначив на 03.09.2026.

03.08.2026, через систему «Електронний суд», від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (документ сформований в системі 31.08.2026), в якому наведено заперечення на позовну заяву. Суть заперечень зводиться до наступного. У філії «Служба корпоративної безпеки» АТ «Укрзалізниця» з 01.01.2026 діє Колективний договір укладений між адміністрацією філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця» та спільним представницьким органом первинних профспілкових організацій філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця». Спільною постановою № 2 від 12.05.2026 адміністрації філії «Служба корпоративної безпеки» АТ «Укрзалізниця» та спільного представницького органу первинних профспілкових організацій філії «Відомча воєнізована охорона» змінено назву Колективного договору «Колективний договір філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Укрзалізниця» на «Колективний договір філії «Служба корпоративної безпеки» акціонерного товариства «Українська залізниця». Відповідно до ч.1ст.11 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022, дія якого поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022, роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору на період воєнного стану. У спільному листі АТ ”Укрзалізниця” та Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 № Ц-3-91/1459/ЦПроф/30-22 наголошується, що на період дії правого режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Рішенням правління АТ “Укрзалізниця” від 24.10.2022 (протокол засідання правління АТ “Укрзалізниця” № Ц-54/90 Ком.т.) було призупинено здійснення працівникам нарахування та виплату матеріальної допомоги. Отже, як вбачається з вказаного рішення правління, відповідачем на період дії правового режиму воєнного стану в Україні було надано доручення керівникам регіональних філій, філій, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління АТ «Укрзалізниця» щодо реалізації заходів відносно призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління. При цьому, виплата позивачці матеріальної допомоги була лише призупинена до окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця». Факт того, що таке рішення буде прийматися відповідачем в майбутньому, а також будуть здійснюватися відповідні виплати вказаної матеріальної допомоги свідчить і прийняття рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 (витяг з протоколу № Ц-82/63 Ком.т.), яке стосується виплат матеріальної допомоги при виході на пенсію працівників, які звільняються/будуть звільнені у 2024 році.

Щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення відповідач зазначає, що право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення передбачено колективним договором між адміністрацією та профспілковим комітетом Знам`янського загону відомчої воєнізованої охорони на 2011-2015 роки. Зокрема додатком № 5 до колективного договору Знам`янського загону відомчої воєнізованої охорони на 2011-2015 роки визначено порядок та умови виплати одноразової допомоги на оздоровлення при виході у чергову відпустку. Так, у пункті 7 додатку № 5 визначено, що конкретний розмір одноразової допомоги визначається комісією Знам`янського загону воєнізованої охорони, склад якої затверджується начальником загону та погоджується із профспілковим комітетом загону. Позивачка зверталася із заявами про виплату одноразової допомоги на оздоровлення у 2022- 2025 роках та наказами начальника виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» щодо виплати одноразової матеріальної допомоги було призначено матеріальну допомогу на оздоровлення, згідно поданих заяв на 2022-2025 роки з відтермінуванням на підставі рішення правління АТ ”Укрзалізниця” від14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т. Накази не змінено і не відмінено.

Щодо виплати грошової винагороди з нагоди ювілею відповідач зазначає, що пунктом 3.4.15 Колективного договору передбачено одноразове заохочення (преміювання) працівників з нагоди ювілею відповідно до Положення про умови та порядок встановлення та виплати одноразового заохочення (преміювання) працівникам Філії, що є додатком 6 до Колективного договору. Відповідно до пункту 2.2.1 додатка 6 до Колективного договору та пункту 8.8. Положення про оплату праці працівників АТ «Укрзалізниця» працівникам можуть бути нараховані та виплачені одноразові заохочення до ювілейних дат (50, 60 та 70 років) залежно від стажу роботи в АТ «Укрзалізниця» та розміру посадового окладу (тарифної складової заробітної плати). Згідно з пунктом 3.6 додатка 6 до Колективного договору одноразове заохочення (преміювання) працівників виробничих підрозділів Філії, посади яких не належать до номенклатури посад директора Філії, здійснюється за поданням начальника виробничого підрозділу, погодженим із заступником директора Філії за відповідним функціональним напрямом. Пунктом 3.8 додатка 6 до Колективного договору встановлено, що подання до ювілейної дати має містити дату народження працівника, стаж його роботи на залізничному транспорті та надаватися не пізніше ніж за 30 днів до дня народження працівника. Подання підлягає розгляду Комісією з питань оплати праці працівників Філії, а її протокольне рішення вводиться в дію наказом Філії. Протоколом № Ц-56/143 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 21.12.2021 згідно з додатком 3 до протоколу затверджено Положення про оплату праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця». Розділ 8 Положення регламентує порядок встановлення та виплати інших заохочувальних виплат (одноразових заохочень, премій, винагород) зокрема, за сумлінну працю з нагоди ювілею. Пунктом 8.3. Положення визначено, що Рішення щодо виплати працівнику інших заохочувальних виплат та винагород приймається керівником Підрозділу на підставі протокольного рішення Комісії з питань оплати праці відповідного рівня управління (розділ 10 цього Положення) за погодженням з відповідним профспілковим органом. Пунктом 10.1. розділу 10 Положення передбачено, що комісія утворюється наказом керівника відповідного рівня з метою забезпечення об`єктивної та справедливої оцінки результатів діяльності, встановлення максимально тісного зв`язку між результатами роботи та оплатою праці, дотримання норм цього Положення. Відповідно до п. 10.12. Положення рішення Комісії оформляється протоколом засідання, який підписує голова Комісії, у разі його відсутності – заступник голови Комісії. Після погодження протокольне рішення Комісії вводиться в дію наказом керівника відповідного рівня управління за погодженням з відповідним профспілковим органом (пункт 10.19. Положення). Листом № НОР-Знам`янка-19/447 від 20.07.2026 начальника загону виробничого структурного підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки» АТ «Укрзалізниця» стверджується, що подання про виплату заохочувальних виплат ОСОБА_1 за сумлінну працю з нагоди ювілею (60 років) від безпосереднього керівника до комісії з питань оплати праці працівників виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки» АТ «Укрзалізниця» не надходило, протокол та наказ на відповідну виплату не видавалися. За таких обставини позовна вимога позивача про виплату грошової винагороди в розмірі 11717,38 грн з нагоди ювілею є передчасною, право на яку ще не виникло, у зв`язку з обранням позивачем неналежного та/або неефективного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови в позовній вимозі.

Окремо представник відповідача зауважив на безпідставності залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Знам`янську територіальну профспілкову організацію залізничників і транспортних будівельників України.

Третя особа Знам`янська територіальна профспілкова організація залізничників і транспортних будівельників України у письмових поясненнях, що надійшли 10.08.2026 через систему «Електронний суд» (документ сформований в системі 07.08.2026) позовні вимоги ОСОБА_1 вважає законними, а заперечення відповідача безпідставними, спрямованими на умисне приховування заборгованості, посилаючись на таке. Щодо правомірності участі профспілкової організації у справі. Предметом спору є невиконання Колективних договорів та Галузевої угоди. Знам`янська територіальна профспілкова організація є вищим за підпорядкуванням органом, на вторинному профспілковому обліку в якій перебуває первинна профспілкова організація (далі - ППО) Знам`янського загону відомчої воєнізованої охорони, яка безпосередньо виступала підписантом Колективного договору загону. Навіть враховуючи, що у січні 2025 року ППО на позачерговій конференції змінила профспілковий облік, а саме перейшла на первинний облік до Об`єднаної профорганізації філії, вона залишається на вторинному обліку в Знам`янській територіальній профспілковій організації. Згідно зі Статутом Профспілки залізничників і транспортних будівельників України та ст. 247 КЗпП України, Знам`янська територіальна профорганізація має повне право представляти та захищати права членів профспілки, що входять до її структури, а тому правовий зв`язок і легітимність участі профспілкової організації є беззаперечними. На підтвердження цього правового зв`язку до пояснення додано Витяг з протоколу позачергової конференції загону від 17.01.2025 року. Щодо чинності та паралельної дії двох Колективних договорів. Як вищий профспілковий орган, на обліку якого перебуває ППО Знам`янського загону відомчої воєнізованої охорони, третя особа наголошує на правомірності та обґрунтованості позиції позивачки. Локальне регулювання трудових відносин та соціально-економічних гарантій у відповідача базується на чіткій ієрархії актів, які АТ «Укрзалізниця» зобов`язане беззастережно виконувати. Положення про оплату праці працівників АТ «Укрзалізниця» (затверджене рішенням правління від 21.12.2021, протокол № Ц-56/143 Ком.т.) є невід`ємною частиною Галузевої угоди, має статус обов`язкового акта і регламентує виплати при звільненні. У відзиві відповідач стверджує, що норми попереднього Колективного договору загону повністю втратили чинність. Це не відповідає дійсності. Третя особа стверджує, що Колективний договір загону є чинним і продовжує діяти в частині тих положень та соціальних гарантій, які не були врегульовані чи заново прописані у новому Колективному договорі філії, що закріплено у пункті 2 Постанови конференції трудового колективу загону від 23.12.2025 № 4-кд, яка додана до матеріалів справи разом з позовом. Згідно з рішенням конференції, новий Колдоговір філії (схвалений 02.10.2025) впроваджувався в загоні поступово: окремі норми (щодо вихідної допомоги) включилися з 23.12.2025, а інші (новий порядок матеріальної допомоги на оздоровлення) — лише з 01.01.2026 і в позовній заяві не фігурує, так як позивачка у 2026 році у відпустку не ходила. Відповідно до ст. 9 Закону «Про колективні договори» та ст. 17 КЗпП України, відповідач не має права в односторонньому порядку ігнорувати чинні положення обох договорів у межах періодів їхнього правового регулювання. Щодо посилання відповідача на спільний із профспілкою лист від 06.09.2022 №Ц-3-91/1459/ЦПРОФ/30-22 за підписом Голови правління АТ «Укрзалізниця» та Голови профспілки залізничників і транспортних будівельників України, є безпідставним, оскільки такий лист не є нормативним актом. Спільний лист, на який посилається відповідач, має суто інформаційний або рекомендаційний характер. Він не є законом, не є зміною до Колективного договору чи Галузевої угоди і не може скасовувати чи відтерміновувати дію статті 116 КЗпП України. Будь-які «домовленості» між роботодавцем та профспілкою, які обмежують права працівника на своєчасний розрахунок, є недійсними згідно зі ст. 9 КЗпП України. При цьому відповідач замовчує той факт, що після виходу вказаного листа від 06.09.2022 виплати цих видів вихідної допомоги фактично були поновлені. Нове ж «призупинення» відбулося вже у 2025 році одноосібним рішенням штабу АТ «Укрзалізниця», без погодження з профспілкою.

Щодо виплат при звільненні на пенсію вперше (п. 3.4.6 колдоговору філії), третя особа зазначає, що позивачка звільнилася 13.04.2026 у зв`язку з виходом на пенсію за віком (ст. 38 КЗпП) із залізничним стажем 18 років 05 місяців та 26 днів (протокол від 07.04.2026 № НОР-Знам`янка-К-41/8). За нормами п. 3.4.6 колективного договору філії вона має беззаперечне право на одноразову допомогу у розмірі 3-х середньомісячних заробітків та додаткову допомогу за сумлінну працю у розмірі 1 середнього заробітку (за стаж від 15 до 20 років для жінок). Відповідач у відзиві посилається на внутрішній протокол свого правління №Ц-54/90Ком.т. про "відтермінування виплат". Проте, внутрішній протокол правління не є актом законодавства і не може стояти вище за КЗпП України та чинний Колективний договір. Більше того, відповідач у наказі про звільнення позивача від 07.04.2026 № 111/ОС офіційно зафіксував свій обов`язок здійснити ці виплати у розмірі 4-х середньомісячних заробітків, чим офіційно визнав суму боргу, перевівши її у статус неоспорюваної (ч. 2 ст. 116 КЗпП України). Примітка у наказі «провести виплату після рішення правління» є протиправною, оскільки ст. 116 КЗпП вимагає видати всі суми в день звільнення. Щодо матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022–2025 роки (п. 4.10 колдоговору загону), на думку третьої особи, відповідач намагається виправдати невиплату оздоровчих посиланням на ст. 11 Закону № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - ЗУ 2136) та протокол правління від 14.03.2022 № Ц-54/31Ком.т. Третя особа наголошує на на тому, що ЗУ 2136 був прийнятий Верховною Радою України лише 15 березня 2022 року, а чинності набув ще пізніше — 24 березня 2022 року. Проте правління АТ «Укрзалізниця» прийняло рішення про заморожування виплат ще 14.03.2022 року (протокол №Ц-45/31Ком.т.). Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Станом на 14.03.2022 у Правління АТ «Укрзалізниця» не було та не могло бути права на ініціювання на одностороннє зупинення дії колективного договору з посиланням на норми ЗУ 2136. На момент прийняття правлінням АТ «Укрзалізниця» зазначеного рішення (14.03.2022) правовідносини сторін регулювалися виключно нормами КЗпП України та Закону України «Про колективні договори і угоди». Стаття 9 Закону «Про колективні договори і угоди» чітко встановлює, що положення колективного договору є обов`язковими для підприємства, а стаття 14 цього ж Закону забороняє роботодавцю в односторонньому порядку вносити зміни чи припиняти дію договору. Будь-які зміни могли вноситися лише за взаємною згодою сторін. Таким чином, рішення правління від 14.03.2022 року прийняте з перевищенням повноважень, суперечить чинному на той момент законодавству, є протиправним і не могло породити жодних законних правових наслідків. Більше того, ні Указ Президента № 64/2022, ні ЗУ 2136 не припиняють дію колективних договорів автоматично. Стаття 11 ЗУ 2136 надає роботодавцю лише право ініціювати таке зупинення. На переконання третьої особи, зменшення виплати у 2025 році до 30% на підставі протоколу від 27.06.2022 №Ц-82/39Ком.т. є незаконним. Пункт 3.2.18 Галузевої угоди вимагає платити «в розмірах, передбачених колективними договорами». Норма «не менше 30%» є мінімальним порогом, а оскільки колдоговір загону (п. 4.10) встановив вищий рівень — не менше 50%, роботодавець був зобов`язаний виконувати саме договір.

Щодо одноразового заохочення з нагоди ювілею 60 років (п. 8.8 Положення про оплату праці працівників АТ «Укрзалізниця»), третя особа зазначає, що 23.03.2026 позивачці виповнилося 60 років, її стаж в АТ «Укрзалізниця» складав понад 15 років, що згідно з п. 8.8 Положення про оплату праці працівників АТ «Укрзалізниця» (частина Галузевої угоди) дає право на виплату в розмірі 100% тарифної складової. Аргумент відповідача про те, що виплата неможлива, бо «керівник не подав клопотання, а комісія не засідала», є класичним прикладом зловживання правом з боку роботодавця, тобто штучне створення умов для невиплати. Причиною відсутності потрібних паперів є тільки те, що керівники на місцях не подавали клопотання та не збирали комісії не тому, що позивачка працювала погано, а через сувору внутрішню заборону вищого керівництва АТ «Укрзалізниця» (протокол правління від 14.03.2022 № Ц-54/31Ком.т.), яким ці виплати було протиправно «заморожено». Позивачка на момент свого 60-річчя мала необхідний залізничний стаж і не мала жодних діючих дисциплінарних стягнень чи доган, що відповідачем не заперечується. Отже вона автоматично набула легітимне право на отримання цього заохочення. У роботодавця не було жодних законних підстав для позбавлення її цієї виплати. Таким чином, невиплата позивачці заохочення до 60-річчя є результатом штучного блокування процедури самим відповідачем, а тому ця сума є законним боргом підприємства і підлягає безумовному стягненню в судовому порядку.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки (ст. 117 КЗпП) третя особа зазначає, що відповідно до чинної редакції статті 117 КЗпП України, у разі невиплати належних сум у строки ст. 116 цього Кодексу , підприємство виплачує середній заробіток за весь час затримки, але не більш як за шість місяців. Період затримки з 14.04.2026 по 09.07.2026 становить 87 календарних днів (63 робочих дні). Розрахунок: 769,14 грн. х 63 дні = 48 455,82 грн. є абсолютно точним і законним. Фінансові труднощі чи воєнний стан не звільняють роботодавця від відповідальності. Недотримання посадовими особами АТ «Укрзалізниця» вимог статей 47 та 116 КЗпП України є не поодиноким випадком, а має ознаки систематичності.

В судовому засіданні 23.09.2026 позивачка заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав та обставин, наведених в позовній заяві, просила про їх задоволення.

В судовому засіданні 23.09.2026, за клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 06.10.2026, про що постановлено протокольну ухвалу.

В судовому засіданні 06.10.2026 представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що Товариство не відмовляється провести визначені Колективним договором та Галузевою угодою виплати, проте такі виплати наразі призупинені.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечила щодо доводів відповідача, з підстав, наведених в письмових поясненнях. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, законними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Суд вислухавши учасників, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 працювала на посаді стрільця 4 розряду Команди воєнізованої охорони ст. Помічна виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки» АТ «Українська залізниця». З даної посади була звільнена 13 квітня 2026 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, що підтверджується копією наказу (розпорядження) №111/ОС від 07 квітня 2026 року про припинення трудового договору (контракту) (а.с. 18).

Відповідно до протоколу №НОР-Знам`янка-К-41/8 засідання комісії з установлення трудового стажу працівникам виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки» від 07 квітня 2026 року, стаж роботи на залізничній галузі ОСОБА_1 складає 18 років 05 місяців 26 днів, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 4 (чотири) середньомісячних заробітків, з них: одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі 3 (три) середньомісячних заробітків; додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті 1 (один) середньомісячний заробіток, відповідно до п. 3.4.6 Колективного договору філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с. 16).

Відповідно до Повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні, у зв`язку зі звільненням 13.04.2026 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено аванс в сумі 15 895,30 грн (а.с.17).

Наказом (розпорядженням) виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки» АТ «Українська залізниця» № 111/ОС від 07 квітня 2026 року, ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за ст.38 КЗпП України, у зв`язку з отриманням права виходу на пенсію за віком з 13 квітня 2026 року. Підстава: заява ОСОБА_1 , Колективний договір філії «Служба корпоративної безпеки» акціонерного товариства «Українська залізниця», протокол комісії з установлення трудового стажу від 07.04.2026 №НОР-Знам`янка-К-41/8. Визначено компенсувати за невикористані 31 день відпустки, в тому числі 7 днів за період роботи 17.10.2021-31.12.2023; 2 дні за період 01.01.2024-16.10.2024; 7 днів за період 17.10.2024-16.10.2025; 15 днів 17.10.2025-13.04.2026. Визначено виплатити одноразову виплату при звільненні на пенсію за віком в розмірі 4 (чотири) середньомісячних заробітків відповідно до п. 3.4.6 Колективного договору філії «Відомча воєнізована охорона» акціонерного товариства «Українська залізниця». Виплату матеріальної допомоги провести після окремого рішення правління. З цим наказом ОСОБА_1 була ознайомлена 13 квітня 2026 року (а.с.18).

Відповідно до Витягу з Положення про оплату праці працівників АТ "Українська залізниця", працівникам Підрозділу можуть бути нараховані та виплачені одноразові заохочення до ювілейних дат працівників (50, 60, 70 років) залежно від стажу роботи в АТ «Укрзалізниця» та посадового окладу (тарифної складової) (а.с.30).

Колективний договір між адміністрацією та профспілковим комітетом Знам`янського загону відомчої воєнізованої охорони на 2011-2015 роки діє і станом на день звернення позивачки з позовом до суду в частині тих положень та соціальних гарантій, які не врегульовані у Колективному договорі філії, що закріплено у п. 2 Постанови конференції трудового колективу виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки» АТ «Українська залізниця» від 23.12.2025 №4-кд. (а.с. 31,32).

Відповідно до п. 2 Постанови конференції трудового колективу виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки» АТ «Українська залізниця» від 23.12.2025 №4-кд призупинено дію окремих норм та пунктів вищевказаного Колективного договору, які врегульовані колективним договором філії «Відомча воєнізована охорона». (а.с. 33).

Пунктом 3.4.6. Колективного договору філії «Відомча воєнізована охорона» передбачено обов`язок при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи в галузі: до 5 років – 1 (один) середньомісячний заробіток; від 5 до 10 років - 2 (два) середньомісячних заробітки; понад 10 років – 3(три) середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничного транспорті при стажі роботи для жінок: з 15 до 20 – 1 середньомісячний заробіток; з 20 до 25 – 2 середньомісячних заробітки; з 25 до 30 – 3 середньомісячних заробітки; з 30 до 35 – 4 середньомісячних заробітки; понад 35 – 5 середньомісячних заробітків. (а.с.34-36).

Пунктом 4.10 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Знам`янського загону відомчої воєнізованої охорони на 2011-2015 роки визначено обов`язок, за письмовою заявою працівників надавати протягом року одноразову допомогу на оздоровлення, як правило, під час чергової відпустки, в розмірі не менше 50% ставки чи посадового окладу, встановлених на дату звернення за допомогою у відповідності додатку №5 до колективного договору. (а.с.32).

Наказом виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» №252/в про надання відпустки від 14.10.2022, ОСОБА_1 надано відпустку за період роботи з 16 жовтня 2021 року по 16 жовтня 2022 року включно, всього 24 календарних днів на період з 30 жовтня 2022 року по 22 листопада 2022 року включно, з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.19).

Наказом виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» №НОР-3-02/377 від 24.10.2022 вирішено призначити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення, згідно поданої заяви на 2022 рік, з відтермінуванням на підставі рішення правління АТ Укрзалізниця від 14.03.2022 №Ц-45/31 Ком.т. (а.с. 20).

Наказом виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» №305/в про надання відпустки від 05.05.2023, ОСОБА_1 надано відпустку за період роботи з 17 жовтня 2022 року по 16 жовтня 2023 року включно, всього 24 календарних днів на період з 18 травня 2023 року по 10 червня 2023 року включно, з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.21).

Наказом виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» №НОР-3-02/145 від 26.05.2023 вирішено призначити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення, згідно поданої заяви на 2023 рік, з відтермінуванням на підставі рішення правління АТ Укрзалізниця від 14.03.2022 №Ц-45/31 Ком.т. (а.с. 22).

Наказом виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» №13/в про надання відпустки від 04.01.2024, ОСОБА_1 надано відпустку за період роботи з 17 жовтня 2023 року по 16 жовтня 2024 року включно, всього 28 календарних днів на період з 17 січня 2024 року по 13 лютого 2024 року включно, з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.23).

Наказом виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» №НОР-Зн-02/46 від 25.01.2024 вирішено призначити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення, згідно поданої заяви на 2024 рік, з відтермінуванням на підставі рішення правління АТ Укрзалізниця від 14.03.2022 №Ц-45/31 Ком.т. (а.с. 24).

Наказом виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» №300/в про надання відпустки від 01.05.2025, ОСОБА_1 надано відпустку за період роботи з 17 жовтня 2024 року по 16 жовтня 2025 року включно, всього 24 календарних днів на період з 15 травня 2025 року по 07 червня 2025 року включно, з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.25).

Наказом виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» №НОР-Зн-02/10н від 09.05.2025 вирішено призначити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення, згідно поданої заяви на відпустку у травні 2025 року на підставі рішення правління АТ Укрзалізниця від 27.06.2024 № Ц - 82/39 Ком.т. (а.с. 26).

Згідно з витягу із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. (а.с. 45).

Відповідно до Витягу з протоколу № ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року, ухвалено, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, починаючи з 01 липня 2024 року зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення; визначено здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками 30 % місячної тарифної ставки (посадового окладу) (а.с.46, 47).

Відповідно до розрахунку оплати середньої зарплати ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи перед звільненням складає 18 798,59 грн.

Листом за № Ц-5-1.5-25/122-25 від 04.04.2025 керівників регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця» повідомлено, що на виконання протоколу засідання штабу AT «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено. Наголошено про необхідність проведення роз`яснювальної роботи з працівниками, що призупинення зазначених виплат - це тимчасові, превентивні дії для забезпечення сталої роботи товариства. На період призупинення виплат рекомендовано керуватись графіком виплат працівникам AT «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік та спільним роз`ясненням з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 № Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22, де зазначено про збереження права на отримання основної та додаткової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію на період дії воєнного стану та протягом 2-ох місяців (або терміну передбаченого колективним договором) починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово. (а.с.100).

Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються Конституцією України та КЗпП України.

Згідно ст. 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг тощо.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Згідно ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені ст. ст. 43-46 Конституції України.

У той же час, відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 квітня 2022 року №64/2022 у зв`язку із військовою агресією російської федерації на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.

При цьому, зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Отже положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

За частиною першою статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом установлено, що в AT «Укрзалізниця» діє Положення про оплату праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця», що затверджене рішенням правління AT «Укрзалізниця» від 21 грудня 2021 року та яке є невід`ємною частиною Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками. Положення про оплату праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця» є нормативно-правовим актом, який регламентує питання організації оплати праці, порядок і умови оплати праці та визначення індивідуальної заробітної плати працівників AT «Укрзалізниця», і є обов`язковими для впровадження у всіх підрозділах Товариства.

В свою чергу, між адміністрацією та профспілковим комітетом Знам`янського загону відомчої воєнізованої охорони укладено Колективний договір, який діє по теперішній час в частині тих положень та соціальних гарантій, які не врегульовані у Колективному договорі філії, що закріплено у п. 2 Постанови конференції трудового колективу виробничого підрозділу «Знамянський загін воєнізованої охорони» філії «Служба корпоративної безпеки» АТ «Українська залізниця» від 23.12.2025 №4-кд. В колективному договорі закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, що передбачено статтею 18 КЗпП України.

Пунктом 3.4.6. Колективного договору філії «Відомча воєнізована охорона» передбачено обов`язок при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи в галузі: до 5 років – 1 (один) середньомісячний заробіток; від 5 до 10 років - 2 (два) середньомісячних заробітки; понад 10 років – 3(три) середньомісячні заробітки. Крім того, у разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничного транспорті при стажі роботи для жінок: з 15 до 20 – 1 середньомісячний заробіток; з 20 до 25 – 2 середньомісячних заробітки; з 25 до 30 – 3 середньомісячних заробітки; з 30 до 35 – 4 середньомісячних заробітки; понад 35 – 5 середньомісячних заробітків.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що наказом № 111/ос від 07.04.2026 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено 13.04.2026 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України. Наказом визначено виплатити передбачені Колективним договором чотири середньомісячних заробітків. Виплату матеріальної допомоги провести після окремого рішення правління.

Вказані виплати не були виплачені позивачці, що не заперечується відповідачем.

Так, згідно витягу із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Разом з тим, наказ - правовий акт, виданий керівником підприємства, з метою вирішення всіх основних або оперативних завдань, поставлених перед підприємством. В контексті кадрових питань, наказ використовується для прийняття працівників, звільнення, переведення, надання відпустки, призначення додаткових винагород. Це офіційний документ, який є обов`язковим для виконання.

У цій справі наказ про звільнення позивачки містить вказівку про виплату ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомогу у розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткової одноразової грошової допомоги в розмірі 1 середньомісячного заробітку після отримання окремого рішення правління, що є обов`язковим до виконання, та з огляду на те, що відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Доказів того, що до вказаного наказу вносилися зміни, матеріали справи не містять та про це вказує відповідач у відзиві.

Право на отримання позивачкою спірних виплат, їх розмір відповідач не оспорює. Проте роботодавець вважає, що мав право прийняти рішення про відтермінування їх виплати, що є тимчасовим заходом, викликаним збройною агресією рф.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)».

Відповідно до норм ст. 116 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику у день його звільнення усі види належних йому від роботодавця виплат, право на які передбачено як законодавством, так і колективним договором, іншими локальними актами. Жодних застережень з приводу того, що належні до виплати звільненому суми мають належати до фонду оплати праці указана норма не містить.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, у тому числі відповідно до умов колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20.

Суд зауважує, що постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року при перегляді справи № 211/7338/23, залишено без змін рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

У вказаній постанові Верховний Суд виснував, що «товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року. Натомість вказаний Закон Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як оспорюване рішення АТ «Українська залізниця» та яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не могли застосовуватися судом при розгляді цієї справи».

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відповідач допустив порушення прав позивачки і безпідставно відтермінував на невизначений строк виплату позивачці одноразової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків у зв`язку з виходом на пенсію та додаткову матеріальну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку.

Станом на день звільнення позивачки її середньомісячний заробіток становив 18798,59 грн, а стаж роботи склав 18 роки 05 місяців та 26 днів.

Відтак, на день звільнення позивачка мала право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 56 395,77 грн (18 798,59 грн*3), проте відповідач не здійснив виплату, гарантовану колективним договором, чим порушив вимоги статті 116 КЗпП України, а тому позовні вимоги позивачки в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що стаж роботи позивачки на день звільнення становив повних 18 років, а тому на підставі п.3.4.6 колективного договору, остання в день звільнення мала право на отримання додаткової допомоги в розмірі 1 середньомісячного заробітку, що становить 18 798,59 грн, проте така допомога не була виплачена позивачці в день звільнення, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення із відповідача на користь позивачки цих виплат.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивачки в цій частині підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути не виплачені при звільненні: одноразова матеріальна допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітків у сумі 56 395,77 грн та додаткова матеріальна допомога в розмірі одного середньомісячного заробітку в сумі 18 798,59 грн, з утриманням із цих сум установлених законодавством України податків та зборів.

Щодо позовних вимог позивачки про стягнення із відповідача на її користь матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2025 роки в сумі 15 334,83 грн.

Частиною 1 ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно із частиною другою статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк.

У трудових спорах має застосовуватися добросовісність обох сторін (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 910/17459/20), а суд застосовує правові норми, у тому числі норми трудового права, з урахуванням принципу розумності та справедливості (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (провадження № 14-75цс22)), і судовий розгляд має бути справедливим (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21, провадження № 14-97цс22), а також результат тлумачення норм має бути розумним (пункти 42-44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), пункт 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20, (провадження № 12-33гс22)).

Згідно зі статтею 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначатися в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, є ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (див. постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18, провадження № 61-5845св19).

Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2023 року у справі № 947/16805/20 (провадження № 61-11817св23) вказував, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 607/10843/22 (провадження № 61-14209св23).

Судом встановлено, що наказом виробничого підрозділу «Знам`янський загін воєнізованої охорони» №252/в про надання відпустки від 14.10.2022, ОСОБА_1 надано відпустку за період роботи з 16 жовтня 2021 року по 16 жовтня 2022 року включно, всього 24 календарних днів на період з 30 жовтня 2022 року по 22 листопада 2022 року включно, з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с.19).

Вважаючи своє право на отримання вказаної матеріальної допомоги порушеним у зв`язку з її невиплатою за 2022-2025 роки, позивачка мала би звернутися до суду з вимогою про її стягнення протягом трьох місяців з дня, коли вона дізнався або повинна була дізнатися про порушення свого права - ознайомлення з наказами про відпустку або одержання виплат до відпустки, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 233 КЗпП України, однак звернулася з такою вимогою лише 09.07.2026, за спливом передбаченого законом строку, та не навела поважних причин пропуску цього строку.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оскарження позивачкою у тримісячний строк дії (бездіяльність) відповідача щодо зменшення та не виплати щорічної допомоги на оздоровлення, відсутні поважні причини для поновлення цього строку, і у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити через сплив строків звернення до суду.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивачки грошової винагороди з нагоди ювілею (60 років) в розмірі 11 717,38 грн.

Згідно пункту 8.8 Положення про оплату праці працівників Акціонерного товариства «Українська залізниця», що затверджене рішенням правління AT «Укрзалізниця» від 21 грудня 2021 року, визначено, що працівникам можуть бути нараховані та виплачені одноразові заохочення до ювілейних дат працівників (50, 60, 70 років) залежно від стажу роботи в AT «Укрзалізниця» та посадового окладу (тарифної складової), за стаж роботи понад 15 років 100 відсотків.

Заявляючи вимогу про стягнення із відповідача на свою користь грошову винагороду з нагоди ювілею (60 років) в розмірі 11 717,38 грн, позивачка вказує про те, що 23 березня 2026 року їй виповнилось 60 років, стаж роботи в галузі на цю дату був більше 15 років (18 років 05 місяців та 04 дні) і на виконання пункту 8.8. Положення про оплату, адміністрація відповідача була зобов`язана виплатити їй грошову винагороду у розмірі місячної тарифної ставки. Розмір такої винагороди становить 11 717,38 грн (годинна тарифна ставка 67,38 грн*173,9 год (середньорічна норма годин)).

Відповідно до пункту 10.15 положення про оплату, комісія з питань оплати праці: приймає рішення щодо встановлення, виплати та розміру винагороди за підсумками роботи за рік, премії за виконання важливих і особливо важливих завдань, одноразових заохочень, не пов`язаних з конкретними результатами праці; приймає рішення щодо інших питань оплати праці в частині встановлення, позбавлення, розміру виплат.

Згідно пункту 10.18. положення, протокольне рішення комісії вводиться в дію наказом керівника відповідного рівня за погодженням з відповідним профспілковим органом.

Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що прийняття рішення про нарахування та виплату одноразового заохочення з нагоди 60-річчя з дня народження є виключно правом, а не обов`язком відповідача. Відтак суд не наділений повноваженнями підміняти собою відповідача при вирішенні питання щодо доцільності нарахування та виплати такого заохочення, а також зобов`язувати відповідача приймати позитивне рішення з цього питання. Згідно матеріалів справи рішення щодо виплати ОСОБА_1 заохочення за сумлінну працю з нагоди ювілею з дня народження відсутнє.

За наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення означеної вимоги.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Звертаючись до суду з наведеним позовом ОСОБА_1 зазначила, що загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 48 455,82 грн. Обраховуючи вказану суму позивачка виходила з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували події, з якою пов`язана відповідна виплата, яка становила 769,14 грн за 63 робочі дні за період з 14.04.2026 по 09.07.2026 .

Оцінюючи зазначений розрахунок суд доходить висновку, що наданий позивачкою розрахунок містить вихідні дані для обрахунку середнього заробітку, отже суд уважає доведеним розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 48 455,82 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови).

З огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87 та 92 постанови у справі № 761/9584/15-ц дійшла висновку, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України».

Велика Палата сформулювала змістові критерії, які суд має враховувати при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування (пункт 91 постанови):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 виснувала, що «обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX від 01.07.2022, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців».

Виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи конкретні обставини цієї справи, суд уважає, що стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки при звільненні у розмірі 48 455,82 грн. є пропорційним наслідкам порушення, тобто, є пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивачки, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 236,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 244, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Знам`янська територіальна профспілкова організація залізничників і транспортних будівельників України про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги, додаткової матеріальної допомоги, одноразової допомоги на оздоровлення, одноразового заохочення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків у сумі 56 395 (п`ятдесят шість тисяч триста дев`яносто п`ять) гривень 77 копійок, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 невиплачену при звільненні додаткову матеріальну допомогу в розмірі одного середньомісячного заробітку в сумі 18 798 (вісімнадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім) гривень 59 копійок, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.

Стягнути із Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48 455 (сорок вісім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 82 копійки, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 236 (одна тисяча двісті тридцять шість) гривень 50 копійок.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 );

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150);

третя особа - Знам`янська територіальна профспілкова організація залізничників і транспортних будівельників України (код ЄДРПОУ 02673996, вул. Михайла Грушевського, буд. 10, м. Знам`янка Кропивницького району Кіровоградської області).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано 12.10.2026

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua