Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №387/408/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/408/26

Номер провадження по справі 2/387/611/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Коваленко Л.Л.

за участю

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки (в режимі відеоконференції) ОСОБА_2

представника відповідача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачки ОСОБА_6 звернувся до Добровеличківського районного суду Кіровоградської області в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_5 в розмірі 153 890,90 гривень та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_5 в розмірі 153 890,90 гривень.

Позов мотивовано тим, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено шлюб. Від шлюбу останні мають спільну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.04.2005. Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 15.05.2006, шлюб між Позивачкою та Відповідачем розірвано. Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 05.05.2005 у справі № 2-520 стягнуто із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 на утримання сина ОСОБА_11 , аліменти в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходів) щомісячно до повноліття дитини. Після цього Добровеличківським районним судом Кіровоградської області видано виконавчий лист, який Позивачкою пред`явлено до примусового виконання. Обставини несплати Відповідачем на користь Позивачки аліментів підтверджуються відмітками про стан виконання судового рішення, що зазначені у виконавчому листі, в тому числі зазначено розміри заборгованості зі сплати аліментів. Згідно відомостей про виконавче провадження № 37117207, державним виконавцем Горбатовським О.О. замінено 15.04.2013 сторону виконавчого провадження, а саме сторону Боржника у зв`язку зі зміною прізвища з ОСОБА_12 на ОСОБА_13 . Крім того, 25.02.2015 начальником даного відділу ДВС Мазур Л.М. замінено сторону виконавчого провадження, а саме сторону Стягувача, у зв`язку зі зміною прізвища з ОСОБА_12 на ОСОБА_14 . На момент пред`явлення виконавчого листа Позивачкою до примусового виконання, заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.03.2016 становила 11 709,50 грн. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого начальником Добровеличківського відділу ДВС Мазур Л.М. у ВП № 50523178, станом на 11.10.2018 становила 47 758,00 грн . Разом з тим, згідно розрахунку заборгованості по аліментах за період з 01.10.2018 – 30.11.2022 у ВП № 50523178, складеного Біляївським відділом ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства, заборгованість ОСОБА_4 за виконавчим листом № 2-520 виданим 05.05.2005 станом на 30.11.2022 становила 210 920,50 грн. У відповідності до розрахунку заборгованості, наданого Добровеличківським відділом ДВС у Новоукраїнському районі Кіровоградської області, органом виконавчої служби стягнуто з Боржника 22 979,00 грн. та 27 476,14 грн. та перераховано на рахунок Стягувача. Відповідно сума загальна сума заборгованості за даним виконавчим листом станом на 10.08.2023 становить 165 600,40 грн. Водночас, сума заборгованості на момент пред`явлення виконавчого листа становить 11 709,50 грн., однак розрахунок за період до 01.03.2016 у органах виконавчої служби відсутній. Тому у виконавчому провадженні № 50523178 за період з 01.03.2016 по 22.01.2023 розмір заборгованості зі сплати аліментів становить 153 890,90 грн. (165 600,44 грн. (загальний розмір заборгованості) – 11 709,50 грн. (сума заборгованості на момент пред`явлення виконавчого листа). Державними виконавцями вживались заходи, спрямовані на примусове виконання рішення суду, однак Відповідач свідомо ігнорував рішення суду про стягнення з нього аліментів та не сплачував аліменти на утримання сина. Враховуючи викладене та у зв`язку із невиконанням Відповідачем свого обов`язку щодо утримання дитини до досягнення ним повноліття, виникла заборгованість зі сплати аліментів, а тому Позивачка має право на стягнення суми заборгованості зі сплати аліментів та неустойки (пені) зі сплати аліментів за кожен день прострочення.

Суд, ухвалою від 21.04.2026, за вказаним позовом відкрив провадження у справі ЄУН 387/408/26 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 21.05.2026.

За наслідками судового засідання 21.05.2026 розгляд справи відкладено на 12.06.2026 з підстав відсутності належного повідомлення Відповідача.

Ухвалою суду від 12.06.2026, за клопотанням представника Позивачки, залучено до участі у справі № 387/408/26 в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ОСОБА_5 , судове засідання відкладено на 08.07.2026.

22.06.2026, через систему ЄСІТС "Електронний суд", надійшли пояснення Третьої особи ОСОБА_5 , за змістом яких, за весь час здійснення виконавчого провадження батько - ОСОБА_4 аліменти в повному обсязі не сплачував, не проявляв зацікавленості у його матеріальному забезпеченні, коштів на утримання не надавав, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 152 890,90 грн. Незважаючи на вжиті заходи щодо примусового стягнення аліментів, останній продовжив ухиляння від їх сплати, вказану суму боргу не сплатив, а після досягнення ОСОБА_9 18 років, виконавче провадження було завершено. Тому, з огляду на те, що у закритому виконавчому провадженні стягнення заборгованості зі сплати аліментів не є можливим, така сума заборгованості має бути стягнута з ОСОБА_4 за рішенням суду.

06.07.2026, через систему ЄСІТС "Електронний суд", представником Відповідача - адвокатом Руденко Г.В. подано відзив на позовну заяву, в якому Відповідач заперечує проти позову. Суть заперечень зводиться до наступного. Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по аліментах у судовому порядку. Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 05.05.2005 у справі № 2-520 стягнуто із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 га утримання сина ОСОБА_11 , аліменти в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходів) щомісячно до повноліття дитини. Після цього Добровеличківським районним судом Кіровоградської області видано виконавчий лист, який Позивачкоюм пред`явлено до примусового виконання. Як зазначено Позивачкою, наявність заборгованості ОСОБА_4 зі сплати аліментів підтверджується відмітками про наявність заборгованості у виконавчому листі Добровеличківського районного суду Кіровоградської області, розрахунками заборгованості за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 та з 01.10.2018 по 30.11.2022, з 01.10.2018 по 10.08.2023 у виконавчому провадженні № 50523178. На момент пред`явлення виконавчого листа Позивачкою до примусового виконання, заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.03.2016 становила 11 709,50 грн., але вона не підтверджується жодними іншими документальними даними, тому до уваги не береться. Позивачка заявила до стягнення суму боргу по аліментах 153890,90 грн.. Оскільки на 23.01.2023 (день досягнення дитиною повноліття) борг по аліментах (разом із штрафом) становив 216055,54 грн., то в подальшому державною виконавчою службою продовжувалось стягнення в зв"язку з чим 09.08.2023 було стягнено з банківського рахунку Відповідача загалом 50455,14 грн. Враховуючи викладене, у виконавчому провадженні № 50523178 за період з 01.03.2016 по 22.01.2023 розмір заборгованості зі сплати аліментів, який фактично був обрахований державним виконавцем станом на 09.08.2023, становить 153 890,90 грн. Також в матеріалах виконавчого провадження, яке вже закрите, містяться квитанції про оплату аліментів, і довідки роботодавців про відрахування аліментів в тих періодах, які не враховані по розрахунках державних виконавців. Звертає увагу на чеки Укрпошти за 16.03.2018 на суму 130,00 грн., за 23.04.2018 на суму 160,00 грн., за 30.03.2018 на суму 70,00 грн. , за 04.05.2018 та 17.05.2018 на суми відповідно 250,00 грн. і 350,00 грн. , про які не відображено в березні, квітні та травні 2018 року як про сплату. Тобто борг по аліментах за 2018 рік завищено виконавцем на 960 грн. Також, в матеріалах виконавчого провадження міститься довідка Приватної виробничої фірми “Агроцентр” за період квітня-серпня 2019 року про доходи Відповідача та стягнені аліменти на загальну суму 11129,14 грн. Дана сплата також не врахована в розрахунках виконавчої служби за 2019 рік. Тому, за підрахунками сторони відповідача, сума заборгованості по аліментах фактично складає не 153 890,90 грн., а 141 801,76 грн.

Окремо представник Відповідача зауважує на тому, що стягнення заборгованості за аліментами, які вже стягуються на підставі судового рішення, закон не передбачає. Суд, при наявності спору може лише визначити розмір такої заборгованості, яка має бути стягнена в межах виконавчого провадження, при виконанні рішення суду про стягнення аліментів, і ухвалення окремого (додаткового) рішення суду про стягнення цієї заборгованості не потребує. Оскільки у цій справі підставою для стягнення аліментів з ОСОБА_4 не домовленість сторін, а судове рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 05.05.2005 у справі №2-520, стягнення заборгованості по аліментам має відбуватися державним виконавцем у порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» на підставі відповідного виконавчого листа. Наведене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі №761/43598/21. Більш того, ч. 3 ст. 195 СК України визначає, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Не може бути задоволена позовна вимога щодо стягнення боргу по аліментам, оскільки фактично відбудеться подвійне стягнення однієї і тієї ж суми. 10.08.2023 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 7 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". Відтак, представник Відповідача вважає, що підстав для стягнення заборгованості по аліментам немає, оскільки всі питання щодо сплати аліментів за судовим рішенням вирішується державним виконавцем при виконанні судового рішення. У разі нездійснення державним виконавцем дій, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» , діючим законодавством передбачено порядок оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності.

Також представник Відповідача заперечує щодо суми неустойки (пені) , яка заявлена до стягнення, виходячи з суми боргу по аліментах і дорівнює максимально її розміру, посилаючись на таке. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого начальником Добровеличківського відділу ДВС Мазур Л.М. у ВП № 50523178, станом на 11.10.2018 становила 47 758,00 грн., внаслідок того, що виконавець включив до суми боргу фінансову санкцію - штраф в сумі 22979,00 грн. який застосував державний виконавець на підставі ст. 71 Закону України “Про виконавче провадження”, то сума боргу зросла до 70737,00 грн. Про нарахування штрафу в сумі 22979,00 грн. міститься відмітка у викнавчому листі з підписом ст.д/в Костенко , а також про це зазначено у Розрахунку заборгованості по аілментах, який складено за період 2016-2018 роки станом на 11.10.2018 року начальником Добровеличківського ВДВС Мазур Л.М. В подальшому ця помилка призвела до включення суми штрафу в загальну суму боргу по інших розрахунках. На переконання представника, суму боргу з нарахованих та несплачених аліментів слід відрізняти від суми фінансових санкцій, адже Позивачка бажає стягнути суму боргу по аліментах, а також саме від неї нараховує суму неустойки (пені). В межах даного провадження слід застосувати вимоги абзацу 2 п.1 ст. 196 Сімейного кодексу України (У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".) Тобто - максимальний розмір пені не може в даному випадку перевищувати різниці між сумою заборгованості по аліментах, яка буде доведена в даному провадженні, та сумою штрафу - 22979 грн.).

07.07.2026, через систему ЄСІТС "Електронний суд", представником Позивача - адвокатом Пархоменко Є.О. подано відповідь на відзив, в якій, заперечуючи доводи сторони Відповідача, зазначає наступне.

По-перше, стосовно чеків Укрпошти на загальну суму 960 грн. Наданими Відповідачем копіями фіскальних чеків Укрпошти від 16.03.2018, від 23.04.2018, від 30.03.2018, від 04.05.2018, від 17.05.2018 не підтверджується сплата аліментів на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.05.2005 у справі ЄУН 2-520. Зокрема, такі документи не містять імені та по-батькові особи отримувача, а лише прізвище « ОСОБА_14 », при цьому ОСОБА_1 зазначені кошти від ОСОБА_4 не отримувала. Із зазначених фіскальних чеків вбачається перерахування грошових коштів у готівковій формі невідомій особі, а відповідачем не надано доказів отримання ОСОБА_1 аліментів на суму 960,00 грн. Згідно фіскальних чеків, послуги з поштового переказу грошових коштів за всіма транзакціями включали в себе рекомендоване повідомлення про вручення поштового переказу, що могло бути єдиним доказом підтвердження отримання Позивачкою грошових коштів від Відповідача. Однак, останнім до відзиву на позовну заяву такі докази не надано. Крім того, дані грошові кошти надіслано всупереч порядку стягнення аліментів, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», адже за рішеннями про стягнення аліментів боржник сплачує кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, а державний виконавець – перераховує кошти на рахунок стягувача. За умови сплати Відповідачем коштів в рахунок аліментів у готівковій формі, останній мав право звернутись до державного виконавця, у провадженні якого перебувало виконавче провадження про стягнення аліментів на утримання дитини, із заявою про здійснення перерахунку розміру заборгованості та пред`явити копії фіскальних чеків Укрпошти. Проте, доказів звернення ОСОБА_4 до державного виконавця матеріали справи не містять.

По-друге, стосовно наданої Відповідачем довідки про його доходи за період квітня-серпня 2019 року. Відповідачем до відзиву на позов додано довідку Приватної виробничої фірми «Агроцентр» про доходи ОСОБА_4 за період квітня-серпня 2019 року, згідно з якою останнім за вказаний період сплачено аліменти на суму 11 129,14 грн. Сторона Відповідача, посилаючись на дану довідку, зазначає, що така сплата аліментів не врахована в розрахунках виконавчої служби за 2019 рік. Сторона Позивача вважає, що вищевказана довідка не відноситься до предмету виконавчих проваджень про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , а тому не підлягає врахуванню з огляду на наступне. ОСОБА_4 після розірвання шлюбу із позивачкою, уклав шлюб із ОСОБА_15 , від якого останні мають дитину ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судовим наказом Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12.09.2017 (номер провадження по справі 2-н/387/10/17) стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_17 на утримання малолітньої дитини сина ОСОБА_16 аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому, даний судовий наказ пред`явлено до виконання, а з останнього в межах ВП № 56319886 стягувались аліменти на утримання ОСОБА_16 , що підтверджується роздруківкою відомостей про виконавче провадження з АСВП. Отже, ОСОБА_4 зобов`язувався сплачувати аліменти не лише на утримання свого сина ОСОБА_5 , але й на утримання іншої своєї дитини – ОСОБА_16 . Крім того, рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27.09.2018 у справі ЄУН 387/754/18 (номер провадження по справі 2/387/396/18) у задоволенні позову ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів, в тому числі, на утримання ОСОБА_5 відмовлено. В межах справи ЄУН 387/754/18 дійсно встановлено, що ОСОБА_4 працював у ПВФ «Агроцентр» на посаді водія автотранспортних засобів. В той же час, кошти, які відраховувались його роботодавцем із заробітної плати в якості аліментів були призначені для їх перерахування на користь малолітнього сина Відповідача від іншого шлюбу – ОСОБА_16 , а не ОСОБА_5 . Зазначене підтверджується й тим, що в межах виконавчого провадження № 37117207 (стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 ) державним виконавцем не виносилась постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а державним виконавцем лише накладено арешт на майно боржника. З огляду на викладене, на переконання представника Позивачки, відсутні законні підстави для зменшення розміру заборгованості Відповідача по сплаті аліментів із заявлених Позивачкою 153 890,90 грн. до зазначених відповідачем 141 801,76 грн.

По-третє, стосовно включення до розрахунку заборгованості Відповідача суми штрафу за несплату аліментів в розмірі 22 979,00 грн. Сторона Відповідача у відзиві вказує, що державним виконавцем органу державної виконавчої служби неправомірно включено до сукупного розміру заборгованості відповідача суму штрафу в розмірі 22 979,00 грн., що дійсності не відповідає. Так, відповідно до частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу. Враховуючи викладене та беручи до уваги, що сума штрафу 22 979,00 грн. перерахована на користь Позивачки саме через наявну у Відповідача заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, такі кошти на законних підставах включено до розрахунків державного виконавця.

По-четверте, на думку представника Позивачки, є безпідставними доводи сторони відповідача про те, що у разі стягнення заборгованості відбудеться подвійне стягнення однієї і тієї ж суми. У відповідності до ч. 4 ст. 194 СК України, заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років. Також, як вже вказувалось стороною Позивача у позовній заяві, згідно з листом від 15.07.2025 № 22350/30.10-18, виконавче провадження № 50523178 завершено. Листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області від 04.02.2026 № 3487/27.3-12 повідомлено про те, що у завершених виконавчих провадженнях дії з приводу стягнення заборгованості вже не вчиняються. Тому стягнення заборгованості зі сплати аліментів у закритому виконавчому провадженні в порядку примусового виконання рішення неможливе, а відтак у сторони Позивача відсутній інший спосіб захисту порушеного права, окрім як звернення до суду із відповідною позовною заявою. Стягнення заборгованості по сплаті аліментів в судовому порядку не призведе до подвійного стягнення аліментів, оскільки виконавчі провадження закриті, а відповідні виконавчі дії вже не вчиняються та апріорі не можуть вчинятись. Разом з тим, посилання сторони Відповідача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 761/43598/21 є безпідставними, оскільки висновки у даній справі не є подібними до справи № 387/408/26. Зокрема, предметом спору у справі № 761/43598/21 є визначення розміру заборгованості боржника за аліментами та подальше стягнення такої заборгованості у відкритому виконавчому провадженні, коли виконавець ще вживав заходів щодо стягнення аліментів в порядку ЗУ «Про виконавче провадження», що й стало підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за аліментами. В той час, як у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджується, що виконавчі провадженні завершені, а виконавчі дії не вчиняються, що свідчить про неподібність вказаних справ та відповідно нерелевантність практики Верховного Суду, а також фрагментарне цитування стороною відповідача висновків суду касаційної інстанції без урахування обставин справ.

Ухвалою суду від 08.07.2026 задоволено клопотання представника Відповідача - адвоката Руденко Г.В. про витребування доказів. Витребувано від Добровеличківського відділу ДВС Новоукраїнського району Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для огляду в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження № 50523178 по виконанню виконавчого листа №2-520 виданого 05.05.2005 Добровеличківським районним судом Кіровоградської області .

Ухвалою суду від 08.07.2026, задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Руденко Г.В. про зупинення провадження у справі. Провадження у цивільній справі ЄУН 387/408/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - зупинено до припинення перебування ОСОБА_4 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвалою суду від 20.07.2026 поновлено провадження у цивільній справі ЄУН 387/408/26, призначено по справі судове засідання на 31.08.2026, встановлено Добровеличківському відділу ДВС Новоукраїнського району Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) строк для подання витребуваних ухвалою суду від 08.07.2026 доказів, до 24.08.2026.

В судовому засіданні 31.08.2026, за клопотанням представника відповідача – адвоката Руденко О.Г., оголошено перерву до 22.09.2026, про що постановлено протокольну ухвалу.

В судовому засіданні 22.09.2026 судом оглянуто матеріали виконавчого провадження № 50523178 на предмет наявності документів на підтвердження сплати аліментів, які не враховані державним виконавцем при формуванні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. З метою встановлення фактичної суми заборгованості відповідача зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , а також для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, суд , ухвалою від 22.09.2026 викликав в судове засідання державного виконавця - начальника Добровеличківського відділу ДВС Новоукраїнського району Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур Л.М. для надання пояснень з приводу розрахунків заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження № 50523178. В судовому засіданні оголошено перерву до 05.10.2026.

В судовому засіданні 05.10.2026 начальник Добровеличківського відділу ДВС Новоукраїнського району Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур Л.М. пояснила, що в матеріалах виконавчого провадження на сторінці 150 міститься розрахунок, до якого включено квитанції за червень та липень 2018 року. У жовтні 2018 року, а саме 11.10.2018, державним виконавцем передано матеріали виконавчого провадження до Біляївського відділу ДВС та 13.02.2019 державним виконавцем Біляївського відділу ДВС прийнято виконавчий лист для виконання. Квитанції, що містяться на сторінках 226-229 виконавчого провадження, це квитанції за період 2019-2022 років, які прийняті Біляївським відділом ДВС, тому пояснити чи вони були враховані в розрахунок, чи ні, вона не може. Щодо квитанцій, наявних в матеріалах виконавчого провадження на аркушах, що передують 71 аркушу, пояснень надати не може, оскільки вони не пронумеровані, і на час перебування виконавчого провадження на виконанні у Добровеличківському відділі ДВС таких квитанцій не було. Виконавче провадження повернуто до Добровеличківського відділу ДВС в лютому 2023 року, по досягненню дитиною повноліття. В серпні 2023 року Відповідачем було ще перераховано 52 455,14 грн, які враховані при формуванні в розрахунку зі сплати заборгованості по аліментах. Постановою від 10.08.2023 виконавче провадження було закрито.

В судовому засіданні позивачка та представник позивачки підтримали заявлені позовні вимоги з підстав та обставин наведених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала позицію, наведену у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що в розрахунку державного виконавця не всі сплачені відповідачем суми аліментів були враховані. На переконання представника, сума заборгованості по аліментах підтверджується в розмірі 106 422,76 грн.

В судовому засіданні 05.10.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення з проголошенням скороченого рішення 06.10.2026 о 08:30 год.

Суд, заслухавши пояснення учасників, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони у справі, а саме Позивачка ОСОБА_18 та Відповідач ОСОБА_8 перебували в шлюбі, який розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 15.05.2005, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Добровеличківського районного управління юстиції (т.1, а.с.14).

Від шлюбу сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23.04.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області (т.1, а.с. 13).

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 05.05.2005 у справі № 2-520 стягнуто із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 на утримання сина ОСОБА_11 , аліменти в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходів) щомісячно до повноліття дитини.

На виконання судового рішення від 05.05.2005 у справі 2-250 Добровеличківським районним судом Кіровоградської області видано виконавчий лист (т.1, а.с. 15-17).

Даний виконавчий лист було звернуто стягувачем до примусового виконання, за яким відкрито виконавче провадження №37117207. В межах виконавчого провадження №37117207, державним виконавцем 15.04.2013 замінено сторону виконавчого провадження, а саме сторону Боржника у зв`язку зі зміною прізвища з ОСОБА_12 на ОСОБА_13 . Також, 25.02.2015 державним виконавцем замінено сторону виконавчого провадження, а саме сторону стягувача, у зв`язку зі зміною прізвища з ОСОБА_12 на ОСОБА_14 . Постановою державного виконавця від 26.02.2016 виконавчий документ було повернуто стягувачу згідно ч.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про що свідчить лист Добровеличківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20435/30.10-18 від 17.06.2025 та відомості про виконавче провадження (т.1, а.с. 18-20).

В подальшому виконавчий лист був звернутий Позивачкою до примусового виконання, за яким відкрито виконавче провадження №50523178.

За розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним 11.10.2018 Добровеличківський РВДВС, відповідно до заяви Стягувачки в/п було повернуто і залишок заборгованості становив 11 709,50 грн. За період з березня 2016 року по вересень 2018 року нараховано 48 528,00 грн. аліментів, з яких: у травні 2018 року сплачено 350,00 грн; у червні 2018 року сплачено 200,00 грн; у липні 2018 року сплачено 200,00 грн. Станом на 11.10.2018 заборгованість складає 47 758,00 грн. Крім суми заборгованості, згідно змін станом на 01.10.2018 нараховано штраф – 22 979,00 грн (50%) та судовий збір 9 371,60 грн (за серпень-вересень 2018р. – 10%) (т.1, а.с. 23 на звороті).

За розрахунком заборгованості по аліментам, складеним 01.12.2022 Біляївським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) , у період з жовтня 2018 року по листопад включно 2022 року боржник ОСОБА_4 був зобов`язаний сплатити аліменти на користь стягувача ОСОБА_1 у сумі 140 182,50 грн. Згідно розрахунку Добровеличківського РДВС заборгованість за період з березня 2016 року по вересень 2018 року становить 70737,00 грн., а тому загальна сума заборгованості за період з березня 2016 року по квітень 2022 року становить 210 950,50 грн. (т.1, а.с. 23).

За розрахунком заборгованості по аліментам, складеним 09.01.2023 Біляївським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) , у період з жовтня 2018 року по грудень включно 2022 року боржник ОСОБА_4 був зобов`язаний сплатити аліменти на користь стягувача ОСОБА_1 у сумі 135 700,75 грн. Згідно розрахунку Добровеличківського РДВС заборгованість за період з березня 2016 року по вересень 2018 року становить 70737,00 грн., а тому загальна сума заборгованості за період з березня 2016 року по квітень 2022 року становить 206 437,75 грн. (т.2, а.с. 63).

За розрахунком заборгованості по сплаті аліментів, складеним Добровеличківським відділом державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) станом на 10.08.2023, за період з жовтня 2018 року по січень 2023 року розмір аліментів з урахуванням штрафу склав 216 055,54 грн, з яких ОСОБА_4 09.08.2026 сплачено 50 455,14 грн., розмір заборгованості станом на 10.08.2023 склав 165 600,40 грн. (т.1, а.с. 22).

З урахуванням зазначеного розрахунку, Позивачка ОСОБА_1 просить стягнути з Відповідача ОСОБА_4 на її користь заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 153 890,90 грн., з розрахунку: 165 600,40 грн - 11 709,50 грн. та неустойку (пеню) в розмірі 153 890,90 грн.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватись норм процесуального законодавства.

Частиною першою статті 6 Конвенції, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи вимогу Позивачки про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, суд виходить з наступного.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка відповідно 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 1 б липня 2015 Року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111 /04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами дитина залишилась проживати разом з Позивачкою ОСОБА_1 .. За позовом Позивачки, на момент звернення з позовом до суду «Нагорна», рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 05.05.2005 у справі № 2-520 стягнуто із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 на утримання сина ОСОБА_11 , аліменти в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходів) щомісячно до повноліття дитини. Про судове рішення про стягнення аліментів Відповідачу було відомо.

На підставі рішення суду ОСОБА_18 отримала виконавчий лист та пред`явила його до примусового виконання, за яким відкрито виконавче провадження №37117207. Постановою державного виконавця від 26.02.2016 виконавчий документ, за заявою стягувача, було повернуто стягувачу. На момент повернення виконавчого листа розмір заборгованості зі сплати аліментів, за розрахунком державного виконавця, склав 11 709,50 грн.

В подальшому виконавчий лист був звернутий Позивачкою до примусового виконання, за яким відкрито виконавче провадження №50523178.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

Відповідно до ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до ст. 4, 43 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до п. 4 розділу ХVІ «Особливості виконання рішень про стягнення аліментів» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

В постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 759/1727/16 викладено правовий висновок, згідно якого «поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, при проведенні грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності. Макроекономічні показники розраховуються за допомогою системи національних рахунків як комплексу взаємопов`язаних балансових таблиць, показники яких призначені для визначення розміру доходу, споживання, накопичення і величини капітальних витрат. Середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (наприклад, по підприємству, по галузі, по регіону). Розраховується виходячи із фонду оплати праці працівників (включаючи оплату праці сумісників), премій, винагород за підсумками роботи за рік та одноразових заохочень.

Сам розмір середньої заробітної плати як макроекономічний показник, який використовується, у тому числі, і в разі застосування частини другої статті 195 СК України, обраховується органами статистики України на підставі Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713».

Судом встановлено, що державний виконавець Добровеличківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) сформував розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 10.08.2023, за період з жовтня 2018 року по січень 2023 року, розмір яких з урахуванням штрафу склав 216 055,54 грн, з яких відповідачем ОСОБА_4 09.08.2026 сплачено 50 455,14 грн., розмір заборгованості станом на 10.08.2023 склав 165 600,40 грн.

ОСОБА_4 дану заборгованість не оскаржував, не надав ні державному виконавцю, ні суду будь-яких доказів, що він отримував заробіток (дохід), і що таким чином заборгованість за аліментами підлягала обчисленню відповідно до ч. 1 ст. 195 СК України, виходячи з цього фактичного заробітку (доходу), і такі докази в матеріалах справи відсутні, або докази сплати аліментів, а відтак державний виконавець, діючи відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень та в межах своїх повноважень, правомірно здійснив розрахунок заборгованості за аліментами на підставі ч. 2 ст. 195 СК України, виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відсутність доказів отримання доходів не надає боржнику сама по собі право сплачувати аліменти в мінімальному розмірі, встановленому СК України - 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки не ґрунтується на вимогах ст. 183 СК України, згідно якої аліменти визначаються саме у частці від доходу платника аліментів, і ст. 195 СК України, якою у разі відсутності таких доходів передбачений в якості обчислення заборгованості за аліментами розмір середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Суд наголошує, що відповідно статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Доводи представника Відповідача щодо неврахування в розрахунок довідки Приватної виробничої фірми «Агроцентр» про доходи ОСОБА_4 за період квітня-серпня 2019 року, згідно з якою останнім за вказаний період сплачено аліменти на суму 11 129,14 грн, судом відхиляються, позаяк, за змістом розрахунку заборгованості по аліментам від 01.12.2023 за період з жовтня 2018 року по листопад 2022 року, заборгованість нараховувалась відповідно до розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у звязку з відсутністю інформації щодо місця роботи боржника. В матеріалах виконавчого провадження №50523178 відсутня постанова державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату. Також суд зважає на доводи сторони позивача, відповідно до яких, відповідач, відповідно до судового наказу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12.09.2017 (номер провадження по справі 2-н/387/10/17) є платником аліментів на користь ОСОБА_17 на утримання малолітньої дитини сина ОСОБА_16 , що не виключає сплату Відповідачем аліментів у визначений період на утримання сина ОСОБА_16 ..

Щодо доводів сторони відповідача про безпідставність включення до суми заборгованості зі сплати аліментів суму штрафу в розмірі 22 979,00 грн., суд виходить з такого.

Відповідно до частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Аналіз положень частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що передбачені нею штрафи є заходами цивільно-правової відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. На відміну від штрафів, що стягуються в дохід держави за невиконання рішень немайнового характеру або за невиконання законних вимог виконавця, ці суми штрафів стягуються з боржника і перераховуються безпосередньо стягувачу. За своєю правовою природою штраф, визначений частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», є особливою формою неустойки у сімейних правовідносинах, яка накладається уповноваженим органом (виконавцем), але повністю належить стягувачу аліментів, що виключає його публічно-правовий (адміністративний) характер.

З урахуванням наведеного, сума штрафу 22 979,00 грн. правомірно включена державним виконавцем до загальної суми заборгованості на аліментах та, як свідчить розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, складений Добровеличківським відділом державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) станом на 10.08.2023, перерахована на рахунок стягувача 09.08.2023.

Відтак наведені доводи сторони відповідача судом відхиляються, як безпідставні.

Щодо посилання сторони відповідача на те, що державним виконавцем невраховано всі проведені відповідачем платежі, зокрема не взято до уваги чеки Укрпошти на грошові перекази.

Так, в матеріалах виконавчого провадження №50523178, яке досліджено судом в судовому засіданні 22.09.2026, наявні світлокої квитанцій ДП «Укрпошта» за 16.03.2018 на суму 130,00 грн., за 23.04.2018 на суму 160,00 грн., за 30.03.2018 на суму 70,00 грн. , за 04.05.2018 на суму 250,00 грн, за 17.05.2018 на суму 350,00 грн., за 19.10.2019 на суму 800 грн, за 03.01.2020 на суму 850,00 грн, за 11.10.2020 грн на суму 800 грн, за 17.10.2020 на суму 800 грн, за 03.06.2021 на суму 1000 грн., за 05.07.2021 на суму 1000 грн, за 07.08.2021 на суму 1000 грн, за 13.09.2021 на суму 1000 грн., за 12.11.2021 на суму 1000 грн, за 07.12.2021 на суму 1000 грн, за 21.01.2022 на суму 1000 грн, за 22.02.2022 на суму 1000 грн. (т.2, а.с. 1-9).

З метою з`ясування походження означених світлокопій квитанцій та формування розрахунку заборгованості по сплаті аліментів державним виконавцем без врахування сум за вказаними квитанціями, суд викликав в судове засідання державного виконавця Добровеличківського відділу ДВС Новоукраїнського району Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для надання пояснень.

В судовому засіданні 05.10.2026 начальник Добровеличківського відділу ДВС Новоукраїнського району Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мазур Л.М. пояснила, що відповідно до постанови державного виконавця від 11.10.2018, матеріали виконавчого провадження передано до Біляївського відділу ДВС. На момент передачі виконавчого провадження в розпорядженні державного виконавця не було квитанцій за 2018 рік, які містяться в матеріалах виконавчого провадження на аркушах, що передують 71 аркушу, вони не пронумеровані, тому пояснити їх походження вона не може. Щодо квитанцій за період 2019-2022 років, зазначила, що вони були прийняті Біляївським відділом ДВС, тому пояснити чи вони були враховані в розрахунок, не може.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Суд, оцінюючи квитанції ДП «Укрпошта» зауважує, що останні вказують на здійснення грошових переказів отримувачу на відповідні суми. Отримувачем за вказаними квитанціями зазначено «Колесник», призначенням переказу зазначено «Аліменти».

При цьому суд зважає, що грошовий переказ до моменту отримання є власністю відправника. Відправник може написати заяву на зміну даних отримувача або заяву на повернення цього переказу. Отримання грошового переказу через Укрпошту підтверджується касовим чеком (видатковим чеком), який видається одержувачу в момент виплати готівки, а також підписом одержувача на поштовому бланку або в електронній системі поштового оператора.

При цьому, Позивачка заперечує отримання зазначених у квитанціях грошових переказів від Відповідача. Наголошує, що будь-яких переказів Відповідачем здійснено не було. За весь час перебування виконавчого листа на виконанні, Відповідачем сплачено лише в серпні 2023 року заборгованість в розмірі 50 455,14 грн та у 2018 році близько 800,00 грн.. Тоді як стороною Відповідача не надано відповідних доказів на підтвердження одержання Позивачкою означених грошових переказів у сумах, вказаних у квитанціях.

Відтак, доводи Відповідача не спростовують правильність нарахованої державним виконавцем заборгованості по сплаті аліментів.

Щодо посилання сторони Відповідача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 761/43598/21 як безпідставність позовних вимог Позивачки про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, оскільки це призведе до подвійного стягнення, суд зауважує, що висновки Верховного Суду у справі № 761/43598/21 не є подібними до справи № 387/408/26. Так, предметом спору у справі № 761/43598/21 є визначення розміру заборгованості боржника за аліментами та подальше стягнення такої заборгованості у відкритому виконавчому провадженні. Тоді як у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджується, що виконавче провадження № 50523178 закрито 10.08.2023, а виконавчі дії не вчиняються, що свідчить про неподібність вказаних справ та відповідно нерелевантність практики Верховного Суду.

Стягнення заборгованості по сплаті аліментів в судовому порядку не призведе до подвійного стягнення аліментів, оскільки виконавчі провадження закриті, а відповідні виконавчі дії не вчиняються.

З урахуванням наведеного вище, у його сукупності, суд вважає позов обґрунтований в цій частині та порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення цієї заборгованості в розмірі 153 890,90 грн.

Щодо стягнення неустойки (пені) за прострочку зі сплати аліментів суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

При цьому, той із батьків, із якого присуджені аліменти, зобов`язаний сплачувати їх, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до боржника передбаченої законом відповідальності.

Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. (такий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року у справі №636/3546/17).

Як передбачено статтею 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) може бути стягнута з особи, яка є винною в ухиленні (простроченні) сплати аліментів.

Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов`язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов`язків щодо утримання.

У разі несплати аліментів у поточному місяці з 1 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм Глави 49 ЦК України, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Оскільки неустойка у виді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов`язання окремо.

Отже, з урахуванням правової природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 20.07.2020 по справі № 362/4462/16 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула для розрахунку пені така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+ (Anх1%хQn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1- нарахована сума аліментів за перший місяць (сума аліментів які не були сплачені);

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць (сума аліментів які не були сплачені);

Q2 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

У разі виплати аліментів частинами, якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 січня 2022 року (справа №711/679/21) зазначив, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії; положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин; в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов`язанням.

Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України; при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

У цій же постанові Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» (в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України) означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

В даному випадку, зібрані докази вказують на те, що у період з 01.03.2016 по 10.08.2026 ОСОБА_4 не виконував належним чином судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання свого сина, допускав прострочення сплати аліментів.

Як вбачається з наявних в матеріалах доказів, зокрема розрахунку державного виконавця станом на 10.08.2023, сума заборгованості зі сплати аліментів Відповідача по справі складає 165 600,40 грн.

Розмір розрахованої пені за несвоєчасну сплату аліментів, наданий представником Позивача складає 2 018 842,46 грн, однак, з урахуванням норм чинного законодавства, представник Позивача просить суд стягнути суму, яка не пеервищує 100 % заборгованості, а саме суму коштів в розмірі 153 890,90 грн, що відповідає вимогам ст. 196 СК України.

З урахуванням усього викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивачки щодо стягнення з Відповідача на її користь неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме з Відповідача на користь Позивачки підлягає стягненню пеня в розмірі 153 890,90 грн, яка є законною та обгрунтованою.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка, вказують на наявність підстав для задоволення позову про стягнення з Відповідача на користь Позивачки заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 153 890,90 грн та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 153 890,90 грн.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення відсутні.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Враховуюче те, що Позивачку звільнено від сплати судового збору, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, з Відповідача має бути стягнуто судовий збір на користь держави, виходячи з розміру, встановленого підпунктом 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5, 12, 13, 76-89, 141, 142, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 153 890 (сто п`ятдесят три тисячі вісімсот дев`яносто) гривень 90 копійок та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 153 890 (сто п`ятдесят три тисячі вісімсот дев`яносто) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 3077 (три тисячі сімдесят сім гривень) 81 копійку судового збору.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка міста Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець міста Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, житель АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ;

третя особа - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано 12.10.2026

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО