Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №940/1156/26 — Тетіївський районний суд Київської області

12.10.2026 Провадження по справі № 2/940/786/26

Справа № 940/1156/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі :

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Авілової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» пред`явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1610-1706 від 07.10.2025 у розмірі 99200,80 грн. та понесених судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що 07.10.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1610-1706.

Відповідно до умов цього договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 25000,00 грн, строк кредитування - 365 днів; базовий період - 30 днів; комісія за видачу кредиту 0 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка – 1,00% в день; стандартна % ставка – 1,00% в день.

Також Додатковою угодою №1 від 12.11.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1610-1706 від 07.10.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 25 000,00 грн.

Також Додатковою угодою №2 від 25.11.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1610-1706 від 07.10.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 10 200,00 грн.

Як зазначено, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору.

Натомість, відповідачем порушені взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого станом на 05.05.2026 заборгованість за кредитним договором становить 99200,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 28524,80 грн; заборгованість за нарахованими процентами – 41076,00 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України – 29600,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 03.07.2026 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу роз`яснено право подавати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також наслідки ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зокрема право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи.

20.07.2026 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ракушинця А.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що не погоджується з викладеними у ній обставинами, вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Зокрема, відповідач заперечує щодо нарахування процентів за понаднормове користування кредитними коштами в порядку ст. 625 ЦК України, оскільки такі суперечать п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є безпідставним і протиправним, а також комісії за надання кредиту, яка на думку відповідача, суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.

Крім цього відповідач заперечив факт видачі кредитних коштів, оскільки позивачем не надано належних доказів перерахування коштів відповідачу, натомість зауважив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Більше того, вказав, що розрахунок заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку (фінансової установи) та не містять відомостей, що дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків та штрафів позивачем, часткове погашення боргу відповідачем тощо.

Разом з тим, представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів.

10.08.2026 на адресу суду від представника позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надійшла заява про витребування доказів.

Ухвалою суду від 11.08.2026 задоволено клопотання сторін про витребування доказів.

12.08.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ракушинця А.А. надійшли заперечення проти заяви позивача про витребування доказів, в яких він просив клопотання позивача про витребування доказів залишити без розгляду.

18.08.2026 до суду на виконання ухвали суду від 11.08.2026 від позивача надійши витребувані документи, а саме надано USB-носій Wibrand 4 GB, на якому міститься оригінал кредитного договору № 1610-1706 від 07.10.2025 разом з додатками, що є його невід`ємною частиною, та складають єдине ціле, а саме: правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів); таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України; паспорт споживчого кредиту; додаткова угода від 12.11.2025 та додаткова угода від 25.11.2025.

Крім того, 19.08.2026 до суду на виконання ухвали суду від 11.08.2026 від позивача надійши витребувані документи, а саме протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. Відповідно до зазначеного протоколу вбачається, що вищевказаний договір підписаний електронною печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», також зазначено час та дату підпису, а саме: 08:19:36 07.10.2025 Кредитного договору та 08:18:59 07.10.2025 Паспорту споживчого кредиту(надається в додатках).

02.09.2026 до суду на виконання ухвали суду від АТ КБ «Приват Банк» надійшла інформація, з якої вбачається, що в Банку на ім`я ОСОБА_1 була емітована картка № НОМЕР_1 , на яку було зарахування коштів на суму 10200,00 грн. у період з 25.11.2025 по 25.11.2025, а також надано виписку по рахунку.

06.10.2026 на виконная ухвали суду про витребування доказів від 11.08.2026 від ТОВ «НоваПей» надійшли витребувані документи, а саме анкета-заява на приєднання до Публічного договору про надання платіжних послуг фізичним особам та виписка по рахунку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 07.10.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1610-1706.

Відповідно до умов цього договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 25000,00 грн, строк кредитування - 365 днів; базовий період - 30 днів; комісія за видачу кредиту 0 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка – 1,00% в день; стандартна % ставка – 1,00% в день.

Також Додатковою угодою №1 від 12.11.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1610-1706 від 07.10.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 25 000,00 грн.

Також Додатковою угодою №2 від 25.11.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1610-1706 від 07.10.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 10 200,00 грн.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання за договором, а саме надало відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

На підтвердження укладення договору з відповідачем ОСОБА_1 , а саме надання коштів за кредитним договором, позивач надав довідки про перерахування суми кредиту № 1610-1706 від 07.10.2025 року, згідно з якою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало на картковий рахунок відповідачу грошові кошти в загальному розміру 60200,00 грн. за допомогою платіжної системи EasyPay та інформацію надану ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ».

Відповідач ОСОБА_1 скористався кредитними коштами, але не виконує належним чином зобов`язання за договором, внаслідок чого, відповідно до наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку, заборгованість за договором № 1610-1706 від 07.10.2025 року станом на 05.05.2026 заборгованість за кредитним договором становить 99200,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 28524,80 грн; заборгованість за нарахованими процентами – 41076,00 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України – 29600,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, надані ТОВ «Укр Кредит Фінанс» докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення договору між сторонами та порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо неукладення кредитного договору та неможливості ідентифікувати його як підписувача з таких підстав.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом надсилання пропозиції (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) іншою стороною. В даному випадку акцепт здійснено шляхом введення одноразового ідентифікатора (SMS-коду), надісланого на фінансовий номер телефону відповідача.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду (зокрема, у постановах по справах № 234/11451/19, № 461/123/20), укладення кредитного договору у формі електронного документа за допомогою одноразового ідентифікатора прирівнюється до договору, підписаного власноручним підписом, та породжує для сторін цивільно-правові зобов`язання.

Позивачем надано оригінал кредитного договору № 1610-1706 від 07.10.2025 разом з додатками, що є його невід`ємною частиною, та складають єдине ціле, а саме: правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів); таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України; паспорт споживчого кредиту; додаткова угода від 12.11.2025 та додаткова угода від 25.11.2025, що підтверджує реєстрацію відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, верифікацію його особи за паспортними даними та РНОКПП; протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, з якого вбачається, що вищевказаний договір підписаний електронною печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», також зазначено час та дату підпису, а саме: 08:19:36 07.10.2025 Кредитного договору та 08:18:59 07.10.2025 Паспорту споживчого кредиту.

Процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі.

Відповідно до частини третьої статті 100 ЦПК України, паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ. Останній є засобом встановлення даних, на підставі яких Суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21), суд може не взяти до уваги паперову копію електронного доказу лише у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу. Оскільки належних та обґрунтованих сумнівів щодо відповідності копії договору його оригіналу сторонами надано не було, Суд приймає цей доказ.

Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожної процедури входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація — це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Унікальний набір даних дає змогу однозначно встановити особу, а сама процедура забезпечує її однозначне встановлення.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних, правовий статус яких урегульовано Законами України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних», згода суб`єкта персональних даних — це будь-яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення щодо надання дозволу на їх обробку.Частинами п`ятою та шостою статті 6 вказаного Закону визначено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей за згодою особи або у визначених законом випадках.

Згідно з частиною першою статті 11 цього ж Закону, законною підставою для використання та обробки персональних даних є укладення та виконання правочину, стороною якого є субєкт персональних даних, або який укладено на користь субєкта персональних даних, чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Укладення кредитного договору в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора (пароля) є підтвердженням волевиявлення відповідача на обробку та використання його персональних даних у межах цих кредитних правовідносин.

Доказів, що вказаний в документах одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, відповідачем суду не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення кредитного договору виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти.

Твердження сторони відповідача, щодо факту видачі та отримання кредитних коштів про відсутність доказів перерахування коштів суперечать матеріалам справи.

Позивачем долучено до матеріалів справи довідку про перерахування кредитних коштів на банківські картки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , які належать відповідачу.

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів, до суду надійшли від ТОВ «НоваПей» та АТ КБ «ПриватБанк» виписки по рахунках, в яких зафіксовано рух коштів та підтверджується факт перерахування грошових коштів на рахунки відповідача.

Відповідач, заперечуючи факт отримання коштів, не надав суду доказів, які б спростовували зарахування вказаних сум на його картки, що є його обов`язком відповідно до ст. 81 ЦПК України.

Твердження відповідача про те, що розрахунок заборгованості не є належним доказом, є помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, розрахунок заборгованості, підписаний уповноваженою особою кредитора, є належним та достатнім доказом, який відображає рух коштів, нараховані відсотки та здійснені платежі.

Розрахунок заборгованості містить деталізацію помісячного або поденного нарахування тіла кредиту та відсотків. Відповідач не надав суду власного контррозрахунку заборгованості, який би свідчив про арифметичні помилки чи неправильність розрахунків позивача.

Твердження відповідача, щодо неправомірності дій позивача стосовно спрямування отриманих коштів на погашення комісії у розмірі 5280,00 грн, суд визнає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами врегульовані Кредитним договором №1610-1706 від 07.10.2025 року, укладеним за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (ЦКУ) договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 526 ЦКУ передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Підписуючи кредитний договір №1610-1706 від 07.10.2025 року та додаткові угоди від 12.11.2025 року та 25.11.2025 року до нього відповідач ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомлений з їхніми умовами, зокрема щодо розміру та порядку нарахування комісії, та добровільно погодився на такі умови. Матеріали справи не містять доказів того, що зазначені умови кредитного договору та додаткових угод до нього були визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, нарахування комісії у розмірі 5280,00 грн здійснено у повній відповідності до погоджених сторонами тарифів та умов кредитного договору. Розподіл внесених відповідачем грошових коштів також відбувся із чітким дотриманням встановленої договором черговості.

Таким чином, дії позивача щодо нарахування та спрямування отриманих від відповідача коштів на погашення комісії у сумі 5280,00 грн є правомірними, відповідають принципу свободи договору (ст. 627 ЦКУ) та взятим на себе відповідачем зобов`язанням. Жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаного розрахунку чи доведення порушення Банком умов чинного законодавства відповідач суду не надав.

За таких обставин, доводи відповідача про неправомірність зарахування вказаних коштів повністю спростовуються матеріалами справи, а тому суд відхиляє їх як безпідставні.

З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з відсотками вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої підтверджено наданим позивачем розрахунком та відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 69600,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 28524,80 грн; заборгованість за нарахованими процентами – 41076,00 грн.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 29600,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.

У цій справі кредитний договір № 1610-1706 укладений між сторонами 07.10.2025, тобто в період дії воєнного стану в Україні, а, отже, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відтак, оскільки стягнення штрафу у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 29600,00 грн.

З огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, зокрема, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1610-1706 від 07.10.2025 у розмірі 69600,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 28524,80 грн; заборгованість за нарахованими процентами – 41076,00 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 29600,00 грн. необхідно відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» поніс судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2662,40 грн.

Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 69600,80 грн., що становить 70,16 % від заявленої позивачем суми 99200,80 грн., відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в сумі 1867,94 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 38548598, рахунок в форматі IBAN НОМЕР_5 UAH, Банк АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) заборгованість за кредитним договором № 1610-1706 від 07.10.2025 у розмірі 69600 (шістдесят дев`ять тисяч шістсот) гривень 80 копійок та частково понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 1867 (одна тисяча вісімсот шістдесят сім) гривень 94 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Самсоненко