Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №940/1066/26 — Тетіївський районний суд Київської області

06.10.2026 Провадження по справі № 2/940/740/26

Справа № 940/1066/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 жовтня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судових засідань Мудрик Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати за нею та ОСОБА_2 право власності на спадкове майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається із квартири загальною площею 51,3 кв.м., житловою площею 27,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , по 1/3 частині квартири кожній.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_1 та батько позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , після смерті якого залишилося спадкове майно, що складається з квартири під АДРЕСА_2 , що належала бабі спадкодавця ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її онук - ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. Однак, державний нотаріус відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_4 на 2/3 частки зазначеної квартири, оскільки відсутній документ, що встановлює право власності на квартиру.

За таких обставин, позивачі не мають можливості реалізувати своє право на спадщину.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 23.06.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 10.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачі та їхній представник адвокат Порхун О.П. не з`явилися. Водночас, представник позивачів надала до суду клопотання, в якому просить розгляд справи здійснювати за її відсутності та позивачів, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 10).

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, що складається з квартири під АДРЕСА_2 , що належала бабі спадкодавця ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її онук - ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.

Спадкоємцями померлого ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 , які спадщину прийняли.

Ці обставини підтверджуються копіями спадкової справи № 136/2015, заведеної після смерті ОСОБА_4 , та спадкової справи № 313/2018, заведеної після смерті ОСОБА_5 (а. с. 42-52, 53-120).

Постановою, винесеною 12.06.2026 за № 382/02-31, державний нотаріус Тетіївської державної нотаріальної контори Давидова С.М. відмовила ОСОБА_1 , діючої від свого імені та від імені ОСОБА_2 , у видачі на їх ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки квартири під номером АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Документ, що встановлює право власності на житловий будинок відсутній (а. с. 13-14).

Водночас із виписки з погосподарської книги, виданої 09.02.2026 № 51 Кашперівським старостинським округом виконавчого комітету Тетіївської міської ради, встановлено, що згідно запису з погосподарської книги № 2 (Першотравневого відділку) під № 400-1 архівного фонду № Р-17 «Кашперівська сільська рада Тетіївського району Київської області» на 2016-2023 роки за гр. ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахується квартира АДРЕСА_2 (а. с. 12).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 1 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки позивачі позбавлені можливості здійснити своє право на спадкування у зв`язку з відсутністю у них правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності на квартиру, таке право підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55,124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, враховуючи наведені вище норми права, оцінюючи надані докази, встановивши фактичні обставини справи, а саме, що квартира під АДРЕСА_2 , рахувалася за ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був ОСОБА_4 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого є позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які спадщину прийняли, втім в позасудовому порядку позбавлені можливості оформити право власності на спадкове майно у зв`язку з відмовою державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, тому це право позивачів підлягає захисту судом шляхом його визнання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 16, 328, 1216, 1218, 1296 ЦК України, статтями 3, 10, 12, 81, 247,264-268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частину квартири, загальною площею 51,3 кв. м, житловою площею 27,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частину квартири, загальною площею 51,3 кв. м, житловою площею 27,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 13 жовтня 2026 року.

Суддя С.В.МАНДЗЮК