Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №350/1686/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/1686/26

Номер провадження 3/350/316/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року селище Рожнятів

Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, -

установив:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:

12.10.2026 на розгляд Рожнятівського районного суду поступила справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №440292 від 08 жовтня 2026 року, 04.10.2026 року в період часу з 21 год. 30 хв. по 23 год. 00 хв. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в селищі Рожнятів на площі Єдності, біля будинку Народного дому, образливо вчепився до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме шарпав за одяг, чим порушив громадський порядок та безпеку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення:

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні дрібного хуліганства не визнав. Суду пояснив, що 04 жовтня 2026 року перебував у селищі Рожнятів на святкуванні Дня селища, де відбувався концерт. Під час святкування ОСОБА_2 почав поводитися агресивно та дебоширити, зокрема виліз на сцену, де пошкодив апаратуру, пов`язану із забезпеченням звуку. З метою припинення таких дій та заспокоєння ОСОБА_2 він втрутився у ситуацію. Між ними дійсно виникла словесна перепалка, однак, вона була спровокована саме поведінкою ОСОБА_2 . Під час конфлікту ОСОБА_2 розірвав на ньому футболку футбольного клубу «Ґорґани», що його сильно обурило, у зв`язку з чим він відштовхнув ОСОБА_2 . Після цього конфлікт між ними припинився.

ОСОБА_1 наголосив, що умислу на порушення громадського порядку та спокою громадян не мав, бійки не ініціював, а його дії були зумовлені необхідністю припинити неправомірну, на його думку, поведінку ОСОБА_2 . Просив не притягувати його до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі.

ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази:

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення до матеріалів справи долучено такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №440292 від 08 жовтня 2026 року, відповідно до якого 04.10.2026 у період часу з 21 год. 30 хв. по 23 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в селищі Рожнятів на площі Єдності, біля будинку Народного дому, образливо вчепився до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме шарпав за одяг, чим порушив громадський порядок та безпеку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП;

- матеріали ЄО №4924 від 05 жовтня 2026 року, сформовані за результатами звернення ОСОБА_2 на спеціальну лінію «102» з приводу конфлікту, що мав місце 04.10.2026 у селищі Рожнятів;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 05 жовтня 2026 року, згідно з яким ОСОБА_2 повідомив про спричинення йому тілесних ушкоджень під час конфлікту;

- письмові пояснення ОСОБА_2 щодо обставин конфлікту, який мав місце 04.10.2026 під час святкування Дня селища у селищі Рожнятів;

- письмова заява ОСОБА_2 від 05 жовтня 2026 року, в якій він просив припинити розгляд його звернення на лінію «102» щодо спричинення йому тілесних ушкоджень, зазначив, що претензій до будь-кого не має, від проходження судово-медичної експертизи відмовився та просив його з цього приводу більше не турбувати;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких він виклав обставини виникнення конфлікту з ОСОБА_2 ;

- письмові пояснення свідка ОСОБА_3 щодо обставин події.

ІV. Оцінка суду:

оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує таке.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 19.12.2021 у справі № 487/4245/18 зазначив, що визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності.

Диспозиція ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях,образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії,що порушують громадський порядок і спокій громадян,- тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

Так, об`єктом вказаного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян ( формальний склад ).

Суб`єкт адміністративного правопорушення загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Відповідно до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.07.2020 року, справа № 463/1352/16-а, провадження № К/9901/21241/18, та в постанові від 20.05.2020 року, справа № 524/5741/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Також суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

При цьому суд наголошує на тому, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Так, в ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, судом були оцінені за внутрішнім переконанням суду докази, наявні в матеріалах справи, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю, та встановлено, що в матеріалах справи відсутні допустимі та належні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП.

При вирішенні питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, суд повинен встановити не лише факт конфлікту, вживання окремих слів чи наявність взаємної неприязні, а й те, що такі дії мали саме хуліганський характер, були вчинені в громадському місці, об`єктивно порушували громадський порядок і спокій громадян.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №440292 від 08 жовтня 2026 року вбачається, що 04.10.2026 у період часу з 21 год. 30 хв. по 23 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у селищі Рожнятів на площі Єдності, біля будинку Народного дому, образливо вчепився до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме шарпав за одяг, чим порушив громадський порядок та безпеку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є безумовним та самодостатнім доказом винуватості особи, а відомості, викладені в ньому, підлягають перевірці та оцінці судом у сукупності з іншими наявними у справі доказами.

ОСОБА_1 не заперечив, що між ним та ОСОБА_2 виникла словесна перепалка. Разом з тим пояснив, що конфлікт був спровокований поведінкою ОСОБА_2 .

Суд враховує, що сам факт фізичного контакту між двома особами, який виник у процесі конкретного міжособистісного конфлікту, ще не є достатнім для автоматичного висновку про наявність дрібного хуліганства, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Для правильної кваліфікації дій особи за ст. 173 КУпАП необхідно встановити не лише факт сварки, штовхання, шарпання за одяг чи іншої конфліктної поведінки, але й те, що такі дії за своїм характером були саме хуліганськими, тобто спрямованими на порушення громадського порядку та спокою громадян.

Із матеріалів справи вбачається, що події 04 жовтня 2026 року виникли не безпричинно та не були проявом демонстративної зневаги ОСОБА_1 до встановлених правил поведінки у громадському місці, а розвивалися на ґрунті конкретного конфлікту між ним та ОСОБА_2 .

При цьому пояснення ОСОБА_1 про причини виникнення конфлікту узгоджуються з тим, що між учасниками події існувала безпосередня словесна суперечка, яка переросла у взаємний фізичний контакт.

Матеріали справи не містять достатніх доказів того, що ОСОБА_1 до виникнення конфлікту вчиняв будь-які самостійні дії, спрямовані на порушення громадського порядку, чіплявся до сторонніх осіб, провокував присутніх на конфлікт або іншим чином демонстрував хуліганську поведінку.

Сам по собі факт відсутності претензій потерпілої особи, безумовно, не виключає адміністративної відповідальності за правопорушення проти громадського порядку. Разом з тим така обставина підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи, оскільки характеризує фактичний характер конфлікту, його наслідки та ставлення безпосереднього учасника події до того, що сталося.

Відмова ОСОБА_2 від проходження судово-медичної експертизи також унеможливила об`єктивне підтвердження характеру та ступеня можливих тілесних ушкоджень, про які йшлося у його первинному зверненні. При цьому матеріали, зібрані працівниками поліції, не містять таких належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно спростовували пояснення ОСОБА_1 щодо причин виникнення конфлікту та підтверджували, що саме його поведінка мала самостійний хуліганський характер.

Суд звертає увагу, що адміністративна відповідальність за ст. 173 КУпАП настає не за будь-яку сварку або фізичний контакт між громадянами у громадському місці, а лише за ті дії, які за своїм змістом та спрямованістю посягають саме на громадський порядок і спокій громадян.

Хуліганський мотив передбачає прагнення особи протиставити свою поведінку встановленим правилам співжиття, продемонструвати явну неповагу до суспільства, тоді як конфлікт, що виник через конкретні особисті обставини між визначеними особами, сам по собі не свідчить про наявність такого мотиву.

У даному випадку досліджені судом матеріали свідчать насамперед про ситуативний конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який виник під час святкування Дня селища та був пов`язаний із поведінкою конкретних учасників події.

Обставини справи не дають достатніх підстав для висновку, що ОСОБА_1 діяв з метою порушення громадського порядку або що його умисел був спрямований на створення конфліктної ситуації у громадському місці чи порушення спокою невизначеного кола громадян.

Той факт, що конфлікт відбувався у громадському місці та під час масового заходу, сам по собі не перетворює будь-яку міжособистісну сварку на дрібне хуліганство. Для такого висновку необхідно встановити всі обов`язкові ознаки складу правопорушення та довести їх належними і допустимими доказами.

При цьому суд не вправі самостійно доповнювати фабулу адміністративного правопорушення припущеннями, встановлювати обставини, які не підтверджені належними доказами, або перебирати на себе функцію сторони обвинувачення.

Сама по собі наявність протоколу про адміністративне правопорушення за відсутності достатньої сукупності інших доказів, які підтверджують усі обов`язкові ознаки складу правопорушення, не може бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Матеріали справи не містять таких належних, допустимих та достатніх доказів, які б у своїй сукупності беззаперечно підтверджували, що дії ОСОБА_1 мали саме хуліганський мотив, були спрямовані на грубе порушення громадського порядку і спокою громадян.

На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів його протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ст.247, ст. 279 КУпАП,-

постановив:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд.

Суддя: