Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №347/1580/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1580/26

Провадження № 2/347/1150/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої -судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовні вимоги тим, що 30 січня 2026 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 480355-КС-007 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач зазначив, що 30 січня 2026 року направив відповідачу оферту щодо укладення кредитного договору, яку останній акцептував на запропонованих умовах шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-0625, надісланого на номер телефону, зазначений у заявці на отримання кредиту. На цій підставі позивач вважає кредитний договір належним чином укладеним в електронній формі та підписаним відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до умов договору ТОВ «Бізпозика» зобов`язалося надати позичальнику кредит у розмірі 12 000,00 грн, а останній - повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку й на умовах, визначених договором і Правилами надання грошових коштів у кредит. Плата за користування кредитом установлена у фіксованому розмірі 1 % за кожен день користування кредитом.

Згідно з пунктом 2 договору проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок календарного дня, за фактичний період користування кредитними коштами, з урахуванням дня видачі кредиту та дня його повернення відповідно до графіка платежів. Аналогічні положення передбачені пунктом 5.1 Правил, які є невід`ємною частиною договору. Таким чином, позивач зазначив, що проценти нараховуються щоденно на неповернену суму кредиту протягом строку кредитування.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань позивач указав, що перерахував відповідачу 12 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені останнім під час заповнення анкети в особистому кабінеті. Факт перерахування коштів, за твердженням позивача, підтверджується відповідними платіжними документами.

При цьому ТОВ «Бізпозика» стверджує, що після закінчення строку дії кредитного договору проценти за користування кредитом не нараховувалися, а відображення у розрахунку заборгованості дат після закінчення строку кредитування зумовлене автоматичним формуванням документа програмним забезпеченням. На думку позивача, незмінність суми заборгованості після закінчення строку кредитування підтверджує відсутність подальшого нарахування процентів. Водночас позивач зазначив, що строк дії договору міг бути продовжений у разі укладення сторонами відповідних додаткових угод.

Незважаючи на здійснення відповідачем окремих часткових платежів, зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконані.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, за твердженням позивача, станом на 5 червня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 33 960,00 грн, яка складається з: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 560,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 6 000,00 грн - заборгованість за процентами відповідно до статті 625 ЦК України; 2 400,00 грн - заборгованість за комісією; 0,00 грн - заборгованість за штрафами.

Враховуючи вищевикладене ТОВ «Бізнес позика» просило суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором № 480355-КС-007 від 30 січня 2026 року в розмірі 33 960,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився. У позовній заяві містилося клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Представник відповідача адвокат Тальчук П.І.через систему Електронний суд 02.07.2026 року подала відзив на позовну заяву а.с.41-70, у якому зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню через відсутність належних, допустимих і достатніх доказів отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними. Представник відповідача також подала 07.10.2026 року клопотання про розгляд справи за її відсутності та за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь позивача на відзив та додані до неї документи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 480355-КС-007 про надання кредиту в електронній формі.

На підтвердження укладення договору позивачем надано копію кредитного договору (а.с.21-30), оферту (додаток № 6), акцепт (додаток № 7), паспорт споживчого кредиту (додаток № 4), а також візуальну послідовність дій під час оформлення кредиту (додаток № 8).

Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Бізпозика» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 12 000,00 грн, а останній - повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору та Правил надання грошових коштів у кредит. Фіксована процентна ставка становить 1 % за кожен день користування кредитом. Зазначені умови передбачені кредитним договором (додаток № 5) та Правилами надання грошових коштів у кредит (додаток № 11).

Відповідно до пункту 2 кредитного договору проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, наявний на початок календарного дня, за фактичний період користування кредитними коштами з урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів. Аналогічні положення містяться в пункті 5.1 Правил надання грошових коштів у кредит (додаток № 11).

Відомості про особу позичальника та дані, зазначені ним під час оформлення кредиту, підтверджуються анкетою позичальника (додаток № 9) та іншими документами, поданими позивачем до матеріалів справи (додатки № 1, № 10).

Зокрема, акцепт оферти щодо укладення договору про надання кредиту № 480355-КС-007 «Споживчий кредит» в електронній формі від 30 січня 2026 року підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0625. Відповідно до відомостей, зазначених в електронному документі, підписання здійснено 30 січня 2026 року о 18:18:06 із використанням номера телефону НОМЕР_2 .

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав розрахунок заборгованості за кредитним договором № 480355-КС-007 (додаток № 2) та довідку про заборгованість за цим договором (додаток № 3).

Згідно з поданим розрахунком станом на 5 червня 2026 року загальна сума заборгованості відповідача становить 33 960,00 грн, з яких 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13 560,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 6 000,00 грн - проценти відповідно до статті 625 ЦК України та 2 400,00 грн - заборгованість за комісією. Заборгованість за штрафами становить 0,00 грн (додатки № 2, № 3).

Позивач зазначає, що після закінчення строку дії кредитного договору проценти за користування кредитом не нараховувалися, а відображення в розрахунку заборгованості дат після закінчення строку кредитування зумовлене автоматичним формуванням документа програмним забезпеченням. На підтвердження розміру заборгованості позивач посилається на розрахунок та довідку про заборгованість (додатки № 2, № 3).

Оцінюючи доводи позивача щодо укладення кредитного договору в електронній формі, суд ураховує подані оферту, акцепт, кредитний договір та візуальну послідовність дій під час оформлення кредиту (додатки № 5-8), які підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи.

Водночас розрахунок і довідка про заборгованість (додатки № 2, № 3) є доказами, наданими позивачем на підтвердження заявленого розміру боргу, та підлягають перевірці судом з урахуванням умов кредитного договору, обґрунтованості кожної складової заборгованості й заперечень відповідача.

Отже, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, зокрема кредитний договір, оферту, акцепт та візуальну послідовність дій під час оформлення кредиту, розрахунок заборгованості і довідку про заборгованість, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом, зокрема прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та прийняття такої пропозиції (акцепту) іншою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному законом, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Підписання електронного правочину може здійснюватися, зокрема, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Як установлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 30 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 480355-КС-007 в електронній формі.

Факт укладення договору підтверджується поданими позивачем офертою від 30 січня 2026 року, акцептом від 30 січня 2026 року, кредитним договором № 480355-КС-007 (додаток № 5), документом «ОфертаПаспорт», анкетою позичальника, а також візуальною послідовністю дій клієнта щодо укладення договору.

Зокрема, акцепт оферти щодо укладення договору про надання кредиту № 480355-КС-007 «Споживчий кредит» в електронній формі від 30 січня 2026 року підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0625. Відповідно до відомостей, зазначених в електронному документі, підписання здійснено 30 січня 2026 року о 18:18:06 із використанням номера телефону НОМЕР_2.

Оцінивши зазначені докази в сукупності, суд доходить висновку, що матеріали справи підтверджують укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та погодження його умов. Доводи позивача щодо способу укладення договору оцінюються з урахуванням положень статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», змісту поданих електронних документів та відомостей про послідовність дій сторін.

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 12 000,00 грн, а відповідач - повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом і передбачені договором платежі в порядку та на умовах, установлених договором і Порядком та умовами надання кредиту.

Згідно з пунктом 4.1 Порядку та умов надання кредиту кредитодавець зобов`язаний протягом трьох робочих днів із дня укладення договору надати позичальнику кредит у сумі, визначеній пунктом 2.1 договору, шляхом безготівкового переказу коштів однією або декількома транзакціями на реквізити електронного платіжного засобу, зазначені в розділі 12 договору.

Виконання позивачем обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується поданими платіжними документами, на які позивач посилається як на докази перерахування відповідачу 12 000,00 грн на банківську картку, реквізити якої були зазначені під час оформлення заявки на кредит. Відомості щодо банківської картки також наведені в анкеті позичальника. У відповіді на відзив позивач додатково подав знімки екрана із застосунків банків щодо банківської картки відповідача.

Оцінивши зазначені докази в сукупності, суд установив, що позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 12 000,00 грн. Доказів повернення відповідачем цієї суми в повному обсязі матеріали справи не містять.

Отже, між сторонами виникли кредитні правовідносини, у межах яких відповідач зобов`язаний повернути отриману суму кредиту та виконати інші грошові зобов`язання відповідно до погоджених умов договору, якщо такі умови не суперечать вимогам законодавства.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти.

Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 480355-КС-007 та довідки про заборгованість за цим договором, позивач визначив загальний розмір заборгованості відповідача станом на 5 червня 2026 року в сумі 33 960,00 грн, яка, за його розрахунком, складається з 12 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 13 560,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 6 000,00 грн процентів, заявлених відповідно до статті 625 ЦК України, та 2 400,00 грн заборгованості за комісією. Заборгованість за штрафами позивачем до стягнення не заявлена, оскільки її розмір становить 0,00 грн.

Оцінюючи розрахунок заборгованості, довідку про заборгованість, умови кредитного договору, Порядок та умови надання кредиту, а також доводи представників сторін суд виходить із такого.

Пунктом 2.4 кредитного договору передбачено стандартну процентну ставку, а пунктом 10.2 договору визначено знижену процентну ставку. Відповідно до пунктів 4.2 та 4.2.1 Порядку та умов надання кредиту, якщо значення зниженої процентної ставки, визначене пунктом 10.2 договору, дорівнює стандартній процентній ставці, передбаченій пунктом 2.4 договору, право користування кредитом на умовах зниженої процентної ставки позичальнику не надається, а проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Пунктом 4.2.2 Порядку та умов надання кредиту передбачено графік платежів, сформований із припущенням, що позичальник дотримуватиметься встановлених строків платежів і до нього застосовуватиметься стандартна процентна ставка.

Зазначений графік передбачає вісім платежів у період із 13 лютого 2026 року до 22 травня 2026 року. Згідно з графіком загальна сума процентів за користування кредитом становить 9 872,82 грн, сума погашення основної суми кредиту - 12 000,00 грн, а загальна сума комісії за надання кредиту - 2 400,00 грн. Загальна сума платежів за графіком становить 24 272,82 грн.

При цьому графік платежів визначає погоджений сторонами розподіл планових платежів за їх складовими за умови дотримання позичальником передбаченого графіком порядку виконання зобов`язань. Сам по собі графік не підтверджує фактичного внесення платежів, фактичного залишку заборгованості на певну дату або правомірності нарахування будь-яких додаткових сум поза межами передбачених ним платежів. Такі обставини підлягають перевірці з урахуванням інших доказів у справі.

Зіставлення графіка платежів із поданим позивачем розрахунком свідчить про розбіжність між сумою процентів за користування кредитом, передбаченою графіком, - 9 872,82 грн, та сумою процентів, заявленою до стягнення, - 13 560,00 грн. Різниця між цими сумами становить 3 687,18 грн.

За таких обставин позивач повинен був надати належний, зрозумілий та перевірюваний розрахунок, який би давав змогу встановити періоди нарахування процентів, застосовану процентну ставку, базу нарахування, порядок урахування здійснених платежів і підстави виникнення суми процентів понад розмір, зазначений у погодженому сторонами графіку.

З огляду на зміст наданих матеріалів суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення 9 872,82 грн процентів за користування кредитом, визначених графіком платежів, погодженим сторонами. Натомість у частині стягнення додаткових процентів у розмірі 3 687,18 грн позивач не довів належними та достатніми доказами правомірності їх нарахування та стягнення. Тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає, що факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 12 000,00 грн підтверджується матеріалами справи, а доказів повернення цієї суми в повному обсязі не надано. За таких обставин вимога про стягнення 12 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 6 000,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України суд зазначає таке.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено спеціальне регулювання відповідальності позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування.

Згідно із зазначеним положенням у відповідний період позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами та які нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання грошових зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки кредитний договір у цій справі укладено 30 січня 2026 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, зазначені положення підлягають урахуванню під час вирішення питання про стягнення сум, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Позивач заявив до стягнення 6 000,00 грн саме як проценти відповідно до статті 625 ЦК України. З огляду на правову природу цієї вимоги та встановлене законом звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у відповідний період підстав для стягнення зазначеної суми немає.

При цьому суд бере до уваги, що заявлені проценти відповідно до статті 625 ЦК України є окремою складовою вимог позивача та не тотожні договірним процентам за користування кредитом, які становлять плату за користування наданими коштами. Правова природа цих платежів є різною, а тому питання щодо їх стягнення підлягає вирішенню окремо.

За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення 6 000,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України належить відмовити.

Щодо вимоги про стягнення 2 400,00 грн заборгованості за комісією суд зазначає таке.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 положення законодавства про захист прав споживачів поширюються на правовідносини між кредитодавцем і позичальником за договором споживчого кредиту як під час його укладення, так і під час виконання.

За змістом законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування кредитодавець не має права встановлювати платежі за дії, які не є самостійною послугою для споживача. Умови договору споживчого кредиту щодо сплати платежів за дії, які не є послугою у визначенні закону, підлягають оцінці з урахуванням установлених законом вимог щодо їх дійсності та можливості стягнення відповідних сум.

Для стягнення комісії кредитодавець повинен довести не лише наявність відповідної умови договору, а й правову підставу для її стягнення, зміст послуги, за яку передбачено плату, та факт надання такої послуги споживачеві.

Із графіка платежів, передбаченого пунктом 4.2.2 Порядку та умов надання кредиту, убачається, що загальна сума комісії за надання кредиту становить 2 400,00 грн. Водночас саме зазначення цієї суми в графіку платежів не є достатнім доказом законності відповідного платежу.

Матеріали справи, зокрема кредитний договір № 480355-КС-007, Порядок та умови надання кредиту, розрахунок заборгованості й довідка про заборгованість, не містять достатніх доказів того, що комісія в розмірі 2 400,00 грн є платою за окрему, самостійну та фактично надану відповідачу послугу, а не платежем, пов`язаним із самим фактом надання або обслуговування кредиту.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами правомірності стягнення з відповідача комісії в розмірі 2 400,00 грн. Тому в задоволенні позовної вимоги в цій частині належить відмовити.

Доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, та додані до неї документи суд урахував під час оцінки обставин укладення кредитного договору, ідентифікації позичальника, погодження умов кредитування та перерахування кредитних коштів. Водночас подання додаткових доказів укладення договору саме по собі не підтверджує правильності кожної складової заявленої заборгованості та не звільняє позивача від обов`язку довести підстави й розмір кожної вимоги.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають частковому задоволенню та з відповідача належить стягнути 12 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 9 872,82 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, а всього - 21 872,82 грн.

У задоволенні решти вимог слід відмовити.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до статей 133, 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума заявлених позовних вимог становить 33 960,00 грн, а сума задоволених позовних вимог - 21 872,82 грн, що становить 64,40 % від загального розміру позову (21872,82грн х100 : 33960,00 грн . = 64,40 % )

З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1714,58 грн. (2662,40х64,40% : 100 =1714,58).

На підставі викладеного, керуючись статтями 207, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 638, 1049, 1054 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) заборгованість за договором № 480355-КС-007 про надання кредиту від 30 січня 2026 року в загальному розмірі 21 872 (двадцять одна тисяча вісімсот сімдесят дві) гривні 82 копійки, а також в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору - 1 714,58 грн (одна тисяча сімсот чотирнадцять гривень 58 копійок).

В задоволенні решта вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк