Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №345/4859/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4859/26

Провадження № 2/345/3282/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

13.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Миговича О.М. розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ТзОВ «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

представник позивача Буряк О.В. звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 61 166,35 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 28.09.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі відповідач або позичальник) було укладено договір кредитної лінії № 335089614 (далі - договір), у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 19 800,00 грн. Проте в порушення умов договору та правил позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.

В подальшому, 23.12.2025 у відповідно до ст. 1077 ЦК України товариство відступило право вимоги за договором до товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - позивач або новий кредитор) за договором факторингу №МВ-ТП/78 (далі - договір факторингу). З метою збереження та не розголошення персональних даних інших осіб, з якими у товариства існують правовідносини, до суду надається витяг з реєстру прав вимог, в якому містяться відомості про право вимоги за договором саме про особу відповідача. Зобов`язання зі сторони кредитора за договором виконані в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість перед позивачем становить: 61 166,35 грн. Проценти за договором після розірвання договору не нараховуються.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, вважає, що заявлений позов, підлягає задоволенню з огляду на наступне.

28.09.2024 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 на підставі заявки останнього було укладено договір кредитної лінії № 335089614.

Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 19 800 грн з кінцевою датою повернення до 28.10.2029 року з базовою процентною ставкою 1%.

З вказаного договору вбачається, що ОСОБА_1 підписав зазначений договір одноразовим ідентифікатором ENSV, який відправлено 28.09.2024 12:01:57, та введено 28.09.2024 12:03:01.

Виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» обов`язку щодо надання грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 19 800,00 грн підтверджується інформацією ТОВ «Профітгід» про здійснення на виконання договору про надання фінансових платіжних послуг переказу грошових коштів 28.09.2024 року на платіжну картку PRIVAT BANK, маска картки НОМЕР_1 . Крім того, відповідно до довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 335089614/05082026/Э від 05.08.2026 кредитодавцем на виконання кредитного договору №335089614 від 28.09.2024 було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції з датою завершення платіжної операції 28.09.2024 12:03:11.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» скерувало на адресу суду лист від 08.09.2026, в якому зазначило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та на вказану карту 28.09.2024 відбулося зарахування переказу коштів у розмірі 19800,00 грн.

Відповідно до умов договору факторингу № МВ-ТП/78 від 23.12.2025, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно до реєстру прав вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на підставі договору факторингу № МВ-ТП/78 від 23.12.2025 відступила на користь ТОВ «Таліон Плюс», право вимоги заборгованостей до боржників, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором №335089614 від 28.09.2024 в розмірі 42 954,85 грн з яких 19 794,80грн заборгованість по основному боргу, 13 262,65 грн заборгованість за процентами, 9 897,40 грн заборгованість за неустойкою.

Згідно із розрахунком заборгованості, який надано ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 335089614 від 28.09.2024 року заборгованість становить 61 166,35 грн, з яких: 19 794,80 грн. - заборгованість за кредитом, 41 371,55 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Застосовані норми права.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Згідно положень ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, на підставі укладеного договору факторингу № МВ-ТП/78 від 23.12.2025 відбулася заміна кредитодавця, а тому до ТОВ «Таліон Плюс», перейшло право вимоги за кредитним договором №335089614 від 28.09.2024, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII)

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 335089614 від 28.09.2024, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 19 800,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Згідно п. 11.1 договору - договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 5 (п`яти) років, або до його дострокового розірвання.

Відповідно до п. 7.3. Кредитного Договору - кінцева дата повернення кредиту встановлена 28.10.2029 року.

За користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. У разі, якщо позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду кредитування, та зобов`язання позичальника по оплаті процентів за користування кредитом визначаються шляхом множення базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування кредитом. Базова процентна ставка за користування кредитом становить 1,00% в день (365% річних) від суми залишку кредиту за кожний день. Проценти нараховуються щоденно до дня закінчення строку дії цього договору (п.п. 8.1-8.3, 8.8 договору).

Відповідно до п. 1.1.5. договору, дисконтний період кредитування або дисконтний період період користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші, у тому числі у разі часткового погашення кредиту протягом строку дії договору.

Згідно п. 3.1. договору - позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого останній може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Пунктом 9.1.1.7 договору передбачено, що у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

15.05.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» надіслав ОСОБА_1 повідомлення про дострокове розірвання договору та про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 71063,75 грн за відповідними реквізитами.

З наданого представником позивача розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №335089614 від 28.09.2024 року на день відступлення права вимоги становила 42 954,85 грн з яких 19 794,80грн заборгованість по основному боргу, 13 262,65 грн заборгованість за процентами, 9 897,40 грн заборгованість за неустойкою.

Згідно з розрахунку заборгованості який надано ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 335089614 від 28.09.2024 року заборгованість відповідача становить 61 166,35 грн, з яких: 19 794,80 грн. - заборгованість за кредитом, 41 371,55 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом. Разом з тим вимоги про стягнення неустойки позивачем не заявлено.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується належними доказами. Стороною відповідача не надано належних доказів не надходження кредитних коштів на свій рахунок та доказів на спростування обставин, на які посилається позивач у позовній заяві.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 неодноразово сплачував нараховані відсотки та тіло кредиту у загальному розмірі 64 270,00 грн.

Суму заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростовано, так само не спростовано розрахунок заборгованості, який надано позивачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження заявлених вимог і такі підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. позивач надав суду: договір про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, ордер про надання правничої допомоги від 02.12.2024, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, додаткову угоду № 4 100 від 11.08.2026 до договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 11.08.2026 та платіжна інструкція від 11.08.2026 про оплату за надання правової допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

В інших судових рішеннях Верховний Суд також формував правову позицію щодо самостійного зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 02 липня 2020 року по справі № 362/3912/18 і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року, самостійно зменшивши судові витрати на професійну правничу допомогу, виходячи із критеріїв реальності та розумності вартості адвокатського гонорару. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.

А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

На підставі викладеного, ст.ст. 204, 207, 512, 514, 525, 526, 610, 612, 628, 639, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 12, 137, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», місцезнаходження: вул. Жабинського, 13, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 39700642, заборгованість за кредитним договором у розмірі 61 166,35 грн. а також 2662,40 гривень сплаченого судового збору та 3000,00 грн за надання професійної правничої допомоги.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: