Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №191/1972/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1972/26

Провадження № 2/191/1204/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

секретаря судового засідання Силкіної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в особі представника – Романенко М.Е. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , яким просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 2027525466 від 27.11.2019 року у розмірі 43214,48 грн.; судовий збір у розмірі 2662.40 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Позов мотивований тим, що 27.11.2019 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Відповідач) укладений Кредитний договір №2027525466, згідно якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання і повернення кредиту, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Відповідно до ч.1-2 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір №2027525466 від 27.11.2019 року із АТ «ОТП БАНК» та Відповідачу надано кредитні кошти, відповідно до умов та згідно порядку, визначеному кредитним договором.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

21.10.2022р. між АТ «ОТП БАНК» і ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № 21/10/22, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 2027525466 від 27.11.2019 року.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 43214,48грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 27 000 грн.; заборгованість за відсотками становить 16 214,48грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0грн.; заборгованість за пенею становить 0грн.

Ухвалою суду від 16.07.2026 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача надав клопотання проводити розгляд справи без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

У зв`язку з викладеним, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що 27.11.2019 року між АТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2027525466 згідно п. 1 якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: розмір кредиту – 6898,80 грн. – на придбання товару; 758,87 грн. – комісійна винагорода за видачу кредиту; 390,00 грн. – додаткові послуги; 650,00 грн. – придбання послуг зі страхування; 8697,67 – загальний розмір кредиту. Дата повернення кредиту – 27.09.2020 року.

Підпунктом 1.2. кредитного договору визначено, що протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 0.01 (Ноль целых одна сота) % річних.

У додатку № 1 до кредитного договору визначений графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту згідно якого визначені щомісячні платежі у період з 27.11.2019 по 27.09.2020; щомісячні суми платежу складають по 896,00 грн., загальна вартість кредиту – 8958,99 грн., з яких погашення суми кредиту – 8697,67 грн., проценти за користування кредитом – 0,39 грн., 758,87 грн. – комісійна винагорода за видачу кредиту; 650,00 грн. – інші послуги банку.

Також в матеріалах справи міститься специфікація до кредитного договору якою повідомляється, що АТ «ОТП Банк» прийняло позитивне рішення щодо можливості надання позичальнику ( ОСОБА_1 ) кредит у розмірі 6898, 80 грн. на 10 місяців, процентна ставка 0,01 % річних, комісія 3%; сума, належна до перерахування - 6898, 80 грн.

Доказу перерахування кредитних коштів відповідачу позивач не надає.

На підтвердження складових та загальної суми заборгованості позивач надав розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що розрахунок заборгованості складений за період з 14.04.2020 року по 28.09.2022 року; з даного розрахунку неможливо зрозуміти ані складових платежів, ані порядку нарахування сум кредиту та відсотків та інших платежів, ані алгоритму нарахування заборгованості. Так званий розрахунок (складений первісний кредитором) містить графи6 «дата», «тип операції», «використання коштів», «плата за обслуговування рахунку», нарахування %, надходження коштів на рахунок». При цьому суд зауважує, що рахунок наданий не з початку періоду кредитування – 27.11.2019 року, отже не надано жодної інформації щодо зарахування кредитних коштів та здійснення оплати по кредиту (чи її відсутності) за період з 27.11.2019 по 13.04.2020 року. Окрім того, з розрахунку вбачається, що нарахування відсотків здійснюється і після дати закінчення строку дії договору, тобто після 27.09.2020 року. Окрім того, вбачається, що у період з 14.04.2020 року по 28.09.2022 року усього нараховано відсотків у сумі 26704.43 грн.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

Окрім того, нарахування відсотків у вказаній сумі суперечить умовам кредитного одговору, які зазначені в розділі 1 договору та графіку платежів , згідно яких відсотки складають усього 0,39 грн.

Також із розрахунку вбачається, що надходження грошових коштів на рахунок відповідача у період з 14.04.2020 року по 28.09.2022 року склали суму 33884.53 грн., знову ж таки, незрозуміло ані які надходження грошових коштів були у період з 27.11.2019 по 13.04.2020 року, ані яким чином взагалі рахувалася заборгованість (якщо вона була) за кредитним договором.

Суд також відхиляє як належний доказ розміру заборгованості по кредитному договору Виписку з рахунка приватного клієнта № 2027525466_CARD Розрахунковий період: з 27.11.2019 по 15.03.2024, яка, насправді, не містить жодних даних за період з 27.11.2019 9з дати видачі кредиту по 13.04.2020 року ані щодо нарахування кредитних коштів, ані сплати по кредиту. Наприкінці виписки зазначається «усього по картці: UAH -16507,55 грн.» при цьому взагалі не вбачається яким чином можна зрозуміти таку суму заборгованості по кредиту виходячи з базових умов кредитування, визначених Кредитним договором № 2027525466 від 27.11.2019 року.

При цьому суд звертає увагу на те, що позивач жодним чином не обґрунтовує розмір заборгованості, складові та періоди виникнення такої заборгованості відповідача, не наводить жодних міркувань яким чином наведена ним у позові заборгованість співвідноситься з умовами кредитного договору.

Суд встановив, що 21.10.2022р. між АТ «ОТП БАНК» і ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений Договір факторингу № 21/10/22, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №2027525466 від 27.11.2019 року; в матеріалах справи наявні витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 21/10/22 від 21.10.2022р. стосовно права вимоги до відповідача, докази здійснення оплати фактором права вимоги, отже суд встановив, що позивач набув право вимоги до відповідача згідно вказаного договору факторингу.

Разом з тим, саме по собі набуття права вимоги не тягне за собою автоматично дійсності цієї вимоги.

Законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише в певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво). Оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100), від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19.

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Виходячи із загальних правил та положень статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов`язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).

Суд, проаналізувавши усі надані матеріали справи, дійшов висновку, що розмір заборгованості за кредитним договором нічим не обґрунтовані і не підтверджені; докази надання кредитних коштів первісним кредитором відповідачу в справі відсутні; виписка з рахунку та розрахунок заборгованості абсолютно не корелюються з умовами кредитного договору і з них неможливо встановити ані розміру виданого кредиту, ані розміру здійснених платежів, ані того, що платежі здійснені саме по цьому кредитному договору, ані підстав та розміру нарахування тіла та відсотків у зазначених сумах.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставину у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

За таких обставин судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу) повністю покладаються на позивача.

Повний текст рішення складений відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, тобто датою ухвалення судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення 12.10.2026 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 211, 247, 259, 263 279, 280-281 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 15, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №2027525466 від 27.11.2019 року у розмірі 43214,48 грн. відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування та місцезнаходження сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2026 року.

Суддя О. В. Чорна