Вирок від 12 жовтня 2026 р. у справі №183/11967/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/11967/25

№ 1-кп/183/1614/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року Дніпропетровська обл.,

м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю - секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025044080000184 від 11.11.2025 року та за № 12026044080000195 від 16.09.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Перещепино, Самарівського р-ну, Дніпропетровської обл., громадянин України, військовослужбовець, не одружений, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , раніше судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2025 р., приблизно о 00 год. 00 хв. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив повз домоволодіння АДРЕСА_1 .. У цей момент у ОСОБА_6 раптово виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, що може знаходитися у домоволодінні за вищевказаною адресою.

Реалізуючи свій прямий умисел, 09' листопада 2025 р. приблизно о 00 год. 10 хв., ОСОБА_6 підійшов до вищевказаного домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , та, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, розуміючи, що вчиняє злочин в умовах воєнного стану, переліз через паркан, що огороджує територію домоволодіння, та зайшов до подвір`я. Після чого, підійшовши до будинку, де натиснувши на вікно, відчинив та незаконно проник всередину будинку, та відшукав майно, що належить потерпілій ОСОБА_7 , визначивши його об`єктом свого злочинного посягання, а саме пневматичну гвинтівку марки «Beeman» модель «Wolverine GR, 330 м/с» чорного кольору разом з оптичним прицілом марки «Comet 3-12X40 AOEQ» чорного кольору загальною вартістю 6509 гривень 84 копійки (шість тисяч п`ятсот дев`ять гривень 84 копійки).

Після чого, ОСОБА_6 , присвоївши викрадене майно, покинув місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 6509 грн. 84 коп. (шість тисяч п`ятсот дев`ять гривень 84 копійки) (далі - Епізод № 1).

На цих підставах за Епізодом № 1 ОСОБА_6 пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в житло, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Матрос ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом і проходячи її на посаді кулеметника 1 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти НОМЕР_1 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «1 Іро оборону України», ст. І Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків 31 липня 2026 року не повернувся з відрядження (за станом здоров`я) у визначений термін до місця несення служби розташування військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 (більш точна адреса не розголошується у зв`язку із воєнним станом), та убув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби, чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України до 16 вересня 2026 року, а саме до моменту встановлення працівниками правоохоронного органу його місцезнаходження за вказаною адресою (далі - Епізод № 2).

На цих підставах за Епізодом № 2 ОСОБА_6 пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке кваліфікується як нез`явлення вчасно на службу з лікувального закладу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованих йому діянь та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_6 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 .

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_6 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії:

-за Епізодом № 1 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в житло, вчинене повторно, в умовах воєнного стану;

-за Епізодом № 2 за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу з лікувального закладу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений вчинив тяжкі злочини.

Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка згідно зі ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому в обвинувальному акті зазначено - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Разом з цим під час допиту в суді обвинувачений повідомив, що він раніше з потерпілою не був знайомий, та в чиєму будинку вчиняє крадіжку він також не знав.

Отже, обставина, яка обтяжує покарання (вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку) відсутня.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога не перебуває, за місцем мешкання та місцем військової служби характеризується посередньо, раніше судимий.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із положень ст.ст.50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, кількість епізодів вчинених кримінальних правопорушень, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та обтяжуючої обставин, дані про особу обвинуваченого, думку сторони обвинувачення у зв`язку з чим, суд вважає, що обвинуваченому за вчинення кримінальних правопорушень необхідно призначити покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років; за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

За сукупністю кримінальних правопорушень (відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК України) шляхом часткового складання призначених покарань обвинуваченому слід остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та спів мірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 вироком від 29 квітня 2025 р. Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та йому призначене покарання у виді пробаційного нагляду на строк два роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті (ч. 5 ст. 71 КК України).

Згідно з пп. а-1 п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.

За вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2025 р. у справі № 183/12049/23 обвинувачений ОСОБА_6 не відбув покарання у виді двох років пробаційного нагляду, що в силу положень пп. а-1 п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України відповідає одному року позбавлення волі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що на підставі ч. 1 ст. 71, ч. 5 ст. 71, пп. а-1 п. 1 ч. 1 ст. 72КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2025 р. у справі № 183/12049/23 та остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років два місяці.

Обвинувачений ОСОБА_6 був затриманий 16 вересня 2026 р..

Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2026 р. щодо ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Час тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою (з 16 вересня 2026 р. до набрання вироком законної сили) слід зарахувати у строк відбуття ним покарання за цим вироком із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили слід залишити раніше застосований - тримання під вартою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 124, 349, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років;

-за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

За сукупністю кримінальних правопорушень (відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК України) шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць.

За сукупністю вироків (відповідно до положень ч. 1 ст. 71, ч. 5 ст. 71, пп. а-1 п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України) до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2025 р. у справі № 183/12049/23 та остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років два місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 відраховувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбуття ОСОБА_6 покарання за цим вироком час тримання його під вартою із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі, починаючи з 16 вересня 2026 р. до дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити раніше застосований - тримання під вартою.

Речові докази: пневматичну гвинтівку марки «Beeman» модель «Wolverine GR, 330 м/с» чорного кольору разом з оптичним прицілом марки «Comet 3-12X40 AOEQ» чорного кольору, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_7 , залишити у останньої та вважати переданим за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1