Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №182/2439/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2439/26

Провадження № 2/0182/4380/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09.10.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обгрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що 25 серпня 2016 року між нею та відповідачем по справі було зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З березня 2026 року шлюбні відносини були припинені і після припинення спільного проживання дитина залишилась проживати з нею та перебуває на її утриманні, а відповідач як батько дитини участі в її вихованні та утриманні не приймає. Таким чином, позивачка змушена звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі щомісячно в розмірі 3 000 – 3 500 грн. 00 коп., з подальшою індексацією, починаючи стягнення з моменту подачі позову до суду і до досягнення дитини повноліття.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2026 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.21-22).

Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення, однак, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористався, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надав (а.с.24).

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч.2 ст.51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Приписами ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей.

Відповідно до ст.5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11), кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах із своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.).

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов`язки по утриманню та матеріальному забезпеченню дітей, а, отже, не тільки позивач, але й відповідач зобов`язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.

Згідно ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. При цьому розмір аліментів визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).

Відповідно до ст.200 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони 25 серпня 2016 року зареєстрували шлюб (а.с.6). Проте, як вказує позивачка, спільне проживання вони припинили та на даний час кожен живе своїм життям, а спір щодо розірвання шлюбу вирішується судом. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі, й з довідок, дитина проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні, а відповідач коштів на утримання сина добровільно не надає, хоча, має працездатний вік і можливість утримувати дитину. Інших аліментних зобов`язань відповідач також не має.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суддя, з урахуванням всіх обставин справи: матеріального положення сторін; тієї обставини, що, у відповідності з п.1 ст.180 Сімейного кодексу України, обов`язок утримувати дітей є в рівній мірі обов`язком як батька, так і матері, вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження, а тому позов підлягає задоволенню.

При цьому, щодо визначення розміру стягуваних аліментів, суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з заявлених вимог, позивачка просить суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача аліментів в твердій грошовій сумі – 3 000 - 3 500 грн. 00 коп. щомісячно. Тобто, позивачкою заявлена вимога, яка не містить конкретизації точної суми.

Проте, суд, враховує ту обставину, що, відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", передбачено, що прожитковий мінімум у 2026 році для дітей віком до 6 років з 1 січня 2026 становить 2 817 гривень, а для дітей віком від 6 до 18 років – 3 512 гривень.

Тому, суддя вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти в розмірі 3 500 грн. 00 коп., щомісячно, що буде відповідати вимогам чинного законодавства.

Оскільки суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню, на підставі ст.141 ЦПК України, судові витрати в дохід держави в розмірі 1 331 грн. 20 коп.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.180-182, 183 СК України, ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН – НОМЕР_1 ), на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН – НОМЕР_2 ), в твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 грн. (три тисячі п`ятсот грн.) 00 коп., з подальшою індексацією, щомісячно, починаючи з 10 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН – НОМЕР_1 ), на користь держави судовий збір в сумі 1 331 грн. (одна тисяча триста тридцять одна грн.) 20 коп.

Рішення в частині стягнення суми аліментів за місяць підлягає обов`язковому негайному виконанню.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал