Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №180/1733/26 — Марганецький міський суд Дніпропетровської області

Суд: Марганецький міський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 07 жовтня 2026 р.

Справа: №180/1733/26

Суддя: Янжула О. С.

Справа № 180/1733/26

2/180/1138/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули О.С.

при секретарі – Котовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» - адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №45574987, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн., строком на 30 днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,279%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 16 % від суми кредиту.

Договір підписано електронним підписом відповідача, шляхом використання одноразового ідентифікатора

25.02.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту № 45218366 від 05.01.2026 р.

Відповідач належним чином свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів не виконав, в результаті чого в нього виникла заборгованість в сумі 15 391,85 грн., з яких: 4 721,40 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 416,51 грн - сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 9 253,94 грн.- сума заборгованості за пенею/неустойкою, яку просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати понесені на професійну допомогу в розмірі 6500,00 грн.

11.09.2026 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що він є військовослужбовцем, а відповідно до пункту 15 статті 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХII проценти за користування кредитом не нараховуються. Попри це, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Дія воєнного стану неодноразово продовжувалася та діє до цього часу. Отже, на час розгляду справи в Україні введено та продовжує діяти воєнний стан, а тому в силу дії п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України пеня за прострочення сплати грошових зобов`язань не підлягає стягненню.

15.09.2026 року представник позивача ТОВ "ФЙІНПРОМ МАРКЕТ" - адвокат Ткаченко Ю.О. надала суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій, посилаючись на ч. 2,3 ст. 49 ЦПК України, просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором кредиту в розмірі - 5 565,81 грн., з яких: 4 721,40 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 844,41 грн - сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 0,00 грн.- сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0,00 грн. - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати понесені на професійну допомогу в розмірі 6500,00 грн.

15.09.2026 року представник позивача - адвокат Ткакченко Ю.О. надала відповідь на відзив, в якому просить суд позовні вимоги ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" задовільнити в повному обсязі, справу розглянути за відсутності представника позивача.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася у відповіді на відзив просила справу розглядати за відсутності представника позивача, позовні вимоги задовільнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином про, що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Нормами ст. 129 Конституції України встановлено, що одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно до ст.ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит №45574987, за умовами якого позикодавець зобов`язувався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн , строком на 30 днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,279%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає -16,00 % від суми кредиту.

Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Перерахування кредитних коштів на рахунок, вказаний відповідачем, в розмірі 5000,00 грн., підтверджується довідкою ТОВ «Европейська платіжна система» від 28.05.2026 року, та платіжною інструкцією відповідно до якої надана фінансова послуга (а.с.26).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання перед відповідачем за договором кредиту виконало в повному обсязі.

25.02.2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ« ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу №25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «Фінпром Маркет» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» прийняв належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі і за договором кредиту №45574987 від 28.09.2025 року.

Відповідач належним чином свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі - 5 565,81 грн., з яких: 4 721,40 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 844,41 грн - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач договір підписав, грошові кошти отримав, однак, у встановлений договором строк їх не повернув, відсотки не сплатив, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 5 565,81 грн.

Щодо посилань відповідача на пункт 15 статті 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХII, згідно якого проценти за користування кредитом не нараховуються, суд приходить до наступного:

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61 -10861 св 18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

З копії документів які надано Відповідачем, не можливо встановити період проходження військової служби, зокрема в період нарахування процентів, а також не можливо встановити чи мобілізований Відповідач, чи проходить військову службу за контрактом.

Положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосуються виключно мобілізованих позичальників та на спірні правовідносини не поширюються.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24.

Таким чином, проценти за користування кредитом/позикою не нараховуються на час проходження військової служби, проте Відповідачем не долучено до матеріалів цивільної справи доказів, які підтверджують проходження військової служби по мобілізації в період з 28.09.2025 по 21.01.2026 року (період нарахування процентів за договором позики № 45574987).

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн.

Так до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1-2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 6500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду: договір № 11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11.05.2026 року , акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, витяг з Акту №1-ФП приймання-передачі правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11.05.2026 р. від 05.06.2026 року, Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, платіжну інструкцію кредитного переказу коштів ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" Ткаченко Юлії Олегівні за надання правничої допомоги на суму сто вісімдесят шість тисяч гривень 00 копійок, копію ордера адвоката Ткаченко Юлії Олегівни Серія АХ №1363629, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Ткаченко Юлії Олегівни Серія ПТ №2099.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 січня 2022 року в справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року від № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, розгляду справи за правилами спрощеного провадження, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 6500,00 гривень, є обґрунтованими підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4,10, 12, 13 ,76, 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265,268,273,274-277,279, 352,354,355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_2 , відкритий в АТ "ПУМБ" код банку-334851, суму заборгованості за Договором кредиту №45574987 в розмірі - 5 565 гривень 81 копійку, яка складається з: 4 721,40 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 844,41 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_2 , відкритий в АТ "ПУМБ" код банку-334851 , судовий збір в розмірі - 2 662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6 500 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ", код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. С. Янжула

Оригінал: reyestr.court.gov.ua