Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №205/4185/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/4185/26

Номер провадження2/205/3688/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстрації та/або дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без дозволу батька,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі — позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі — відповідач), зазначивши його предмет як надання дозволу на зняття з реєстрації та/або реєстрацію місця проживання дитини без дозволу батька. Водночас у прохальній частині позовної заяви позивачка просить надати їй дозвіл на оформлення тимчасового проживання дитини разом із матір`ю у Словацькій Республіці без письмової згоди батька.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У березні 2022 року у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України позивачка разом із дитиною виїхала до Словацької Республіки, де дитині було надано тимчасовий захист із підтвердженим строком перебування з 28 березня 2022 року до 4 березня 2026 року.

За твердженням позивачки, для подальшого проживання у Словацькій Республіці вона звернулася до міграційної поліції цієї держави з метою оформлення дозволів на тимчасове проживання для себе та дитини. Однак їй повідомили, що оформлення такого дозволу для малолітньої дитини потребує письмової згоди її батька.

Позивачка стверджує, що неодноразово зверталася до відповідача з проханням надати відповідну згоду, проте він уникає спілкування із цього питання.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просить надати їй дозвіл на оформлення дозволу на тимчасове проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю у Словацькій Республіці без письмової згоди батька — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав. Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач та її представник у відкрите судове засідання не з`явилися, представник позивача надала до суду письмову заяву про завершення розгляду справи за їх відсутності. У такій письмовій заяві позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх в повному обсязі.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.

Суд зазначає з цього приводу, що однією з основних засад цивільного судочинства, у відповідність до ст. 2 ЦПК України, є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В даному випадку, систематичне, на протязі декількох місяців, не прибуття такої сторони у жодне судове засідання, мають всі ознаки дій, які спрямовані на затягування розгляду справи по суті.

Оскільки стороні відповідача надавалась реальна можливість висловити у повному обсязі свої заперечення щодо пред`явленого до нього позову, та здійснити повну подачу всіх доказів на їх обґрунтування, і наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання вкотре не з`явився, суд, з метою уникнення надмірно тривалого судового розгляду судової справи, вважає за можливе завершити судовий розгляд шляхом ухвалення рішення за відсутності такого учасника справи.

Також, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак така сторона у судове засідання не з`явилась, відзив на позов не подав, суд за згодою позивача, здійснює заочний розгляд справи, що повністю відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 9 квітня 2014 року.

Матеріалами справи також підтверджено, що 20 лютого 2025 року у місті Велькі Медер Словацької Республіки позивачка уклала шлюб із ОСОБА_5 та обрала прізвище ОСОБА_6 . Це підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 24 лютого 2025 року, та його перекладом українською мовою. У зазначеному документі прізвище позивачки до укладення шлюбу вказано як ОСОБА_7 .

Відповідно до наданого підтвердження про надання/продовження толерованого проживання на території Словацької Республіки та його перекладу українською мовою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано/продовжено дозвіл на таке проживання на період із 28 березня 2022 року до 4 березня 2026 року. Адресою її проживання у документі зазначено: АДРЕСА_1 .

Спір виник у зв`язку із заявленою позивачкою необхідністю оформлення дитині дозволу на тимчасове проживання разом із матір`ю у Словацькій Республіці без письмової згоди батька, від надання якої, за твердженням позивачки, відповідач ухиляється.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому за змістом статей 12 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 141 СК України передбачено рівність прав та обов`язків матері й батька щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом статті 157 СК України питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею та зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Звертаючись до суду, позивачка просить надати їй дозвіл на оформлення тимчасового проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із матір`ю у Словацькій Республіці без письмової згоди батька.

Отже, в даному випадку за своїм змістом заявлена вимога стосується оформлення правового статусу перебування дитини в іноземній державі, а не внесення відомостей про її місце проживання до реєстру територіальної громади в Україні.

Положення законодавства України, які регулюють процедуру реєстрації місця проживання на території України, не визначають порядку оформлення дозволу на тимчасове проживання у Словацькій Республіці. Тому вони самі по собі не можуть бути підставою для задоволення заявленої вимоги.

Водночас словацьке законодавство розмежовує питання здійснення батьківських прав та оформлення міграційного статусу дитини. Зокрема, § 36 Закону Словацької Республіки про сім`ю № 36/2005 Z. z. передбачає можливість погодження батьками, які не проживають разом, порядку здійснення батьківських прав та обов`язків, а за відсутності домовленості — його визначення судом. За § 35 цього Закону істотні розбіжності між батьками щодо здійснення батьківських прав вирішуються судом за заявою одного з них.

Відповідно до § 27 частини четвертої Закону Словацької Республіки про перебування іноземців № 404/2011 Z. z. для передбачених цією нормою категорій дітей надання тимчасового проживання з метою возз`єднання сім`ї потребує також згоди того з батьків, кому дитину не передано для особистого догляду та хто має право спілкуватися з нею. Отже, саме проживання дитини з одним із батьків не в усіх випадках усуває необхідність отримання згоди другого.

Суд вказує, що в даному випадку із наданих стороною позивача матеріалів неможливо встановити, який саме вид дозволу на проживання позивачка має намір оформити дитині, на який строк та за якою правовою підставою. Відповідно, не встановлено й того, чи належить запитувана процедура до випадків, для яких передбачена зазначена вимога про батьківську згоду.

На обґрунтування позову позивачка посилається на повідомлення міграційної поліції Словацької Республіки про необхідність письмової згоди батька, а також стверджує, що відповідач ухиляється від її надання, незважаючи на неодноразові звернення.

Надані суду свідоцтво про народження підтверджує походження дитини від сторін. Свідоцтво про шлюб позивачки та його переклад підтверджують укладення нею шлюбу і зміну прізвища. Підтвердження про надання/продовження толерованого проживання та його переклад містять відомості про надання дитині відповідного дозволу на період із 28 березня 2022 року до 4 березня 2026 року та адресу її проживання у Словацькій Республіці.

Водночас зазначені документи не підтверджують звернення позивачки для оформлення дитині нового дозволу на проживання, зміст конкретної процедури та виникнення перешкод у її здійсненні через відсутність згоди відповідача.

Позивачкою не надано будь-яких доказів, що відповідали б критеріям достатності, належності та допустимості (листування, повідомлень чи інших доказів звернення до відповідача з проханням надати згоду на оформлення конкретного дозволу для дитини тощо) зі змісту яких суд міг би встановити відмови або ухилення від надання такої згоди з боку відповідача. Тому відповідні твердження позивачки залишилися непідтвердженими у передбачений процесуальним законом спосіб.

Суд вказує, що позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, обмежившись поданням заяви про розгляд справи за їх відсутності. Додаткових доказів на підтвердження зазначених обставин ними не надано. Реалізація права на розгляд справи за відсутності сторони не звільняє її від обов`язку доказування та не надає викладеним у позовній заяві твердженням значення встановлених фактів.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, процесуальні наслідки неподання доказів на підтвердження підстав позову покладаються на сторону позивачки.

Суд також зазначає, що сам по собі факт проживання дитини разом із матір`ю у Словацькій Республіці не свідчить про створення відповідачем перешкод в оформленні документів для її подальшого проживання. Закінчення строку, зазначеного у наданому підтвердженні, також не доводить, що подальше оформлення проживання стало неможливим саме внаслідок поведінки відповідача.

Суд враховує і те, що надання заявленого дозволу не обмежується технічним оформленням документів. Заміна письмової згоди батька судовим рішенням створює передумови для оформлення подальшого проживання дитини за межами України та зачіпає здійснення батьківських прав, зокрема можливість особистої участі відповідача у вихованні дитини й підтримання стосунків із нею.

Матеріали справи не містять відомостей про позбавлення відповідача батьківських прав або обмеження їх здійснення. Ця обставина сама по собі не виключає можливості заміни його згоди судовим рішенням, однак таке рішення потребує належного обґрунтування з урахуванням прав та інтересів дитини й обох батьків.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 297/1949/21, розглядаючи питання надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків, наголосив на неприпустимості узагальненого та формального підходу й необхідності детального вивчення конкретної ситуації та чинників, які впливають на інтереси дитини. Хоча предмет зазначеної справи відрізняється від заявленої вимоги, такий підхід має значення для оцінки необхідності заміни батьківської згоди судовим рішенням.

Під час вирішення заявленої вимоги необхідно оцінити конкретні обставини подальшого проживання дитини за кордоном, строк і наслідки запитуваного дозволу, можливість підтримання стосунків із батьком та зміст розбіжностей між батьками. Саме така оцінка дозволяє забезпечити баланс між правами обох батьків із наданням першочергового значення інтересам дитини.

Однак надані докази не розкривають зазначених обставин. Зокрема, вони не дозволяють установити позицію відповідача щодо оформлення конкретного дозволу, причини відсутності його згоди та вплив надання заявленого дозволу на здійснення ним батьківських прав. Так само не доведено, у чому саме полягатиме забезпечення найкращих інтересів дитини внаслідок надання дозволу у заявленому обсязі та яким чином буде забезпечено збереження її зв`язків із батьком і можливість його участі у вихованні. Саме посилання на інтереси дитини без підтвердження конкретних обставин, які дають змогу оцінити ці інтереси та наслідки ухвалення рішення, не є достатньою підставою для задоволення позову.

Неподання відповідачем відзиву та його неявка в судове засідання не є визнанням позову, не підтверджують зловживання ним батьківськими правами та не звільняють позивачку від обов`язку доведення обставин, на яких ґрунтуються її вимоги. Заочний розгляд справи не змінює правил доказування та оцінки доказів.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд констатує, що сам факт проживання дитини з матір`ю у Словацькій Республіці не є достатньою підставою для заміни волевиявлення батька. Надані докази не дозволяють суду встановити, що надання дозволу саме у заявленому обсязі є необхідним для захисту прав дитини, відповідатиме її найкращим інтересам та забезпечуватиме належний баланс між цими інтересами і правами обох батьків.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з недоведеністю обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп. покладається на неї та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 155, 157 СК України, статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 263–265, 280–282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на зняття з реєстрації та/або дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без дозволу батька,- відмовити в повному обсязі.

2. Судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1 331 грн. 20 коп. покласти на позивача ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.