Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №204/12490/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/12490/25

Провадження № 2/204/5664/25

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

09 жовтня 2026 року Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Чапали Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Братко А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

До Чечелівського районного суду м. Дніпра в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник – Губа Андрій Олексійович, який діє на підставі довіреності, посвідченої 20 грудня 2024 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шабашовим О.В., із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 11.12.2024 року в м. Дніпро, вул. Автозаводська, буд. 8а сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Mitsubishi Lancer», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (позивач) та автомобіля «DAF ТЕ95XF430», д.р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом «Schwarzmuller J 203», д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 (далі – винуватець ДТП).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «DAF TE95XF430», д.р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом «Schwarzmuller J 203», д.р.н. НОМЕР_3 на момент ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша», згідно поліса ОСЦПВВНТ3 № EP/221676164, який діяв на дату ДТП. Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 15.01.2025 року, справа N? 178/8/25.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль позивача «Mitsubishi Lancer», д.р.н. НОМЕР_4 , чим завдані матеріальні збитки.

23.12.2024 року представник ОСОБА_1 направив на електронну адресу ПрАТ «СК Перша» завірені електронно-цифровим підписом повідомлення про ДТП, заяву на виплату страхового відшкодування та весь необхідний пакет документів. 22.01.2025 року представник ОСОБА_1 направив на електронну адресу ПрАТ «СК Перша» завірені електронно-цифровим підписом витяг з ЄДР ФОП ОСОБА_3 , витяг з реєстру єдиного податку ФОП ОСОБА_3 , рахунок ФОП ОСОБА_3 . 13.02.2025 року представник ОСОБА_1 направив на електронну адресу ПрАТ «СК Перша» завірену електронно-цифровим підписом постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 15.01.2025 року, справа N? 178/8/25.

18.03.2025 року ПрАТ «СК Перша» виплатила страхове відшкодування на рахунок СТО у розмірі 25827,97 грн., не узгодивши розмір із позивачем.

04.04.2025 року представник ОСОБА_1 направив до ПрАТ «СК Перша» лист незгоди із розміром страхового відшкодування та вимогу щодо доплати страхового відшкодування на підставі висновку експерта Дроздова Ю.В. N? 2501/25 від 14.01.2025 року, складеного на замовлення Позивача.

ПрАТ «СК Перша» листом від 08.04.2025 року повідомила, що відсутні підстави для доплати страхового відшкодування та направила копію звіту оцінювача ОСОБА_4 N? 33 від 16.12.2025 року.

Позивач вважає, що звіт оцінювача ОСОБА_4 N? 33 від 16.12.2025 року, який складено на замовлення Страховика, є неналежним доказом розрахунку матеріальної шкоди, виходячи з наступного.

По-перше, оцінювач ОСОБА_4 не оглядав пошкоджений транспортний засіб, на огляд прийшов інший представник страховика – ОСОБА_5 не є експертом, тому відповідно він не мав права складати звіт без особистого огляду автомобіля.

По-друге, калькуляція складена оцінювачем ОСОБА_4 містить суттєві недоліки, а саме: 1) не зазначено вартість ліхтаря заднього правого; 2) занижено вартість боковини задньої правої; 3) занижено вартість ремонтних робіт та фарбування

По-третє, представником страховика, який особисто оглядав пошкоджений автомобіль був ОСОБА_6 , який є аварійним комісаром та не являється працівником страховика та експертом, у той час як направлення аварійного комісара не передбачено нормами діючого законодавства.

Окрім того, на момент огляду автомобіля 26.12.2024 року вже втратила чинність постанова КМУ N? 8 від 05.01.1998 року «Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів», на підставі Постанови КМ N 897 ( 897-2022-п ) від 12.08.2022 року, якою було врегульовано діяльність аварійних комісарів, а тому на момент огляду взагалі не була врегульована діяльність аварійних комісарів та їх повноваження стосовно визначення розміру заподіяної шкоди.

З метою встановлення дійсного розміру збитку заподіяного в результаті пошкодження автомобіля позивача, він через свого представника звернувся до судового експерта Дроздова Ю.В. Судовий експерт Дроздов Ю.В. особисто оглядав пошкоджений транспортний засіб, робив відповідні заміри та фотографії та склав висновок N? 2501/25 від 14.01.2025 року відповідно до якого вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових, колісного транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», д.р.н. НОМЕР_1 складає 47 624,55 грн. без ПДВ.

Зважаючи що ПрАТ «СК Перша» було виплачено 25 827,97 грн., то сума недоплаченого страхового відшкодування, яка на думку позивача підлягає стягненню на його користь з відповідача складає 18 596,58 грн., (47624,55 грн. - 25827,97 грн. - 3200,00 грн. = 18 596,58 грн.) де: 44 145,97 грн. - розмір заподіяної шкоди згідно висновку експерта Дроздова Ю.В.; 25827,97 грн. - виплачене страхове відшкодування; 3200,00 грн. - франшиза.

Також вважає, що окрім недоплаченого страхового відшкодування, на його користь з ПрАТ «СК Перша» підлягають стягненню: пеня в розмірі 3237,85 грн., три відсотки річних в розмірі 313,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 487,14 грн., судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. та витрати на проведення експертизи в розмірі 3340,00 грн., що відповідно й складає предмет позовних вимог.

Представник Приватного акціонерного товариства «СК Перша» надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що 13.03.2025 ПрАТ «СК «Перша» ухвалило рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 25 827,97 грн. та 18.03.2025 здійснило виплату страхового відшкодування на вказані реквізити станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_3 . Відповідно на думку відповідача, інший розмір страхового відшкодування недоведений позивачем, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Представником позивача подано відповідь на відзив, ідентичну змісту позовної заяви, в частині опису порушень процедури огляду транспортного засобу, наявності недоліків у калькуляції та відсутності вимоги щодо стягнення ПДВ.

Також представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив, у якому він вказав на належність висновку, що міститься у звіті оцінювача ОСОБА_4 N? 33 від 16.02.2025 року, на підставі якого СК здійснила виплату страхового відшкодування, у зв`язку із чим відповідач заперечив проти проведення повторної експертизи. Також акцентував, що розрахунок здійснено без ПДВ, який в даному випадку не підлягає відшкодуванню страховиком.

Згодом представником відповідача було подано додаткові письмові пояснення у справі, де зокрема зазначено, що для стягнення додаткового страхового відшкодування недостатньо лише протиставити розрахунку відповідача інший документ із більшою кінцевою сумою: позивач повинен довести, яка конкретно складова розрахунку страховика є неправильною, на яку конкретно суму та яким чином відповідна помилка формує заявлений розмір додаткового страхового відшкодування. Вважає що відповідь на відзив містить істотну внутрішню неузгодженість щодо самого розміру шкоди. Так, у відповіді на відзив позивач зазначає вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу у розмірі 47 624,55 грн., однак безпосередньо далі, розшифровуючи складові цього самого розрахунку, позивач зазначає вже іншу величину: 44 145,97 грн. Тобто в одному процесуальному документі позивач одночасно використовує дві різні величини матеріальної шкоди - 47 624,55 грн. та 44 145,97 грн. Щодо неврахування вартості ліхтаря заднього правого - 9 558,00 грн., звертає увагу суду на те що вартість нової запасної частини не є тотожною розміру матеріального збитку та, тим більше, розміру страхового відшкодування. Сам експерт ОСОБА_7 застосовує до замінюваних складових автомобіля коефіцієнт фізичного зносу 0,70. Таким чином, якщо до зазначеного ліхтаря застосовується встановлений самим експертом позивача коефіцієнт фізичного зносу, його вплив на матеріальний збиток становитиме: 9 558,00 грн. (1 – 0,70) = 2 867,40 грн. Другим конкретним зауваженням позивача є твердження про заниження вартості боковини задньої правої: у калькуляції ОСОБА_7 - 23 490,00 грн., у калькуляції ОСОБА_4 - 19 575,00 грн. Різниця становить: 23 490,00 – 19 575,00 = 3 915,00 грн. Однак і зазначені 3 915,00 грн. не є автоматичною сумою недоплати страхового відшкодування. Якщо боковина є замінюваною складовою, до якої відповідно до розрахунку ОСОБА_7 застосовується коефіцієнт фізичного зносу 0,70, різниця у матеріальному збитку становитиме: 3 915,00 грн. 30 % = 1 174,50 грн. одо використання різних дат визначення вартості запасних частин, у калькуляції ОСОБА_4 використані ціни станом на 21.11.2024, тоді як ДТП сталася 11.12.2024, а ОСОБА_7 використовував ціни станом на 19.12.2024. Відповідач зазначає, що сама по собі відмінність дат довідкової інформації не доводить конкретного розміру недоплати. Для цього необхідно встановити: якою була ціна кожної конкретної спірної деталі на відповідні дати; наскільки вона фактично змінилася; яке джерело інформації використовувалося; як ця різниця вплинула на матеріальний збиток після застосування фізичного зносу. Такого поелементного розрахунку у відповіді на відзив позивач не навів. Щодо твердження позивача про заниження вартості ремонтних та фарбувальних робіт оцінювачем ОСОБА_4 , зазначене твердження саме по собі не встановлює конкретного розміру недоплати. Для доведення заниження позивачу необхідно не просто продемонструвати більшу кінцеву суму, а встановити: яка конкретно ремонтна операція була занижена; яка кількість нормо-годин повинна застосовуватися; якою є обґрунтована регіональна вартість нормо-години; яке джерело цієї вартості; чому показник, застосований страховиком, є неправильним. Без такого порівняння твердження про «суттєве заниження» залишається загальним і не доводить заявлену до стягнення суму. Отже з урахуванням наведеного у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Ухвалою суду від 03 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дати судових засідань був повідомлений належним чином.

Представник ПрАТ «СК Перша» надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до постанови Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року у справі № 178/8/25, ОСОБА_2 було визнано винним у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було заподіяно шкоду транспортному засобу «Mitsubishi Lancer» з державним номерним знаком НОМЕР_1 що сталася у місті Дніпрі, по вулиці Автотранспортній, біля буд. 8а.

Позивач зазначає, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було заподіяно шкоду транспортному засобу «Mitsubishi Lancer» з державним номерним знаком НОМЕР_1 сталася у місті Дніпрі, по вулиці Автозаводська, буд. 8а.

Аналогічна адреса (вул. Автозаводська) зазначена і в повідомленні про ДТП (а.с. 12). Зважаючи що факт ДТП за участю забезпечених транспортних засобів сторонами не оспорюється, та відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій стосовно яких ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, отже суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог.

Згідно полісу №221676164 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідальність ОСОБА_2 відносно забезпеченого транспортного засобу «DAF TE95XF430», д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша» (а.с. 85).

За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо особа, яка завдала шкоди.

Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У пункті 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно висновку експерта Дроздова Ю.В. від 14.01.2025 року № 2501/25, складеного на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних складових, колісного транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 складає 47 624,55 грн. без ПДВ (а.с. 27).

Згідно звіту оцінювача ОСОБА_4 № 33 від 16.12.2025 року, який складено на замовлення Страховика, сума матеріальних збитків (з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали) власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 станом на дату оцінки 11.12.2024 року могла становити 32 311,56 грн. (а.с. 58 на звороті).

18 березня 2025 року страховою компанією в якості страхового відшкодування сплачено позивачу 25 827,97 грн.

При розрахунку вказаного страхового відшкодування страховик керувався звітом оцінювача ОСОБА_4 № 33 від 16.12.2025 року. Надаючи правову оцінку зазначеному звіту оцінювача ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.

Порядок розрахунку розміру шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлений законодавчо, регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159) зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/839 (далі – Методика).

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ визначені у Методиці яка застосовується, серед іншого, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Згідно п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 1.3 вказаної Методики, вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Тому, з урахуванням вимог п. 1.3 даної Методики слід дійти висновку, що будь-який розрахунок матеріального збитку без урахуванням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів буде суперечити наведеному в п. 2.4. поняттю вартості матеріального збитку.

Однією з головних вимог, передбачених Методикою, є особистий огляд колісних транспортних засобів оцінювачем (експертом), про що зазначено в п. 5.1 Методики.

Відповідно до п. 5.5 Методики, під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Згідно з п. 8.1, 8.5 вказаної Методики, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.

За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.

Наведені вище норми Методики, вказують на те, що за результати огляду ТЗ оформлюються оцінювачем (експертом) відповідним документом: звітом про оцінку майна (якщо він складається оцінювачем), або висновком експерта (якщо складається судовим експертом).

Відповідно п. 5.1 Методики Технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Тобто, визначення матеріального збитку чи вартості ТЗ без його особистого огляду можливо лише експертом (а не оцінювачем), який складає висновок, і тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд.

Крім цього вказаною Методикою передбачено, що з метою дотримання п. 5.5 Методики оцінювач зобов`язаний установити характер і обсяги пошкоджень на момент особистого огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

У випадку, якщо ж звіт про оцінку транспортного засобу складений взагалі без його огляду, такий звіт є не належним доказом у справі про що зазначено в п.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі №752/16797/14-ц та у постановах Верховного суду від 20.03.2019 року по справі № 607/14918/15-ц, від 16 травня 2019 року по справі № 202/7844/16-ц, та від 04 вересня 2019 року по справі № 703/4445/15-ц.

Варто також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Відповідно ч. 2 ст. 11 вказаного Закону замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.

Матеріали справи не містять доказів того, що власник пошкодженого майна доручав проведення оцінки свого майна іншим суб`єктам оціночної діяльності окрім експерта ОСОБА_7 , який безпосередньо оглядав пошкоджений ТЗ позивача.

Суд не бере до уваги звіт оцінювача ОСОБА_4 , оскільки його складено оцінювачем без особистого огляду автомобіля позивача, що є порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. При цьому, сам звіт в порушення вимог п.56 Національного стандарту №1 не містять пояснень щодо неможливості особистого огляду оцінювачем пошкодженого авто позивача та необхідність використання Акту огляду, складеного іншою особою. Доказів того, що оцінювач ОСОБА_4 має свідоцтво судового експерта, яке надавало б йому право складати висновки експертного дослідження без особистого огляду об`єкта дослідження, суду не надано. Оцінювач ОСОБА_4 при складанні звіту не попереджався про кримінальну відповідальність, діяв від імені страхової компанії на підставі договору доручення, що може свідчити про його заінтересованість при вчиненні дій в інтересах відповідача.

Суд вважає за можливе прийняти до уваги та ґрунтувати своє рішення на підставі висновку експерта Дроздова Ю.В. № 2501/25 від 14.01.2025 року.

Висновок експерта Дроздова Ю.В. № 2501/25 від 14.01.2025 року, складений на підставі протоколу огляду транспортного засобу, який було складено тим же експертом, що проводив саме експертне дослідження на замовлення позивача. При цьому, на проведення огляду експертом авто позивача на замовлення останнього сторона відповідача запрошувалась належним чином. Експерт Дроздов Ю.В. обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок про що зазначено у висновку. Відтак, саме вихідні дані у висновку експерта, на відміну від вихідних даних у звіті оцінювача, сприймаються судом як достовірні та обґрунтовані, як такі, що зібрані із дотриманням встановленого законом порядку.

Представником ПАТ «СК Перша» клопотань про призначення судом відповідної експертизи – не заявлено.

Будь-яких інших доказів на спростування заявленого позивачем до стягнення розміру матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП, не представлено.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, що позивач не набув правових підстав для самостійного обрання експерта для визначення розміру збитків, оскільки, висновок експерта є одним із засобів доказування, відповідно до вимог ЦПК України, та його правомірність відповідачем не спростовано.

Таким чином, суд вважає за необхідне прийняти до уваги та ґрунтувати своє рішення у справі на результатах висновку експерта Дроздова Ю.В. № 2501/25 від 14.01.2025 року.

Більш того, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, чи взагалі ухилення від сплати страхової суми в межах страхового ліміту, тоді як сума матеріального збитку є доведеною належними доказами, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З наведених вище підстав суд вважає позовні вимоги до відповідача в частині доплати страхового відшкодування обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими що підлягають до задоволення у повному обсязі, виходячи з наступного розрахунку: 47 624,55 грн. (вартість матеріального збитку на підставі висновку експерта Дроздова Ю.В.) – 25 827,97 грн. (сплачене страхове відшкодування) – 3 200,00 грн. (франшиза) = 18 596,58 грн. (страхове відшкодування, що підлягає доплаті позивачу).

Стосовно нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його в передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування Тобто, вказана норма встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.

Згідно положень частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків.

Нормами частин першої, четвертої статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06 червня 2012 року у справі №303/2147/14-ц (провадження № 6-49цс12), Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2018 року у справі №910/17993/15, від 28 лютого 2018 року у справі №149/344/15-ц, від 06 червня 2019 року у справі №758/8819/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі №760/2905/16-ц, від 04 вересня 2019 року у справі №280/2625/13-к, від 16 жовтня 2019 року у справі №452/3519/15, від 07 вересня 2021 року у справі № 910/14293/19.

Також у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).

З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що у разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі частини другої статті 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

23.12.2024 року представник позивача Кузьменко М.С. звернувся до страховика, надавши заяву на виплату страхового відшкодування.

Однак, ПАТ «СК «Перша» не виконала свої зобов`язання належним чином, проігнорувала досудову вимогу від 04.04.2025 року щодо доплати страхового відшкодування, через що позивач змушений був звернутися до суду за захистом порушеного права.

Звідси випливає, що позивач правомірно заявив вимоги про стягнення із відповідача пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції.

Оскільки встановлений п. 2 ст. 36 Закону 90-денний граничний строк для виплати відповідачем страхового відшкодування сплинув 23.03.2025 р., нарахування пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції обґрунтовано здійснене позивачем починаючи із 24.03.2025 р. на суму недоплаченого страхового відшкодування.

Перевіривши розрахунки, що викладені у позовній заяві, суд констатує їх правильність з арифметичної точки зору, а відтак вбачаються підстави для присудження до стягнення зі страховика на користь позивача: пені – 3237,85 грн., трьох відсотків річних – 313,00 грн., інфляційних втрат – 487,14 грн.

Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, на підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір, витрати на проведення авто товарознавчого дослідження 3 340,00 гривень, які підтвердженні належними розрахунковими документами, та які наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 05 жовтня 2026 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 09 жовтня 2026 року. У зазначене засідання сторони не з`явились. Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша», про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат – задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 18 596,58 грн., пеню в розмірі 3237,85 грн., три відсотки річних в розмірі 313,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 487,14 грн., що разом складає 22 634,57 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 211,20 грн. та понесені витрати на проведення експертизи в розмірі 3 340,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша», місцезнаходження: 03150, місто Київ, вул. Фізкультури, буд. 30, код ЄДРПОУ 31681672.

Повний текст рішення суду складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя