Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №208/6372/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

Суд: Заводський районний суд міста Кам’янського

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 27 липня 2026 р.

Справа: №208/6372/26

Суддя: Похваліта С. М.

справа № 208/6372/26

провадження № 2/208/5288/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Золотоноші А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Піцик Р.В. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 25 листопада 2025 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики оформлений борговою розпискою. На підставі цього договору позивач надав відповідачу грошові кошти (позику) в сумі 230 000,00 грн.. Цією ж власноручною розпискою відповідач підтвердив факт одержання грошових коштів. Також, даною розпискою передбачено, що відповідач зобов`язується повернути позивачу розмір відсотків, які будуть нараховані позивачу банківськими установами, оскільки позивач надає позику зі своїх кредитних коштів.

Згідно із розпискою, відповідач зобов`язаний був повернути позику в повній сумі не пізніше 01 березня 2026 року.

У погоджений сторонами строк відповідач борг не повернув. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами повернути наявний борг, проте він, не заперечуючи самого існування боргу, відмовився повертати кошти, посилаючись на їх відсутність.

26 березня 2026 року позивач направила відповідачу поштою досудову вимогу про повернення боргу, яку було отримано відповідачем особисто 07 квітня 2026 року.

Після отримання досудової вимоги по поверненню коштів відповідач знову відмовився повертати кошти, посилаючись на їх відсутність.

На дату звернення позивача з позовом до суду банківськими установами, у яких позивач отримала грошові кошти, надані позивачу, нараховано відсотки у розмірі 60 000,00 грн., які відповідач при отримані грошей у борг зобов`язувався сплатити.

Тому, представник позивача просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 290 000,00 грн., з яких 230 000,00 грн. – грошові кошти за розпискою від 25 листопада 2025 року, та 60 000,00 грн. – нараховані банківськими установами відсотки.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Піцик Р.В. не з`явились, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року відкрито провадження по справі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази

Судом встановлено, що наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позикових відносин підтверджується наявним у позивача оригіналом розписки відповідача.

З дослідженої розписки від 25.11.2025 року, суд встановив, що ОСОБА_2 25.11.2025 року одержав в борг від ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 230 000,00 грн.. Підтвердив, що йому відомо, що вищезазначені кошти ОСОБА_1 надала йому зі своїх кредитних карток та що за використання даних коштів банками будуть нараховані відсотки. Зобов`язався повернути отримані кошти у строк до 01 березня 2026 року, а також розмір відсотків, які будуть нараховані ОСОБА_1 банківськими установами за користування грошовими коштами.

Вищезазначена розписка, складена від 25.11.2025 року, повністю підтверджує як факт отримання ОСОБА_2 коштів за договором позики, так і його зобов`язання повернути ці кошти у термін до 01 березня 2026 року.

На час звернення позивача до суду відповідачем кошти не повернуті.

Застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 629 ЦК України, зобов`язання маються виконуватися належним чином відповідно до умов договору та в встановлені строки. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Так, судом встановлено, що договір позики (розписка) між сторонами укладена 25.11.2025 року, а саме з часу передачі позивачем відповідачу грошових коштів в розмірі 230 000,00 грн., але кошти так і не повернуті відповідачем позивачу.

За урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 230 000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь нарахованих банківськими установами відсотків, суд зазначає наступне.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Позивачем та його представником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру нарахованих банківськими установами відсотків у розмірі 60 000,00 грн., у зв`язку з чим зазначена вимоги не є обґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2300,00 грн. (2900,00*230000,00:290000,00).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625, 626, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 7, 19, 81, 82, 141, 263, 265, 268, 272, 273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ):

- 230 000 (двісті тридцять тисяч) грн. 00 коп. - грошові кошти за розпискою від 25 листопада 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ): витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 300 (дві тисячі триста) грн. 00 коп..

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Похваліта С. М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua