Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №926/3527/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 926/3527/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Кондратюк Л. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Виконавчого комітету Чернівецької міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 (колегія суддів: Степанюк Н. Л., Іванчук С. В., Ржепецький В. О.) та рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.03.2026 (суддя Ніколаєв М. І.) у справі

за позовом Виконавчого комітету Чернівецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворзель", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантера ЛТД" про скасування державної реєстрації та визнання правочину недійсним,

за участю:

представника позивача - Смотр Д. М.,

представника відповідача-1 - Коляда М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Виконавчий комітет Чернівецької міської ради (далі - Виконком) звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворзель" (далі - ТОВ "Ворзель") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантера ЛТД" (далі - ТОВ "Пантера ЛТД") про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.11.2024 № 341 та скасування рішення державного реєстратора від 21.11.2024 № 76206383, якими внесено зміни до розділу об`єкта нерухомого майна 1039807573101 Державного реєстру речових прав та здійснено перехід права власності на нерухомий об`єкт від ТОВ "Пантера ЛТД" до ТОВ "Ворзель".

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Виконкомом виявлено порушення щодо внесення відомостей про об`єкт нерухомого майна приватним нотаріусом до Державного реєстру речових прав, оскільки за адресою м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 196-А у реєстрі зареєстровано право власності двох юридичних осіб.

3. Так, 14.09.2012 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ТОВ "Автопослуги" зареєстровано газозаправний пункт (літ. А 3,60 кв. м, літ Б - навіс, газова колонка І, ІІ, ємкість для газу, огорожа № 1-2).

4. 27.09.2016 у Державному реєстрі речових прав за ТОВ "Пантера ЛТД" зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна № 1039807573101 на підставі договору купівлі-продажу землі № 429, укладеного між ТОВ "Пантера ЛТД" та ТОВ "Атопослуги".

5. 21.11.2024 ТОВ "Ворзель" у Державному реєстрі речових прав зареєструвало за собою право власності на нерухомість, а саме: АЗК (Автозаправний комплекс), за адресою м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 196-А, кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:18:004:0026 на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2024 № 341, укладеного між ТОВ "Ворзель" та ТОВ "Пантера ЛТД".

6. Як зазначає позивач, до укладення договору купівлі-продажу від 21.11.2024 та реєстрації права власності за відповідачем-1 об`єкта нерухомості такого як АЗС (автозаправний комплекс) за адресою м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 196-А не існувало, а дозвільні документи на будівництво чи введення в експлуатацію відсутні.

7. Безпідставна реєстрація АЗС (автозаправний комплекс) перешкоджає суб`єкту господарювання, який знаходиться за сусідньою адресою (вул. Сторожинецька 192-А) здійснити нове будівництво у відповідності до наявної документації.

8. При внесенні до Державного реєстру речових прав відомостей стосовно вищезазначених об`єктів нерухомого майна приватний нотаріус порушив вимоги Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, оскільки здійснив реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за відсутності для цього правових підстав (зокрема, за відсутності документів дозвільного характеру, які надавали б право здійснювати будівництво об`єкта або документи, які свідчили б про введення його в експлуатацію відсутні).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.04.2006 за ТОВ "Автогазпром" зареєстровано право власності на газозаправний пункт автомобілів загальною площею літ. "А" 3,60 кв. м, літ "Б" - навіс з газовою колонкою І, II - ємкість для зберігання газу, огорожа № 1- 2, за адресою: м. Чернівці вул. Сторожинецька, 196-А.

10. 14.09.2012 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право власності ТОВ "Автопослуги" на газозаправний пункт автомобілів за адресою: м. Чернівці вул. Сторожинецька, 196-А на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2012.

11. Судами встановлено, що за реєстраційним № 1039807573101 зареєстровано закінчений будівництвом об`єкт нерухомого майна АЗК (Автозаправний комплекс), що складається з операторної загальною площею 156,3 кв. м; споруди Б-навіс; № 1 колонка заправна 2 шт.; № 2 підземний резервуар для зберігання рідкого палива 1 шт.; № 3 підземний резервуар для газу 1 шт.; № 4 інформаційна стела розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136300:18:004:0026.

12. 21.11.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бояринцевою Ольгою Віталіївною стосовно вказаного об`єкта нерухомого майна до Державного реєстру речових прав внесені зміни, а саме: додано кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:18:004:0026; додано: закінчений будівництвом об`єкт; газозаправний пункт автомобілів змінено на АЗК (Автозаправний комплекс), видалено загальна площа (кв. м): 3.6.

13. Поряд з цим, 21.11.2024 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Ворзель" зареєстровано право власності на нерухомість, а саме: на АЗК (Автозаправний комплекс), за адресою м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 196-А, кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:18:004:0026 на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2024.

14. 08.11.2024 Приватною науково-виробничою фірмою "СТРОЙІНДУСТРІЯ-Л" за замовленням ТОВ "Пантера ЛТД" виготовлений технічний паспорт на АЗК (Автозаправний комплекс) за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Сторожинецька 196 А.

15. Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва АЗК (Автозаправний комплекс) за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Сторожинецька 196-А розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136300:18:004:0026, площею 0,1894 га, цільове призначення ДЗК 1.11.6 для виробничих потреб, цільове призначення КВЦП діє з 11.08.2021 інформацію не зазначено, ознака відповідності цільового використання та функціонального призначення земельної ділянки відповідає.

16. Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.09.2016 ТОВ "Автопослуги" (продавець) передало у власність ТОВ "Пантера ЛТД" (покупець) земельну ділянку площею 0,1894 га, кадастровий номер: 7310136300:18:004:0026, цільове призначення 1.11.6 для виробничих потреб, розташовану за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Сторожинецька 196.

17. 21.11.2024 за ТОВ "Ворзель" зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1894 га з кадастровим номером 7310136300:18:004:0026 за адресою: м. Чернівці, вул. Сторожинецька 196 на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2024 № 341 та технічного паспорта (Витяг з ЄДЕССБ), серія та номер: ТІО1:5960-0931-1397-6400, виданий 08.11.2024.

18. На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.11.2024 ТОВ "Пантера ЛТД" передало у власність ТОВ "Ворзель":

- АЗК (Автозаправний комплекс), що знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Сторожинецька 196 А та складається з операторної загальною площею 156,3 кв. м; споруди Б-навіс; № 1 колонка заправна 2 шт.; № 2 підземний резервуар для зберігання рідкого палива 1 шт.; № 3 підземний резервуар для газу 1 шт.; № 4 інформаційна стела.

- земельну ділянку площею 0,1894 га, кадастровий номер: 7310136300:18:004:0026, яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 196, вид цільового призначення: 1.11.6 для виробничих потреб, категорія земель: землі житлової та громадської забудови.

19. Як вбачається з викопіювання з детального плану території, орієнтовною площею 18,1 га, обмеженою вул. Мармарозькою та вул. Сторожинецькою, викопіювання з генерального плану м. Чернівці та викопіювання з схеми зонування м. Чернівці, земельна ділянка на вул. Сторожинецькій 196 А в м. Чернівці перебуває в зоні громадської забудови Г-2.

20. Відповідно до містобудівної документації "Коригування генерального плану міста Чернівців", затвердженої рішенням 48 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 27.03.2014 № 1171 розміщення АЗС в межах громадської зони-Г не передбачено.

21. Згідно з наявною в матеріалах справи Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку - земельна ділянка площею 0,1894 га з кадастровим номером 7310136300:18:004:0026, що знаходиться в м. Чернівці на вул. Сторожинецькій 196 та зареєстрована за ТОВ "Ворзель", надана для виробничих потреб з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування будівель торгівлі 03.07, категорія земель землі житлової та громадської забудови.

22. Згідно з висновком центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 30.07.2025 на розгляді колегії перебувала скарга Чернівецької міської ради від 07.07.2025 № 01/02-02/1777 на рішення від 21.11.2024 № 76206383 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бояринцевої Ольги Віталіївни щодо АЗК (Автозаправний комплекс), що розташованої за адресою: Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Сторожинецька, буд. 196-А та земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:18:004:0026.

23. За результатами розгляду скарги колегію встановлено, що скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено, оскільки земельна ділянка перебуває у приватній власності.

24. Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2025 №1669/7 "Про залишення скарги без розгляду по суті" залишено без розгляду по суті скаргу Чернівецької міської ради від 07.07.2025 № 01/02-02/1777, оскільки її подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням у сфері державної реєстрації прав не порушено.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

25. 30.03.2026 Господарський суд Чернівецької області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026, про відмову в задоволенні позову.

26. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оспорюваним правочином права та інтереси позивача не порушено, а визнання недійсним спірного правочину та повернення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину, не призведе до відновлення прав та інтересів позивача, який не є власником земельної ділянки, на якій розміщено АЗК, чи власником суміжної земельної ділянки. Обраний позивачем спосіб захисту є неефективним. Відсутність порушеного права позивача та невідповідність обраного способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлено при розгляді справи по суті, що є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Короткий зміст касаційної скарги

27. Виконком звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

28. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні оскаржуваних судових рішень без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених:

- у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14 щодо застосування належного та ефективного способу захисту цивільного права;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2026 у справі № 160/32170/24, згідно з якою розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності має відповідати усім вимогам закону, містобудівної документації, будівельним, санітарним, протипожежним, екологічним та іншим нормам, державним стандартам і правилам, локальним нормативно-правовим актам органів місцевого самоврядування та іншим актам, дотримання яких вимагається під час перевірки намірів замовника щодо розташування таких споруд;

- у постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 539/5295/21, згідно з якою державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає;

- у постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 727/4058/20, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 14.07.2020 у справі № 947/22831/19, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17 про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

29. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували практику Верховного Суду про те, що обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним. На переконання скаржника, скасування державної реєстрації та визнання правочину недійсним є єдиним способом, який може відновити порушене право та усунути юридичну підставу для існування спірного об`єкта.

30. Скаржник зауважує, що спірний об`єкт нерухомого майна - АЗС за адресою: вул. Сторожинецька, 196-А, має ознаки самочинного будівництва, оскільки будь-які дозвільні документи на право будівництва цього об`єкта або документи про введення його в експлуатацію відсутні; будівництво АЗС здійснено з порушенням містобудівного законодавства та будівельних норм.

31. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково звели право на звернення до суду виключно до наявності порушеного приватного речового права. Виконком здійснює делеговані повноваження у сфері містобудування, державного архітектурно-будівельного контролю та видачі дозвільних документів. Незаконна реєстрація об`єкта перешкоджає міськраді реалізовувати свої владні повноваження та захищати інтереси територіальної громади.

32. Крім того, позивач звертає увагу на те, що Інспекція архітектури та містобудування може звертатися з вимогою про знесення об`єкта лише після проведення відповідної процедури перевірки. Однак на період дії воєнного стану запроваджено мораторій на заходи нагляду та контролю інспекції. Через це Інспекція позбавлена можливості провести процедуру для звернення до суду, що робить позовні вимоги Виконкому єдиним можливим способом захисту.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

33. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Ворзель" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного правочину або запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси. Оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Однак позивачем не доведено порушення його майнових прав чи інтересу оспорюваним договором.

Позиція Верховного Суду

34. Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

35. При цьому, право визначення предмету позову належить лише позивачу, який обирає правомірний та ефективний спосіб захисту прав та інтересів.

36. Способи захисту цивільних прав та інтересів, за загальним правилом, визначені частиною другою статті 16 ЦК України, хоча суд може захистити цивільне право або інтерес й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

37. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу.

Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, на які посилається скаржник.

38. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, визнання правочину недійсним (статті 16 ЦК України).

39. Відповідно до статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

40. Отже, у розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

41. Водночас самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

42. Верховний Суд наголошує, що застосування позову про оспорення правочину потребує не лише встановлення підстав для оспорення, але й порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду.

43. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено (див. постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

44. Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

45. Верховний Суд неодноразово зазначав, що встановивши відсутність у позивача порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, який підлягав би судовому захисту, суди не повинні вдаватися до правової оцінки по суті спору, тому встановлення судами відсутності у позивача порушеного права чи охоронюваного законом інтересу є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

46. Отже, звертаючись із позовом про визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації, позивач мав довести, що такі дії безпосередньо порушують його майнові права чи законні інтереси.

47. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Виконком подав позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.11.2024 № 341, укладеного між відповідачами, та скасування рішення державного реєстратора. При цьому, позивач не є стороною оспорюваного договору.

48. Судами також встановлено, що спірний об`єкт нерухомого майна (АЗК) та земельна ділянка, на якій він розташований, перебувають у приватній власності ТОВ "Ворзель", і позивач не є їх власником чи користувачем.

49. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виснували, що позивач, який не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу, не довів наявності у нього конкретного, безпосереднього та індивідуально визначеного права чи охоронюваного законом інтересу, який порушено саме укладенням цього договору або прийняттям оспорюваного рішення державного реєстратора.

50. Суди зазначили, що сама по собі державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомості не є безумовною підставою для висновку про порушення прав або охоронюваного законом інтересу позивача. Доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Позивач також не довів, що задоволення заявлених вимог призведе до поновлення саме його прав чи усунення перешкод у реалізації належних йому повноважень.

51. Крім того, позивач не обґрунтував підстав звернення з даним позовом в інтересах іншого суб`єкта господарювання, який знаходиться за сусідньою адресою (вул. Сторожинецька 192-А) та, за твердженнями позивача, не може здійснити нове будівництво у відповідності до наявної документації через реєстрацію відповідачами спірної АЗС.

52. За таких обставин, оскільки оспорюваний договір та реєстраційні дії безпосередньо не впливають на обсяг цивільних прав позивача щодо вказаного майна, суди дійшли правильного висновку про недоведеність порушення прав або охоронюваного законом інтересу Виконкому.

53. Встановлення судами відсутності у позивача порушеного права чи інтересу є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові, що узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду.

54. У касаційній скарзі позивач наголошує на тому, що оспорювана реєстрація права власності та договір купівлі-продажу об`єкту самочинного будівництва є юридичною підставою для існування спірного нерухомого майна, яке є об`єктом самочинного будівництва, а тому їх скасування є єдиним ефективним способом усунення порушення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Оскільки Виконком здійснює делеговані повноваження у сфері містобудування, державного архітектурно-будівельного контролю та видачі дозвільних документів, то реалізації належних йому повноважень перешкоджає незаконна реєстрація цього об`єкта, що позбавляє позивача можливості належним чином захищати інтереси територіальної громади.

55. При цьому, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач обґрунтовує необхідність визнання договору недійсним через порушення відповідачами містобудівного законодавства та будівельних норм (відповідно до генерального плану міста Чернівці від 27.03.2014 та детального плану території від 25.01.2024, спірна земельна ділянка знаходиться в межах зони громадської забудови (зона Г-2). Розміщення АЗС у межах громадської зони не передбачено містобудівною документацією. Крім того, порушено вимоги ДБН Б.2.2-12:2019 щодо мінімальних протипожежних відстаней (60 м до житлових чи громадських будівель та 40 м до виробничих).

56. Отже, позовні вимоги фактично мотивовані необхідністю усунення порушень містобудівного законодавства, оскільки позивач стверджує, що спірний АЗК є об`єктом самочинного будівництва, зведеним з порушенням будівельних норм та за відсутності дозвільних документів.

57. Правові наслідки самочинного будівництва та способи захисту у таких випадках врегульовані статтею 376 ЦК України.

58. Відповідно до частини сьомої цієї статті, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

59. Отже, належним способом захисту інтересів територіальної громади у разі виявлення самочинного будівництва, яке здійснено з істотним порушенням будівельних норм і правил, є звернення уповноваженого органу до адміністративного суду з позовом про зобов`язання провести перебудову або про знесення такого об`єкта на підставі частини сьомої статті 376 ЦК України.

60. Заявлені ж у цій справі вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності не відповідають належному способу захисту. Задоволення таких вимог не призведе до усунення стверджуваних позивачем порушень містобудівного законодавства. Такий спосіб захисту не впливає на фактичне існування спірного об`єкта нерухомості, не усуває невідповідність такого об`єкта містобудівній документації чи будівельним нормам, не має наслідком його знесення або перебудову, а виключно повертає сторони правочину до попереднього стану. Отже, задоволення такого позову не здатне забезпечити досягнення мети, на яку посилається позивач - відновлення законності у сфері містобудування, що додатково свідчить про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту.

61. Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що позивач, звертаючись з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, не обґрунтував, на підставі якого саме закону та яких передбачених законодавством повноважень він, як суб`єкт владних повноважень у сфері містобудування, державного архітектурно-будівельного контролю та видачі дозвільних документів, наділений правом ініціювати позов про визнання недійсним приватноправового договору, укладеного між іншими суб`єктами господарювання щодо майна, яке не перебуває у комунальній власності.

62. Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проте наявність у Виконкому делегованих повноважень у сфері містобудування та архітектурно-будівельного контролю не наділяє його правом безпосередньо втручатися у приватноправові відносини третіх осіб шляхом оспорення їхнього майнового правочину.

63. Звертаючись із касаційною скаргою, Виконком посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.08.2022 у справі № 727/4058/20, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 14.07.2020 у справі № 947/22831/19, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, згідно з якими особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

64. Крім того, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 539/5295/21, у якій зазначено, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

65. Проаналізувавши наведені висновки, колегія суддів зазначає, що вони стосуються способів захисту у справах про самочинне будівництво. Зокрема, у наведених скаржником справах позови подавалися безпосередніми власниками або користувачами земельних ділянок, на яких здійснювалось самочинне будівництво, для захисту своїх порушених речових прав (права користування та розпорядження землею). Натомість у цій справі позивач не наділений статусом власника чи користувача земельної ділянки, на якій розташована АЗС, оскільки земля перебуває у приватній власності. Позивач у цій справі звертається до суду не для захисту права власності на землю, а як суб`єкт, що реалізує делеговані повноваження у сфері містобудування.

66. Незважаючи на те, що скасування державної реєстрації та визнання договору недійсним в обох випадках є неналежним способом захисту, правова природа позовів, суб`єктний склад та підстави для знесення об`єкта є різними.

67. Наведене дає підстави для висновку про неподібність правовідносини у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що розглядається, адже вони відрізняються за суб`єктним складом, предметом та підставами позову, а також встановленими фактичними обставинами.

68. Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2026 у справі № 160/32170/24, оскільки висновки у зазначеній справі стосуються специфіки розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, тому висновки з вказаної справи не є релевантними для застосування до спірних правовідносин.

69. Таким чином, обрання Виконавчим комітетом неналежного та неефективного способу захисту для усунення містобудівного порушення, поряд із недоведеністю порушення його цивільних прав оспорюваним правочином, є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові, що виключає можливість скасування оскаржуваних позивачем судових рішень та задоволення скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

71. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

72. Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Чернівецької міської ради залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.03.2026 у справі № 926/3527/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач