Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №910/8977/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/8977/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Димерська сонячна електростанція-1» - Журкевича М.В.,

Акціонерного товариства «Гарантований покупець» - Подобеда О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (правонаступника Державного підприємства «Гарантований покупець»)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 (у складі колегії суддів: Демидова А.М. (головуючий), Євсіков О.О., Ходаківська І.П.),

додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 (у складі колегії суддів: Демидова А.М. (головуючий), Євсіков О.О., Ходаківська І.П.),

рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 (суддя Плотницька Н.Б.)

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 (суддя Плотницька Н.Б.)

у справі № 910/8977/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерська сонячна електростанція-1»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Димерська сонячна електростанція-1» (далі - ТОВ «Димерська сонячна електростанція-1») звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Гарантований покупець» (далі - АТ «Гарантований покупець») про стягнення 17 842 140,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 31.08.2017 № 14042/01 у частині повної та своєчасної оплати отриманої електричної енергії за «зеленим» тарифом, у зв`язку із чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 15 008 199,32 грн, а саме: за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року - в розмірі 8 048 382,63 грн; за вересень - жовтень 2022 року, грудень 2022 року, лютий - липень 2023 року, вересень 2023 року - в розмірі 1 919 844,86 грн; за січень - липень 2024 року - в розмірі 5 039 971,83 грн.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача на свою користь 2 168 443,66 грн інфляційних втрат та 665 497,37 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 позов задоволено та стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Димерська сонячна електростанція-1» 15 008 199,32 грн заборгованості, 2 168 443,66 грн інфляційних втрат, 665 497,37 грн 3 % річних та 214 105,68 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 клопотання ТОВ «Димерська сонячна електростанція-1» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено та стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Димерська сонячна електростанція-1» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 62 500,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 та додаткове рішення цього ж суду від 30.12.2025 залишено без змін.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 заяву ТОВ «Димерська сонячна електростанція-1» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 910/8977/25 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Димерська сонячна електростанція-1» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. У решті заяви відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у червні 2026 року АТ «Гарантований покупець» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 та додаткове рішення цього ж суду від 30.12.2025, а позов залишити без розгляду. У випадку незадоволення пункту 2 прохальної частини касаційної скарги - скасувати зазначені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 910/8977/25 за касаційною скаргою АТ «Гарантований покупець» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 та додаткове рішення цього ж суду від 30.12.2025 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.09.2026.

ТОВ «Димерська сонячна електростанція-1» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Також у відзиві позивач навів попередню (орієнтовну) суму судових витрат на професійну правничу допомогу, що становить 63 556, 95 грн. Детальний розрахунок та докази понесення витрат на правничу допомогу з урахування тривалості розгляду справи в касаційному провадженні та процесуальних дій учасників справи будуть надані позивачем до суду відповідно до частини 8 статті 129 ГПК.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у липні 2026 року АТ «Гарантований покупець» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 в частині стягнення з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Димерська сонячна електростанція-1» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 910/8977/25 за касаційною скаргою АТ «Гарантований покупець» на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.09.2026.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, 31.08.2017 між ДП «Енергоринок» (ДПЕ) та ТОВ «Димерська сонячна електростанція-1» (ВАД) укладено договір № 14042/01 (Договір).

У подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, відповідно до яких внесено зміни та доповнення до Договору.

30.06.2019 між ДП «Енергоринок» (ДПЕ), ДП «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та ТОВ «Димерська сонячна електростанція-1» (виробник за «зеленим» тарифом) укладено додаткову угоду № 310/01 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця». Також, сторони дійшли згоди статті 1-10 Договору замінити статтями 1-8 в новій редакції.

Відповідно до Договору в редакції додаткової угоди від 05.05.2020 № 1353/01/20 (далі - Додаткова угода № 1353/01/20), укладеної між ДП «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та ТОВ «Димерська сонячна електростанція-1» (продавець за «зеленим» тарифом), за цим Договором продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами) (пункт 1.1).

Сторони визнають свої зобов`язання згідно з законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору (пункт 2.1).

Продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому«зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (пункт 2.3).

Продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом, встановлені Регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (пункти 2.4, 2.5).

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1).

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата електричної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункти 3.2, 3.3).

Продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору (пункт 4.1).

Пунктом 4.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 1353/01/20 визначено, що гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; перераховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

Якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030) (пункт 7.4).

Згідно з пунктом 1.1 Договору в редакції додаткової угоди від 25.01.2024 № 524/07/24, укладеної між ДП «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та ТОВ «Димерська сонячна електростанція-1» (продавець) (далі - Додаткова угода № 524/07/24), за цим Договором продавець зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24 сторони визнають свої зобов`язання згідно з законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього Договору.

За умовами пункту 2.3 Договору в редакції Додаткової № 524/07/24 продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку (пункт 2.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24).

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку (пункт 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюється відповідно до Порядку.

Згідно з пунктом 4.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24 гарантований покупець зобов`язаний: здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку; своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (пункт 7.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24).

На виконання умов Договору позивач у періоди: жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року, вересень-жовтень 2022 року, грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, січень-липень 2024 року продав, а відповідач купив всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, та підписаними сторонами актами коригування до актів купівлі-продажу електроенергії: за травень, липень, серпень, вересень 2022 року, перелік яких наведено в судових рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що відповідач у порушення умов Договору та норм законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої позивачем електричної енергії, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 15 008 199,32 грн, а саме: за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року - в розмірі 8 048 382,63 грн; за вересень - жовтень 2022 року, грудень 2022 року, лютий - липень 2023 року, вересень 2023 року - в розмірі 1 919 844,86 грн; за січень - липень 2024 року - в розмірі 5 039 971,83 грн, яку позивач просив стягнути в судовому порядку. Крім того, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем зобов`язань за Договором позивачем нараховано 2 168 443,66 грн інфляційних втрат та 665 497,37 грн 3 % річних.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав, що позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК у зв`язку з наявністю арбітражного застереження. Також, відповідач зазначив, що позивачем не враховано особливості регулювання зобов`язань сторін під час дії воєнного стану, зокрема, положень наказів Міністерства енергетики України № 140, № 206 від 15.06.2022 та постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду» (далі - Постанова НКРЕКП № 332). Окрім того, відповідач вказував, що за існуючого алгоритму розрахунків, обов`язок Гарантованого покупця щодо оплати 100 % вартості електричної енергії обумовлений 100 % оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді. Однак, оскільки за розрахункові місяці НЕК «Укренерго» не сплатила послугу в повному обсязі, вимоги позивача є передчасними.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив і мотивував таке рішення порушенням відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії за договором від 31.08.2027 № 14042/01, у зв`язку із чим вимоги позивача визнано судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 15 008 199,32 грн. Перевіривши заявлені позивачем до стягнення з відповідача розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних, суд встановив, що такі здійснено у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, вони відповідають умовам договору та є арифметично правильними, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 168 443,66 грн інфляційних втрат та 665 497,37 грн 3 % річних визнано судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У поданих касаційних скаргах АТ «Гарантований покупець» в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень послалося, зокрема, на таке:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину 1 статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», пункт 7 частини 1 статті 226 ГПК без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22, від 03.03.2020 у справі № 920/241/19, щодо вирішення питань дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди при надходженні позову до національного суду у питанні, що є предметом арбітражної угоди, тлумачення зазначених категорій з урахуванням принципу імунітету та автономії арбітражної угоди, а також висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.08.2024 у справі 911/3765/23, щодо можливості в односторонньому порядку припинити дію арбітражного застереження, укладеного на підставі пункту 6.4 типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, та щодо того, що сплата внесків до спеціального фонду є обов`язком виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом у разі обрання вирішення спорів в арбітражі, несплата таких внесків не є підставою для припинення арбітражної угоди;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статтю 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/1345/20, від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, про те, що заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді зі сторони адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково;

- оскаржувані судові рішення ухвалені судами з порушенням норм процесуального права, а саме, статей 2, 86, 198, 236 ГПК, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази;

- рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення питання про розподіл судових витрат ухвалені судами з неправильним застосуванням норм процесуального права; суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статті 126, 129 ГПК без урахування висновку щодо застосування цих норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 щодо необхідності документального підтвердження та доведення судових витрат; у додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20, щодо визначенні суми відшкодування з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

У статті 11 ЦК визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2).

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За загальними умовами виконання зобов`язання, що містяться у статті 526 ЦК, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК).

За змістом частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.

За визначенням термінів, наведеним у статті 1 зазначеного Закону (тут і далі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) виробник електричної енергії (далі - виробник) - суб`єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії; гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб`єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством; Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до частини 2 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зелений» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі об`єкти суб`єктів господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - виробленої лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу (частина 3 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами (частина 5 статті 65 зазначеного Закону).

У пункті 3.3 Договору сторони погодили, що оплата електричної енергії, купленої відповідачем у позивача у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.

Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, визначено порядок купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у виробників, яким встановлено «зелений» тариф.

Відповідно до пункту 10.1 Порядку в редакції, яка діяла до 26.01.2024, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО (адміністратор комерційного обліку), підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку в редакції, яка діяла до 26.01.2024, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до наведених норм гарантований покупець зобов`язаний здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100 %) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (НКРЕКП) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (такі висновки щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за «зеленим» тарифом наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23).

З 26.01.2024 Порядок діє в новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.

У пункті 11.4 Порядку в редакції, яка діє з 26.01.2024, встановлено, що гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП (оператор системи передачі) відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Постановами НКРЕКП № 1117 від 09.09.2022 (оприлюднена 12.09.2022), № 557 від 31.05.2022 (оприлюднена 01.06.2022), № 1190 від 20.09.2022 (оприлюднена 21.09.2022), № 473 від 14.03.2023 (оприлюднена 15.03.2023), № 858 від 30.04.2024 (оприлюднена 01.05.2024), № 896 від 08.05.2024 (оприлюднена 10.05.2024), № 946 від 15.05.2024 (оприлюднена 16.05.2024), № 76 від 21.01.2025 (оприлюднена 23.01.2025), № 193 від 11.02.2025 (оприлюднена 13.02.2025) та № 529 від 08.04.2025 (оприлюднена 10.04.2025) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у спірні періоди.

Таким чином, строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов договору у періоди: жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року, вересень-жовтень 2022 року, грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, січень-липень 2024 року, позивач як продавець електроенергії за «зеленим» тарифом продав, а відповідач купив відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, на загальну суму 77 674 401,87 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії та актами коригування до актів купівлі-продажу електроенергії, підписаними сторонами, що наявні в матеріалах справи. Вартість та обсяг купленої електричної енергії у спірні періоди сторонами не заперечується.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що за куплену у позивача за Договором у спірні періоди електричну енергію відповідач розрахувався частково, на момент вирішення спору в суді першої інстанції згідно з наявними в матеріалах справи доказами розмір неоплаченої електроенергії становив 15 008 199,32 грн, а саме: за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року - в розмірі 8 048 382,63 грн; за вересень - жовтень 2022 року, грудень 2022 року, лютий - липень 2023 року, вересень 2023 року - в розмірі 1 919 844,86 грн; за січень 2024 - липень 2024 року - в розмірі 5 039 971,83 грн.

Перевіривши розрахунок суми основного боргу відповідача перед позивачем за спірні періоди, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанцій установили обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 15 008 199,32 грн.

Статтею 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум 3 % річних в сумі 665 497,37 грн та інфляційних втрат у сумі 2 168 443,66 грн, дійшли висновку про правильність такого розрахунку за спірний період.

З огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та поданих сторонами доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволенні позову.

Доводи касаційної інстанції про неправильне застосування судами положень статті 601 ЦК та неврахування обставин припинення зобов`язань відповідача по розрахунковому періоду квітень 2022 року на суму 30 879,76 грн, в т.ч. ПДВ 5 146,63 грн, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки за встановлених судами попередніх інстанцій обставин відсутні підстави для зменшення суми боргу на існуючу суму заборгованості позивача перед відповідачем за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, оскільки відповідач належними і допустимими доказами не підтвердив зустрічного зарахування та реалізацію ним такого права згідно з абз. 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332.

Такі висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування положень статті 601 ЦК не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/1345/20, від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 (на які послався скаржник в обґрунтування підстави касаційного скарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК), у яких вирішувалося питання наявності/відсутності підстав для визнання недійсним одностороннього правочину у формі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки у справі, що розглядається, суди встановили відсутність у матеріалах справи належних доказів наявності безспірної заборгованості позивача у зазначений відповідачем сумі.

При цьому посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що відсутність у матеріалах справи відповідних первинних документів за певний період на підтвердження факту наявності переплати не є підставою для невизнання судом факту припинення зобов`язання у відповідній частині не можна визнати обґрунтованими, оскільки відповідно до положень статей 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Водночас суд касаційної інстанції в контексті таких доводів скаржника вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін і учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо доводів касаційної скарги про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з огляду на арбітражне застереження, яке міститься в умовах договору, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, у пункті 6.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24 сторони визначили, що продавець на свій вибір може передавати всі спори на розгляд до арбітражу за Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати (ICC) з місцем арбітражу в місті Париж (Французька Республіка) при виконанні одночасно таких умов:

1) продавець, в розумінні ГК України, є підприємством з іноземними інвестиціями;

2) під час укладення цього Договору продавець зазначив про обрання порядку вирішення спорів в арбітражі у заяві, що надається ним відповідно до пункту 2.2 глави 2 Порядку;

3) продавець забезпечив у повному обсязі оплату внесків для створення спеціального (цільового) фонду, призначеного для покриття арбітражних витрат гарантованого покупця.

Отже, умовами укладеного між сторонами Договору передбачено право продавця визначити порядок вирішення спорів, що виникають між сторонами Договору у зв`язку з договором купівлі-продажу чи на його підставі, в арбітражі, а для реалізації продавцем ТОВ «Димерська сонячна електростанція-1» свого права щодо передачі всіх спорів на розгляд до арбітражу за Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати (ICC) з місцем арбітражу в місті Париж (Французька Республіка) необхідна наявність одночасно умов, передбачених у пункті 6.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24.

У пункті 6.6 Договору в редакції Додаткової угоди № 524/07/24 сторони погодили, що в інших випадках, що не передбачені пунктами 6.1-6.5 цієї глави, усі спори розглядаються у Господарському суді України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Судами попередніх інстанцій установлено обставини, за якими ТОВ «Димерська сонячна електростанція-1» не є підприємством з іноземними інвестиціями, що, відповідно до умов Договору, унеможливлює передачу спору на розгляд арбітражу. При цьому судом апеляційної інстанції правомірно зауважено, що за погодженими сторонами Договору умовами право вибору щодо передачі спорів на розгляд арбітражу належить саме продавцю, що і було реалізовано останнім шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Такі висновки судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, не суперечать висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22, від 03.03.2020 у справі № 920/241/19, щодо вирішення питань дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди при надходженні позову до національного суду у питанні, що є предметом арбітражної угоди, тлумачення зазначених категорій з урахуванням принципу імунітету та автономії арбітражної угоди, а також висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.08.2024 у справі 911/3765/23, щодо можливості в односторонньому порядку припинити дію арбітражного застереження, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

У кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, норми права застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмета доказування, тому відповідні посилання скаржника не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, а зміст зазначених скаржником постанов не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.

Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте касаційна скарга не обґрунтована і підставами для скасування судового рішення, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

Узагальнене посилання скаржника в касаційній скарзі стосовно того, що суди попередніх інстанцій всупереч вимогам норм процесуального права не проаналізували аргументи обох сторін, не дослідили належним чином усіх наданих учасниками справи доказів та не надали їм належну правову оцінку, Верховний Суд вважає виключно намаганням скаржника спрямувати касаційний суд втрутитися у фактичну складову оскаржуваних судових рішень та надати власну оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, однак в силу положень частини 2 статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, що стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлена скаржником підстава оскарження судових рішень з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованою, про що зазначено вище.

Щодо доводів касаційних скарг на судові рішення в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).

Згідно зі статтею 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК).

За доводами касаційних скарг відповідач вважає, що при вирішенні питання про розподіл витрат, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі врахували висновки Верховного Суду у вирішенні питання розподілу судових витрат та поклали на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, який не відповідає критеріям, визначеним у статтях 126, 129 ГПК, оскільки не в повній мірі врахували конкретні обставини даної справи.

Проте суд касаційної інстанції такі доводи вважає безпідставними з огляду на те, що:

- суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, при вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за заявою позивача надав оцінку доводам позивача, доданим до заяви документам, розглянув заперечення відповідача на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та дійшов висновку про те, що, розмір заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу у розмірі 62 500,00 грн відповідає критерію співмірності зі складністю справи і з обсягом наданих адвокатом позивача послуг, а також критерію реальності, розумності та справедливості;

- суд апеляційної інстанції при вирішенні заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, оцінивши доводи заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та надані позивачем відповідні докази, дійшов висновку, що таким, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, та є співрозмірним із виконаною адвокатом роботою в суді апеляційної інстанції, є розмір витрат позивача в сумі 15 000,00 грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК), дає підстави для висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам, поданим стороною із застосуванням критеріїв, визначених у статті 126 та частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК суд і ухвалює рішення в цій частині (див. постанову Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Як свідчать додаткові судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також, урахувавши заперечення відповідача щодо розміру заявлених до стягнення сум на професійну правничу допомогу, дійшли висновку: суд першої інстанції про те, що сума витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 62 500,00 грн є обґрунтованою, розумною, співмірною із складністю справи і предметом спору, а суд апеляційної інстанції - що співмірним із виконаною адвокатом роботою в суді апеляційної інстанції є розмір витрат позивача в сумі 15 000,00 грн.

Такі висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування статей 126, 129 ГПК не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20, на які послався скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження зазначених судових рішень, оскільки судами попередніх інстанцій при вирішенні питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу було враховано критерії реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Здійснивши касаційне провадження у цій справі, Верховний Суд підстав для сумнівів у правильності зазначених висновків судів попередніх інстанцій не вбачає, адже констатує, що подані касаційні скарги у цій частині в цілому зводяться виключно до незгоди із судовими рішенням та є проханням про повторну оцінку доказів, що виходить за межі касаційного перегляду справи.

Інші доводи касаційних скарг не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційних скарг.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційних скарг про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства «Гарантований покупець» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026, рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2025 у справі № 910/8977/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко