Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №914/3520/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/3520/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Львівська теплоенергетична компанія» - Вощепинець А. І.,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Тартаків-Агро» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартаків-Агро»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 (у складі колегії суддів: Бойко С. М. (головуючий), Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2026 (суддя Коссак С. М.)

у справі № 914/3520/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська теплоенергетична компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартаків-Агро»

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська теплоенергетична компанія» (далі - ТОВ «Львівська теплоенергетична компанія») звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартаків-Агро» (далі - ТОВ «Тартаків-Агро») про стягнення 1 803 700,00 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу від 08.09.2020 № 08-09/20 щодо передачі у власність позивачу товару - дрібної рогатої худоби (живі племінні вівці романівської породи) у кількості 250 шт., через що у відповідача виникла заборгованість із повернення попередньої оплати - повної вартості товару в сумі 3 825 000,00 грн. Разом з цим, оскільки у відповідача наявна зустрічна однорідна вимога до позивача у розмірі 2 021 299,83 грн, строк виконання якої настав, заявлені до стягнення вимоги визначено з урахуванням часткового зарахування зустрічних однорідних вимог та становлять 1 803 700,17 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.01.2026, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026, позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Тартаків-Агро» на користь ТОВ «Львівська теплоенергетична компанія» грошові кошти у розмірі 1 803 700,17 грн. Здійснено розподіл судового збору.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у липні 2026 року ТОВ «Тартаків-Агро» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2026 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Також у поданій касаційній скарзі ТОВ «Тартаків-Агро» надало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 30 000,00 грн, які товариство понесло і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 914/3520/25 за касаційною скаргою ТОВ «Тартаків-Агро» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2026 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.09.2026.

27.07.2026 ТОВ «Тартаків-Агро» подало до Верховного Суду клопотання про зупинення виконання оскарженого судового рішення у справі № 914/3520/25.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2026 клопотання ТОВ «Тартаків-Агро» задоволено; зупинено виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2026 у справі № 914/3520/25 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

ТОВ «Львівська теплоенергетична компанія» у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається ТОВ «Тартаків-Агро» у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними; касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

18.09.2026 до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «Тартаків-Агро» про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю представника ТОВ «Тартаків-Агро» - адвоката Рабіновича М. П. взяти участь у судовому засіданні у зв`язку із його участю 23.09.2026 о 13:30 у судовому засіданні у справі № 441/1612/26, що розглядається Городоцьким районним судом Львівської області.

22.09.2026 до Верховного Суду надійшли заперечення ТОВ «Львівська теплоенергетична компанія» на клопотання про відкладення розгляду справи, у якому останнє просило у задоволенні зазначеного клопотання відмовити.

Обговоривши зазначене клопотання, ураховуючи те, що ТОВ «Тартаків-Агро» є юридичною особою, яка мала можливість як забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, у тому числі у порядку самопредставництва, так і його представник міг взяти участь у судовому засіданні Верховного Суду в режимі відеоконференції, Суд дійшов висновку про неповажність наведених у клопотанні причин неявки представника відповідача у судове засідання та про відмову у задоволенні зазначеного клопотання.

Крім того, Верховного Суду враховує, що ТОВ «Тартаків-Агро» подано касаційну скаргу, у якій викладено його правову позицію та зазначено про намір стягнуту судові витрати на професійну правничу допомогу.

ТОВ «Тартаків-Агро» у судове засідання свого представника не направило.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення ТОВ «Тартаків-Агро» ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також клопотання ТОВ «Тартаків-Агро» про відкладення розгляду справи, у задоволенні якого Верховним Судом відмовлено, та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ТОВ «Тартаків-Агро».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Львівська теплоенергетична компанія», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 08.09.2020 між ТОВ «Тартаків-Агро» (продавець) та ТОВ «Львівська теплоенергетична компанія» (покупець) укладено договір № 08-09/20 купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю товар, а саме: дрібну рогату худобу (живі племінні вівці романівської породи) у кількості 250 шт.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплату за товар покупець проводить частинами в межах його загальної вартості, яка відповідно до пункту 3.3 договору становить 3 825 000,00 грн.

На виконання умов договору у вересні 2020 року позивач здійснив попередню оплату усієї вартості товару, що підтверджується платіжними дорученнями від 09.09.2020 № 2665 на суму 826 200,00 грн, від 11.09.2020 № 2670 на суму 1 499 400,00 грн, від 16.09.2020 № 2674 на суму 1 499 400,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору, товар, визначений у цьому договорі, має бути переданий продавцем покупцю у період з 10.01.2021 по 10.03.2021. Конкретна дата поставки в межах цього періоду узгоджується сторонами додатково.

Підтвердженням того, що продавцем виконані умови договору, є накладна на товар, підписана позивачем і відповідачем (пункт 4.3 договору).

Продавець, у випадку непоставки товару у встановлений договором строк, зобов`язаний повернути покупцю сплачені ним кошти протягом 7-ми календарних днів за днем настання строку останньої поставки (пункт 7.4 договору).

28.03.2025 позивач направив відповідачу письмову вимогу від 27.03.2025 № 1/03, у якій просив повернути сплачені грошові кошти у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо поставки товару, яка була вручена відповідачу 14.04.2025, що підтверджується інформацією про відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта».

Зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Такі обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом. Водночас, ураховуючи наявність зустрічної однорідної грошової вимоги відповідача до позивача у розмірі 2 021 299,83 грн, строк виконання якої настав і яка визнається позивачем, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати за товар у розмірі 1 803 700,17 грн, що становить різницю між сумою заборгованості відповідача та сумою визнаної ним зустрічної однорідної вимоги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, здійснивши попередню оплату вартості товару в повному обсязі, тоді як відповідач у встановлений договором строк товар не поставив, а отримані кошти не повернув, чим порушив умови договору та вимоги цивільного законодавства. Разом з цим, ураховуючи те, що відповідач не заперечував наявності зустрічної однорідної вимоги до позивача у розмірі 2 021 299,83 грн, а позивач, маючи намір провести часткове зарахування зустрічних вимог, заявив до стягнення лише різницю між сумою попередньої оплати та сумою зустрічної вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми боргу.

У поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ТОВ «Тартаків-Агро» послалось неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 914/768/22 та у постановах Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 905/173/20, від 18.02.2021 у справі № 910/15809/19, від 11.04.2023 у справі № 916/4112/21, щодо застосування пункту 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статей 44- 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до яких після закінчення перехідного періоду (17.06.2019) правовідносини щодо вчинення значних правочинів окрім статуту регулюються також положеннями Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17, відповідно до якого під час вирішення спорів про визнання правочинів недійсними з підстав перевищення повноважень органом або особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, необхідним є встановлення обставин щодо добросовісності/недобросовісності поведінки третьої особи. Зокрема, предметом доказування має бути обставина стосовно того, чи знала третя особа про відсутність в органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або, проявивши розумну обачність, повинна була знати про це.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу ТОВ «Тартаків-Агро», виходить із такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (Частина 1 статті 612 ЦК України).

Господарський суд, відповідно до статті 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

За приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між сторонами 08.09.2020 укладено договір купівлі-продажу товару - дрібної рогатої худоби (живі племінні вівці романівської породи) у кількості 250 шт., загальною вартістю 3 825 000,00 грн, який має бути переданий продавцем покупцю у період з 10.01.2021 по 10.03.2021.

На виконання умов договору у вересні 2020 року позивач здійснив попередню оплату усієї вартості товару у розмірі 3 825 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Докази поставки товару відповідачем, зокрема, накладні на товар (пункт 4.3 договору) у матеріалах справи відсутні.

Доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 3 825 000,00 грн матеріали справи також не містять.

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування цієї норми права є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

З огляду на встановлені обставини відсутності доказів поставки відповідачем товару на суму 3 825 000,00 грн, перераховану позивачем відповідачу як попередню оплату товару, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо обґрунтованості заявленої позивачем у цій справі вимоги про стягнення суми попередньої оплати за договором купівлі-продажу.

Разом з цим, встановивши наявність у відповідача до позивача зустрічної однорідної вимоги у сумі 2 021 299,83 грн, строк виконання якої настав та наявність якої не заперечує відповідач, суди попередніх інстанцій, ураховуючи намір позивача провести їх часткове зарахування, правомірно виснували про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 1 803 700,17 грн за неотриманий товар.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

Доводи скаржника щодо укладення договору купівлі-продажу генеральним директором ТОВ «Тартаків-Агро» з перевищенням повноважень, за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства, що свідчить про порушення встановленої законом процедури укладення значного правочину, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки питання недійсності зазначеного договору не було предметом розгляду у справі № 914/3520/25, що розглядається.

У зв`язку з зазначеним, безпідставними є посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 914/768/22, від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17, у постановах Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 905/173/20, від 18.02.2021 у справі № 910/15809/19, від 11.04.2023 у справі № 916/4112/21 у спорах щодо недійсності правочинів, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними, ураховуючи відмінний зміст та правове регулювання спірних правовідносин.

Також суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій принципу змагальності сторін через відмову у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, ураховуючи належне повідомлення ТОВ «Тартаків-Агро» про дату, час і місце судового засідання, а також те, що підготовче провадження тривало майже два місяці (ухвала про відкриття провадження від 20.11.2025), протягом яких відповідач не подав відзиву на позов, не скористався правом подати докази, двічі не забезпечив явку представника до суду та не повідомив про поважні причини його неявки, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, поданого відповідачем безпосередньо перед судовим засіданням по суті спору, з підстав перебування адвоката у відпустці.

При цьому, як правильно зауважено судом апеляційної інстанції, договір про надання правничої допомоги був укладений відповідачем ще 14.07.2025, а всі процесуальні документи направлялися сторонам через систему «Електронний суд», що забезпечувало відповідачу можливість своєчасно реалізувати свої процесуальні права.

Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника щодо неправомірної відмови суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки, відмовляючи у задоволенні зазначеного клопотання, суд апеляційної інстанції визнав неповажними наведені у цьому клопотанні причини повторної неявки представника відповідача у судове засідання, а також врахував те, що процесуальну позицію відповідача викладено у апеляційній скарзі, та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, тобто дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Верховний Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін (учасників справи), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, розумність строків розгляду справи судом є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України , не отримала підтвердження під час касаційного розгляду.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартаків-Агро» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2026 у справі № 914/3520/25 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2026 у справі № 914/3520/25.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко