Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №910/4485/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/4485/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Червонець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 (суддя Блажівська О. Є.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 (головуючий суддя Барсук М. А., судді Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.)

у справі № 910/4485/25

за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Червонець»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»,

про розірвання договору оренди та виселення з нежитлових приміщень,

(представники учасників судового процесу у судове засідання не з`явились)

ВСТУП

1. У цій справі перед Верховним Судом постало питання щодо наявності підстав для розірвання договору оренди комунального майна у судовому порядку та зобов`язання орендаря повернути орендоване приміщення шляхом виселення із нього.

2. Дійшовши висновку, що апеляційним господарським судом було застосовано норми права, які регулюють питання продовження дії договорів оренди державного та комунального майна на період воєнного стану, без урахування викладених у постанові суду касаційної інстанції від 19.05.2026 у справі № 907/802/25 висновків щодо їх застосування, внаслідок чого суд помилково виснував про припинення дії відповідного договору оренди та не оцінив доводи апеляційної скарги і не встановив всіх обставин справи, що мають значення для її вирішення, Верховний Суд скасував оскаржувану постанову та скерував справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. Зазначене детально викладено далі у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог, підстав заявленого позову

4. Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Червонець» (далі - ТОВ «Червонець») з вимогами:

- розірвати договір від 15.06.2020 № 744/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду;

- зобов`язати відповідача вчинити дії, а саме звільнити шляхом виселення орендоване нежитлове підвальне приміщення загальною площею 100,3 кв.м, яке знаходиться в буд. 16 по вул. Олександра Кониського у м. Києві.

5. Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що 31.01.2025 комісією у складі представників Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» було здійснено обстеження зазначеного нежитлового приміщення, за результатами якого встановлено, що частина орендованих приміщень зачинена, частина використовується під кав`ярню, а інша частина використовується під надання ритуальних послуг, що є порушенням цільового призначення орендованого майна і відповідно порушенням пункту 1.1 договору оренди.

6. Також позивача стверджує, що об`єкт оренди не застраховано, оскільки всупереч вимогам законодавства та умовам договору оренди (пункт 4) відповідач не надав ні орендодавцю, ні підприємству - балансоутримувачу копію страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі №910/4485/25 зазначений позов було задоволено. Розірвано договір від 15.06.2020 № 744/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду. Зобов`язано ТОВ «Червонець» вчинити дії, а саме звільнити орендоване нежитлове підвальне приміщення загальною площею 100,3 кв.м, яке знаходиться в буд. 16 по вул. Олександра Кониського у м. Києві, шляхом виселення.

8. Ухвалюючи це рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору щодо цільового використання орендованого нерухомого майна та його обов`язкового страхування, що є підставою для розірвання договору у судовому порядку та зобов`язання орендатора повернути орендоване майно шляхом виселення з нього.

9. На відміну від наведеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що договір оренди від 15.06.2020 № 744/1 припинився 29.09.2025 через сплив строку, на який його було укладено. Встановлення ж обставини закінчення строку дії договору, щодо якого заявлено позов про його розірвання, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про його розірвання, оскільки розірвання договору, строк дії якого закінчився, є неможливим.

10. Водночас, оскільки договір оренди припинив свою дію, суд апеляційної інстанції виснував, що орендоване нежитлове приміщення підлягає поверненню відповідачем територіальній громаді міста Києва в особі Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, докази здійснення чого в матеріалах справи відсутні.

11. Виходячи з таких мотивів, апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 21.05.2026, якою рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 скасував в частині задоволення вимоги про розірвання договору оренди та в цій частині ухвалив нове рішення про відмову в позові. В решті, тобто в частині задоволення позовної вимоги про звільнення орендованого нерухомого майна шляхом виселення, рішення місцевого господарського суду було залишено без змін.

Касаційна скарга

12. ТОВ «Червонець» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 і рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарг

13. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій скаржник у касаційній скарзі визначає підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

14. На обґрунтування цих підстав ТОВ «Червонець» у касаційній скарзі, зокрема, зазначає, що:

1) суди попередніх інстанції застосували норми права без урахування висновків Верховного суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України), а саме:

- апеляційний господарський суд застосував пункт 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634 (далі - Постанова № 634) без урахування висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 19.05.2026 у справі № 907/802/25 (правильний номер справи, яка переглядалася в касаційному порядку тим самим складом суду, що і ця справа; Суд враховує положення частини четвертої статті 236 ГПК України), згідно з яким договори оренди, що були автоматично продовжені відповідно до попередньої редакції пункту 5 Постанови № 634, залишаються продовженими на строк, визначений цією редакцією, а подальші зміни законодавства не можуть припиняти вже набуті права сторін;

- суди попередніх інстанцій застосували статтю 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 висновку про те, що під час вирішення питання про розірвання договору суд повинен встановити не лише сам факт порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, її розмір, а також з`ясувати, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що сторона могла розраховувати при укладенні договору, і тим, що вона фактично отримала (подібні висновки також наведено у постановах Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 916/1921/18, від 28.05.2019 у справі № 910/9234/18, від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18, від 18.08.2020 у справі № 927/784/19, 05.11.2025 у справі № 902/416/23);

2) місцевий та апеляційний господарські суди неправильно застосували правові норми, позаяк наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 785 ЦК України та статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у правовідносинах, де суд відмовив у задоволенні вимоги про розірвання договору оренди, але одночасно залишив у силі рішення про виселення орендаря, і відповідно це свідчить про необхідність формулювання судом касаційної інстанції висновку щодо співвідношення вимог про розірвання договору оренди та виселення орендаря, а також щодо меж самостійного застосування вимоги про виселення, як способу захисту права у сфері орендних правовідносин (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);

3) суди попередніх інстанцій без належних та допустимих доказів встановили факт порушення відповідачем умов договору оренди, що призвело до неправильного вирішення спору про виселення, порушили норми процесуального права щодо дослідження та оцінки доказів, а встановлені ними обставини ґрунтуються на суперечливих та недостатніх доказах (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 цього Кодексу).

15. Узагальнено суть доводів скаржника зводиться до того, що укладений ним договір оренди не є припиненим. Натомість підстави його розірвання у судовому порядку відсутні, оскільки орендарем не вчинялось порушення умов договору (у тому числі істотного, яким би було завдано шкоду орендодавцю). Протилежні ж висновки місцевого господарського суду ґрунтуються на неналежному дослідженні доказів, що призвело до помилкового визнання встановленими фактів нецільового використання орендованого майна (зокрема, його передачі в користування іншій особі з метою надання ритуальних послуг), а також невиконання орендарем обов`язку із страхування об`єкта оренди.

Позиція інших учасників справи

16. Позивач та третя особа своїми правами подати відзиви на касаційну скаргу ТОВ «Червонець» не скористались, в межах встановленого Верховним Судом строку такі відзиви не подали.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

17. Як з`ясували місцевий та апеляційний господарські суди, 15.06.2020 Шевченківська районна в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), ТОВ «Червонець» (орендар) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (підприємство - балансоутримувач) уклали договір № 744/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору від 24.01.2018 № 744/1), за умовами якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 10.03.2020 № 8/194, розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.05.2020 № 265 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об`єкт, яке знаходиться на вул. Тургенєвська, 16, використання за цільовим призначенням - для розміщення кафе, бари, закусочні, кафетерії, заклади ресторанного господарства з постачання страв, приготовлених централізовано, для споживання в інших місцях (10,8 кв.м), їдальні, буфети, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи (27,1 кв.м), побутове обслуговування населення 62,4 кв.м.

18. Відповідно до пункту 2 цього договору об`єктом оренди є: нежитлове приміщення підвалу загальною площею 100,3 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору. Орендар вступає у строкове платне користування об`єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього договору) та акта приймання- передачі об`єкта.

19. За змістом пункту 4.2 договору оренди орендар зобов`язаний, зокрема, використовувати об`єкт відповідно до його призначення та умов цього договору; протягом місяця після укладення цього договору застрахувати об`єкт не менше ніж на його вартість за висновком про вартість/актом оцінки на користь підприємства - балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю та підприємству - балансоутримувачу копії страхового полісу/договору і платіжного доручення про сплату страхового внеску; постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб на увесь строк об`єкт був застрахований.

20. Згідно із пунктом 6.7 договору від 15.06.2020 № 744/1 при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

21. Також щодо використання орендованого майна за цільовим призначенням зазначений договір містить такі умови:

- орендар не має права передавати свої зобов`язання за цим договором та передавати об`єкт повністю або частково в користування іншій особі, укладати договори (контракти, угоди), пов`язані з будь-яким використанням об`єкта іншою юридичною чи фізичною особою без попередньої письмової згоди орендодавця; порушення цієї умови договору є підставою для дострокового розірвання цього договору в установленому порядку (пункт 8.1);

- об`єкт повинен використовуватися орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим підпунктом 1.1 цього договору (пункт 8.3);

- у разі виявлення факту використання об`єкта не за цільовим призначенням договір може бути розірвано (пункт 8.5).

22. У пункті 8.6 договору оренди передбачено, що за порушення договірних зобов`язань в частині страхування об`єкта, перевищення орендованої площі, торгівлі за нецільовим призначенням, а також при недотриманні інших умов договору договір може бути розірвано достроково в установленому законодавстві порядку.

23. У разі ж закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству- балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

24. Про це йдеться у пункті 7.5 договору оренди.

25. У пунктах 9.1, 9.7 договору від 15.06.2020 № 744/1 наведено умови про те, що він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 15.06.2020 до 13.06.2023. Для продовження дії договору на новий строк орендар звертається до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії цього договору із заявою про продовження договору на новий строк. До заяви додається новий звіт з незалежної оцінки об`єкта, як передбачено пунктом 4.2 цього договору.

26. Суди попередніх інстанцій також встановили, що 15.06.2020 сторонами договору оренди було підписано розрахунок орендної плати, що є додатком до договору та акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 16, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення підвалу загальною площею 100,3 кв.м згідно поповерхового плану приміщення по вул. Тургенєвській, 16.

27. Надалі Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» звернулося до ТОВ «Червонець» з листом від 10.10.2023 № 638/вих, в якому зазначило, що під час обстеження орендованого приміщення встановлено, що частина приміщень використовується під кав`ярню, інша частина приміщення використовується під надання ритуальних послуг, що є порушенням цільового призначення, виявлено і ознаки торгівлі квітами. До того ж орендарем порушено вимоги договору оренди в частині обов`язкового страхування нежитлового приміщення.

28. Цей лист ТОВ «Червонець» було надіслано 10.10.2023, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на описі вкладення у цінний лист, списком згрупованих рекомендованих відправлень та фіскальним чеком Укрпошти від 10.10.2023.

29. 31 січня 2025 року Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» складено акт обстеження нежитлових приміщень, у якому зафіксовано, що частина орендованих приміщень зачинена, частина використовується під кав`ярню, інша частина використовується під надання ритуальних послуг, що є порушенням цільового призначення, пункту 1.1 договору оренди.

30. Заразом під час судового розгляду орендар надав суду копію акта обстеження нежитлових приміщень від 03.07.2025, за змістом якого частина орендованих приміщень використовується ТОВ «Червонець» під кав`ярню у відповідності до умов договору, а інша частини приміщення - під магазин з продажу косметики, що є порушенням цільового призначення, пункту 1.1 договору оренди. Частина ж приміщення, яка за договором передавалась під цільове призначення «побутове обслуговування населення» використовується іншою юридичною особою - «Ритуал 24» (https://ritual24.com.ua/) під надання ритуальних послуг, що є порушення умов договору, а саме, порушення цільового призначення та несанкціонованою передачею орендарем приміщення в суборенду без отримання дозволу орендодавця.

31. За твердженнями Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, оскільки спроба врегулювати спір щодо порушень прав орендодавця залишилась без будь-якого реагування зі сторони відповідача, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору оренди та зобов`язання ТОВ «Червонець» вчинити дії, а саме звільнити орендоване приміщення шляхом виселення.

32. Зазначений позов і розглядався судами в межах цієї судової справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

33. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ТОВ «Червонець», з огляду на таке.

35. Як унормовано у статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

36. У частині першій статті 763 цього Кодексу передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

37. Заразом наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

38. У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

39. Про це зазначено у статті 783,частині першій статті 785 ЦК України.

40. Спеціальним Законом, який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, є Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

41. Згідно із частинами першою, другою статті 24 названого Закону договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

42. У справі, що переглядається (№ 910/4485/25), предмет позову полягає у заявленні вимог про розірвання договору оренди комунального майна від 15.06.2020 № 744/1 та зобов`язання орендаря звільнити орендоване приміщення шляхом виселення.

43. Вирішуючи спір, який виник між сторонами цієї справи, місцевий господарський суд виснував, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджуються обставини порушення відповідачем умов укладеного сторонами договору оренди, внаслідок чого наявні підстави для його розірвання в судовому порядку на вимогу орендодавця (уповноваженого діяти від його імені органу) та зобов`язання орендаря звільнити орендоване приміщення шляхом виселитись із нього.

44. Натомість суд апеляційної інстанції зазначив, що договір оренди від 15.06.2020 № 744/1 припинив свою дію 29.09.2025, позаяк його було укладено до 13.06.2023 і в подальшому у відповідності до Постанови № 634 продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Однак, у зв`язку із набранням 29.05.2025 чинності Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 р. № 634» від 27.05.2025 № 614 (далі - Постанова № 614), якою було внесено зміни до Постанови № 634 щодо порядку продовження строків договорів оренди комунального майна до кінця воєнного стану, а саме унормовано, що відповідне продовження стосується лише договорів оренди майна на територіях, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації, до якої територія міста Києва не належить, згідно з пунктом 2 Постанови № 614 дія договору оренди від 15.06.2020 № 744/1 була продовжена з 29.05.2025 лише на чотири місяці, і відповідно припинилася 29.09.2025.

45. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції виснував, що припинений договір не може бути розірвано у судовому порядку, проте, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що після припинення договору оренди від 15.06.2020 № 744/1 орендоване нежитлове приміщення було повернуто орендодавцю, вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо цього підлягає задоволенню.

46. Разом з тим у постанові від 19.05.2026 у справі № 907/802/25, на яку у тому числі посилається ТОВ «Червонець» у поданій касаційній скарзі, Верховний Суд навів такі висновки щодо дії відповідних положень Постанов № 634 та № 614 у часі:

«… відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналогічне тлумачення принципу дії законів та інших нормативно-правових актів у часі міститься у пункті 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" та у пункті 4 рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2001 від 05.04.2001 "У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки).

За таких обставин та з огляду на те, що дія нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, застосування положень щодо завершення строку дії договорів, які викладені у постанові № 634 в редакції постанови від 27.05.2025 № 614 не може поширюватися на договори, які автоматично були продовженні до закінчення воєнного стану до внесення відповідних змін до вказаної постанови Кабінету Міністрів України № 634.

Більше того, зміст постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2025 № 614 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634» вказує на те, що він стосується договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується протягом чотирьох місяців з дати набрання чинності цією постановою і що саме ці договори вважаються продовженими до дати, що настає через чотири місяці після дати закінчення строку дії договору. Вказане положення постанови № 634 не містить приписів про автоматичне закінчення строку дії договорів, які вже були продовжені на період воєнного стану».

47. З наведеного слідує, що при розгляді справи № 910/4485/25 апеляційний господарський суд не врахував вищенаведені висновки Верховного Суд про застосування норм, які регулюють питання продовження дії договорів оренди комунального майна у період дії воєнного стану, у зв`язку з чим зроблено помилковий висновок про те, що договір від 15.06.2020 № 744/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (який діяв до 13.06.2023, і відповідно був продовжений у порядку передбаченому Постановою № 634) припинив свою дію 29.09.2025.

48. З урахуванням викладеного доводи касаційної скарги ТОВ «Червонець» у цій частині знайшли своє підтвердження.

49. Підстав для відступу від висновків наведених у постанові суду касаційної інстанції від 19.05.2026 у справі № 907/802/25 Верховний Суд не вбачає, з огляду на що водночас вважає відсутніми підстави для задоволення заявленого у судовому засіданні представником Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації клопотання щодо такого відступу, зважаючи при цьому і на те, що касаційна скарга з передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України підстави позивачем у цій справі не подавалась.

50. Заразом, дійшовши помилкового висновку про те, що договір оренди є припиненим з 29.09.2025, суд апеляційної інстанції не перевірив правильності здійсненого місцевим господарським судом правозастосування та ухваленого рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до статті 269 ГПК України.

51. Зокрема, судом апеляційної інстанції не було перевірено повноту встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин цієї справи на підставі наявних у її матеріалах доказів щодо доведеності обставин, за яких договір від 15.06.2020 № 744/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду за твердженнями позивача підлягає розірванню у судовому порядку.

52. Наведене має значення для правильного вирішення спору у справі № 910/4485/25, з огляду на предмет та підстави заявленого Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією позову, та також свідчить про часткове підтвердження аргументів скаржника, якими обґрунтовано передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження.

53. В свою чергу згідно із частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Верховний Суд є судом «права», а не «факту», тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18 та інші).

55. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

56. Таким чином, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити відповідні обставини справи, перевіривши доводи відповідача та оцінивши наявні у її матеріалах докази у їх сукупності.

57. З урахуванням всього викладеного, у цьому разі наведені на обґрунтування передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження доводи касаційної скарги ТОВ «Червонець» (зокрема, посилання на висновки, викладені у постанові від 19.05.2026 у справі № 907/802/25, та твердження про відсутність належного встановлення фактичних обставин справи на підставі досліджених доказів) знайшли своє часткове підтвердження, у зв`язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 із направленням справи № 910/4485/25 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки його помилкові висновки щодо застосування норм права призвели у тому числі до процесуальних порушень (не надання оцінки доводам апеляційної скарги), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору між її сторонами.

58. Під час нового розгляду апеляційному господарському суду слід повно та всебічно дослідити доводи апеляційної скарги, перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу (зокрема, у контексті доведеності обставин, визначених позивачем підставами для розірвання договору оренди у судовому порядку, та заперечень відповідача щодо них) і залежно від встановленого прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

59. За умов же неповного з`ясування всіх обставин справи № 910/4485/25 Верховний Суд не вбачає за можливе надати відповідь на кожен аргумент касаційної скарги ТОВ «Червонець».

60. Оцінка доводів скаржника, зокрема, щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 651 ЦК України, а також аргументів, якими обґрунтовано передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження, на даний момент без повного встановлення всіх фактичних обставин цієї справи є передчасною. Оскільки Верховний Суд направляє цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що не означає її остаточного вирішення, а за результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може змінитися, і така зміна у свою чергу вплине на правові висновки щодо суті спору, наразі відсутні підстави для формулювання висновку Верховного Суду з питання, порушеного відповідачем у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

62. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

63. У частині четвертій статті 310 ГПК України унормовано, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

64. Ураховуючи, що висновки суду апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору, Верховний Суд вбачає, що касаційна скарга ТОВ «Червонець» підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 на підставі статті 310 ГПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розподіл судових витрат

65. Оскільки Верховний Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Червонець» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 у справі № 910/4485/25 скасувати.

3. Справу № 910/4485/25 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил