Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №907/100/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 907/100/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,

представників учасників справи:

від позивача: Березки Р.М.,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: Закордонця М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ"

на рішення Господарського суду Закарпатської області (Мірошниченко Д.Є.)

від 19.06.2025 (повний текст складений 29.07.2025)

та на постанову Західного апеляційного господарського суду (Бонк Т.Б., Бойко С.М., Якімець Г.Г.)

від 26.05.2026

у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод"

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаття Асфальт", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ"

про визнання договору недійсним та зобов`язання повернути об`єкт нерухомого майна

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з додатковою відповідальністю "Коростенський щебзавод" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаття Асфальт" (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ" (далі - Відповідач-2, Скаржник) (разом - Відповідачі), у якому просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25.03.2024, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Базир В.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 329, укладений між Відповідачами щодо продажу комплексу будівель та споруд асфальтобетонного заводу, за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада, урочище Няроші, 6, загальною площею 641,5 кв.м, одночасно з земельною ділянкою площа 3,0147 га, кадастровий номер 2122755300:05:000:0047;

- зобов`язати Відповідача-2 повернути на користь Відповідача-1 комплекс будівель та споруд асфальтобетонного заводу одночасно з земельною ділянкою, за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада, урочище Няроші, 6, загальною площею 641,5 кв.м;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 25.03.2024, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Базир В.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 331, укладений між Відповідачами щодо продажу земельної ділянки, площею 4 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ракоці Ференца ІІ, земельна ділянка 245/2 (двісті сорок п`ять дріб два), кадастровий номер земельної ділянки: 2120486400:10:002:0094;

- зобов`язати Відповідача-2 повернути на користь Відповідача-1 земельну ділянку, площею 4 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ракоці Ференца ІІ, земельна ділянка 245/2 (двісті сорок п`ять дріб два), кадастровий номер земельної ділянки: 2120486400:10:002:0094, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1463741921204;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.07.2024, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Базир В.Г., зареєстрований в реєстрі за № 1063, укладений між Відповідачами щодо продажу комплексу будівель Рокосівського асфальтнобутумного заводу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, загальною площею 677,9 кв.м.;

- зобов`язати Відповідача-2 повернути на користь Відповідача-1 комплекс будівель Рокосівського асфальтнобутумного заводу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, загальною площею 677,9 кв.м,Позовні вимоги обґрунтовані укладенням спірного правочину з метою ухилення від виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2024 у справі №907/776/24, яким з Відповідача-1 на користь Позивача присуджено до стягнення грошові кошти.

2. Позовні вимоги обґрунтовані укладенням спірного правочину з метою ухилення від виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2024 у справі №907/776/24, яким з Відповідача-1 на користь Позивача присуджено до стягнення грошові кошти.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 19.06.2025, залишеним без змін Західним апеляційним господарським судом у постанові від 26.05.2026 у справі № 907/100/25, позов задовольнив. Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 25.03.2024, укладений між Відповідачами щодо продажу комплексу будівель та споруд асфальтобетонного заводу, за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада, урочище Няроші, 6, загальною площею 641,5 кв.м, одночасно з земельною ділянкою площа 3,0147 га, кадастровий номер 2122755300:05:000:0047. Зобов`язав Відповідача-2 повернути на користь Відповідача-1 комплекс будівель та споруд асфальтобетонного заводу одночасно з земельною ділянкою, за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада, урочище Няроші, 6, загальною площею 641,5 кв.м. Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 25.03.2024, укладений між Відповідачами щодо продажу земельної ділянки, площею 4 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ракоці Ференца ІІ, земельна ділянка 245/2, кадастровий номер земельної ділянки: 2120486400:10:002:0094. Зобов`язав Відповідача-2 повернути на користь Відповідача-1 земельну ділянку, площею 4 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ракоці Ференца ІІ, земельна ділянка 245/2, кадастровий номер земельної ділянки: 2120486400:10:002:0094, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1463741921204. Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 18.07.2024, укладений між Відповідачами щодо продажу комплексу будівель Рокосівського асфальтнобутумного заводу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, загальною площею 677,9 кв.м. Зобов`язав Відповідача-2 повернути на користь Відповідача-1 комплекс будівель Рокосівського асфальтнобутумного заводу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, загальною площею 677,9 кв.м.

4. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:

- оскільки Відповідачі не надали доказів стосовно ринкової вартості майнових активів, що були предметом купівлі/продажу за оспорюваними договорами між Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпаття Асфальт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ", надані Позивачем відомості про ринкову вартість є правильними та неспростовані Відповідачами;

- Відповідач-1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам Позивача, яке у даному випадку є кредитором Відповідача-1, позаяк відчуження належного йому майна відбулося після виникнення заборгованості перед Позивачем, тобто з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

5. 17 червня 2026 року Відповідач-2 (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:

-скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2025;

-передати справу № 907/100/25 на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Підставами касаційного оскарження Скаржник визначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

7. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій:

- застосували статті 3, 13, 203, 215, 216 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/3706/23, від 02.05.2023 у справі №904/648/22, від 05.12.2023 у справі №903/178/22, від 21.10.2025 у справі №910/3084/18, а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №916/379/23 та від 04.02.2026 у справі №910/6654/24; також судами попередніх інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, а саме: статей 73, 79, 86, 236 ГПК України та не враховані висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах:

- від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.05.2021 у справі № 924/408/21 (924/287/23), від 06.02.2025 у справі № 911/899/22(922/1842/23), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц стосовно питання добросовісного набувача;

- від 28.05.2026 у справі № 920/214/23 (920/1185/25) щодо надання належної правової оцінки наведеним обставинам з точки зору добросовісності / недобросовісності набуття, зокрема, виходячи з наявності або відсутності підстав для висновку про придбання його за заниженою ціною станом на дату укладення оскаржуваних договорів.

8. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій не провели повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, не дослідили належним чином весь комплекс доказів, які підтверджують виконання оспорюваних договорів, залишили без належної оцінки пояснення та подані документи, неправильно застосували стандарти доказування "переваги більш вірогідних доказів", фактично довірившись суперечливим твердженням без урахування наданих заперечень і контрдоказів.

9. 17 вересня 2026 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

10. У серпні 2024 Позивач звертався до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Відповідача-1 про стягнення 38 784 823,92 грн заборгованості за договором поставки № 04012021/19-УВ від 04.01.2021.

11. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.09.2024 у справі № 907/776/24 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

12. У межах справи № 907/776/24 судом встановлено таке.

13. 04 січня 2021 року між Позивачем як постачальником та Відповідачем-1 як покупцем укладено договір поставки № 04012021/19-УВ, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором щебінь, пісок, асфальт (далі за текстом - продукція), а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору.

14. На виконання цього договору, Позивач протягом січня-жовтня 2021 року поставив на адресу Відповідача-1 продукцію на загальну суму 140 984 004,51 грн, що підтверджується відповідними видатковими та залізничними накладними.

15. Покупець частково сплатив кошти за поставлену йому продукцію у розмірі 102 199 180,59 грн.

16. Проте, в порушення умов укладеного договору поставки, Відповідач-1 не сплатив отриману за період із серпня 2021 року по жовтень 2021 року продукцію на загальну суму 38 784 823,92 грн.

17. Станом на 1 півріччя 2022 року між Позивачем та Відповідачем-1 було підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким за Відповідач-1 повністю визнав наявність заборгованості у розмірі 38 784 823,92 грн.

18. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2024 у справі №907/776/24 позовні вимоги Позивача задоволено, стягнуто з Відповідача-1 на користь Позивача 38 784 823,92 грн заборгованості та 581 772,36 грн на відшкодування сплаченого судового збору. Вказане рішення набуло законної сили 19.12.2024.

19. 14 січня 2025 року приватним виконавцем Лукеча О.В. було відкрито виконавче провадження ВП № 76819176 із примусового виконання судового наказу № 907/776/25, виданого 13.01.2025 Господарським судом Закарпатської області про стягнення із Відповідача-1 на користь Позивача суми боргу у розмірі 39 366 596,28 грн (з урахуванням судового збору).

20. В процесі примусового виконання вказаного рішення суду приватним виконавцем Лукеч О.В. було здійснено запити про наявність рухомого та нерухомого майна, зареєстрованого за Відповідачем-1. Проте, станом на дату відкриття виконавчого провадження (14.01.2025) рухомого та нерухомого майна за Відповідачем-1 виявлено не було.

21. Також, між Відповідачем-1 (продавець) та Відповідачем-2 (покупець), були укладені такі договори купівлі-продажу нерухомого майна.

22. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.03.2024 б/н, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим № 331. За цим договором продавець передає (продає) земельну ділянку площею 4 га у власність покупця, а покупець приймає (купує) земельну ділянку площею 4 га і зобов`язується сплатити за неї обговорену грошову суму. Місцерозташування земельної ділянки, що є предметом цього договору: Закарпатська область, Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ференца Ракоці ІІ 245/2, кадастровий номер земельної ділянки 2120486400:10:002:0094.

23. Балансова вартість майна, переданого покупцю за цим договором, становить 227 600,00 грн без ПДВ (пункт 2.4 розділу 2 договору "ціна договору і умови оплати").

24. Право власності продавця на цю земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 134242172).

25. Договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд асфальтобетонного заводу та земельної ділянки від 25.03.2024 б/н, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим № 329. Відповідно до цього договору продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) комплекс будівель та споруд асфальтобетонного заводу одночасно з земельною ділянкою, що розташовані за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада, урочище Няроші, 6.

26. Загальна плаща комплексу будівель та споруд асфальтобетонного заводу, що є предметом цього договору, - 641,5 кв. м, балансова вартість комплексу будівель та споруд асфальтобетонного заводу, що передаються покупцю за цим договором, становить 1 520 646,07 грн (пункт 6 договору).

27. Площа земельної ділянки, яка передається за цим договором - 3,0147 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2122755300:05:000:0047, балансова вартість земельної ділянки, що передається покупцю за цим договором, - 1 938 333,33 грн без ПДВ (пункт 6 договору).

28. Право власності продавця на вказане майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 237551498).

29. Договір купівлі-продажу комплексу будівель Рокосівського асфальтобітумного заводу від 18.07.2024 б/н, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим № 1063. Відповідно до цього договору продавець продає (передає у власність) нерухоме майно, а саме: комплекс будівель Рокосівського асфальтобітумного заводу, а покупець купує (приймає у власність) це нерухоме майно, за яке зобов`язується сплатити продавцю визначену цим договором грошову суму.

30. Комплекс будівель Рокосівського асфальтобітумного заводу загальною площею 677,9 кв. м, що є предметом цього договору, розташовується за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н. Балансова вартість майна, що передається покупцю за цим договором, становить 1 617 880,00 грн без ПДВ (пункт 2.4 розділу 2 договору "ціна договору").

31. Право власності продавця на це майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 107064182).

32. Загальна балансова вартість майна, набутого Відповідачем-2 внаслідок укладення оспорюваних договорів, на момент відчуження цього майна становить 5 304 459,40 грн без ПДВ.

33. Відповідно до даних Фонду державного майна України, наведених у довідках про оціночну вартість об`єкта нерухомого майна від 22.01.2025, від 14.03.2025, від 14.03.2025, оціночна вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2120486400:10:002:0094 становить 44 284 459,25 грн, оціночна вартість комплексу будівель та споруд асфальтобетонного заводу загальною площею 641,5 кв. м та земельної ділянки площею 3,0147 га з кадастровим номером 2122755300:05:000:0047 становить 47 900 678,20 грн (4 354 607,11 грн - ціна комплексу будівель та 43 546 071,09 грн - ціна земельної ділянки), оціночна вартість комплексу будівель Рокосівського асфальтобітумного заводу загальною площею 677,9 кв. м становить 8 578 903,43 грн.

34. Відповідно до витягу № HB-2100446862025 від 18.03.2025 із технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2120486400:10:002:0094 становить 5 962 987,52 грн.

35. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (з інформацією про структуру власності) від 14.04.2025 станом з жовтня 2021 року засновником та кінцевим бенефіціарним власником Відповідача-1 з часткою 52% є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником Відповідача-2 з часткою 100% станом з 29.09.2021 є також ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Керівником Відповідача-1 та керівником Відповідача-2 є ОСОБА_2 .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

36. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке.

37. Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що суди попередніх інстанцій, визнаючи оспорювані правочини фраудаторними, фактично виходили лише з наявності заборгованості Відповідача-1 перед Позивачем, пов`язаності Відповідачів та факту відчуження майна, не встановивши мети укладення правочинів, наміру заподіяти шкоду кредитору, відсутності їх економічної мети, неплатоспроможності боржника та неможливості виконання зобов`язань за рахунок іншого майна.

38. Так, суди попередніх інстанцій встановили, що заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем виникла у зв`язку з несплатою продукції, отриманої за договором поставки № 04012021/19-УВ від 04.01.2021 у період із серпня по жовтень 2021 року, та становила 38 784 823,92 грн. Станом на перше півріччя 2022 року Відповідач-1 визнав цю заборгованість шляхом підписання акта звірки взаємних розрахунків.

39. Водночас, оспорювані договори купівлі-продажу укладені Відповідачами 25.03.2024 та 18.07.2024, тобто після виникнення та визнання Відповідачем-1 заборгованості перед Позивачем.

40. Суд апеляційної інстанції зауважив, що в постанові від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24 Велика Палата вказала, що для застосування конструкції фраудаторного правочину важливо, щоб кредитору належало суб`єктивне цивільне право (зокрема, право вимоги). Верховний Суд неодноразово аналізував поняття фраудаторного правочину, тобто правочину, який вчиняється на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису. Тому для застосування вказаного поняття необов`язково щоб існувало судове рішення про стягнення, зокрема, боргу чи був розпочатий судовий процес про стягнення боргу. Необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) чи зменшення обсягу майна боржника (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 159/5846/23, від 30.07.2025 у справі № 766/2529/24).

41. Суди попередніх інстанцій також встановили, що станом на дату відкриття виконавчого провадження ВП №76819176 з примусового виконання судового наказу № 907/776/24, приватним виконавцем було виявлено відсутність за Відповідачем-1 рухомого та нерухомого майна, а також грошових коштів на відповідних рахунках. При цьому суди врахували пов`язаність сторін оспорюваних правочинів. Зокрема, засновником та кінцевим бенефіціарним власником Відповідача-1 з часткою 52 % є ОСОБА_1 , який водночас є єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником Відповідача-2 з часткою 100 %. Керівником обох товариств є ОСОБА_2 .

42. Суди попередніх інстанцій встановили, що загальна балансова вартість майна, набутого Відповідачем-2 за оспорюваними договорами, становила 5 304 459,40 грн без ПДВ. Водночас відповідно до даних Фонду державного майна України оціночна вартість земельної ділянки площею 4 га становила 44 284 459,25 грн, комплексу будівель та споруд асфальтобетонного заводу разом із земельною ділянкою - 47 900 678,20 грн, а комплексу будівель Рокосівського асфальтобітумного заводу - 8 578 903,43 грн. При цьому, суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам, на які посилалися Відповідачі на підтвердження вартості майна, та зазначив, що договори, за якими Відповідач-1 набував відповідне майно у 2017 та 2020 роках, а також технічна документація із землеустрою не визначають ринкової вартості цих об`єктів станом на час їх відчуження у березні та липні 2024 року.

43. Посилання Скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24 не свідчить про неврахування судами відповідного висновку Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції, посилаючись саме на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24, виходив з того, що за наявності дійсного невиконаного зобов`язання, строк виконання якого настав, кредитор має право поставити під сумнів правочин, унаслідок якого боржник відчужив власне майно, не виконавши зобов`язання перед кредитором, а тягар доведення того, що такий правочин не спрямований на завдання шкоди кредиторові та створення перешкод у погашенні заборгованості, покладається на боржника.

44. Щодо посилання Скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 916/379/23 Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції врахував викладений у цій постанові висновок про те, що остаточну кваліфікацію правочину як фраудаторного суд здійснює у кожній конкретній справі з огляду на встановлені обставини.

45. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що у виконавчому провадженні рухомого та нерухомого майна Відповідача-1 не виявлено, кошти на рахунках були відсутні, а із загальної суми боргу фактично стягнуто лише 5 310,70 грн.

46. Отже, посилання Скаржника на відображення у Відповідача-1 дебіторської заборгованості не спростовує встановленої судами попередніх інстанцій обставини фактичного невиконання зобов`язання перед Позивачем та відсутності у боржника майна і грошових коштів, за рахунок яких таке зобов`язання могло бути реально виконане. При цьому встановлення іншого змісту та оцінка можливості фактичного стягнення відповідної дебіторської заборгованості вимагали б переоцінки доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

47. Крім того, посилаючись на постанови Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/3706/23, від 02.05.2023 у справі № 904/648/22, від 05.12.2023 у справі № 903/178/22 та від 21.10.2025 у справі № 910/3084/18, Скаржник наголошує на необхідності оцінки сукупності обставин вчинення правочину та вважає, що наявність заборгованості, пов`язаність сторін і відчуження майна не є достатніми для висновку про його фраудаторність. Водночас наведені доводи не свідчать про неврахування судами попередніх інстанцій відповідних висновків Верховного Суду, оскільки, як зазначено вище, висновок про фраудаторність оспорюваних правочинів зроблено за результатами оцінки сукупності обставин їх вчинення.

48. Суд відхиляє посилання Скаржника на постанови Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.05.2021 у справі № 924/408/21 (924/287/23), від 06.02.2025 у справі № 911/899/22 (922/1842/23), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 та від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідачі є пов`язаними особами, оскільки мають спільного кінцевого бенефіціарного власника та керівника.

49. Отже, суди попередніх інстанцій оцінювали добросовісність Відповідача-1 з урахуванням не лише оплатного характеру договорів, а й пов`язаності їх сторін та інших встановлених обставин відчуження майна.

50. За таких обставин наведені Скаржником посилання на постанови Верховного Суду не підтверджують застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а тому підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, Суд зазначає таке.

51. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій не провели повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, не дослідили належним чином весь комплекс доказів, які підтверджують виконання оспорюваних договорів, залишили без належної оцінки пояснення та подані документи, неправильно застосували стандарти доказування "переваги більш вірогідних доказів", фактично довірившись суперечливим твердженням без урахування наданих заперечень і контрдоказів.

52. Так, Скаржник у касаційній скарзі вказує, що суди не надали належної оцінки доказам щодо реального виконання оспорюваних договорів, оплати придбаного майна, його вартості, наявності у Відповідача-1 інших активів, а також доводам Відповідачів щодо відсутності негативних наслідків для Позивача.

53. Водночас, наведені доводи Скаржника не узгоджуються зі змістом оскаржуваних судових рішень, з яких вбачається, що суди попередніх інстанцій дослідили подані сторонами докази та надали їм оцінку у сукупності з іншими встановленими обставинами справи. Зокрема, суди попередніх інстанцій дослідили оспорювані договори купівлі-продажу, обставини переходу права власності на відповідні об`єкти нерухомого майна, їх вартість, відомості щодо сторін цих договорів, обставини виникнення та виконання зобов`язання Відповідача-1 перед Позивачем, а також відомості виконавчого провадження щодо майнового стану Відповідача-1.

54. Суд апеляційної інстанції також надав оцінку доводам Відповідачів щодо вартості відчуженого майна. Зокрема, зазначив, що договори, за якими Відповідач-1 придбав відповідні об`єкти у 2017 та 2020 роках, не можуть підтверджувати їх ринкову вартість станом на час укладення оспорюваних договорів у березні та липні 2024 року.

55. Отже, відповідні докази та доводи Відповідачів не були залишені судами попередніх інстанцій без оцінки. Те, що за результатами їх дослідження суди не погодилися з позицією Скаржника, не свідчить про недослідження таких доказів.

56. Щодо доводів Скаржника про неправильне застосування стандарту доказування Суд зазначає, що суди виходили не з припущень чи самого лише твердження Позивача, а з установлених на підставі досліджених доказів обставин справи.

57. Отже, доводи Скаржника про те, що суди надали перевагу доказам Позивача, фактично стосуються незгоди з результатами оцінки доказів. Водночас інша оцінка Скаржником наявних у справі доказів не свідчить про порушення судами попередніх інстанцій правил доказування.

58. Також Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, а суд апеляційної інстанції не усунув відповідного порушення. За твердженням Скаржника, саме ці документи були використані судами при встановленні пов`язаності сторін, майнового стану Відповідача-1 та інших обставин справи.

59. Разом з тим, відхилення клопотання учасника справи про витребування доказів не є достатньою підставою для скасування судового рішення. У контексті пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України істотним є те, чи унеможливило таке процесуальне рішення встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

60. У цьому випадку Скаржник, посилаючись на неподання оригіналів відповідних документів, не зазначає, які саме встановлені судами обставини були б спростовані внаслідок дослідження їх оригіналів та яким чином це могло вплинути на результат вирішення спору.

61. Водночас обставини, які мали значення для вирішення справи, суди попередній інстанцій встановили на підставі сукупності доказів, а не виключно тих документів, оригінали яких просив витребувати Скаржник.

62. Таким чином, наведені Скаржником доводи не свідчать про те, що відмова у задоволенні відповідного клопотання унеможливила встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

63. Суд також враховує, що значна частина доводів Скаржника в межах цієї підстави касаційного оскарження зводиться до необхідності повторного дослідження наявних у справі доказів, надання їм іншої оцінки та встановлення на їх підставі інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій.

64. Однак такі доводи не свідчать про наявність передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, а спрямовані на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

65. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

67. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

68. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

69. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 907/100/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

І. Кондратова