Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №910/12238/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/12238/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,

представників учасників справи:

від позивача: Вовк С.С.,

від відповідача: Балика А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум"

на рішення Господарського суду міста Києва (Мудрий С.М.)

від 22.12.2025

та на постанову Північного апеляційного господарського суду (Михальська Ю.Б., Мальченко А.О., Тищенко А.І.)

від 21.04.2026 (повний текст складений 04.05.2026)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум"

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії «Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про розірвання додаткової угоди

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" (далі - Позивач, Скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Відповідач) про розірвання Додаткової угоди №5 від 27.08.2025 до Договору купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-25-01394 від 07.05.2025.

2. Позов обґрунтовано тим, що у зв`язку з настанням істотної зміни обставин згідно зі статтею 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у Відповідача та Позивача наявні підстави для розірвання Додаткової угоди №5 від 27.08.2025 до Договору купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-25-01394 від 07.05.2025.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 22.12.2025, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 21.04.2026 у справі № 910/12238/25, у задоволенні позову відмовив повністю.

4. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:

- Законом України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" (Закон №4196-IX) визнано Господарський кодекс України таким, що втратив чинність, з дня введення в дію цього Закону (частина 3 статті 17 Закону №4196-IX), а тому положення частини 5 статті 188 Господарського кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Отже, позовна вимога Позивача про розірвання Додаткової угоди №5 від 07.05.2025 з 01.09.2025 не відповідає положенням чинного законодавства України;

- права та обов`язки сторін щодо купівлі-продажу (відпуску/відбору) електричної енергії за Додатковою угодою №5 були вичерпані й дія Додаткової угоди №5 станом на дату подання позову та прийняття оскаржуваного рішення припинена.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

5. 26 травня 2026 року Позивач (Скаржник), із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:

- скасувати повністю постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі № 910/12238/25;

- ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, розірвати з 01.09.2025 додаткову угоду № 5 від 27.08.2025 до Договору купівлі-продажу електричної енергії № 65-150-SD-25-01394 від 07.05.2025, укладену між Позивачем та Відповідачем;

- судові витрати, понесені Позивачем за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг покласти на Відповідача.

6. Підставами касаційного оскарження Скаржник зазначив пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на частину 1 статті 310 ГПК України.

7. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права (статті 651, 652, 653 ЦК України) без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах:

- Великої Палати Верховного суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (щодо умов відмови у позові через неефективний спосіб захисту лише за сукупної відсутності альтернативного способу);

- Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19;

- Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 761/18240/16-ц (щодо принципу iura novit curia та обов`язку суду вирішувати спір по суті);

- Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17 (щодо розмежування строку дії договору та строку існування зобов`язань);

- Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18 (щодо неможливості припинення зобов`язання внаслідок закінчення строку дії договору);

- Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 920/17/23 (щодо мети застосування статті 652 Цивільного кодексу України);

- Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 910/6752/21 (щодо обов`язку суду з`ясувати, який спосіб захисту є ефективним для конкурентних спірних правовідносин).

8. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив щодо відсутності висновку Верховного суду щодо питання застосування частини 3 статті 653 та частини 2 статті 652 ЦК України у системному взаємозв`язку щодо визначення моменту, з якого договір (додаткова угода до договору) з періодом постачання та умовою щодо попередньої оплати може бути розірваний за рішенням суду у зв`язку з істотною зміною обставин, зокрема, чи має такий момент співпадати з моментом набрання рішенням суду законної сили незалежно від дати настання істотної зміни обставин або ж стаття 652 ЦК України передбачає можливість визначення моменту розірвання за судовим рішенням з дати настання істотно зміненої обставини з огляду на мету цієї норми (відновлення балансу майнових інтересів сторін).

9. Також Скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного суду щодо застосування статті 652 ЦК України у частині допустимості розірвання короткострокових договорів (строком до 1-2 місяців), формальний строк дії яких об`єктивно сплинув ще до завершення судового провадження, ініційованого в межах строку їх дії.

10. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, з посиланням на частину 1 статті 310 ГПК України, Скаржник зазначив що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:

- суд першої інстанції фактично ухилився від розгляду справи по суті, обмежившись висновком про неефективність обраного захисту і прямо вказавши, що "аргументи сторін, які стосуються суті спору, не бралися судом першої інстанції до уваги";

- суд апеляційної інстанції підтримав цей підхід, незважаючи на доводи апеляційної скарги про необхідність дослідження істотної зміни обставин у відповідності до частини 2 статті 652 ЦК України;

- наявні в матеріалах справи висновки Київської ТПП України від 29.09.2025 (про істотну зміну обставин) та ТПП України від 06.11.2025 № 2770/1.2 (про відсутність такої) -взаємно конфліктують і вимагали оцінки за правилами статей 86, 104 ГПК України, чого судами не зроблено;

- постанова НКРЕКП від 15.01.2026 №56, додана до відзиву на апеляційну скаргу, прийнята судом без перевірки її релевантності предмету спору (питання істотної зміни обставин на стороні Позивача, а не зловживань Відповідача).

11. 19 серпня 2026 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. 07 травня 2025 року між Відповідачем (за текстом договору - Продавець) та Позивачем (за текстом договору - Продавець) укладено Договір №65-150-SD-25-0-1394 (далі - Договір) відповідно до пункту 2.1. якого Продавець зобов`язується продати електричну енергію, а Покупець - купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами електронного аукціону, на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі. Купівля-продаж здійснюється в Об`єднаній енергетичній системі України.

13. Положеннями пункту 3.1. Договору визначено, що періодом постачання електричної енергії є календарні дати з першого календарного дня по останній календарний день такого періоду (далі - Період постачання), що зазначаються у Додатковій угоді для Періоду постачання за результатами проведеного електронного аукціону. У Додатковій угоді для Періоду постачання зазначаються години, в які буде здійснюватися відпуск/відбір електричної енергії, для кожного Товарного дня (Доби постачання) у Період постачання.

14. Згідно з абзацом 1 пункту 4.1. Договору купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного аукціону, на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у Додатковій угоді для Періоду постачання.

15. За положеннями пункту 4.2. Договору вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год, та зазначається у Додатковій угоді для Періоду постачання.

16. Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Покупець оплачує вартість електричної енергії у строки та у розмірі, визначені умовами Додаткової угоди для Періоду постачання (пункт 4.3. Договору).

17. Розділом 5 Договору визначено підстави та порядок тимчасового призупинення продажу електричної енергії.

18. Згідно з пунктом 5.1. Договору Продавець має право призупинити продаж електричної енергії Покупцю та звільняється від відповідальності від виконання зобов`язань за цим Договором на час призупинення у разі настання та на період дії будь-якої із таких обставин, зокрема, якщо Покупець порушив строк оплати будь-якого платежу за цим Договором.

19. У пункті 5.5. Договору передбачено, що Продавець поновлює продаж електричної енергії та виконує свої обов`язки, визначені пунктом 3.4. цього Договору, після усунення/припинення чинності обставин, що зумовили таке призупинення продажу електричної енергії.

20. Відповідно до пункту 5.6. Договору Покупець не здійснює сплату Продавцю за електричну енергію, продаж якої було призупинено/зменшено Продавцем.

21. 22 серпня 2025 року Позивач став переможцем електронного аукціону №ЕР-220825-10, проведеного ТОВ "Українська Енергетична Біржа".

22. 27 серпня 2025 року на підставі аукціонного свідоцтва №03-ЕР-220825-10-1-69 між Відповідачем та Позивачем було укладено Додаткову угоду №5 до Договору №65-150-SD-25-01394 від 07.05.2025, за умовами якої:

Періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 01.09.2025 по 30.09.2025. Відпуск/відбір електричної енергії здійснюється з 00:00 по 24:00 години кожного Торгового дня Періоду постачання (пункт 2).

Загальний обсяг електричної енергії, що купується та продається відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 36 000 МВт*год (пункт 3).

Ціна електричної енергії становить 5 132,00 грн за 1 МВт*год без ПДВ (пункт 4).

Вартість електричної енергії становить: 221 702 400,00 грн (разом із ПДВ) (пункт 5).

Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожної Доби постачання Періоду постачання Покупець здійснює оплату за куплену електричну енергію не пізніше, ніж за три дні до Доби постачання, у розмірі вартості електричної енергії Доби постачання. Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує даті такого платежу (пункт 6).

Ця додаткова угода набирає чинності з дня її підписання Сторонами (пункт 10).

23. Позивач зазначив, що після укладення спірної додаткової угоди Позивач не зміг здійснити попередню оплату за поставку електричної енергії на добу постачання: 08.09.2025, у зв`язку з чим Відповідач не відвантажив Позивачу узгоджений обсяг на зазначену добу постачання.

24. Унаслідок зазначеного Відповідачем було здійснено призупинення продажу Товариству електричної енергії у відповідності до вказаних вище умов Договору, передбачених у розділі 5.

25. Відповідачем надіслано Позивачу відповідне повідомлення про призупинення продажу (відпуску) електричної енергії від 08.09.2025 №50-2983/02-вих., відповідно до якого призупинено продаж (відпуск) електричної енергії за Додатковою угодою №5 з 08.09.2025 по 30.09.2025 загальним обсягом 27 600 МВт*год.

26. Позивач стверджує, що не зміг здійснити попередню оплату згідно з умовами Додаткової угоди №5 на добу постачання 08.09.2025 через аномальне, економічно невмотивоване зниженням спотової ціни на електричну енергію - приблизно на 40%, що мало місце 01.09.2025. Виконання позивачем Додаткової угоди №5 порушило б, за доводами скаржника, співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б Покупця в особі позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору.

27. На підставі замовлення Позивача 25 вересня 2025 року ФОП Пилипчуком Ігорем Юрійовичем було підготовлено Економіко-аналітичний висновок за результатами порівняння цінових даних на ринку електроенергії.

28. Позивачем поставлено для вирішення такі питання:

1. Яким є співвідношення цін на електричну енергію на "ринку на добу наперед" (індексів РДН) та середньозважених цін: 22.08.2025 (дата проведення аукціону) до кожного дня з 23.08.2025 по 09.09.2025?

2. Якою є різниця у ціні, що узгоджена згідно умов Додаткової угоди №5 від 27.08.2025 до Договору №65-150-SD-25-0-1394 від 07.05.2025 та середньозваженої ціни BASE на "ринку на добу наперед" (РДН)?

29. За висновками дослідження було надано відповідь на поставлені питання.

30. По першому питанню. З урахуванням наявних матеріалів наданих на дослідження та офіційних даних цін АТ "Оператор ринку" встановлено, що з 22.08.2025 по 09.09.2025 ціна на електричну енергію на ринку на добу наперед знизилась: - RDN Base: у середньому -35,7% (медіанно -36,9%); усі 18 днів нижче 22.08; мінімальне зниження - 10,4% (27.08), максимальне - 59,7% (07.09).

31. По другому питанню. З урахуванням наявних матеріалів наданих на експертизу та офіційних даних цін АТ "Оператор ринку" встановлено наступну різницю у ціні, що узгоджена згідно умов Додаткової угоди №5 від 27.08.2025 до Договору №65-150-SD-25-0-1394 від 07.05.2025 та середньозваженої ціни BASE на «ринку на добу наперед» (РДН) з 22.08.2025 по 09.09.2025: - усі 18 днів ціна на електричну енергію Base на ринку на добу наперед була нижче 5132,00 грн; - Середнє відхилення: 32,83%; - Найбільше відставання: - 2 972,42 грн (31.08.2025).

32. Також Позивач зазначає, що 29 вересня 2025 року Київською ТПП України видано за заявою позивача висновок про істотну зміну обставин за нормами статті 652 Цивільного кодексу України. Однак, такий висновок до суду першої інстанції позивачем надано не було.

33. Позивач зазначає, що у зв`язку з економічно невмотивованим зниженням спотової ціни на електричну енергію, що є істотною зміною обставин, Додаткова угода №5 від 27.08.2025 до Договору купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-25-01394 від 07.05.2025 підлягає розірванню у судовому порядку на підставі частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

34. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

35. На обґрунтування цієї підстави Скаржник послався на постанови Великої Палати Верховного Суду № 916/1415/19, № 925/642/19, № 761/18240/16-ц та постанови Верховного Суду у справах № 910/7981/17, № 910/4962/18, № 920/17/23 та № 910/6752/21, вважаючи, що суд апеляційної інстанції не врахував викладені в них висновки щодо застосування статей 651- 653 ЦК України.

36. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що 27.08.2025 між сторонами укладено Додаткову угоду № 5 до Договору № 65-150-SD-25-01394, якою визначено конкретний період постачання електричної енергії - з 01.09.2025 по 30.09.2025, обсяг електричної енергії - 36 000 МВтгод, ціну - 5 132,00 грн за 1 МВтгод без ПДВ та передбачено здійснення попередньої оплати за кожну добу постачання.

37. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Позивач не здійснив попередню оплату за електричну енергію на добу постачання 08.09.2025, у зв`язку з чим Відповідач відповідно до умов Договору призупинив продаж електричної енергії за Додатковою угодою № 5 з 08.09.2025 по 30.09.2025.

38. Суди попередніх інстанцій акцентували увагу, що Законом України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" визнано Господарський кодекс України таким, що втратив чинність, з дня введення в дію цього Закону, а тому положення частини 5 статті 188 Господарського кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

39. Отже, як зазначили суди попередніх інстанцій, позовна вимога Товариства про розірвання Додаткової угоди №5 від 07.05.2025 з 01.09.2025 не відповідає положенням чинного законодавства України, а протилежні доводи Позивача ґрунтуються на довільному тлумаченні ним норм статей 651-653 Цивільного кодексу України, зміст яких є недвозначним і конкретним.

40. Отже, висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові ґрунтується не на запереченні можливості розірвання договору за наявності передбачених статтею 652 ЦК України, а на встановлених у цій конкретній справі обставинах щодо строку дії спірної Додаткової угоди, визначеного нею періоду постачання та припинення відповідних договірних правовідносин на момент вирішення спору.

41. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 розглядався спір про визнання договорів припиненими. У цій справі Велика Палата Верховного Суду, зокрема, сформулювала висновок щодо застосування належного та ефективного способу захисту та зазначила, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.

42. Предметом правової оцінки у справі № 916/1415/19 було саме питання належності обраного способу захисту порушеного права, тоді як у справі № 910/12238/25 Позивач заявив вимогу про розірвання конкретної Додаткової угоди № 5 у зв`язку з істотною зміною обставин та просив визначити момент її розірвання з 01.09.2025. При цьому суди попередніх інстанцій у цій справі виходили з обставин щодо визначеного сторонами періоду постачання та припинення відповідних договірних правовідносин.

43. Отже, правове питання, вирішене Великою Палатою Верховного Суду у справі № 916/1415/19, не є тотожним питанню, яке вирішувалося судами у справі № 910/12238/25.

44. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 розглядався спір за позовом сільської ради до міської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування. Правові висновки Великої Палати Верховного Суду у цій справі стосувалися, зокрема, питання наявності порушеного права чи інтересу особи та належності обраного способу його захисту. Зокрема, сформульовано підхід, відповідно до якого суд при розгляді спору має встановити, чи є порушеним право або інтерес позивача та чи здатний обраний ним спосіб захисту поновити це право або інтерес.

45. Водночас, у справі, що розглядається, між сторонами існують договірні правовідносини щодо купівлі-продажу електричної енергії, а предметом позову є розірвання Додаткової угоди № 5 у зв`язку з істотною зміною обставин. Тобто об`єкт та юридичний зміст спірних правовідносин, а також фактичні обставини, що зумовили виникнення спору, є іншими.

46. Отже, зазначена постанова Великої Палати Верховного Суду не містить висновку щодо застосування статей 651, 652, 653 ЦК України у правовідносинах щодо розірвання короткострокової угоди про постачання електричної енергії у зв`язку зі зміною ринкової ціни товару, а тому не свідчить про неврахування судом апеляційної інстанції відповідного висновку.

47. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 761/18240/16-ц розглядався спір, у якому Велика Палата зверталася до принципу jura novit curia, за яким суд самостійно здійснює правову кваліфікацію встановлених обставин та застосовує належні норми права. Скаржник пов`язує цей висновок із необхідністю розгляду судами спору по суті.

48. Водночас у цій справі № 910/12238/25 суди попередніх інстанцій розглянули заявлену Позивачем вимогу про розірвання Додаткової угоди № 5 та встановили обставини щодо строку її виконання, порядку оплати, фактичного припинення постачання та закінчення визначеного сторонами періоду постачання. Тому висновок, на який посилається Скаржник у справі № 761/18240/16-ц, не визначає правового вирішення спору у справі № 910/12238/25 та не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правових наслідків закінчення строку виконання зобов`язань за Додатковою угодою № 5.

49. Щодо посилання Скаржника на висновки постанови Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, то предметом розгляду в ній був спір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та виселення орендаря. Верховний Суд скасував судові рішення та направив справу на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили обставини, пов`язані з дією договору в часі, попереднім судовим розглядом щодо цього договору та правонаступництвом сторін. Тобто правове питання у справі № 910/7981/17 полягало не у можливості розірвання короткострокової угоди у зв`язку з істотною зміною обставин, а у необхідності встановлення фактичних обставин щодо чинності договору, його дії в часі та пов`язаних із цим правовідносин сторін. Водночас, у цій справі судами встановлено зміст Додаткової угоди № 5, конкретний період постачання з 01.09.2025 по 30.09.2025, порядок попередньої оплати та обставини припинення фактичного постачання з 08.09.2025.

50. Отже, висновок Верховного Суду у справі № 910/7981/17 щодо необхідності дослідження обставин дії договору в часі не може бути застосований до спірних правовідносин у цій справі, оскільки фактичні обставини, на яких ґрунтувалися відповідні висновки, є іншими.

51. У постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18 розглядався спір про відшкодування майнової шкоди, зокрема вартості вантажного вагона, витрат на його оцінку та упущеної вигоди. У цій справі Верховний Суд виходив із того, що закінчення строку дії договору саме по собі не припиняє невиконаного належним чином зобов`язання. Наведений висновок стосувався ситуації, коли після закінчення строку дії договору залишилося невиконане зобов`язання, виконання якого мало самостійне юридичне значення та зумовлювало можливість заявлення вимоги про відшкодування шкоди. У справі № 910/12238/25 предметом позову є вимога стосовно розірвання Додаткової угоди № 5, яка встановлювала конкретний період постачання електричної енергії з 01.09.2025 по 30.09.2025. Суди попередніх інстанцій встановили, що на момент вирішення спору цей період уже закінчився, а права та обов`язки сторін щодо відповідного постачання були вичерпані.

52. Також Скаржник у касаційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 920/17/23, яка має особливе значення для оцінки наведених ним доводів, оскільки предметом розгляду у цій справі також було розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України. У справі № 920/17/23 Верховний Суд безпосередньо аналізував посилання скаржника на низку постанов Верховного Суду щодо застосування статті 652 ЦК України та дійшов висновку, що відмінність судових рішень була зумовлена різними фактичними обставинами та доказами, а не різним застосуванням статті 652 ЦК України. Водночас, у справі № 910/12238/25 істотне значення мають встановлені судами обставини щодо укладення 27.08.2025 Додаткової угоди № 5, визначення нею періоду постачання лише до 30.09.2025, встановлення попередньої оплати за кожну добу постачання та припинення фактичного постачання з 08.09.2025 через невнесення Позивачем попередньої оплати.

53. Щодо постанови Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 910/6752/21, то предметом спору в ній було скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення речових прав на неї. Верховний Суд дійшов висновку, що спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин, а в конкретній справі обрані позивачем способи захисту були неналежними. Водночас спір у справі № 910/12238/25 не стосується речових прав, державної реєстрації чи земельних правовідносин. У ньому йдеться про договірне зобов`язання щодо купівлі-продажу електричної енергії та вимогу про його припинення шляхом розірвання Додаткової угоди № 5 на підставі статті 652 ЦК України.

54. Отже, аналіз постанов Верховного Суду, на які посилається Скаржник, свідчить про те, що сформульовані у них правові висновки були зроблені за інших предметів спору, фактичних обставин, змісту договірних або інших правовідносин та/або щодо інших правових питань.

55. Водночас у справі, що розглядається суди попередніх інстанцій встановили конкретні умови Додаткової угоди № 5, визначений сторонами період постачання, порядок попередньої оплати, обставини призупинення постачання та закінчення передбаченого угодою періоду постачання. Саме ці встановлені обставини були покладені судами в основу висновку про відсутність підстав для задоволення заявленої вимоги про розірвання Додаткової угоди.

56. За таких обставин Скаржник не довів, що суд апеляційної інстанції застосував статті 651, 652, 653 ЦК України без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права саме у подібних правовідносинах.

57. Отже, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження свого підтвердження не знайшла.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

58. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник зазначив щодо відсутності висновку Верховного суду щодо питання застосування частини 3 статті 653 та частини 2 статті 652 ЦК України у системному взаємозв`язку щодо визначення моменту, з якого договір (додаткова угода до договору) з періодом постачання та умовою щодо попередньої оплати може бути розірваний за рішенням суду у зв`язку з істотною зміною обставин, зокрема, чи має такий момент співпадати з моментом набрання рішенням суду законної сили незалежно від дати настання істотної зміни обставин або ж стаття 652 ЦК України передбачає можливість визначення моменту розірвання за судовим рішенням з дати настання істотно зміненої обставини з огляду на мету цієї норми (відновлення балансу майнових інтересів сторін). Також Скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного суду щодо застосування статті 652 ЦК України у частині допустимості розірвання короткострокових договорів (строком до 1-2 місяців), формальний строк дії яких об`єктивно сплинув ще до завершення судового провадження, ініційованого в межах строку їх дії.

59. Відповідно до частини другої статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, що істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно визначених законом умов.

60. Частиною третьою статті 653 ЦК України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

61. Отже, ЦК України прямо визначає загальне правило щодо моменту припинення зобов`язань у разі розірвання договору за рішенням суду. Таким моментом є набрання відповідним судовим рішенням законної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

62. При цьому положення статті 652 ЦК України не передбачають можливості суду встановлювати момент розірвання договору за власним розсудом із дати, яка передує ухваленню та набранню законної сили судовим рішенням, якщо інше прямо не встановлено договором або законом.

63. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач просив розірвати Додаткову угоду № 5 з 01.09.2025, тоді як зазначена додаткова угода була укладена 27.08.2025, набрала чинності з дня її підписання та встановлювала період постачання електричної енергії з 01.09.2025 по 30.09.2025.

64. Таким чином, заявлений Позивачем спосіб визначення моменту розірвання Додаткової угоди № 5 не відповідає загальному правилу частини третьої статті 653 ЦК України, оскільки передбачає припинення зобов`язань сторін із дати, яка передує набранню законної сили рішенням суду про розірвання договору.

65. При цьому питання про допустимість розірвання договору у судовому порядку після закінчення визначеного ним строку дії має вирішуватися з урахуванням конкретного змісту договору, характеру зобов`язань сторін, моменту звернення до суду, фактичного виконання договору та правових наслідків закінчення відповідного періоду.

66. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що строк постачання за Додатковою угодою № 5 визначений з 01.09.2025 по 30.09.2025, а на момент прийняття судового рішення цей період уже закінчився. Крім того, Відповідачем ще 08.09.2025 було призупинено продаж електричної енергії за цією Додатковою угодою до 30.09.2025.

67. При цьому доводи Скаржника про те, що позов було подано до закінчення строку дії Додаткової угоди, самі по собі не змінюють передбаченого частиною третьою статті 653 ЦК України моменту припинення зобов`язань у разі розірвання договору за рішенням суду.

68. Отже, наведені Скаржником питання щодо можливості визначення судом моменту розірвання договору з дати настання істотної зміни обставин фактично спрямовані на обґрунтування можливості ретроспективного припинення зобов`язань за договором, тоді як частина третя статті 653 ЦК України встановлює інший загальний момент припинення таких зобов`язань.

69. За таких обставин доводи касаційної скарги, наведені на обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 652, 653 ЦК України у спірних правовідносинах.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

70. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що, на його думку, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, Скаржник посилається на ненадання оцінки доказам щодо істотної зміни обставин, у тому числі висновкам Київської ТПП України від 29.09.2025 та ТПП України від 06.11.2025 № 2770/1.2.

71. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права.

72. Як убачається з доводів касаційної скарги, Скаржник фактично пов`язує зазначене процесуальне порушення з тим, що суди не дослідили питання наявності істотної зміни обставин, передбачених статтею 652 ЦК України.

73. Водночас наведене питання не може розглядатися відокремлено від предмета та заявленого способу захисту. Навіть за умови встановлення істотної зміни обставин суд повинен визначити правові наслідки такої зміни з урахуванням вимог статей 652, 653 ЦК України, зокрема щодо можливості та моменту припинення договірних зобов`язань.

74. При цьому Скаржник просив розірвати Додаткову угоду № 5 саме з 01.09.2025, тоді як суди встановили, що визначений нею період постачання завершився 30.09.2025. Отже, наведені Скаржником докази щодо зміни ринкової ціни електричної енергії самі по собі не спростовують висновку судів щодо правових наслідків закінчення встановленого Додатковою угодою періоду.

75. Доводи Скаржника про суперечність висновків Київської ТПП України від 29.09.2025 та ТПП України від 06.11.2025 № 2770/1.2 щодо наявності істотної зміни обставин також не свідчать про наявність передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

76. Висновок щодо наявності чи відсутності істотної зміни обставин у розумінні статті 652 ЦК України належить до предмета правової оцінки суду з урахуванням усіх установлених обставин справи та передбачених законом умов, а наявність різних документів чи висновків учасників спору не означає автоматичного існування процесуального порушення у разі незгоди сторони з результатом їх оцінки.

77. Таким чином, доводи касаційної скарги за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України фактично зводяться до незгоди Скаржника з оцінкою судами обставин та доказів у справі, однак не підтверджують, що суди допустили таке порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

78. З огляду на викладене підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

80. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

81. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

82. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 у справі №910/12238/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

І. Кондратова