Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №927/642/25(927/791/26) — Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/642/25(927/791/26)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

АДРЕСА_1 )

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капабланка»,

код ЄДРПОУ 44457650, вул. Олександрівська (пн), буд. 5, м. Чернігів, 14034

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: арбітражний керуючий Пода Вячеслав Володимирович, ід. № НОМЕР_2 , свідоцтво №886 від 23.04.2013, адреса: АДРЕСА_2 , предмет спору: про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні

поданої в межах справи №927/642/25

за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інчер»,

код ЄДРПОУ 42556531, вул. Халаменюка,8 оф.526, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Капабланка»,

код ЄДРПОУ 44457650, вул. Олександрівська (пн), буд. 5, м. Чернігів, 14034

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.07.2025 (суддя Белов С.В.) відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Капабланка» (код ЄДРПОУ 44457650, вул. Олександрівська (пн), буд. 5, м. Чернігів, 14034); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника Поду Вячеслава Володимировича (ід. № НОМЕР_2 , свідоцтво №886 від 23.04.2013, адреса: АДРЕСА_2 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

10.07.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у даній справі про банкрутство з метою виявлення всіх кредиторів за №76580.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ «Капабланка» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Ухвалою суду від 18.08.2026 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 18.08.2026 позовну заяву прийнято для розгляду у межах справи №927/642/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Капабланка» (код ЄДРПОУ 44457650) за правилами спрощеного позовного провадження (у межах справи про банкрутство) без виклику (повідомлення) сторін; номером справи визначено №927/642/25(927/791/26); залучено арбітражного керуючого Поду Вячеслава Володимировича (ід.№ НОМЕР_2 , свідоцтво №886 від 23.04.2013, адреса: АДРЕСА_2 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; встановлено учасникам справи процесуальні строки.

Вказану ухвалу суду було надіслано відповідачу та третій особі з використанням системи ЄСІТС та доставлено в їх електронні кабінети 18.08.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

02 жовтня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, у підтвердження факту існування заборгованості ліквідатором ТОВ «Капабланка» надано суду розрахунково-платіжну відомість від 28.09.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 належить до видачі 138 281,13 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

ОСОБА_1 , відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 та наказу №423/к про припинення трудового договору від 31.03.2025 виданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Капабланка» у період з 19.05.2023 по 31.03.2025, працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Капабланка» на посаді молодшого оператора заправних станцій.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не дотримався вимог КЗпП України та у день звільнення копію наказу позивачу не вручив, не провів розрахунків по заробітній платі та не виплатив компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки, тим самим порушив гарантоване право позивача на отримання грошової винагороди за виконану роботу.

Позивач у позовній заяві зазначає, під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з 01.11.2024 по 30.03.2025 у розмірі 62000,81 грн.

У підтвердження факту існування заборгованості ліквідатором ТОВ «Капабланка» Подою В.В. надано суду розрахунково-платіжну відомість від 28.09.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 належить до видачі 138 281,13 грн.

Розрахунок середньоденного грошового забезпечення проводився позивачем та не заперечується ліквідатором ТОВ «Капабланка» Пода В.В., виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи (січень-лютий 2025), що передували звільненню. За підрахунком позивача середньоденне грошове забезпечення становить 595,94 грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду та просить стягнути з ТОВ «Капабланка» на його користь 62 000,81 грн - заробітної плати та 76 280,32 грн - компенсацію середнього заробітку за шість місяців та судові витрати.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Питання у сфері трудових відносин регулюється положеннями Кодексу законів про працю України.

Згідно статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно частини 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначила, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться вдень звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно зі ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом встановлено, що позивач наказом ТОВ «Капабланка» №415/к від 18.05.2023 був прийнятим на роботу на посаду молодшого оператора заправних станцій, а з 31.03.2025 на підставі наказу №423/к від 31.03.2025 звільнений за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України.

Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана дана виплата.

Середньоденне грошове забезпечення було визначене позивачем на підставі виплат, отриманих за останні два календарні місяці роботи - січень та лютий 2025 року, що передували звільненню. Зазначений розрахунок не заперечується ліквідатором ТОВ «Капабланка» Подою В.В.. Відповідно до проведеного позивачем розрахунку, розмір середньоденного грошового забезпечення становить 595,94 грн (у січні 2025 року - 11602,66 грн; у лютому 2025 року - 14022,85 грн (11602,66 грн + 14022,85 грн/43 робочий день).

Щодо розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні варто зазначити, що відповідач, як роботодавець своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні, а тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення із відповідача відповідно до статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Так, із наведеного позивачем розрахунку, слідує, що середньоденне грошове забезпечення позивача в ТОВ «Капабланка» становить 595,94 грн.

Отже, за період затримки розрахунку при звільненні з 31.03.2025 по 30.09.2025 (середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців), як просить позивач, складає 128 робочих днів, а отже сума відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні становить 76280,32 грн (595,94 грн х 128 робочих днів).

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капабланка» на користь позивача заборгованість з невиплаченої заробітної плати у сумі 62 000,81 грн (без урахування податків і зборів), середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 31.03.2025 по 30.09.2025 у сумі 76280,32 грн (без урахування податків і зборів).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 77 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, статтями 12, 13, 76, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капабланка» (код ЄДРПОУ 44457650, вул. Олександрівська (пн), буд. 5, м. Чернігів, 14034) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 62 000,81 грн заробітної плати (без урахування податків і зборів), 76280,32 грн середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 31.03.2025 по 30.09.2025 (без урахування податків і зборів), 2662,40 грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 13.10.2025.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/