Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №926/1689/26 — Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

12 жовтня 2026 рокуСправа № 926/1689/26

За позовом Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд Сервіс"

про стягнення пені в сумі 90406,64 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Аниськова К.В.

Представники:

від позивача – Смотр Д.М.

від відповідача – Антіпова Ю.С.

ВСТАНОВИВ:

Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд Сервіс" про стягнення пені в сумі 90406,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем недотримано вимог укладеного між сторонами договору на послуги з благоустрою- поточний ремонт вулично- дорожньої мережі на вул. Ясській в м. Чернівці від 19 лютого 2025 року №83 в частині своєчасного надання послуг – до 25 грудня 2025 року.

Позивач вказав, що через здійснення капітального ремонту інженерних мереж КП «Чернівціводоканал» замовник просив виконавця не розпочинати виконання робіт. Вже 26 серпня 2025 року замовник листом просив відповідача розпочати роботи по договору. 18 грудня 2025 року замовник отримав лист від виконавця про те, що станом на 17 грудня 2025 року завершено надання послуг по договору. У свою чергу, 24 грудня 2025 року замовник виявив розбіжності в об`ємах виконаних робіт та просив виконавця у терміновому порядку до 17:00 24 грудня 2025 року спільно з представниками технічного нагляду замовника здійснити повторні заміри наданих послуг. Вже листом від 26 грудня 2025 року замовник повідомив, що частина робіт не може бути прийнята, у зв`язку із виявленими недоліками, а саме відхиленням на 10 мм в 70% вимірах, що суперечить нормам ДБН В.2.3-4:2015.

Відповідно до Акту №1 наданих послуг від 24 грудня 2025 року виконавцем виконані, а замовником прийняті та сплачені роботи на суму 1491555,97 грн. Всього не виконаними залишились роботи на суму 1508444,03 грн.

Так, позивачем відповідно до пункту 7.4. договору №83 від 19 лютого 2025 року було нараховано відповідачу пеню в сумі 90406,64 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2026 року справу №926/1689/26 передано на розгляд судді Тинок О.С.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25 травня 2026 року.

25 травня 2026 року представник відповідача через підсистему “Електронний суд” направив до суду відзив на позовну заяву (вх. №2125), який долучений судом до матеріалів справи як письмові пояснення без долучених доказів ухвалою від 15 червня 2026 року.

Одночасно представник відповідача через підсистему “Електронний суд” направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №2121 від 25 травня 2026 року).

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року відкладено підготовче засідання на 15 червня 2026 року.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року відкладено підготовче засідання на 29 червня 2026 року.

19 червня 2026 року представник позивача через підсистему “Електронний суд” направив до суду додаткові пояснення у справі (вх.2563).

Позивач звернув увагу на те, що відповідач вказав, що замовником зменшено обсяг робіт, а виконавцю надано можливість розпочати роботи лише в жовтні 2025 року згідно з дозволом (ордером) №10-306 управління порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради на порушення об`єктів благоустрою від 23 жовтня 2025 року та розпорядженням Чернівецької міського голови про повне обмеження руху транспортних засобів від 15 жовтня 2025 року.

Однак, відповідно до пункту 3.10.32 Правил благоустрою населених пунктів Чернівецької міської територіальної громади, затверджений рішення Чернівецької міської ради VІІІ скликання 29 червня 2023 року № 1282, проведення планових земляних робіт на об`єктах вулично-дорожньої мережі, а саме: на центральних магістралях громади та об`єктах вулично-дорожньої мережі з високою інтенсивністю руху транспорту дозволяється на підставі розпорядження міського голови. При цьому виконавець робіт звертається із відповідною заявою до Департаменту транспорту та окремих питань комунального господарства міської ради за три робочих дні до початку виконання робіт, а департамент готує проєкт розпорядження міського голови про обмеження руху транспортних засобів

Окремо позивач звертає увагу суду, що відповідно до календарного плану-графіку надання послуг по договору, у редакції від лютого 2025 року, підготовчі роботи повинні були розпочаті у квітні 2025 року та завершені у серпні 2025 року, тобто за 4 місяці. Проте, враховуючи продовження терміну надання послуг до 25 грудня 2025 року, враховуючи лист департаменту від 26 серпня 2025 року, строк надання послуг також становив 4 місяці. Отже відповідачу було надано достатній термін для надання відповідних послуг у повному обсязі.

Позивач також вказує, що управлінням порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради від 14 жовтня 2025 року на виконроба ТОВ «Техно-Буд-Сервіс» складений протокол згідно ст. 152 КУпАП за порушення п.1.1. «Самовільне (без дозволу (ордера) на порушення об`єктів благоустрою) виконання земляних робіт» додатку №2 до Правил благоустрою населених пунктів Чернівецької міської територіальної громади (далі –Правила), затверджених рішенням Чернівецької міської ради від 29 червня 2023 року № 1282, по вул. Ясській та вручений припис про усунення порушень законодавства у сфері благоустрою (з пропозицією отримати дозвіл (ордер)) (пр). Вказане, на думку позивача, свідчить про нехтування відповідачем встановлених Правил благоустрою та нівелює посилання на ордер від 23 жовтня 2025 року як свідченням того, що департамент здійснював перешкоди для початку виконання надання послуг.

26 червня 2026 року представник позивача через підсистему “Електронний суд” направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №2660).

29 червня 2026 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направила до суду додаткові пояснення (вх.№ 3103).

Відповідач вказував, що матеріалами справи підтверджується, що роботи були виконані виконавцем у межах погодженого сторонами строку – до 25 грудня 2025 року, що підтверджується належними та допустимими первинними документами. При цьому позивачем не надано жодного належного доказу, який би підтверджував факт порушення відповідачем строків виконання робіт саме з його вини. Натомість наявні у справі докази свідчать, що об`єктивною причиною зміни строків виконання робіт стала несвоєчасна готовність об`єкта до виконання робіт та його передача замовником, що виключає наявність прострочення з боку відповідача та, відповідно, виключає можливість застосування до нього будь-яких штрафних санкцій. Фактична можливість приступити до виконання договірних зобов`язань була надана відповідачу із затримкою, спричиненою діями та обставинами, що перебували поза межами його контролю.

Також відповідач звертає увагу, що відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. За статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Крім того, частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України доповнено абзацом другим та встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені. За таких обставин, здійснивши перерахунок пені за період який зазначений у позовній заяві, а саме з 26 грудня 2025 року по 31 грудня 2025 року включно (6 днів), можна прийти до висновку про незаконність заявлених позовних вимог, оскільки сума пені мала б становити 7686,87 грн замість заявлених до стягнення 90406,64 грн.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року постановлено: продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів; відкласти підготовче засідання на 20 липня 2026 року.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 серпня 2026 року.

Водночас судове засідання 12 серпня 2026 року не відбулося, у зв`язку із відсутністю інтернет-з`єднання, через технічні несправності інтернет-провайдера, що вплинуло на безперебійність функціонування автоматизованої системи та унеможливило проведення судових засідань (з 09 години 00 хвилин по 15 годину 00 хвилин), що підтверджується актом Господарського суду Чернівецької області щодо знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи від 12 серпня 2026 року, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12 серпня 2026 року призначено розгляд справи по суті на 31 серпня 2026 року.

26 серпня 2026 року представник позивача через підсистему “Електронний суд” направив до суду заяву про долучення доказу (вх. №2660), а саме лист департаменту інфраструктури та благоустрою міської ради щодо відсутності підстав для зменшення нарахованих штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року відкладено розгляд справи по суті на 23 вересня 2026 року.

У судовому засіданні 23 вересня 2026 року оголошено перерву до 28 вересня 2026 року.

У судовому засіданні 28 вересня 2026 року оголошено перерву до 01 жовтня 2026 року.

Представник позивача у судовому засіданні 01 жовтня 2026 року позов підтримала та просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 01 жовтня 2026 року заперечила проти задоволення позову.

У судовому засіданні 01 жовтня 2026 року 2026 року відкладено ухвалення та проголошення рішення до 12 жовтня 2026 року.

У судовому засіданні 12 жовтня 2026 року судом було проголошено скорочене рішення.

Розглянувши подані матеріали до справи, заслухавши позиції сторін по справі, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19 лютого 2025 року між Департаментом інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (надалі – замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техно-Буд Сервіс” (надалі – підрядник) було укладено Договір № 83 на послуги з благоустрою-поточний ремонт вулично-дорожньої мережі на вул. Ясській в м. Чернівці (надалі – Договір №83) згідно з умовами якого виконавець, в межах договірної ціни, приймає на себе обов`язки із надання послуг з благоустрою-поточний ремонт вулично-дорожньої мережі на вул. Ясській в м. Чернівці. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги на умовах, визначених цим договором. Кількість наданих послуг має відповідати кошторису. Кількість наданих послуг (їх види) при потребі можуть змінюватись в межах договірної ціни. Обсяги послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків або потреб замовника (пункти 1.1.-1.3. Договору №83).

Відповідно до пункту 2.3. Договору №83 недоліки (дефекти) або відступи від умов договору, виявлені у процесі надання послуг та під час прийому-передачі послуг. Виконавець усуває негайно, в розумні строки, за власний рахунок.

У випадку виявлення замовником недоліків (дефектів) протягом гарантійних строків, а також недоліків або відступів від умов договору, яких замовник не міг встановити при звичайному способі їхнього прийняття (приховані недоліки), у т.ч. ті, що були умисно приховані виконавцем під час гарантійного періоду. Замовник негайно інформує про це виконавця і представниками сторін складається Дефектний акт з переліком виявлених недоліків та Акт про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Виконавець ліквідує такі недоліки за власні кошти у строки, що зазначаються у Акті про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). При ухиленні виконавця від цих обов`язків замовник має право залучити до цієї роботи інших осіб з компенсацією виконавцем витрат на їх усунення та відшкодування збитків (пункт 2.5. Договору №83).

Пунктами 3.1.,3.2. Договору №83 договірна ціна послуг визначається на підставі кошторису, є динамічною в межах кошторисної вартості і становить 300000,00 грн з ПДВ та є невід`ємною частиною договору (Додаток №1). Джерело фінансування - кошти бюджету Чернівецької міської територіальної громади. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до пункту 5.1. Договору №83 термін надання послуг - до 05 вересня 2025 року.

Місце надання послуг вул. Ясська (на ділянці від вул. Головної до буд №8) в м. Чернівці (пункт 5.2. Договору №83).

Згідно з пунктами 5.3.-5.5. Договору №83 виконавець зобов`язаний розпочати виконання зобов`язань за договором (надання послуг) протягом 5-ти робочих днів з дня підписання цього договору, про що повинен письмово повідомити замовника. Строки виконання окремих етапів надання послуг визначаються календарним планомграфіком надання послуг, що є невід`ємною частиною договору (Додаток №2), в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) надання послуг, передбачених договором. Датою завершення надання послуг вважається дата їх прийняття замовником. Передання послуг виконавцем і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до пункту 7.4. Договору №83 за порушення виконавцем строків виконання зобов`язання, в тому числі кожного з етапів надання послуг згідно календарного плану-графіку надання послуг, «Замовник» може нарахувати та стягнути з «Виконавця» пеню у розмірі 1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів «Замовник» може додатково нарахувати та стягнути з «Виконавця» штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до 31 грудня 2025 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов`язань. Датою укладання договору є дата підписання його сторонами. (пункт 10.1. Договору №83).

04 вересня 2025 року між сторонами первинного правочину було укладено Додатковий договір №1 до договору №83 від 19 лютого 2025 року у якій пункт 5.1. викладено у новій редакції: “термін надання послуг – до 05 грудня 2025 року”.

08 грудня 2025 року між сторонами первинного правочину було укладено Додатковий договір №2 до договору №83 від 19 лютого 2025 року у якій пункт 5.1. викладено у новій редакції: “термін надання послуг – до 25 грудня 2025 року”.

Спірний договір та додаткові договори підписані сторонами та скріплені печатками.

Доказів розірвання Договору №83 від 19 лютого 2025 року та додаткових договорів або визнання їх недійсними внаслідок недодержання сторонами в момент їх вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

24 грудня 2025 року сторони склали та підписали Акт №1 наданих послуг за грудень 2025 року на загальну суму 1491555,97 грн.

Судом встановлено, що виконавець приступив до надання послуг пізніше обумовленого сторонами пункту 5.3. Договору №83.

21 лютого 2025 року позивач направив відповідачу лист вих. № 23/01-12/895 у якому замовник просив не розпочинати надання послуг на вулиці Ясській, у зв`язку із тим, що КП «Чернівціводоканал» буде виконувати капітальний ремонт інженерних мереж.

26 серпня 2025 року позивач направив відповідачу лист № 23/01-12/4255 у якому просив відповідача розпочати роботи по договору №83, враховуючи, що виконано ремонтні роботи з заміни мереж по вулиці Ясській.

17 грудня 2025 року відповідач направив позивачу лист вих. №408 у якому повідомив, що станом на 17 грудня 2025 року завершено надання послуг з благоустрою- поточний ремонт вулично- дорожньої мережі на вул. Ясській в м. Чернівці.

24 грудня 2025 року позивач направив відповідачу лист вих. № 23/01-12/6571 у якому вказав, що відповідно до наданих виконавцем актів наданих послуг по вищезазначеному об`єкту, відповідальним працівником за здійснення технічного нагляду при департаменті інфраструктури та благоустрою міської ради були виявлені розбіжності в об`ємах виконаних робіт в частині площі асфальтобетонного покриття згідно замірів – 700 м2 (740м2) та площі покриття ФЕМ -382м2 (400м2). Також, під час здійснення замірів були виявлені нерівності верхнього шару асфальтобетонного покриття, які із застосуванням рівня будівельного 2,5м показали відхилення на 10 мм в 70 відсотках проведених вимірів, відповідно до ДБН В.2.3-4:2015 частина 2 приймання об`єкта дорожньої інфраструктури допускає відхилення в 5 відсотках від загальної кількості вимірів. Позивач просив відповідача у терміновому порядку до 17:00 год. 24 грудня 2025 року спільно з представниками відділу технагляду при департаменті інфраструктури та благоустрою міської ради комісійно здійснити повторні заміри наданих послуг по зазначеному об`єкті та надати уточнені акти наданих послуг.

26 грудня 2025 року позивач направив відповідачу лист вих. № 23/01-12/6588 у якому повідомив, що станом на 25 грудня 2025 року виконавцем виконано частина будівельних робіт на об`єкті та подані Акти наданих послуг форми КБ -2в та КБ-3 на перевірку інженеру технічного нагляду Руслану Сакало (сертифікат серія АТ № 012183), який під час здійснення обмірів виявив нерівності верхнього шару асфальтобетонного покриття із застосування рівня будівельного 2,5 м показувало відхилення на 10 мм в 70 відсотків вимірах, що відповідно до ДБН В.2.3-4:2015 частина 2 приймання об`єктів дорожньої інфраструктури допускає відхилення в 5 відсотків від загальної кількості вимірів. Відповідно до вимог ДБН дані роботи не можуть бути прийняті до моменту усунення недоліків, про що після їх усунення просив проінформувати замовника.

У матеріалах справи міститься лист-відповідь вих. №5 від 12 січня 2026 року відповідача на претензію позивача у якому виконавець не погодився із заявленими вимогами щодо часткового невиконання договору, оскільки роботи бути надані в терміни передбачені умовами договору, попри те, що доступ до місця виконання робіт було надано у жовтні 2025 року.

Судом встановлено, що відповідно до Акту №1 наданих послуг від 24 грудня 2025 року виконавцем виконані, а замовником прийняті роботи на суму 1491555,97 грн. Водночас пунктом 3.1. Договору №83 ціна договору становила 3000000,00 грн. Отже у матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем послуг та прийняття їх замовником на суму 1508444, 03 грн.

Відповідно до проведеного позивачем розрахунку розміру пені період нарахування почався з 26 грудня 2025 року по 31 грудня 2025 року, кількість днів прострочення - 6, сума несвоєчасно виконаних зобов`язань – 1508444,03 грн, розмір пені склав 1% від суми несвоєчасно виконаних зобов`язань за кожен день прострочення (пункт 7.4. Договору №83 від 19 лютого 2025 року), відтак один день прострочення склав - 15084,44 грн пені, отже за 6 днів позивач нарахував відповідачу – 90406,64 грн пені.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з статтею 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони дійшли взаємної згоди у додатковому договорі №2 від 08 грудня 2025 року до Договору №83 від 19 лютого 2025 року, що строк виконання робіт – до 25 грудня 2025 року.

Отже останнім днем належного виконання відповідачем зобов`язання було 25 грудня 2023 року.

Відповідно до пункту 5.5. Договору №83 датою завершення надання послуг вважається дата їх прийняття замовником. Передання послуг виконавцем і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Судом враховано, що при перевірці наданих відповідачем послуг позивачем було встановлено недоліки виконаних робіт, які останній просив усунути. Доказів усунення недоліків та прийняття замовником робіт на суму 1508444,03 грн до закінчення дії договору №83 матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що замовник (Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради) прийняв надані послуги виконавцем (Товариство з обмеженою відповідальністю “Техно-Буд Сервіс”) 24 грудня 2025 року на загальну суму 1491555,97 грн.

Судом прийнято до уваги посилання відповідача на обмеження у доступі до місця виконання робіт, які виникли не з його вини, що мало наслідком обмеження термінів для виконання/надання обумовлених сторонами правочину послуг.

Водночас виконавець не звертався ані до замовника, ані до суду про розірвання договору, з огляду на те, що роботи КП «Чернівціводокан» обмежують час для виконання робіт відповідачем з одночасним розумінням останнього про неможливість виконати умовами договору №83 у визначені сторонами правочину строки.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін (стаття 907 Цивільного кодексу України).

Натомість виконавець взяв на себе ризик та погоджував з замовником нові терміни виконання робіт. Остання редакція договору №83 – 25 грудня 2025 року.

Відповідач як сторона правочину та юридична особа яка несе ризики своєї підприємницької діяльності та взяті на себе зобов`язання повинен був розуміти про наслідки означеного вище.

Окрім того відповідач не просив позивача та не ініціював розгляд питання щодо зміни пункту 7.4. Договору №83, у зв`язку із тим, що доступ до місця надання послуг був обмежений не з вини виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Таким чином, встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.

Так, відповідно до пункту 7.4. Договору №41 встановлено, що за порушення виконавцем строків виконання зобов`язання, в тому числі кожного з етапів надання послуг згідно календарного плану-графіку надання послуг, «Замовник» може нарахувати та стягнути з «Виконавця» пеню у розмірі 1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів «Замовник» може додатково нарахувати та стягнути з «Виконавця» штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

У пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц вказано, що: пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання; до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Таким чином, встановлена сторонами у договорі пеня мала безпосередню мету стимулювати підрядника до виконання зобов`язання; за її допомогою забезпечуються права Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; пеня стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, трансформуючись у міру цивільно-правової відповідальності.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21 січня 2025 року у справі № 916/901/24).

Відповідач, укладаючи договір та додаткові договори до нього, погодився з такими умовами, а доказів неспівмірності пені матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на абзац 2 частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” та статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” яким передбачено, що пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня не є коректним, оскільки означенні норми стосуються порушення виконання грошового зобов`язання.

Натомість, у спірних правовідносинах пеня нараховується не за прострочення грошового зобов`язання та не як плата за користування коштами, а як погоджена сторонами міра відповідальності за порушення строку виконання негрошового зобов`язання з виконання підрядних робіт.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені у відповідності до пункту 7.4. Договору №83, суд встановив, що останній арифметично вірний та обґрунтований, відтак, з відповідача на користь позивача належать до стягнення 90406,64 грн пені.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено обставину позову, а відповідачем не спростовано належними, допустимим та достатніми доказами заявлену ціну позову, а тому вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Решта поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд Сервіс" (60412, Україна, Чернівецька обл., с. Чагор, вул. Приміська, буд. 1, корпус А, код 34864234) на користь Чернівецької міської ради (58002, Україна, Чернівецька область, м. Чернівці, Центральна площа, буд. 1, код 36068147) пеню у сумі 90406,64 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн.

У судовому засіданні 12 жовтня 2026 року було проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Повне судове рішення складено та підписано 13 жовтня 2026 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК