Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №185/5275/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 185/5275/25

провадження № 2/208/2363/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Кіблицької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Донецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивачів.

Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – адвокат Бахмат О.І., звернувся до суду із позовом до Донецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, в якому, просить суд:

- визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 57,6 кв.м.;

- визнати за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 57,6 кв.м.;

- визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 57,6 кв.м.

В обґрунтування позову представник позивачів зазначає, що у 2002 році ними було приватизовано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) № НОМЕР_4 від 27 лютого 2002 року, видане на підставі розпорядження № 1896 від 27 лютого 2002 року квартира загальною площею 57,6 кв.м. належить позивачам на праві спільної часткової власності, а саме: ОСОБА_2 — 25 %; ОСОБА_3 — 25 %; ОСОБА_4 , яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_5 , — 50 %.

Право власності позивачів виникло на підставі приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали у зазначеній квартирі та фактично зареєстровані за вказаною адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 , яка є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , була зареєстрована у зазначеній квартирі до 1999 року, після чого була знята з реєстрації у зв`язку з виїздом на навчання.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають у паспортах відмітки Представництва Фонду державного майна України в м. Донецьку про використання права на безоплатну приватизацію житла.

21 березня 2025 року позивачі звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

28 березня 2025 року державним реєстратором прийнято рішення №780900090 про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Відмова мотивована тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі його невід`ємній архівній складовій частині — Реєстрі прав власності на нерухоме майно, відсутня інформація про зареєстровані речові права на квартиру за вказаною адресою.

З метою отримання необхідної інформації державним реєстратором направлено відповідний запит щодо власників майна.

З відповіді Департаменту економіки Донецької обласної державної адміністрації вбачається, що до 01 січня 2013 року державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані у м. Донецьку, здійснювало КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька».

Разом з тим, зазначене підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території України, у зв`язку з чим отримання державним реєстратором необхідної інформації та документів з архівів КП «БТІ м. Донецька» є неможливим.

Саме з наведених причин державним реєстратором позивачам відмовлено у проведенні державної реєстрації їх права власності.

Позивачі вважають, що така обставина не спростовує набутого ними у 2002 році права власності, однак позбавляє їх можливості внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та належним чином реалізувати правомочності власника, у тому числі розпоряджатися належним їм нерухомим майном.

У зв`язку з цим позивачі просять суд визнати за ними право власності на належні їм частки у квартирі.

2. Заяви, клопотання позивача, відповідача.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та адвокат Бахмат О.І. не з`явились, представник позивачів надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Суд відповідно до статті 280 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

3. Процесуальні дії по справі.

02 січня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

11 березня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) № 1896 від 27 лютого 2002 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 57,6 кв.м, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 — у розмірі 25 %, ОСОБА_3 — у розмірі 25 %, ОСОБА_4 — у розмірі 50 %.

Вказане Свідоцтво видане у зв`язку з приватизацією квартири відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Судом також встановлено, що на момент звернення позивачів із заявою про державну реєстрацію права власності інформація про належне їм право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

При цьому отримати відповідну інформацію з КП «БТІ м. Донецька», яке здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно у м. Донецьку до 01 січня 2013 року, наразі неможливо у зв`язку з тимчасовою окупацією території м. Донецька.

Згідно до копії свідоцтва про шлюб від 15.09.1990 року позивач ОСОБА_6 та ОСОБА_7 реєстрували шлюб та після укладення шлюбу присвоєне прізвище « ОСОБА_5 », серії НОМЕР_5 , актовий запис №579.

Згідно до рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №78090090 від 28 березня 2025 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно Поркіна Л.О., зазначається, що у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про зареєстровані речові права за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до відповіді від Департаменту економіки донецької області державної адміністрації (вих.6/902/0/41-25/04.2 від 27.03.2025 року) зазначено, що «До 01.01.2013 державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна розташовані у м.Донецьк Донецької області, здійснювало Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька (ЄДРПОУ 03336670, КП БТІ м.Донецька. Оскільки, постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «По утворення та ліквідацію районів» в Донецькій області утворений Донецький район (з адміністративним центром у м.Донецьк) у складі територій Амвросіївської міської Донецької міської, Іловайської міської, Макіївської міської, Харцизької міської, Яснуватської міської територіальних громад.

Населені пункти Донецького району Донецької області включені до переліку населених і на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноважень затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 N?1085 територія Донецького району Донецької області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 07.04.2014 відповідно до Переліку території, на яких (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого в наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22.12.2022 N?309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за N?1668/39004.

Враховуючи вищезазначене, перенаправити запит до Донецької міської територіальної громади Донецького району Донецької області або КП БТІ м. Донецька не уявляється можливим.

Як зазначає державний реєстратор, у поданих заявниками документів, відсутня інформація, яка могла підтвердити факт реєстрації права власності (на паперових носіях) на об?єкт за адресою: АДРЕСА_4 , вбачається, що подані до проведення державної реєстрації документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

5. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Застосування статті 392 ЦК України у даному випадку направлене не на первісне набуття позивачами права власності, а на судове підтвердження вже набутого ними права власності, яке не може бути належним чином реалізоване внаслідок відсутності відповідних відомостей у Державному реєстрі речових прав та неможливості отримання архівної інформації з тимчасово окупованої території.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, судове рішення про визнання права власності у даному випадку є належним способом підтвердження права позивачів, що виникло до 01 січня 2013 року та було оформлене відповідно до законодавства, чинного на момент його виникнення.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а право приватної власності є непорушним.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо факт набуття ними права власності на спірну квартиру у відповідних частках обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

6. Судові витрати.

Враховуючи, що позивач з вимогою про повернення оплаченого судового збору не звертався, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 321, 334, 392, 638, 655 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-89, 247, 258-259, 263-265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Донецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 57,6 кв.м.;

- визнати за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 57,6 кв.м.;

- визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 57,6 кв.м.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач 1 – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_5 ;

Позивач 2 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ;

Позивач 3 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ;

Відповідач - Донецька міська рада, ЄДРПОУ: 26502957, адреса: Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Транспортна, буд.2.

Суддя Похваліта С. М.