Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №926/251/26 — Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЧернівціСправа № 926/251/26

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю секретаря судового засідання Косован А.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу, м. Івано-Франківськ

до Вашківецької міської ради, Чернівецька обл.

про відшкодування шкоди в сумі 654315,20 грн

представники сторін:

від позивача – Книговський В.О.

від відповідача – Сележан Ю.І.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Вашківецької міської ради про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду в сумі 654315,20 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначається, що на підставі наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 14.11.2025 №763/04.2-03 у період з 17.11.2025 по 21.11.2025 було проведено захід державного контролю за додержанням Вашківецькою територіальною громадою Вижницького району Чернівецької області в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого 21.11.2025 складено Акт №28/03.1.

Державною екологічною інспекцією Карпатського округу під час проведення перевірки на території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» загальною площею 5,0 га, який розташований в межах м. Вашківці та переданий під охорону та дотримання встановленого режиму згідно охоронного зобов`язання Вашківецькій міській раді, виявлено незаконну порубку 6 сироростучих та сухостійних дерев породи «ясень» з діаметрами пнів: 12, 37, 54, 59, 66, 76 см., що є порушенням ст.ст. 5, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 5, 25, 26 Закону України «Про рослинний світ», ст.ст. 7, 8, 37, 38, 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», внаслідок чого заподіяно шкоду державі та навколишньому природному середовищу в сумі 654315,20 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2026 справу №926/251/26 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 22.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.02.2026.

03.02.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

13.02.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 18.02.2026 відзив на позовну заяву від 02.02.2026 повернуто без розгляду, відкладено підготовче засідання на 19.03.2026.

06.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач зазначає, що рішенням виконкому Чернівецької обласної ради №198 від 30.05.1979 територія парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» передано на баланс Вашківецькій міській раді, яка своїм рішенням в 2011 році передала його на баланс КП «Комунальник», проте, не були залучені до перевірки представники КП «Комунальник», які в свою чергу не змогли надати відповідні пояснення та заперечення щодо виявлених порушень.

Відповідач стверджує, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що вирубка дерев здійснювалася безпосередньо відповідачем або за його дорученням; відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заявленими збитками; у матеріалах справи не міститься доказів, які б підтверджували, що саме дії відповідача спричинили шкоду довкіллю.

На думку відповідача, позивачем не надано документів, які однозначно підтверджують, що спірна територія на момент подій належала до земель природно-заповідного фонду.

Також, відповідач зазначає, що такси для обчислення шкоди застосовуються виключно до живих дерев, які були знищенні або пошкодженні незаконною дією та не поширюються на сухостій або вітровальні дерева, що загинули з природних причин; не надано належних доказів, що порубка дерев здійснена у 2025 році; акт складено без участі відповідача та балансоутримувача КП «Комунальник», що ставить під сумнів його доказову силу; фотофіксація даного порушення позивачем не надається, що унеможливлює для ствердження що саме факт порушення виявлено в межах території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький».

Відповідач також посилається на те, що відповідно до додатку №1 постанови КМУ від 10.05.2022 №575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», у разі привласнених вітровальних дерев, а також самовільно вирубування сухостійних дерев розмір шкоди обчислюється за значеною постановою, зменшеною у два рази, що унеможливлює перевірку заявленої суми збитків.

Як наслідок, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.03.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Позивач стверджує, що те, що відповідач не був балансоутримувачем парку пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» не звільняє його від відповідальності, оскільки зобов`язання по охороні та збереженню парку-пам`ятки, Вашківецька міська рада взяла на себе підписавши охоронне зобов`язання, зобов`язання землекористувача, а також Положення про Парк-пам`ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький», тим самим взявши під охорону даний об`єкт природно-заповідного фонду і зобов`язалася зберігати його, забезпечувати дотримання заповідного режиму території та екологічних вимог при використанні природних ресурсів.

Позивач зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення ним дій з метою збереження і охорони багаторічних насаджень та недопущення самовільної рубки дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду, який передано йому згідно охоронного зобов`язання з метою забезпечення режиму охорони та збереження.

Також, позивач звертає увагу, що порубка 6 дерев породи ясень здійснена в межах території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» та обов`язок охорони, забезпечення відмежування Парку-пам`ятки в натурі, нанесення його меж на планово-картографічні матеріали та встановлення на межах охоронних знаків і інформаційних аншлагів покладається на Землекористувача, у віданні якого він перебуває, а саме, Вашківецьку міську раду.

Окрім того, позивач стверджує, що усі дерева, що ростуть на території об`єкта природно-заповідного фонду входять до складу природного комплексу, що охороняються та підпорядковуються суворому режиму охорони, використання і відтворення, вони є невід`ємною частиною природоохоронних земель і підлягають особливому захисту згідно із законодавством України. У свою чергу, вік дерев не є визначальним параметром при складанні акта перевірки чи розрахунку шкоди, оскільки для визначення розміру шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев, використовується діаметр пня, а не вік дерева.

Судове засідання 19.03.2026 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Миронюка С.О., яка тривала з 17.03.2026 по 23.03.2026.

Ухвалою від 24.03.2026 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №926/251/26 на 30 днів, призначено підготовче судове засідання на 07.04.2026.

26.03.2026 до суду від відповідача надійшло заперечення щодо допустимості та належності фотофіксації як доказу.

Відповідач зазначає, що фотоматеріали є неналежними та недопустимими доказами, не відповідають вимогам достовірності та можливості ідентифікації, оскільки фотофіксація здійснена без належного оформлення перевірки, та не була приєднана до акту перевірки від 14.11.2025 №763/04.2-03, фотоматеріали не містять достовірних даних щодо місця та часу їх здійснення.

Ухвалою від 07.04.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 07.05.2026.

У судовому засіданні 07.05.2026 оголошено перерву до 04.06.2026.

У судовому засіданні 04.06.2026 оголошено перерву до 23.06.2026.

Судове засідання 23.06.2026 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Миронюка С.О., яка тривала з 23.06.2026 по 26.06.2026.

Ухвалою від 29.06.2026 призначено розгляд справи по суті на 14.07.2026.

Ухвалою від 14.07.2026 відкладено розгляд справи по суті на 27.07.2026.

Ухвалою від 27.07.2026 відкладено розгляд справи по суті на 15.09.2026.

Судове засідання 15.09.2026 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Миронюка С.О., яка тривала з 15.09.2026 по 18.09.2026.

Ухвалою від 21.09.2026 призначено розгляд справи по суті на 06.10.2026.

У судовому засіданні 06.10.2026 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти обґрунтованості позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представників сторін щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» створений згідно рішення виконкому Чернівецької обласної ради від 30.05.1979 №198.

Даний об`єкт природно-заповідного фонду було надано під охорону Вашківецькій міській раді згідно охоронного зобов`язання від 19.09.2022 №ПСП 26/28-67.

Відповідно до п. 1.2. Положення про Парк-пам`ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» Парк-пам`ятка входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Згідно п. 1.3., 1.5. Положення Парк-пам`ятка загальною площею 5,0 га розташований на території м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області. Територія Парку-пам`ятки разом з усіма об`єктами природи, що на ній знаходяться, перебуває у користуванні Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області.

Територія Парку-пам`ятки не вилучається із землекористування постійного землекористувача, який в своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про природно-заповідний фонд України», іншими законодавчими і нормативно-правовими актами та Положенням і несе відповідальність за належне утримання і охорону території (п. 1.6. Положення).

До основних завдань Парку-пам`ятки згідно п. 2.2. Положення належить: збереження, вивчення, відтворення та поповнення в штучних умовах генофонду рослин та підтримка загального екологічного балансу в регіоні.

За змістом п. 3.1. Положення, на території Парку-пам`ятки забороняється будь яка діяльність, що не пов`язана з використанням покладеного на нього завдань і загрожує збереженню цінного природного комплексу, порушує режим охорони території, а також така, що не погоджена управлінням екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації, в тому числі знищення та пошкодження окремих дерев, кущів, трав`янистої рослинності.

Згідно п. 3.3. Положення, охорона Парку-пам`ятки в натурі, нанесення його меж на планово картографічні матеріали та встановлення на межах охоронних знаків і інформаційних аншлагів покладається на Землекористувача, у віданні якого він перебуває.

Землекористувач бере на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму та охорони Парку-пам`ятки та несе відповідальність за належний стан території Парку-пам`ятки і додержання встановленого режиму (п. 3.4. Положення).

Порушення природоохоронного законодавства України в межах Парку-пам`ятки тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 4.1. Положення).

Відповідно до п. 4.3. Положення відповідальність несуть особи, винні у: порушенні режиму охорони території Парку-пам`ятки; нецільовому використанні території Парку-пам`ятки; здійсненні на території Парку-пам`ятки забороненої діяльності; у незаконному використанні природних ресурсів; самовільній зміні меж Парку пам`ятки; невжитті заходів щодо попередження і ліквідації негативних екологічних наслідків аварій та інших шкідливих впливів на ботанічні та дендрологічні колекції Парку-пам`ятки.

Як визначено п. 4.2 Положення, юридичні та фізичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушення природоохоронного законодавства на території Парку-пам`ятки в розмірах і порядку, встановленому законодавством України.

На підставі наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 14.11.2025 №763/04.2-03 у період з 17.11.2025 по 21.11.2025 було проведено захід державного контролю за додержанням Вашківецькою територіальною громадою Вижницького району Чернівецької області в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого 21.11.2025 складено Акт №28/03.1. Акт підписано головою та начальником відділу земельних ресурсів та комунальної власності Вашківецької міської ради.

Під час проведення перевірки на території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» загальною площею 5,0 га, який розташований в межах м. Вашківці та переданий під охорону та дотримання встановленого режиму згідно охоронного зобов`язання Вашківецькій міській раді, виявлено незаконну порубку 6 сироростучих та сухостійних дерев породи «ясень» з діаметрами пнів: 12, 37, 54, 59, 66, 76 см., що є порушенням ст.ст. 5, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 5, 25, 26 Закону України «Про рослинний світ», ст.ст. 7, 8, 37, 38, 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України », внаслідок чого заподіяно шкоду державі та навколишньому природному середовищу.

Діаметри пнів незаконно зрубаних дерев замірялись працівниками Державної екологічної інспекції Карпатського округу за фактичним зрізом повіреною рулеткою (Р-20, виробник STANLEY- Бельгія, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №ЧФ-874М від 16.06.2025).

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної рубки дерев на території парку пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» здійснений на підставі додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно - заповідний фонд» та розмір заподіяної шкоди становить 654315,20 грн.

Згідно листа Вашківецької міської ради від 18.11.2025 №02-14/625 порубка 6 дерев породи ясень здійснена в межах парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький», дозвіл на рубку вищевказаних дерев не надавався, звернень не надходило, інформація про те, хто здійснив дану порубку у Вашківецькій міській раді відсутня.

З метою досудового врегулювання спору, Державною екологічною інспекцією Карпатського округу на адресу Вашківецької міської ради було надіслано письмову претензію від 08.12.2025 №01-02/4986 із пропозицією у місячний строк з дня одержання претензії внести суму шкоди в розмірі 654315,20 грн на рахунок з обліку доходів по Чернівецькій області “Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності”.

Згідно відповіді Вашківецької міської ради від 23.12.2025 №02-14/696 претензію відхилено, шкода в розмірі 654315,20 грн відповідачем не відшкодована, що стало підставою для звернення з позовною заявою до суду.

Статтею 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Таким центральним органом виконавчої влади, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275 є Державна екологічна інспекція України.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 №201, Державна екологічна інспекція Карпатського округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції, та їй підпорядковується. Повноваження Державної екологічної інспекції Карпатського округу поширюються на територію Івано-Франківської та Чернівецької областей.

До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища відповідно до пункту «а» частини першої ст. 20-2 Закону України «Про охорону природного навколишнього середовища» належить зокрема, організація і здійснення державного контролю за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про природно-заповідний фонд; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Згідно пункту «й» частини першої ст. 20-2 вказаного Закону - до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до змісту пункту 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 №201, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про використання, охорону і відтворення об`єктів рослинного світу; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону і використання територій та об`єктів природно заповідного фонду. Згідно пунктів 9 та 10 розділу ІІ вищевказаного Положення визначено, що Інспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами. Вживає установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. При цьому, орган уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, фактично є позивачем у справах. Отже, в даному випадку таким органом, відповідно до своєї компетенції є Державна екологічна інспекція Карпатського округу.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки.

Згідно частин першої та другої статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ) ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Статтею 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, а саме, збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про рослинний світ» охорона рослинного світу забезпечується встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об`єктів рослинного світу; забороною та обмеженням використання природних рослинних ресурсів у разі необхідності; здійсненням оцінки впливу на довкілля та інших заходів з метою запобігання загибелі об`єктів рослинного світу в результаті господарської діяльності; створенням системи державного обліку та здійсненням державного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу; встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів; здійсненням інших заходів і встановленням законодавством інших вимог щодо охорони рослинного світу.

Статтею 25 Закону України «Про рослинний світ» визначено, що охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об`єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від пожеж, шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання. Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування , власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об`єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів.

Підпунктом 1 пункту б частини першої статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Відповідно до пункту «ї» частини першої статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Як визначено ч. 1 та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико - культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» унормовано, що збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно заповідного фонду.

У відповідності до ч. 1 ст. 91 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва належать до природно-заповідного фонду України та можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях (ст. 37 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забороняється будь яка діяльність, що не пов`язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. (ч. 1, 5 ст. 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Згідно ч. 3 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання (ч. 5 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Відповідно до частини третьої статті 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ч. 1 ст. 1166 ЦК України, згідно із якою, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи, винної у завданні шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.6 роз`яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища" від 27.06.2001 № 02-5/744, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

Відповідно до ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно пункту «к» частини другої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у невиконанні вимог охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України.

Пунктами «а», «б», «г», «е», частини другої статті 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України визначено, що відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у: нецільовому використанні територій та об`єктів природно-заповідного фонду, порушенні режимів територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також проектів створення та організації територій об`єктів природно-заповідного фонду; здійсненні в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон заборонених господарської та інших видів діяльності; у невжитті заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду; порушенні вимог щодо використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, Парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» створений згідно рішення виконкому Чернівецької обласної ради від 30.05.1979 №198.

Даний об`єкт природно-заповідного фонду було надано під охорону Вашківецькій міській раді згідно охоронного зобов`язання від 19.09.2022 №ПСП 26/28-67.

Відповідно до п. 1.2. Положення про Парк-пам`ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» Парк-пам`ятка входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Згідно п. 1.3., 1.5. Положення Парк-пам`ятка загальною площею 5,0 га розташований на території м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області. Територія Парку-пам`ятки разом з усіма об`єктами природи, що на ній знаходяться, перебуває у користуванні Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області.

Територія Парку-пам`ятки не вилучається із землекористування постійного землекористувача, який в своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про природно-заповідний фонд України», іншими законодавчими і нормативно-правовими актами та Положенням і несе відповідальність за належне утримання і охорону території (п. 1.6. Положення).

До основних завдань Парку-пам`ятки згідно п. 2.2. Положення належить: збереження, вивчення, відтворення та поповнення в штучних умовах генофонду рослин та підтримка загального екологічного балансу в регіоні.

За змістом п. 3.1. Положення, на території Парку-пам`ятки забороняється будь яка діяльність, що не пов`язана з використанням покладеного на нього завдань і загрожує збереженню цінного природного комплексу, порушує режим охорони території, а також така, що не погоджена управлінням екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації, в тому числі знищення та пошкодження окремих дерев, кущів, трав`янистої рослинності.

Згідно п. 3.3. Положення, охорона Парку-пам`ятки в натурі, нанесення його меж на планово картографічні матеріали та встановлення на межах охоронних знаків і інформаційних аншлагів покладається на Землекористувача, у віданні якого він перебуває.

Землекористувач бере на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму та охорони Парку-пам`ятки та несе відповідальність за належний стан території Парку-пам`ятки і додержання встановленого режиму (п. 3.4. Положення).

Порушення природоохоронного законодавства України в межах Парку-пам`ятки тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 4.1. Положення).

Відповідно до п. 4.3. Положення відповідальність несуть особи, винні у: порушенні режиму охорони території Парку-пам`ятки; нецільовому використанні території Парку-пам`ятки; здійсненні на території Парку-пам`ятки забороненої діяльності; у незаконному використанні природних ресурсів; самовільній зміні меж Парку пам`ятки; невжитті заходів щодо попередження і ліквідації негативних екологічних наслідків аварій та інших шкідливих впливів на ботанічні та дендрологічні колекції Парку-пам`ятки.

Як визначено п. 4.2 Положення, юридичні та фізичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, заподіяні ними внаслідок порушення природоохоронного законодавства на території Парку-пам`ятки в розмірах і порядку, встановленому законодавством України.

На підставі наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 14.11.2025 №763/04.2-03 у період з 17.11.2025 по 21.11.2025 було проведено захід державного контролю за додержанням Вашківецькою територіальною громадою Вижницького району Чернівецької області в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого 21.11.2025 складено Акт №28/03.1. Акт підписано головою та начальником відділу земельних ресурсів та комунальної власності Вашківецької міської ради.

Під час проведення перевірки на території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» загальною площею 5,0 га, який розташований в межах м. Вашківці та переданий під охорону та дотримання встановленого режиму згідно охоронного зобов`язання Вашківецькій міській раді, виявлено незаконну порубку 6 сироростучих та сухостійних дерев породи «ясень» з діаметрами пнів: 12, 37, 54, 59, 66, 76 см., що є порушенням ст.ст. 5, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 5, 25, 26 Закону України «Про рослинний світ», ст.ст. 7, 8, 37, 38, 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України », внаслідок чого заподіяно шкоду державі та навколишньому природному середовищу.

Діаметри пнів незаконно зрубаних дерев замірялись працівниками Державної екологічної інспекції Карпатського округу за фактичним зрізом повіреною рулеткою (Р-20, виробник STANLEY- Бельгія, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №ЧФ-874М від 16.06.2025).

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства внаслідок незаконної рубки дерев на території парку пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» здійснений на підставі додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно - заповідний фонд» та розмір заподіяної шкоди становить 654315,20 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що протиправна поведінка Вашківецької міської ради полягає в тому, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони об`єкту природно-заповідного фонду, що наданий йому під охорону від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження заповідного об`єкту від незаконних рубок на належній йому території, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди державі і навколишньому природному середовищу в сумі 654315,20 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Згідно із п. "б" ч. 2 ст. 47 Закону України " Про охорону навколишнього природного середовища" Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України (БК України) джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 69-1 БК України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, частина грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища спрямовується до спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища у відповідних місцевих бюджетах за місцем заподіяння екологічної шкоди, і в подальшому спрямовується на фінансування заходів з відтворення та охорони навколишнього природного середовища, оскільки несплата порушниками нарахованих збитків ставить під загрозу можливість проведення заходів з відновлення навколишнього природного середовища у зв`язку із відсутністю джерел для їх фінансування.

Щодо тверджень відповідача про те, що територія парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» передана на баланс КП «Комунальник», суд зазначає наступне.

Передача під охорону території чи об`єкта природно-заповідного фонду з визначенням переліку зобов`язань щодо забезпечення додержання встановленого режиму охорони та збереження оформлюється охоронним зобов`язанням.

Парк-пам`ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» надано під охорону Вашківецькій міській раді згідно охоронного зобов`язання від 19.09.2022 №ПСП 26/28-67.

Як наслідок, те, що відповідач не був балансоутримувачем парку пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» не звільняє його від відповідальності, оскільки зобов`язання по охороні та збереженню парку-пам`ятки, Вашківецька міська рада взяла на себе підписавши охоронне зобов`язання, зобов`язання землекористувача, а також Положення про Парк-пам`ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький», тим самим взявши під охорону даний об`єкт природно-заповідного фонду і зобов`язалася зберігати його, забезпечувати дотримання заповідного режиму території та екологічних вимог при використанні природних ресурсів.

Щодо посилання відповідача на відсутність належних та допустимих доказів того, що вирубка дерев здійснювалася безпосередньо відповідачем або за його дорученням, відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленими збитками та відсутність доказів, які б підтверджували, що саме дії відповідача спричинили шкоду довкіллю, суд зазначає наступне.

Підставою для покладання на відповідача обов`язку щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки дерев на території Парк-пам`ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення «Вашківецький» є наявність складу цивільного правопорушення у діях Вашківецької міської ради, яка як орган, якому безпосередньо надано під охорону від незаконних рубок та іншого негативного впливу вищевказаний об`єкт природно-заповідного фонду, не здійснила контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження заповідного об`єкту від незаконних рубок на належній йому території, діяла неправомірно, що призвело до незаконного вирубування дерев невстановленими особами та спричинення шкоди державі і навколишньому природному середовищу.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд України, мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку дерев на території об`єктів природно-заповідного фонду, а також і особи на які покладено зобов`язання щодо забезпечення охорони таких об`єктів та вина яких полягає у допущенні їх працівниками та не перешкоджанні незаконному вирубуванню дерев, внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Крім того, у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення ним дій з метою збереження і охорони багаторічних насаджень та недопущення самовільної рубки дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду, який передано йому згідно охоронного зобов`язання з метою забезпечення режиму охорони та збереження.

Щодо заперечень відповідача щодо допустимості та належності фотофіксації як доказу, суд зазначає наступне.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посиланням) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14, від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18).

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд звертає увагу відповідача, що додані до відповіді на відзив фотографії не є єдиним доказом, що підтверджує факт незаконної порубки дерев, а оцінюється судом в сукупності з іншими доказами по справі.

Окрім того, викладені відповідачем твердження у запереченнях від 26.03.2026 не спростовують висновок суду про те, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони об`єкту природно-заповідного фонду, що наданий йому під охорону від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та допустив протиправну бездіяльність, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди державі і навколишньому природному середовищу.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не акуентуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Руїз Торіха проти Іспанії” вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування “вірогідності доказів”, який на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 654315,20 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 3, 4, 20, 46, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області (59210, Чернівецька обл., Вижницький р-н., м. Вашківці, вул. Героїв Майдану, 2, код ЄДРПОУ 04062073) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23-А, код ЄДРПОУ 42702233) шкоду в сумі 654315,20 грн на рахунок з обліку доходів по Чернівецькій області “Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності”: р/р UA278999980333149331000024307, отримувач – Чернівецьке ГУК/ Вашківецька ТГ, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (ЄДРПОУ) 37836095, код класифікації доходів бюджету – 24062100.

3. Стягнути з Вашківецької міської ради Вижницького району Чернівецької області (59210, Чернівецька обл., Вижницький р-н., м. Вашківці, вул. Героїв Майдану, 2, код ЄДРПОУ 04062073) на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23-А, код ЄДРПОУ 42702233) судовий збір в сумі 7851,78 грн. на р/р: UA368201720343110004000095363 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 42702233.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2026.

Суддя С.О.Миронюк