Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №926/2417/26 — Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. ЧернівціСправа № 926/2417/26

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю секретаря судового засідання Косован А.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до громадської організації “Світ добрих справ”, м. Чернівці

про звільнення приміщення та стягнення заборгованості в сумі 58287,70 грн

представники сторін:

від позивача – Іванович Л.Є.

від відповідача – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності Чернівецької міської ради звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до громадської організації “Світ добрих справ” в якому просить:

- стягнути з відповідача заборгованість у сумі 58287,70 грн., з яких: 31728,56 грн – орендна плата, 2561,06 грн – пеня, 23998,08 грн – неустойка;

- ухвалити рішення про звільнення громадською організацією “Світ добрих справ” нежитлових приміщень (1-1)-(1-7) першого поверху житлового будинку літери А, загальною площею 66,80 кв.м., що розташовані за адресою м. Чернівці, вул. Головна 9.

Позовні вимоги обґрунтовано несплатою відповідачем за період з 26.10.2025 по 26.03.2026 орендних платежів за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади №8 від 25.01.2024, у зв`язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 31728,56 грн.

Окрім того, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати за договором, позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 01.07.2025 по 26.03.2026 в сумі 2561,06 грн.

Також, у зв`язку з тим, що відповідач не передав об`єкт оренди після припинення договору, позивачем нараховано до стягнення неустойку в розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне звільнення орендованого майна за період з 27.03.2026 по 31.05.2026 в сумі 23998,08 грн.

З огляду на не повернення відповідачем майна територіальної громади після припинення договору, позивач також заявляє вимогу про звільнення громадською організацією “Світ добрих справ” орендованих нежитлових приміщень.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2026 справу №926/2417/26 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 12.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.07.2026.

Ухвалою від 09.07.2026 відкладено підготовче засідання на 27.07.2026.

27.07.2026 до суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача.

Ухвалою від 27.07.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 15.09.2026.

Судове засідання 15.09.2026 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Миронюка С.О., яка тривала з 15.09.2026 по 18.09.2026.

Ухвалою від 21.09.2026 призначено розгляд справи по суті на 06.10.2026.

В судовому засіданні 06.10.2026 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з`явився.

В силу приписів ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

У зв`язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету, ухвали по справі №926/2417/26 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання надсилались на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

До суду повернулися без вручення адресовані відповідачу поштові відправлення з зазначенням причин невручення «адресат відсутній».

Згідно ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень”, кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали суду у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відтак, враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представника позивача щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

25.01.2024 між управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради (позивач, орендодавець) та Громадською організацією «Світ Добрих Справ» (відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади №8.

Згідно п. 1.1.-1.5. договору орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності Чернівецької міської ради від 29.12.2023 №509 та протоколу про результати електронного аукціону №LLЕ001-UА-20231128-54641, який сформовано 28.12.2023 передає, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, загальною площею 66,80 кв.м, а саме: нежитлові приміщення (1-1)-(1-7) першого поверху житлового будинку літери А, що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 9. Балансова (залишкова) вартість складає 448676 грн 00 коп. (чотириста сорок вісім тисяч шістсот сімдесят шість гривень 00 копійок) (без урахування податку на додану вартість) відповідно до бухгалтерських документів балансоутримувача. Майно передається в оренду з метою використання його за будь-яким цільовим призначенням (далі - Об`єкт оренди або Майно). Об`єкт оренди належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади і знаходиться на балансі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (далі - Балансоутримувач). Цей Договір укладено строком на 5 (п`ять) років, що діє з 25.01.2024 до 24.01.2029.

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання Договору Сторонами та скріплення печатками Сторін та/або акта приймання-передавання Майна. Акт приймання-передавання підписується між Орендарем, Орендодавцем та Балансоутримувачем, одночасно з підписанням цього Договору. Опис технічного стану Об`єкта оренди на дату передавання його Орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передавання, який підписується Сторонами або їх уповноваженими представниками, є додатком до цього Договору та складає його невід`ємну частину. Передача Майна в оренду здійснюється за його вартістю, зазначеною в пункті 1.2 цього Договору (п. 2.1.-2.3. договору).

За користування Об`єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, яка визначена за результатами проведення аукціону, на підставі протоколу електронних торгів від 28.12.2023р. №LLЕ001-UА-20231128-54641. Орендна плата, яка визначена за результатами аукціону, за другий і кожний наступний місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця (п. 3.1.-3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору за користування Об`єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі чинного законодавства, та на дату укладення цього Договору, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього Договору з урахуванням ПДВ становить: 5 300 грн 00 коп. (п`ять тисяч триста гривень 00 копійок). Нарахування орендної плати починається з дня підписання Договору Сторонами та скріплення печатками Сторін та/або акта приймання-передавання Майна. Орендна плата за перший місяць сплачується Орендарем залежно від кількості календарних днів оренди Майна. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця, що визначається Державною службою статистики України. У разі користування Майном впродовж неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін або на вимогу однієї зі сторін у разі зміни методики, зміни цін і тарифів (ставки орендної пати), в інших випадках, передбачених чинним законодавством. У такому випадку укладається додатковий договір до договору оренди майна. Орендар щомісячно самостійно розраховує орендну плату з урахуванням податку на додану вартість та сплачує її з 01 числа поточного місяця по останнє число поточного місяця (включно), незалежно від результатів його господарської діяльності. При цьому в платіжному документі вказується загальна сума та сума податку на додану вартість.

При сплаті орендних платежів орендарю встановлюється порядок черговості їх зарахування: в першу чергу - сума боргу з орендної плати; в другу чергу - нарахована пеня за несвоєчасну сплату; в третю чергу - поточна оплата (п. 3.4.1. договору).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем. Орендодавець може звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим Договором, за якими у Орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього Договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову (п. 3.9. договору).

Починаючи з першого числа наступного місяця на загальну суму заборгованості з орендної плати (з наростаючим підсумком) нараховується пеня за кожний день прострочення платежу, до моменту повного погашення суми заборгованості по орендній платі, включаючи день оплати, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування та стягнення пені здійснюється за весь період прострочення Орендарем виконання зобов`язань по сплаті орендної плати (п. 3.10. договору).

Припинення Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п. 3.12. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору у разі припинення Договору Орендар зобов`язаний:

- Звільнити впродовж трьох робочих днів орендоване Майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого Майна в тому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо Орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом;

- Сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення Майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити Балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення Майна з оренди;

- Відшкодувати Орендодавцю та/або Балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря (і в межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на випадки погіршення стану або втрати орендованого Майна), або в разі демонтажу чи іншого вилучення невід`ємних поліпшень/капітального ремонту.

Впродовж трьох робочих днів з моменту припинення цього договору орендодавець та/або балансоутрисувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан та стан розрахунків за цим договором. Орендодавець складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає примірники орендарю (п. 4.2. договору).

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Орендодавцем, Балансоутримувачем та Орендарем акта повернення з оренди орендованого Майна. Якщо Орендар не повертає Майно після отримання від Орендодавця примірників акта повернення з оренди орендованого Майна в порядку та строки, зазначені в пункті 4.2 Договору, Орендар сплачує до бюджету Чернівецької міської територіальної громади неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування Майном після дати припинення цього Договору (п. 4.3., 4.4. договору).

Майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд Орендаря. Орендар зобов`язаний забезпечувати збереження орендованого Майна запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати Майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п. 6.1., 6.2. договору).

Згідно п. 7.1. договору орендар зобов`язаний:

- Впродовж 30 календарних днів з дня укладення цього Договору застрахувати Майно на суму його страхової вартості, визначеної у пункті 2.3 цього Договору, на користь Балансоутримувача згідно з Порядком, зокрема від пожежі, затоплення, протиправних дій третіх осіб, стихійного лиха, та впродовж 10 календарних днів з дня укладення договору страхування (договорів страхування) надати Орендодавцю та Балансоутримувачу завірені належним чином копії договору страхування і документів, які підтверджують сплату страхового платежу (страхових платежів);

- Поновлювати щороку договір страхування так, щоб впродовж строку дії цього Договору Майно було застрахованим, і надавати Орендодавцю та Балансоутримувачу копії завірених належним чином договору страхування і документів, які підтверджують сплату страхового платежу. Якщо договір страхування укладений на строк, що є іншим, ніж один рік, такий договір повинен бути поновлений після закінчення строку, на який він укладено. Якщо строк дії Договору оренди менший, ніж один рік, то договір страхування укладається на строк дії договору оренди. Оплата послуг страховика здійснюється за рахунок Орендаря (страхувальника).

Відповідно до п. 12.6. договору договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар:

- Допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці;

- Використовує майно не за цільовим призначенням, а саме, коли орендар зобов`язаний використовувати орендоване майно відповідно до цільового призначення, зазначеному в пункті 6.1. договору;

- Без письмового дозволу орендодавця передав майно, його частину у користування іншій особі, крім випадків, коли орендар передав майно у суборенду на підставі п. 8.1. цього Договору і надав Орендодавцю копію договору суборенди в строки, зазначені в пункті 8.3. цього Договору;

- Уклав договір суборенди з особами, які не відповідають вимогам статті 4 Закону;

- Перешкоджає співробітникам Орендодавця та/або Балансоутримувача здійснювати контроль за використанням Майна, виконанням умов цього Договору;

- Порушує додаткові умови оренди, покладені на нього рішенням уповноваженого органу та/або орендодавця про встановлення додаткових умов оренди;

- Порушує вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини» та/або умови охоронного договору, укладеного стосовно Майна, і копія якого є додатком до цього Договору або передана Орендарю відповідно до вимог частини 8 статті 6 Закону;

- Відмовився внести зміни до цього Договору у разі виникнення підстав передбачених пунктом 3.8 цього Договору;

- Не уклав договір страхування (полісу) об`єкта оренди в строки, передбачені цим Положенням та Договором;

- Зайняв площу більшу ніж зазначена в акті приймання – передавання орендованого майна;

- Не уклав з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат на утримання об`єкта оренди і прибудинкової території (в тому числі щодо відшкодування плати за землю);

- Допустив прострочення зі сплати комунальних послуг на строк більше трьох місяців;

- Допустив невикористання об`єкта оренди впродовж 3 місяців з вини орендаря, якщо таке невикористання створює загрозу його пошкодженню чи знищенню;

- Довів об`єкт оренди до аварійного стану;

- Здійснив самовільну реконструкцію (переобладнання) об`єкта оренди.

Пунктом 12.7. договору встановлено, що про наявність однієї з підстав для дострокового припинення Договору з ініціативи Орендодавця, передбачених пунктом 12.6 цього Договору, Орендодавець повідомляє Орендареві листом (приписом). У листі повинен міститись опис порушення і вимога про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати надіслання листа (у строк 5 робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні Орендодавцем або Балансоутримувачем контролю за використанням Майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти Орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження Орендаря, а також за адресою орендованого Майна. Дата надіслання листа Орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні Орендодавця. Якщо впродовж встановленого у приписі часу Орендар не усунув порушення, Орендодавець надсилає Орендарю лист, у якому повідомляє Орендареві про дострокове припинення Договору на вимогу Орендодавця. У листі зазначається підстава припинення Договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення. Договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання Орендодавцем або Балансоутримувачем Орендарю листа про дострокове припинення цього Договору. Орендодавець надсилає Орендарю лист про дострокове припинення цього Договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження Орендаря, а також за адресою орендованого Майна. Дата дострокового припинення цього Договору на вимогу Орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні Орендодавця.

Згідно акту приймання-передавання в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади від 25.01.2024 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, а саме, нежитлові приміщення (1-1)-(1-7) першого поверху житлового будинку літери А, що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 9, загальною площею 66,80 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2026 орендодавець надіслав орендарю припис №14/01-11/337, зі змісту якого вбачається, що за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 28213,92 грн., в тому числі пеня в сумі 1950,99 грн. Також, позивач зазначив, що орендар не виконав умов договору щодо надання орендодавцю та балансоутримувачу засвідчених належним чином копій договору страхування. Орендодавець вимагав до 05.03.2026 погасити заборгованість та у строк до 15 робочих днів надати завірені копії договору страхування. Вказаним приписом орендодавець попередив орендаря, що якщо впродовж встановленого строку орендар не усуне наявні порушення, буде надіслано лист про дострокове розірвання договору.

Проте, орендар не усунув вказані порушення, що стало наслідком припинення договору орендодавцем в односторонньому порядку листом №14/01-11/459 від 19.03.2026. Також, позивач вимагав 30.03.2026 надати доступ до об`єкта оренди для огляду майна, фіксації його поточного стану і стану розрахунків за договором, підписання акту повернення майна з оренди та повернення балансоутримувачу ключів від приміщення.

З огляду на положення пункту 12.7. договору, з врахуванням встановлених обставин, договір вважається припинений з 27.03.2026.

Листом №14/01-11/642 від 21.04.2026 позивач вимагав повернення відповідачем об`єкта оренди та повідомив про нарахування неустойки за несвоєчасне повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи та стверджується позивачем, орендар не звільнив об`єкт оренди, заборгував орендодавцю наступний розмір грошових коштів: 31728,56 грн орендної плати за період з 26.10.2025 по 26.03.2026, 2561,06 грн пені за період з 01.07.2025 по 26.03.2026, 23998,08 грн неустойки за період з 27.03.2026 по 31.05.2026, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Щодо стягнення з відповідача орендної плати в сумі 31728,56 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 ЦК України).

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України).

Орендні правовідносинами між сторонами у даному спорі регулюються спеціальним законодавством, а саме, Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що оренда це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Згідно частини 1, 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону.

Частиною 4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2026 орендодавець надіслав орендарю припис №14/01-11/337, зі змісту якого вбачається, що за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 28213,92 грн., в тому числі пеня в сумі 1950,99 грн. Також, позивач зазначив, що орендар не виконав умов договору щодо надання орендодавцю та балансоутримувачу засвідчених належним чином копій договору страхування. Орендодавець вимагав до 05.03.2026 погасити заборгованість та у строк до 15 робочих днів надати завірені копії договору страхування. Вказаним приписом орендодавець попередив орендаря, що якщо впродовж встановленого строку орендар не усуне наявні порушення, буде надіслано лист про дострокове розірвання договору.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача з орендної плати за період з 26.10.2025 по 26.03.2026 складає 31728,56 грн.

За результатами здійсненої перевірки нарахування орендної плати в розмірі 31728,56 грн., суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним та таким, що відповідає умовам договору та чинному законодавству, а відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2561,06 грн.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень статті 614 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. Така правова позиція щодо застосування статті 614 Цивільного кодексу України висловлена Верховним Судом України у постанові від 13.02.2013 у справі №6-170цс12, та Верховним Судом у постановах від 14.09.2021 у справі №910/7256/20, від 19.08.2021 у справі №910/11889/20.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено наявність обставин, що унеможливили виконання взятих на себе зобов`язань та які є підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Завданням неустойки є сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Починаючи з першого числа наступного місяця на загальну суму заборгованості з орендної плати (з наростаючим підсумком) нараховується пеня за кожний день прострочення платежу, до моменту повного погашення суми заборгованості по орендній платі, включаючи день оплати, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Нарахування та стягнення пені здійснюється за весь період прострочення Орендарем виконання зобов`язань по сплаті орендної плати (п. 3.10. договору).

За результатами здійсненої перевірки нарахування пені в сумі 2561,06 грн. за період з 01.07.2025 по 26.03.2026, суд зазначає, що розрахунок позивача є арифметично вірним та таким, що відповідає чинному законодавству та умовам договору, а відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 23998,08 грн.

Пунктом 12.7. договору встановлено, що про наявність однієї з підстав для дострокового припинення Договору з ініціативи Орендодавця, передбачених пунктом 12.6 цього Договору, Орендодавець повідомляє Орендареві листом (приписом). У листі повинен міститись опис порушення і вимога про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати надіслання листа (у строк 5 робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні Орендодавцем або Балансоутримувачем контролю за використанням Майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти Орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження Орендаря, а також за адресою орендованого Майна. Дата надіслання листа Орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні Орендодавця. Якщо впродовж встановленого у приписі часу Орендар не усунув порушення, Орендодавець надсилає Орендарю лист, у якому повідомляє Орендареві про дострокове припинення Договору на вимогу Орендодавця. У листі зазначається підстава припинення Договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення. Договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання Орендодавцем або Балансоутримувачем Орендарю листа про дострокове припинення цього Договору. Орендодавець надсилає Орендарю лист про дострокове припинення цього Договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження Орендаря, а також за адресою орендованого Майна. Дата дострокового припинення цього Договору на вимогу Орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні Орендодавця.

25.02.2026 орендодавець надіслав орендарю припис №14/01-11/337, зі змісту якого вбачається, що за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 28213,92 грн., в тому числі пеня в сумі 1950,99 грн. Також, позивач зазначив, що орендар не виконав умов договору щодо надання орендодавцю та балансоутримувачу засвідчених належним чином копій договору страхування. Орендодавець вимагав до 05.03.2026 погасити заборгованість та у строк до 15 робочих днів надати завірені копії договору страхування. Вказаним приписом орендодавець попередив орендаря, що якщо впродовж встановленого строку орендар не усуне наявні порушення, буде надіслано лист про дострокове розірвання договору.

Проте, орендар не усунув вказані порушення, що стало наслідком припинення договору орендодавцем в односторонньому порядку листом №14/01-11/459 від 19.03.2026. Також, позивач вимагав 30.03.2026 надати доступ до об`єкта оренди для огляду майна, фіксації його поточного стану і стану розрахунків за договором, підписання акту повернення майна з оренди та повернення балансоутримувачу ключів від приміщення.

З огляду на положення пункту 12.7. договору, з врахуванням встановлених обставин, договір вважається припинений з 27.03.2026.

Листом №14/01-11/642 від 21.04.2026 позивач вимагав повернення відповідачем об`єкта оренди та повідомив про нарахування неустойки за несвоєчасне повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати.

У зв`язку з несвоєчасним поверненням об`єкта оренди позивачем нараховано неустойку в розмірі подвійної орендної плати у сумі 23998,08 грн з 27.03.2026 по 31.05.2026.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Якщо Орендар не повертає Майно після отримання від Орендодавця примірників акта повернення з оренди орендованого Майна в порядку та строки, зазначені в пункті 4.2 Договору, Орендар сплачує до бюджету Чернівецької міської територіальної громади неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування Майном після дати припинення цього Договору (п. 4.4. договору).

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов`язку з повернення речі. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією у розумінні ст. 549 ЦК України. Такий висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року по справі №924/599/19.

При розгляді спорів про стягнення неустойки судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного Кодексу України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.01.2020 у справі №916/2724/18.

Застосування зазначеної неустойки обумовлюється тим, що зобов`язання наймача з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

В порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Для застосування наслідків, передбачених частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладено у постанові від 30.10.2019 у справі № 924/80/19, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки в сумі 23998,08 грн за період з 27.03.2026 по 31.05.2026, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає умовам договору, а отже, позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про звільнення відповідачем нежитлових приміщень.

25.02.2026 орендодавець надіслав орендарю припис №14/01-11/337 зі змісту якого вбачається, що за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 28213,92 грн., в тому числі пеня в сумі 1950,99 грн.

Проте, орендар не усунув вказані порушення, що стало наслідком припинення договору орендодавцем в односторонньому порядку листом №14/01-11/459 від 19.03.2026.

З огляду на положення пункту 12.7. договору, з врахуванням встановлених обставин, договір вважається припинений з 27.03.2026.

Листом №14/01-11/642 від 21.04.2026 позивач вимагав повернення відповідачем об`єкт оренди та повідомив про нарахування неустойки за несвоєчасне повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Верховний Суд у пунктах 8.65-8.66 постанови від 27 серпня 2024 року у справі №924/177/24 зазначив, що передбачений частиною 1 статті 785 ЦК України обов`язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі контексті розуміння “негайно повернути наймодавцеві” виступає як оціночна категорія, яка розглядається судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України на підставі доводів, доказів і обставин справи. Обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі означає, що таке повернення об`єкту має бути зроблено максимально швидко та за першої можливості і відповідно у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, адже наймодавець "законно очікує" та розраховує, що йому буде повернуто майно найшвидше у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відтак категорія “негайно”, яка використана в статті 785 Цивільного кодексу України є оціночною і має конкретизуватися, у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що частина друга наведеної статті передбачає право наймадавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а тому, серед іншого, має мету запобігти невиконанню обов`язку наймача щодо повернення речі у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Після припинення договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19 та постановах Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 910/11692/20, від 11 липня 2023 року у справі № 916/1307/22, від 31 серпня 2021 року у справі № 914/1050/20).

Згідно з висновком Верховного Суду у пункті 8.41 постанови від 26 червня 2025 року у справі №910/8009/24, де вказано, що виконання орендарем свого обов`язку з повернення об`єкта оренди, передбаченого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, не змінює того, що саме орендар має запропонувати прийняття свого обов`язку перед орендодавцем і тільки після вчинення орендарем дій з такого виконання в орендодавця виникає обов`язок з прийняття об`єкта оренди, що узгоджується з вимогами статей 526, 527, 612, 613 Цивільного кодексу України. Тобто виконання орендарем зобов`язання (вчинення певних дій з повернення майна в належному стані) хронологічно має передувати можливості прийняття такого виконання орендодавцем.

Оскільки договір є припиненим, що, у свою чергу, означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами) (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №910/11131/19, від 08 червня 2021 року у справі №917/631/19 та №916/1428/19, від 24 червня 2021 року у справі №908/3592/19, від 07 липня 2021 року у справі №904/5303/19, від 08 липня 2021 року у справі №904/6063/19, від 31 серпня 2021 року у справі №914/1050/20, від 15 серпня 2022 року у справі №904/6084/21, від 14 грудня 2022 року у справі № 904/8884/21, від 25 січня 2024 року у справі № 910/899/23, від 12 листопада 2024 року у справі №909/550/23).

Відповідно до п. 4.1. договору у разі припинення договору орендар зобов`язаний звільнити впродовж трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом.

Пункт 4.3. договору встановдює, що майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання орендодавцем, балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

Договір найму (оренди) є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном протягом строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору, а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин (правовий висновок викладений у пункті 5.8 постанови Верховного Суду у справі №904/5303/19 від 07 липня 2021 року).

Однак, спірне приміщення позивачу не повернуте.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що обов`язок користувача повернути майно після припинення договору оренди передбачений нормами чинного законодавства, а також умовами договору, та є таким, що настав, беручи до уваги, що спірне приміщення відповідачем не повернуте, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Руїз Торіха проти Іспанії” вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування “вірогідності доказів”, який на відміну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.

На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у сумі 58287,70 грн (з яких: 31728,56 грн – орендна плата, 2561,06 грн – пеня, 23998,08 грн – неустойка), а також, належить зобов`язати відповідача звільнити нежитлові приміщення.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 3, 4, 20, 46, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з громадської організації “Світ добрих справ” (58000, м. Чернівці, вул. Головна, 9, код ЄДРПОУ 22846743) на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, вул. Петровича Якоба, 18, код ЄДРПОУ 44388619) заборгованість у сумі 58287,70 грн (з яких: 31728,56 грн – орендна плата, 2561,06 грн – пеня, 23998,08 грн – неустойка) за наступними реквізитами: одержувач – Чернівецьке ГУК/Чернівецька ТГ/00000000; р/р UA708999980334369999000024405, банк – Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37836095.

3. Зобов`язати громадську організацію “Світ добрих справ” (58000, м. Чернівці, вул. Головна, 9, код ЄДРПОУ 22846743) звільнити нежитлові приміщення (1-1)-(1-7) першого поверху житлового будинку літери А, загальною площею 66,80 кв. м., що розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 9.

4. Стягнути з громадської організації “Світ добрих справ” (58000, м. Чернівці, вул. Головна, 9, код ЄДРПОУ 22846743) на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, вул. Петровича Якоба, 18, код ЄДРПОУ 44388619) судовий збір в сумі 5324,80 грн за наступними реквізитами: одержувач – управління комунальної власності Чернівецької міської ради; р/р UA908201720344200001000114295, банк – ДКСУ у м. Київ, МФО – 820172, код ЄДРПОУ 44388619, КЕКВ 2800 – судовий збір.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.10.2026.

Суддя С.О.Миронюк