Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №212/13596/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/13596/26

2/212/8340/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Дехта Р.В., за участі секретаря судового засідання Попик С.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг, в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про визнання права власності в порядку спадкування за законом, –

В С Т А Н О В И В:

21 серпня 2026 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до відповідача територіальної громади в особі КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина, що складалася з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори Тімошина О.В. від 18.97.2926 року від 18.07.2026 року №1720/02-31, відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі ОСОБА_1 , свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 часту квартири за адресою: АДРЕСА_2 та належала ОСОБА_2 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, тим, що до складу спадщини входить лише те майно, яке належало померлому на день відкриття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 просить суд:

-визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на 1/3 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 25 вересня 2026 року о 09 годинні 00 хвилин.

Ухвалою суду від 25 вересня 2026 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду на 13 жовтня 2026 року о 10 годинні 00 хвилин.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав судові заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник позивача надав судові заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ в судове засідання не з`явився, належним чином відповідач був повідомлений про дату та час розгляду справи.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в порядку статті 211 ЦПК України за наявними в ній доказами.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , Другою криворізькою державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа, номер у спадковому реєстрі №60725182, номер у нотаріуса №503/2017,

В судовому засіданні судом встановлено, що постановою державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори Тімошина О.В. від 18.97.2926 року від 18.07.2026 року №1720/02-31, відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі ОСОБА_1 , свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 часту квартири за адресою: АДРЕСА_2 та належала ОСОБА_2 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, тим, що до складу спадщини входить лише те майно, яке належало померлому на день відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та є матір`ю позивача ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні судом встановлено, що згідно відповіді №3429072 від 10.10.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкт нерухомого майна: Реєстраційний номер: 1173287112110 Дата реєстрації: 15.02.2017, 15:33:40 Тип ОНМ: квартира Об`єкт житлової нерухомості: Так Стан: зареєстровано Тип розділу: основний розділ Регіон: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг Загальна площа: 82.9 кв.м. Житлова площа: 48.7 кв.м. Додаткові відомості: трикімнатна квартира розташована на 3 поверсі 4 поверхового будинку, Адреса: Повна адреса: АДРЕСА_2 , зареєстрована за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 :

- у розмірах частки: 1/3, дата реєстрації права власності 13.02.2017 року на підставі: свідоцтво на право власності на житло Дата документа: 30.01.2017, 02:00:00 Видавник: Виконавчий комітет Покровської районної в місті ради, згідно з рішенням №40 від 18.01.2017 року Номер: 25;

- у розмірі частки 1/3, дата реєстрації права власності: 06.11.2019 року на підставі: договір дарування Дата документа: 06.11.2019 року Видавник: ЧОРНА О.С., ПРИВАТНИЙ НОТАРІУС КРИВОРІЗЬКОГО МІСЬКОГО НОТАРІАЛЬНОГО ОКРУГУ Номер: 1592.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради за №40 від 18.01.2027 року «Про безоплатну передачу житла у власність громадян», передано у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , житло, яке належить до комунальної власності міста Кривого Рогу, а саме: квартири по АДРЕСА_2 , часткова власність по 1/3 кожному.

В судовому засіданні судом встановлено, що відповідно до свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_2 від 30.01.2017 року, що видано органом приватизації Виконком Покровської районної в місті ради, посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить, тому числі ОСОБА_2 , 1/3 частка. Свідоцтво видане згідно рішенням №40 від 18.01.2017 року

Згідно з ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства та захисту права, повинен сприяти учасникам цивільних правовідносин, які звернулися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у реалізації ними цих прав, у тому числі і спадкових (ст.ст. 15, 16 ЦК України) .

Зі змісту ч. 2 ст.16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Разом з тим, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки, положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-20цс11 від 21.05.2012р., який ухваленою за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як слідує зі ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ст.1261ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті.

Статтею ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 5 ст.1268ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду в п. 23 постанови від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-75304-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (пункт 3.1. умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі квартири, житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року, справа №523/20890/21, зазначив наступні висновки щодо застосування відповідних норм права, а саме:

«33. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

34. Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

35. Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

36. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).

37. За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

38. У частині третій статті 9 Житлового кодексу України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

39. Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

40. Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

41. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

42. Згідно з частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

43. У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

44. Перелік таких випадків визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

45. Схожий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц, а також постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 755/17528/17, від 24 травня 2021 року у справі № 296/2566/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 758/9406/19, від 19 червня 2023 року у справі № 295/2637/20.

46. Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі – Положення № 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається до органу приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

47. Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

48. Так, громадянин подає до органів приватизації такі документи:

- заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

- копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

- копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

- довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

- технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

- копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

- документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

- копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

- заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

49. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що у разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

50. Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

51. У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

52. Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13.

53. Таким чином, обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживав спадкодавець, але помер до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою.

54. Згідно з частинами першою – третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

55. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

56. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

57. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

58. Встановивши, що ОСОБА_4 за свого життя (20 вересня 2020 року) висловив волю на приватизацію займаної ним з 1989 року квартири, однак помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність у позивачки, як спадкоємиці ОСОБА_4 , права вимагати визнання за нею права власності на таку квартиру.

59. В аспекті доводів касаційної скарги щодо неподання померлим

ОСОБА_4 належним чином оформленої заяви на приватизацію, колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку наявності у ОСОБА_4 , який був зареєстрований, проживав та використовував спірну квартиру як єдине житло більше 32 років, права на її приватизацію, здійснення ним належних та добросовісних дій щодо оформлення своїх прав, а також невиконання уповноваженим органом приватизації свого обов`язку щодо строків розгляду відповідної заяви громадянина, встановлених частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

60. Колегія суддів враховує, що подана ОСОБА_4 заява про приватизацію була повернута заявнику з метою уточнення даних, що передбачено пунктом 22 Положення № 396, при цьому з огляду на наявну у матеріалах справи відповідь КП «Міське агентство з приватизації житла» від 09 вересня 2021 року № 444/01-09, необхідні для розгляду заяви про приватизацію відомості були надані заявником, помилки виправлені.

61 Посилання Одеської міської ради на ненадання заявником ордеру на вселення у житлове приміщення за обставин цієї справи не свідчить про відсутність у ОСОБА_4 права на приватизацію квартири, в якій він був зареєстрований і проживав з 1989 року. Водночас слід також враховувати, що орган приватизації на час подання ОСОБА_4 відповідної заяви не вказував на цей недолік, фактичне проживання та реєстрацію на законних підставах ОСОБА_4 у спірному житлі протягом тривалого часу не оспорює. Отже ця обставина не була підставою для відмови уповноваженого органу приватизації у приватизації спірної квартири.

62. Доцільно звернути увагу, що згідно з практикою Верховного Суду ненадання заявником ордеру на квартиру не може бути єдиною підставою для відмови у приватизації житла, з огляду на те, що орган приватизації не був позбавлений можливості додатково витребувати від заявника документи, яких не вистачало для прийняття рішення (такий правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19, від 02 лютого 2022 року у справі № 524/3501/20).

63. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на повагу до житла.

64. Колегія суддів зауважує, що у практиці Європейського суду з прав людини визначення того чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме: від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання. Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

65. З урахуванням наведеного, встановивши відсутність передбачених законом підстав для відмови наймачу квартири у приватизації займаного ним житла, реалізацію ним за свого життя права на передачу у власність житла, яким він користувався на законних підставах протягом тривалого часу, поведінку органу приватизації, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшли обґрунтованого висновку про включення прав ОСОБА_4 на спірну квартиру до складу спадщини, що відкрилась після його смерті.».

Відповідно до частини 3 статті 8 «Про приватизацію державного житлового фонду», встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Враховуючи наданні докази, суд дістається висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що є матір`ю позивача на 1/3 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , підлягають задоволенню, оскільки нотаріусом постановою від 18 липня 2026 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується матеріалами справи та враховуючи ту обставину, що за життя спадкодавець ОСОБА_2 висловила волю на приватизацію вищезазначеної квартири, шляхом звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, орган приватизації державного житлового фонду в особі Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради прийняв рішення за №40 від 18.01.2027 року «Про безоплатну передачу житла у власність громадян», відповідно до якого передано у власність, в тому числі ОСОБА_2 , , житло, яке належить до комунальної власності міста Кривого Рогу, а саме: квартири по АДРЕСА_2 , часткова власність по 1/3 частки та невиконання уповноваженим органом приватизації свого обов`язку щодо строків розгляду відповідної заяви громадянина, встановлених частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

За ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно до положень ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до положень статей 139, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню суми сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог та дії відповідача, що призвели до порушених прав позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади в особі КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/3 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 13 жовтня 2026 року.

Суддя: Р. В. Дехта