Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №212/10999/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/10999/26

2/212/7046/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Шевченко Л.В., при секретарі судового засідання Чуприні Я.Е., з участю представника позивача адвоката Андрухова Д.Г., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бахмутської міської ради Донецької області, третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора в Дніпропетровській області

про визнання права власності на спадкове майно, –

В С Т А Н О В И В:

10.07.2026 року представник позивача Андрухов Д.Г. звернувся з позовною заявою до Бахмутської міської ради Донецької області, третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора в Дніпропетровській області про визнання права власності на спадкове майно. Представник позивача Андрухов Д.Г., діючий на підставі ордеру серії АЕ № 1523405, обгрунтовує позовні вимоги тим, що після смерті батька Позивача відкрилася спадщина на земельну ділянку, яка відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 13.08.2013, де визначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником на праві приватної власності 1/1 частки земельної ділянки площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1410300000:00:019:0447, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що також додатково підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу: 7879661 від 13.08.2013, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу: НВ-1409640012021 від 08.12.2021, Кадастровим планом земельної ділянки як додатку до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу: НВ-1409640012021 від 08.12.2021. Окрім цього відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.01.2014, Витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.01.2014, вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Втім, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13 червня 2026 року Позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1410300000:00:019:0447, зокрема, тому що відповідно до п.п. 4.23 п. 4 глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього (такі повноваження в нотаріальній конторі відсутні). Представник позивача також зазначає, що оскільки Позивачу нотаріусом відмовлено 13 червня 2026 року у вчиненні нотаріальної дії з підстав того, що для вчинення нотаріальної дії необхідно обов`язково отримати відомості у виді Витягу з Державного земельного кадастру про спадкове майно, а саме вищезазначену земельну ділянку Проте на запит нотаріуса до відповідних державних органів, було надано відповідь щодо неможливості надати Витяг з Державного земельного кадастру, так як місто Бахмут (колишня назва Артемівськ) Донецької області входить до переліку території, на яких припинено доступ користувачів до Державного земельного кадастру, а нотаріус, в свою чергу, позбавлений з цих же підстав доступу до Державного земельного кадастру, тобто а ні відповідні державні органи, у яких є доступи до реєстрів Державного земельного кадастру, а ні нотаріус не можуть отримати відомості з реєстрів Державного земельного кадастру які необхідні для вчинення нотаріальних дій щодо видачі Позивачу свідоцтва про спадщину на земельну ділянку, з підстав того, що адреса розташування земельної ділянки (спадкового майна) входить до переліку території, на яких припинено доступ користувачів (державних органів, установ, організацій, фізичних та юридичних осіб різних форм власності) до Державного земельного кадастру, а тому Позивач також позбавлений можливості отримати відповідні відомості, які необхідні для вчинення нотаріальних дій для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, і тому в даному випадку є підстави для застосування статті 392 ЦК України у зв`язку з відсутністю іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права Позивача на спадкування майна за законом після смерті свого батька. Посилаючись на ст. 392, 1216-1218, 1223, 1225, 1268 ЦК України просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1410300000:00:019:0447, Цільове призначення: Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,1 га. в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

13.07.2026 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Шевченко Л.В.

Ухвалою суду від 17.07.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 18 серпня 2026 року 0 14 год 30 хв.

Ухвалою суду від 18.08.2026 підготовче засідання у цивільній справі відкладено на 02.09.2026 о 14:10.

Ухвалою суду від 02.09.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні 02 жовтня 2026 року об 11 год 20 хв, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.

Судове засідання 02.10.2026 відкладено на 12.10.2026 .

Представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Просив розглянути справу та ухвалити судове рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи в підготовче судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Листом від 05.09.2026 у зв`язку із занятістю просив проводити судові засідання без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані суду докази в їх сукупності з точки зору належності та допустимості, копію спадкової справи, встановив таке.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 12.08.1961, яке заповнено російською мовою, Позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є « ОСОБА_3 » записані « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 » (арк.с.12).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України № 00054290693 від 21.10.2025, ОСОБА_1 за параметрами запиту з реєстраційним номером 00041196089 є ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Актовий запис реєстрації народження складений 12.08.1961 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Артемівську Артемівського міськрайнного управління юстиції у Донецькій області, де батьками останньої є: батько – ОСОБА_2 та мати – ОСОБА_5 (арк. с.13).

Згідно копії «старого радянського» паспорту ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 , виданого 18.10.1989, та попередньої довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру від 03.07.1998, де було вказано прізвище на російській мові « ОСОБА_7 » так і на українській мові " ОСОБА_7 " (арк.с.14), а податковий номер є ідентичним з карткою платника податків виданої на Позивача.

Таким чином батьком ОСОБА_1 (на рос. ОСОБА_7 ) є ОСОБА_2 .

З наказу Артемівського міського управління ПФУ Донецького обласного управління № 77-о від 24.07.2001 року "Про змінення прізвища" вбачається, що «у зв`язку із зміною паспорта спеціаліста І категорії відділу надходження доходів ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_7 » замінити на « ОСОБА_8 », де підстава такої заміни паспорт серія НОМЕР_5 від 13.02.2001. (арк.с.15).

ОСОБА_2 (на рос. ОСОБА_4 ) за даними паспорту громадянина України НОМЕР_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Луганськ, зареєстрований місце проживання - АДРЕСА_1 , з 10.03.1966 року (арк.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько ОСОБА_9 в м. Бахмут Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 01 квітня 2022 року.

Після смерті батька Позивача відкрилася спадщина, яка складається з нерухомого майна.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником на праві приватної власності 1/1 частки земельної ділянки площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1410300000:00:019:0447, дата державної реєстрації земельної ділянки: 21.06.2013, Орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки - відділ Держземагенства у м. Артемівську. Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 131454714103, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (довідка № 447182212), а також Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 13.08.2013, індексний номер 7879260 від 13.08.2013 (арк.с.18), Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером витягу: 7879661 від 13.08.2013, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу: НВ-1409640012021 від 08.12.2021, Кадастровим планом земельної ділянки як додатку до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу: НВ-1409640012021 від 08.12.2021 (арк.с.20).

Окрім цього відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.01.2014, Витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.01.2014, вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи № 653/2022, 26 липня 2022 року Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 653/2022 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом НКН № 645368 від 13.06.2026 по спадковій справі № 653/2022 державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України від 16.01.2003 спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є його донька, громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та Спадщина на яку видано це свідоцтво складається з житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею: 40,50 м2, загальною площею: 80,60 м2, що підтверджується самим Свідоцтвом про право на спадщину за законом НКН № 645368 від 13.06.2026, а також Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 85617501 від 13.06.2026, відповідно до якого Позивач отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом НКН № 645368 від 13.06.2026.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13 червня 2026 року Позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1410300000:00:019:0447, де цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку розташованого за цією ж адресою, після смерті батька Позивача, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку із тим, що нотаріусом було сформовано запит щодо надання розширеного Витягу з Державного земельного кадастру про вищевказану земельну ділянку, на що Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області № 1364/0/12-26 від 13.05.2026 було надано відповідь щодо неможливості надати Витяг з Державного земельного кадастру, так як місто Бахмут (колишня назва Артемівськ) Донецької області входить до переліку території, на яких припинено доступ користувачів до Державного земельного кадастру, а оскільки відповідно до п.п. 4.23 п. 4 глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього(такі повноваження в нотаріальній конторі відсутні).

При ухваленні судового рішення суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно зі статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з статтею 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).

Згідно статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220, 1221 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред?явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його права власності.

Частиною 1 статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут). Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з частиною першою статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Отже, законом визначено порядок прийняття спадщини та оформлення прав на спадкове нерухоме майно, якого повинні дотримуватись спадкоємці.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Як зазначив ВССУ в листі від16.05.2013№ 24-753/0/4-13«Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при розгляді справ про спадкування, слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

До того ж, відповідно до ст. 328 ЦК України, особи вправі набути право власності на підставах, що не заборонені законом і згідно зі ст. 392 ЦК України, можуть звертатись до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Оформлення спадщини це все ж таки позасудова процедура, а суди можуть втручатися в неї, лише якщо неможливо оформити спадщину в позасудовому порядку чи наявний спір між спадкоємцями.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ встановлено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» надано роз`яснення про те, що, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 106, 107 постанови від 18 грудня 2019 року, справа № 522/1029/18, роз`яснила, що відповідно до статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності (постанова Верховного Суду від 22 листопада 2023 року, справа № 591/2393/18, провадження № 61-12829св22; постанова від 10 січня 2023 року, справа № 199/6456/21, провадження № 61-9230св22).

Представник позивача вказує, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом НКН № 645368 від 13.06.2026 (арк.с.24) Позивач вже отримала у власність спадкове майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вигляді житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею: 40,50 м2, загальною площею: 80,60 м2, та їй було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1410300000:00:019:0447, де цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку розташованого за цією ж адресою, а тому враховуючи принцип єдності юридичної долі — це "залізне правило", за яким будівля і земля під нею вважаються одним цілим. Земельна ділянка завжди слідує за нерухомістю, що на ній розташована.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від18.12.2009року №14«Про судоверішення уцивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція прозахист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, що не порушує прав та інтересів інших осіб, є підстави для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

За змістом ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач покладає судові витрати на себе.

Керуючись ст.ст.16, 392, 1218, 1221, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4, 7, 8, 12, 13, 19, 30, 228-229, 258, 263-268 ЦПК, Заокном України "Про судовий збір", суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якої діяв представник ОСОБА_10 до Бахмутської міської ради Донецької області, третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора в Дніпропетровській області про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1410300000:00:019:0447, цільове призначення: Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,1 га - в порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Бахмут Донецької області, про що 01.04.2022 року видано Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_7 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.10.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: Бахмутська міська рада Донецької області , адреса: 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Миру, буд. 44, ЄДРПОУ 04052732

Третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, адреса 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Харківська, буд. 114, ЄДРПОУ 02891115.

Суддя Л. В. Шевченко