Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №212/554/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/554/26

2/212/2362/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Попової Ю.О., за участі представника позивача Ющенко В.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії

встановив:

У січні 2026 року позивач акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі – АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.

02 червня 2026 року представник позивача подав уточнену позовну заяву до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є постачальником теплової енергії (централізованого опалення) за адресою проживання відповідача: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою Відповідачі були співвласниками квартири у розмірі по частки кожний, у період до 15.08.2023 року. В подальшому ОСОБА_1 набула право власності на спірну квартиру та стала її єдиною власницею. У період з 2018 по 2023 рік відповідачі не проводили оплату послуг , наданих позивачем. У зв`язку із чим мають заборгованість за період з 01.11.2018 по 06.08.2023 у розмірі по 12 267,76 грн кожний з відповідачів. Позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії у розмірі по 12 267,76 грн з кожного. Крім того, просив стягнути з відповідачів інфляційні витрати у розмірі по 3 762,09 грн, 3% річних у розмірі по 1 121,35 грн, пеню у розмірі по 327,13 грн. Також з відповідачів просив стягнути витрати понесені на сплату судового збору.

11 березня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року розгляд справи було відкладено, у зв`язку із неявкою відповідача у справі, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

09 квітня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 у якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати строки позовної давності.

20 квітня 2026 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_2

06 травня 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2

07 травня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі від представника позивача, у яких зазначають про безпідставність застосування строків позовної давності та врахування пошкодження майна відповідачів у 2024 року. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року клопотання відповідача та представника позивача про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_2 задоволено.

02 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення до відзиву та заперечення на додаткові пояснення позивача.

02 червня 2026 року до суду надійшла уточнена позовна заява.

26 червня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача.

06 липня 2026 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено із занесення ухвали до протоколу судового засідання №6729161.

10 липня 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення до справи доказів на виконання ухвали суду від 06 липня 2026 року.

23 вересня 2026 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності та заперечення проти нарахованих сум.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала уточнений позов, просила його задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткових поясненнях.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні просила відмовити у задоволені позову, застосувати строк позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини не прибуття суд не повідомив, будь-яких клопотань до суду не подав.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_1 , дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , де має відкритий особовий рахунок за № НОМЕР_1 .

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період часу з 2007 по 2023 були співвласниками по частки спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8732455 від 30.08.2013.

У подальшому ОСОБА_1 придбала на електронних торгах 1/2 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 , що підтверджується копією Свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 15.08.2023, зареєстрованого у реєстрі №1003, а також Витягом з Державного реєстру речових прав №342828769 від 15.08.2023.

З наданих позивачем актів про подачу та припинення подачі теплоносія до будинку за АДРЕСА_2 вбачається надання АТ «Криворізька теплоцентраль» послуг з централізованого опалення у період з листопада 2018 року по березень 2025 року. (а.с. 19-25)

Положеннями ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує. Тобто тягар утримання майна покладається на його власника.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» є організацією питного водопостачання, основним напрямком діяльності якого є забезпечення споживачів послугами водопостачання та водовідведення вчасно та відповідної якості на підставі укладеного з власником договору та своєчасній оплаті послуг.

Згідно зі статтею 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов`язки зазначених учасників відносин, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2189-VIII, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до положень пункту 32 Правил, вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами.

Згідно п. 33 Правил, плата за послуги розраховується виходячи з розмірів затверджених тарифів та обсягу спожитих послуг, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування – це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

За змістом пунктів 34, 35 та 39 Правил, плата за абонентське обслуговування сплачується споживачем виконавцеві в порядку та розмірах, визначених індивідуальним договором, але не вище граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.

Так, відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, відповідач своєчасно не сплачувала грошові кошти позивачу за надані комунальні послуги та має заборгованість за постачання теплової енергії за період з листопада 2018 року по серпень 2023 року в загальному розмірі за 1/2 частки спірного майна 12 267,77 грн.

Окрім того, беручи до уваги вищевикладене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Так, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Доказів погашення заборгованості та спростування розрахунку заборгованості відповідачами до суду надано не було.

Таким чином, згідно з розрахунків, доданих до позову, з якими погоджується суд, з кожного відповідача також підлягають стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 3 762,09 грн., 3% річних у розмірі 1 121,35 грн., пеня у розмірі 327,13 грн.

Що стосується заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, позивач звернувся до суду з позовом у січні 2026 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по січень 2023 року включно.

Разом з тим, суд враховує, що, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час звернення позивачем до суду із позовом.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за квітень 2017 року закінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за період з 02 квітня 2017 року.

24 лютого 2022 року Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 6814, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Так, Верховний Суд у своїй Постанові від 26.02.2025 у справі № 754/4237/22, вказує, що враховуючи положення пунктів 12 та 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також періоди запровадження в Україні карантину та воєнного стану, Суд констатує, що період з квітня 2021 року перебуває в межах позовної давності.

Таким чином, посилання Відповідача на сплив строку позовної давності є юридично неспроможними, оскільки в спірний період законодавець передбачав зупинення та продовження цих строків у зв`язку з об`єктивними обставинами, які мали місце в країні.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки доказів відсутності заборгованості за отримані послуги з теплопостачання відповідачі суду не надали, суд вважає відсутніми підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та відповідно до документів, які міститься в матеріалах справи, необхідно стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі по 1 514,00 грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 625, 901, 903 ЦК України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, ст.ст. 4,12, 81, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) у розмірі основного боргу в сумі 12 267,77 гривень, інфляційні втрати у розмірі 3 762,09 грвиень, 3% річних у розмірі 1 121,35 гривень, пеню у розмірі 327,13 гривень, а всього 17 478,34 гривень (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 34 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) у розмірі основного боргу в сумі 12 267,77 гривень, інфляційні втрати у розмірі 3 762,09 грвиень, 3% річних у розмірі 1 121,35 гривень, пеню у розмірі 327,13 гривень, а всього 17 478,34 гривень (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 34 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 514,00 гривень (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 514,00 гривень (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: 50014, Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 13 жовтня 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис