Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №922/2749/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2749/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомУправління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16

доПриватної фірми "Коллапс", 61010, м. Харків, вул. Батуринська, буд. 7, кв. 7

простягнення 122 350,54 грн.

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

04.08.2026 року Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Приватної фірми "Коллапс" про стягнення 122 350,54 грн. неустойки за договором оренди № 1852 від 26.04.2011 року.

Також, до стягнення заявлені судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 1852 від 26.04.2011 року, а саме в частині повернення майна за актом приймання - передачі, у зв`язку із чим, позивачем на підставі пункту 4.4 договору заявлено до стягнення неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.

Також, позивачем у пункті 3 прохальної частини позовної заяви заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 10.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2749/26. Задоволено клопотання позивача викладене у пункті 3 прохальної частини позовної заяви про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Також, судом звернуто увагу сторін, що 18 жовтня 2023 року вводяться в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими визначено ОБОВ"ЯЗКОВА реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах. У разі звернення до суду із документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, передбачається настання процесуальних наслідків. Учасники справи ЗОБОВ"ЯЗАНІ в всіх заявах, що подаються до суду, зазначати відомості про наявність або відсутність в них електронних кабінетів. З детальним порядком реєстрації Електронного кабінету можна ознайомитись у розділі 4 “Реєстрація та авторизація користувачів” Інструкції користувача Електронного суду ЄСІТС за посиланням http://bit.ly/3rKB. Зареєструвати електронний кабінет можливо за посиланням https://id.court.gov.ua.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у встановленому законом порядку в обов`язковому порядку не здійснив реєстрацію електронного кабінету у ЄСІТС, у зв`язку із чим, судом ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 10.08.2026 року було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена позивачем у позовній заяві (штрих код поштового відправлення R067251408820), проте 28.08.2026 року копія ухвали суду була повернута поштовим відділенням “Укрпошти” на адресу суду.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Частинами 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб визначено, що фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб`єктивною поведінкою відповідача.

Крім того, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було розміщено повідомлення про відкриття провадження у справі на офіційному вебсайті Господарського суду Харківської області (https://hr.arbitr.gov.ua/sud5023/gromadyanam/povidomlenya_sud/2078887/).

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачем не було виконано вимог законодавства в частині обов`язкової реєстрації у ЄСІТС.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, станом на 12.10.2026 року відповідачем відзив на позов не надано, у зв`язку із чим, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду надано не було.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 26.04.2011 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець, позивачем) та Приватною фірмою "Коллапс" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 1852.

26.11.2011 року між сторонами було підписано акт приймання – передачі.

Також, позивач зазначає, що між сторонами було підписано ряд додаткових угоди. а саме:

- 21.05.2012 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору;

- 16.05.2013 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до договору;

- 25.04.2014 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 3 до договору у якій договір № 1852 від 26.04.2011 року було викладено у новій редакції, та 26.04.2014 року між сторонами було погоджено та підписано додаток до договору, а саме акт приймання – передачі до орендного користування нежитлових приміщень;

- 14.05.2015 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 4 до договору;

- 12.05.2016 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 5 до договору;

- 22.05.2017 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 6 до договору;

- 21.05.2018 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 7 до договору у якій договір № 1852 від 26.04.2011 року було викладено у новій редакції, та 26.04.2018 року між сторонами було погоджено та підписано додаток до договору, а саме акт приймання – передачі до орендного користування нежитлових приміщень;

- 10.08.2018 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 8 до договору;

- 15.05.2019 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 9 до договору;

- 15.05.2020 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 10 до договору;

- між сторонами було підписано додаткову угоду № 11 до договору.

Після проведення електронного аукціону 19.11.2021 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 12 до договору оренди № 1852 від 26.04.2011 року, якою сторони договір оренди виклали у наступній редакції (далі - договір).

Цей договір діє до 26.04.2026 року (підпункт 11.1. пункту 11 договору).

Відповідно до підпунктів 4.1., 4.1.1. пункту 4. договору, інформація про об`єкт оренди – нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 загальною площею 45,9 кв. м в житловому будинку за адресою: м. Харків, вулиця Гольдбергівська, 75, літ. «А-2». Балансоутримувач – КП «Жилкомсервіс».

Підпунктом 6.1. пункту 6 договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 19.11.2021 року) визначено, що ринкова (оціночна) вартість, визначена на підставі звіту про оцінку Майна (частина четверта статті 8 Закону України від 3 жовтня 2019 року № 157-1Х "Про оренду державного і комунального майна (далі - Закон) - вартість майна становить – 170 900,00 грн., без податку на додану вартість.

Згідно підпункту 8.1. пункту 8 договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 19.11.2021 року), місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону – 2 246,06 грн., без податку на додану вартість.

Розмір авансового внеску орендної плати – 4 492,12 грн., без податку на додану вартість. Сума забезпечувального депозиту – 6 000,00 грн., без податку на додану вартість (пункти 9, 10 договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 19.11.2021 року)).

Згідно пункту 1.1. (розділу ІІ договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 19.11.2021 року)) орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

Майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов (пункт 1.2. договору, розділу ІІ (в редакції додаткової угоди № 12 від 19.11.2021 року)).

Згідно пункту 3.1. договору розділу ІІ (в редакції додаткової угоди № 12 від 19.11.2021 року), орендна плата становить суму, визначену у пункті 8 Умов. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Пунктом 3.2. розділу ІІ договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 19.11.2021 року) визначено, що орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Орендар сплачує орендну плату до бюджету Харківської міської територіальної громади, відповідно до пункту 14 Умов, щомісяця до 20 числа поточного місяця оренди (пункт 3.3. розділу ІІ договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 19.11.2021 року)).

Згідно пункту 4.1. розділу ІІ договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 19.11.2021 року), у разі припинення договору орендар зобов`язаний: звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна у тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом; сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди. пеню (за наявності) орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди; відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (і в межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на випадки погіршення стану або втрати орендованого майна), або разі демонтажу чи іншого вилучення невід`ємних поліпшень/капітального ремонту.

Протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору орендодавець зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором в акті повернення з оренди орендованого майна. Орендодавець складає акт повернення з оренди орендованого майна у двох оригінальних примірниках і надає на підпис примірники орендарю. Орендар зобов`язаний: звільнити майно; підписати два примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від орендодавця; одночасно повернути один примірник підписаного акту разом із ключами від об`єкта оренди. Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Орендодавцем та Орендарем акта повернення з оренди орендованого Майна (пункти 4.2. – 4.3. розділу ІІ договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 19.11.2021 року).

Також, позивач зазначає, що на підставі наказу від 14.01.2025 року № 30 договір було припинено з 17.12.2024 року.

За твердженнями позивача, рішенням суду від 09.07.2025 року у справі № 922/1586/25 позов задоволено. Зобов`язано відповідача звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 загальною площею 45,9 кв.м. в житловому будинку літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Гольдбергівська, 75 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили(30 липня 2025 року).

Проте, відповідачем в порушення вимог законодавства та умов договору, не було здійснено повернення орендованих відповідно до умов договору нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 3, 4, 5 загальною площею 45,9 кв.м. в житловому будинку літ. "А-2" за адресою: м. Харків, вул. Гольдбергівська, 75, у зв`язку із чим, позивачем було складено акт від 27.04.2026 року, яким зафіксовано, що приміщення вільні, та здійснено нарахування відповідачу відповідно до умов договору нарахування неустойки за період безпідставного користування майном поза межами договору у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору у розмірі 122 350,54 грн.

Вказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Окрім того, на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до частини 1 статті 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частин 1-4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Згідно статті 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно пункту 4.1. розділу ІІ договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 19.11.2021 року), у разі припинення договору орендар зобов`язаний: звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна у тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом; сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди. пеню (за наявності) орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди; відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (і в межах сум, що перевищують суму страхового відшкодування, якщо воно поширюється на випадки погіршення стану або втрати орендованого майна), або разі демонтажу чи іншого вилучення невід`ємних поліпшень/капітального ремонту.

Протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору орендодавець зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором в акті повернення з оренди орендованого майна. Орендодавець складає акт повернення з оренди орендованого майна у двох оригінальних примірниках і надає на підпис примірники орендарю. Орендар зобов`язаний: звільнити майно; підписати два примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від орендодавця; одночасно повернути один примірник підписаного акту разом із ключами від об`єкта оренди. Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання орендодавцем та орендарем акта повернення з оренди орендованого Майна (пункти 4.2. – 4.3. розділу ІІ договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 19.11.2021 року) .

Як встановлено судом у рішенні від 09.07.2025 року у справі № 922/1586/25 позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим пунктом 11.7.1 договору, у зв`язку із допущенням з боку відповідача прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців достроково припинив договір оренди, про що повідомив відповідача належним чином. Позивачем дотримано порядок припинення договору оренди № 1852 від 26.04.2011, визначений в пункту 11.8 розділу ІІ "Незмінюваних умов договору", у зв`язку з чим договір оренди є припиненим з 17.12.2024 року.

Вказане рішення суду наявне у відкритому доступі в Єдиному держаному реєстрі судових рішень на сайті Судової влади України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128721480).

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З вищевикладеного слідує, що у зв`язку із припиненням з 17.12.2024 року дії договору, у відповідача виник обов`язок щодо повернення орендодавцю орендованого нерухомого майна за актом приймання-передачі.

Зі змісту статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог частини 4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до пункту 4.4. договору, якщо орендар не повертає майно після отримання примірника акта повернення оренди орендованого майна, орендар сплачує до бюджету Харківської міської територіальної громади неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією.

Неустойка згідно із частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом із наявних у матеріалах справи документів, та не спростовано відповідачем, після припинення з 17.12.2024 року строку дії договору оренди № 1852 від 26.04.2011 року, що встановлено рішенням суду від 09.07.2025 року у справі № 922/1586/25 яке наявне у відкритому доступі в Єдиному держаному реєстрі судових рішень на сайті Судової влади України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128721480), відповідачем нежитлові приміщення, які були надані відповідачу в оренду, не були повернуті орендодавцю у визначені договором строки.

З наявного у матеріалах справи акту заступника начальника управління позивача від 27.04.2026 року вбачається, що позивачем було здійснено перевірку нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Гольдбергівська, 75, літ. «А-2», та виходом на місце 27.04.2026 року встановлено та зафіксовано, що вхідні двері не зачинені, доступ до приміщень вільний. Приміщення порожні, речей орендаря немає. Приміщення були закриті представником Управління, ключ зберігається у відділі регулювання орендних відносин Управління. Згідно висновку наведеного у акті від 27.04.2026 року - даний акт є підставою для включення зазначеного об`єкту нерухомого майна до Переліку першого типу, з метою подальшої передачі його в оренду.

Крім того, пунктом 1.3. наказу позивача від 14.11.2025 року № 30 про припинення договору оренди № 1852 від 26.04.2011 року встановлено, розпочати нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном з 18.12.2024 року до моменту підписання акту повернення з оренди орендованого майна.

Враховуючи вищевикладене, за розрахунком позивача наданим до позовної заяви останнім було здійснено нарахування неустойки відповідно до умов пункту 4.4. договору у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору за період безоплатного користування майном за межами договору за період з грудня 2024 року (14 днів) по квітень 2026 року (27 днів) у розмірі 122 350,54 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем суми неустойки за період з грудня 2024 року (14 днів) по квітень 2026 року (27 днів) у розмірі 122 350,54 грн., судом встановлено, що такі нарахування здійснено за період з грудня 2024 року (14 днів починаючи з 18.12.2024 року) по квітень 2026 року (27 днів по 27.04.2026 року акт позивача), та вони є арифметично вірно, та підлягають до задоволення.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів здійснення повної та своєчасної сплати суми боргу за договором, або спростування заявлених позивачем до стягнення сум, відповідач суду не надав, суми боргу у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України не спростував.

При цьому, суд враховує, що у господарському процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» у відповідності до якого роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі принципу «jura novit curia» (суд знає закони), має визначити належні до застосування норми права для правильного вирішення спору по суті.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 122 350,54 грн. за своєю правовою природою є неустойкою за прострочення повернення орендованого майна після припинення договору оренди, передбаченою частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, та частини 1 статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а не платою за користування майном у межах договору оренди № 1852 від 26.04.2011 року, як помилково визначено позивачем, оскільки як було встановлено судом вище, такий договір припинив свою дію з 17.12.2024 року.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення із відповідача суми 122 350,54 грн. неустойки, підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241, 331,Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватної фірми "Коллапс" (61010, м. Харків, вул. Батуринська, буд. 7, кв. 7, ЄДРПОУ 22693239) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16, ЄДРПОУ 14095412) 122 350,54 грн. неустойки та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Реквізити сторін:

позивача: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 16, ЄДРПОУ 14095412);

відповідач: Приватна фірма "Коллапс" (61010, м. Харків, вул. Батуринська, буд. 7, кв. 7, ЄДРПОУ 22693239).

Повне рішення складено "13" жовтня 2026 р.

СуддяО.О. Ємельянова