Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №201/10355/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа №201/10355/26

Провадження №2 /201/6037/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Масимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2026 року Нарожний ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить розірвати укладений між ними шлюб, залишивши малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 21.04.2022 (актовий запис № 172) проживати разом з ним, та визначити його як особу, що самостійно її виховує та утримує.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 та Відповідач ОСОБА_2 , прожили у спільному шлюбі 6 років, вели спільне господарство та будували міцні сімейні відносини. В їх шлюбі народилась дитина, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Все вище вказане більше стосується перших років їх спільного життя, але останні роки вони не можуть як сім`я проживати разом виконувати сімейні обов`язки, спокійно вирішувати навіть нескладні поточні проблеми. Позивач та Відповідач неодноразово, протягом останніх років намагалися говорити один з одним про їх особисті сімейні проблеми, спокійно вирішувати їх та ніяких результатів це не дало. В їх сімейних стосунках нічого не змінювалося за останніх кілька років, хоча вони прикладали для цього максимально зусиль, але їх відносини не поліпшились. В результаті їх розмов вони прийшли до висновку, що розлучення це єдиний вихід для них побудувати нове щасливе життя та зберегти між нами нормальні відносини, тим більше Відповідачка не заперечує. Збереження їх сім`ї і подальше спільне проживання є неможливим. Спір про майно між ними відсутній. Крім того у їхньому шлюбі народились дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина наразі ніде не зареєстрована, однак мешкає разом із Позивачем - батьком за адресою АДРЕСА_1 . Вказана квартира має загальну площу 63,58 кв. м. При цьому, вказана квартина розташована у Соборному районі м. Дніпра. Позивач з Відповідачкою вже близько року мешкають окремо, шлюбно-сімейні стосунки не підтримують, мають окремий бюджет та спільне господарство не ведуть. Вихованням дитини, її утриманням, організацію медичної допомоги, у тому числі її поточним лікуванням в більшій мірі здійснює саме позивач, як батько. Відповідачка займається своїми справами, зустрічається з дитиною лише на вихідних. Належного виховання Відповідачка не надає, мінімально приймає участь у її утриманні та розвитку. Фактичне утримання дитини здійснюю позивач. Так, позивач купує їжу, одяг, сплачую за лікування, відвідування нею різних секцій, курсів іноземної мови та інших гуртків.

На підтвердження вказаного позивач зазначає, що він веде підприємницьку діяльність на протязі багатьох років та має стабільний не малий дохід, що дає йому можливість працювати відділено та утримувати дитину на належному рівні. Відповідачка не заперечує щодо визначення місця проживання дитини саме з позивачем. У відповідачки не має часу на виховання дитини та належного утримання у зв`язку із низьким фінансовим доходом. Таким чином, позивач вважає, що слід визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним як батьком, який фактично здійснює його утримання, доглядає та слідкує за його розвитком. На сьогоднішній день, Відповідачка не в змозі надати, певних умов для виховання дитини її розвитку та утримання. Проживання дитини із позивачем, як з батьком, відповідає інтересам дитини.

Отже, підставами для розірвання шлюбу позивач зазначив відсутність спільних інтересів з відповідачкою, наявність різних поглядів на життя, відсутність взаєморозуміння та поваги. З відповідачкою спільного господарства вони близько року не ведуть, шлюбно-сімейні стосунки не підтримують, мають окремий бюджет. Підставами для самостійного виховання дитини та її утримання позивач зазначив наявність того, що він самостійно займається організацією медичної допомоги, у тому числі її поточним лікуванням в більшій мірі здійснює саме батько - позивач. Відповідачка займається своїми справами, зустрічається з дитиною лише на вихідних. Належного виховання Відповідачка не надає, мінімально приймає участь у її утриманні та розвитку. Фактичне утримання дитини здійснює позивач: купує їжу, одяг, сплачує за лікування, відвідування нею секцій з танців, курсів іноземної мови та інших гуртків, а також додаткових занять з математики. У відповідачки не має часу на виховання дитини та належного утримання у зв`язку із низьким фінансовим доходом.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. До суду подані заяви про розгляд справи за їх відсутності. При цьому позивач надіслав до суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав. Відповідачка надіслала до суду заяву в якій просила розглядати справу без її участі, підтвердила обставини, наведені у позові, та не заперечувала проти розірвання шлюбу, та не заперечувала щодо залишенням дитини проживати разом з батьком.

Представник третьої особи орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що, 19 червня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований Амур-Нижньодніпровським районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південо-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що в книзі реєстрації актів про одруження вчинено запис за № 226.

В зазначеному шлюбі у сторін народилась дитина, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставами для розірвання шлюбу сторони зазначають відсутність спільних інтересів між ними, наявність різних поглядів на життя, відсутність взаєморозуміння та поваги, спільного господарства вони тривалий час вони не ведуть, шлюбні стосунки не підтримують. Дитина проживає з позивачем, який самостійно її утримує та виховує, спір між сторонами щодо місця проживання дитини відсутній.

Перебування сторін у шлюбі та наявність у них спільної дитини підтверджується наданими сторонами доказами: копією паспорту Позивача ОСОБА_1 , копією РНОКПП Позивача ОСОБА_1 , копією паспорту Відповідача ОСОБА_2 , копією РНОКПП Відповідача ОСОБА_2 , копією витягу з реєстру територіальної громади, копією свідоцтва про шлюб, копією свідоцтва про народження дитини.

Водночас, з документів, наданих відповідачкою випливає, що вона на теперішній час мешкає окремо. З її заяви щодо розгляду справи у її відсутність та визнання позовних вимог випливає, що наразі вона не має можливості приймати участь в утриманні та вихованні своєї малолітнього сина ОСОБА_4 оскільки стабільних доходів не має, періодично, при цьому зазначає, що до Позивача, як до батька, у неї претензій немає.

Позивач не судимий, має власне майно. Також має орендоване майно. Позивач є підприємцем, та має стабільний дохід, що дає йому можливість працювати відділено та утримувати дитину на належному рівні.

Отже, виходячи з викладеного, суд доходить до висновку, що сторони не бажають продовжувати шлюбні відносини, відповідач не заперечує проти задоволення позову та фактично не має заперечень, що після розірвання шлюбу їх неповнолітній син залишиться проживати з батьком, оскільки вона не має можливості її утримувати та виховувати через зазначені обставини.

Надаючи оцінку доводам сторін та встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, що ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя (ст. 110 СК України).

Добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

За положеннями статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Тому, беручи до уваги фактичні взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам.

Разом з тим, з наданих суду відомостей не вбачається спору між сторонами про місце проживання їх спільної дитини, через те, що син на час розгляду справи вже тривалий час проживає з батьком, який самостійно виховує та утримує її, такі умови вже існували на час звернення до суду з позовом.

Відтак, щодо залишення проживання дитини з батьком, суд з`ясував, що у даному випадку, спір між сторонами з приводу місця проживання дитини після розірвання шлюбу відсутній, а тому суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом з батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу, як це підтверджується судовою практикою.

Так, у Постанові від 15.01.2020 р. у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19), Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. Найпростішим варіантом визначення питання місця проживання дитини є досягнення домовленостей між батьком та матір`ю про місце її проживання.

Відповідно до ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, та лише якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч.1 ст.161 СК України).

Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст.33 Конституції України. Згідно зі ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована Постановою ВР України від 27.02.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Тому, враховуючи всі обставини у сукупності, з огляду на визначений Декларацією прав дитини принцип, діючи винятково в інтересах дитини, беручи до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, суд може залишити проживати дитину за місцем її теперішнього проживання разом з батьком, що буде відповідати її інтересам та вимогам закону.

При цьому таке вирішення цього питання не позбавляє будь-кого з обох батьків права виховувати дитину, утримувати її та спілкуватися з нею, а той з батьків, з яким проживає дитина, не має права чинити перешкод другому з батьків, який не проживає з ними, у здійсненні батьківських прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст.13,81,83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, яке подане відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

Враховуючи те, що дитина після припинення фактичних сімейних стосунків залишилась проживати разом з батьком, який самостійно її утримує, опікується інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається її вихованням та зміг створити належні умови проживання дитини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача у заявлений ним спосіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 110, 112, 160, 161 СК України, ст.ст.2,5,10 - 13,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 третя особа - орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - задовольнити.

Шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 19.06.2020 року Амур-Нижньодніпровським районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південо-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про що в книзі реєстрації актів про одруження вчинено запис за № 226 – розірвати.

Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 21.04.2022 (актовий запис № 172) разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 .

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 є особою, яка самостійно виховує та утримує дитину віком до 18 років – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 видане 21.04.2022 (актовий запис № 172).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь Нарожного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 1344,51 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев