Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №201/598/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Номер провадження 2/201/6595/2026

ЄУН 201/598/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.10.2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра

у складі головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Овчаренко Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення суми передплати за товар, 3% річних та інфляційних витрат,

установив:

I. Стислий виклад позиції учасників справи

1.Представник ОСОБА_1 (далі – Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі – Відповідач, ФОП ОСОБА_2 ) про стягнення суми передплати за товар, 3% річних та інфляційних витрат, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 63 373,14 грн, з яких: сума передплати за товар в розмірі 27 855,00 грн, 3% річних в сумі 6 271,15 грн та інфляційні витрати в сумі 28 668,59 грн також просить стягнути понесені судові витрати по оплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

2.Як на підставу своїх вимог Позивач посилався на ті обставини, що Позивачка замовила у відповідача через інтернет магазин kingdoors.com.ua, товар - межкімнатні шпонировані двері «Дельта», пг. Фабрика «НСД», колір сандал, модель nsd0214 (у розмірі полотна 700*2000 мм., у кількості 1 шт. за ціною 3450,00 грн, у розмірі полотна 600*2000 мм., у кількості 2 шт., за ціною 3450,00 грн., розсувна система SLIDO CLASSIK T-SNAP у кількості 3 шт, за ціною 6870,00 грн., та розпуск полотен для установки в систему у кількості 3 шт. за ціною 500 грн.) на загальну вартість 32 460,00 грн. Поставка товару за умовами усної домовленості повинна була відбутися до 30 вересня 2018 року на адресу Замовника: АДРЕСА_1 . Виконавцем видано рахунок № 707 нсд від 07.07.2018 року, з умовами передплати за товар у сумі 27 855,00 грн. Остаточний розрахунок за товар здійснюється у день поставки товару. На виконання умов замовлення ОСОБА_1 здійснила передплату товару на карт рахунок ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1 , а саме: на суму 16 000,00 грн., про що свідчить квитанція № 68406684809587789134 від 07.07.2018 р.; на суму 11 855,00 грн., про що свідчить квитанція № 68406684811287556582 від 09.07.2018 р. Неодноразово ОСОБА_1 надсилала на адресу ФОП ОСОБА_2 вимоги щодо поставки товару або повернення коштів сплачених в якості передплати, які залишалися без відповіді. Зазначає, що в порядку ст. 536, 625 ЦК України на суму не повернутої передплати у сумі 27 855,00 грн за період з 07.07.2018 року по 07.01.2026 року (дата подання позову) нараховані 3% річних у загальній сумі 6 271,15 грн та інфляційні витрати у загальній сумі 28 668,59 грн. У зв`язку із зазначеним просить задовольнити позов.

3.Від Відповідача до суду надійшов відзив у якому зазначено, що ствердження позивача про усну домовленість щодо строку поставки товару до 30.09.2018 року само по собі не може бути підставою для задоволення позову. Позивачка сплатила кошти, знаючи, що між нею та Відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, Позивач добровільно сплачувала кошти, а тому її поведінка є суперечливою (тобто, особа вільно і без помилки та понукань погодилася на настання невигідних для себе наслідків). Щодо документів, наданих Позивачем як доказ, а саме: Рахунок № 707 НДС - не містить дати складання та строків виконання (строків оплати, передплати та строків поставки); Дублікат квитанції ПриватБанк № 68406684809587789134 від 07.07.2018 року - не містить даних про перерахування коштів в сумі 16 000,00 грн. за поставку конкретного товару, а містить у призначеннях платежу - «Перевод на карту ПриватБанка», а тому такі документи не можуть бути прийняті судом як доказ. Крім того, просить суд застосувати позовну давність при розгляді позову. Щодо інфляційних втрат та 3 % річних зазначає, що ці виплати є особливими — вони нерозривно пов`язані з грошовим зобов`язанням, на яке посилається Позивач, оскільки є похідними, а тому також не підлягають стягненню враховуючи пропуск строку на звернення до суду без поважних причин. Також, Позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, але не додає до матеріалів справи докази того, що нею були сплачені зазначені послуги та не додала розрахунок. Враховуючи відсутність належних доказів така вимога також не підлягає задоволенню.

4.У відповіді на відзив представник Позивача зазначив, що Відповідач не спростовує факту правовідносин між сторонами спору у відзиві на позовну заяву. Неодноразово ОСОБА_1 надсилала на адресу ФОП ОСОБА_2 вимоги щодо поставки товару або повернення коштів сплачених в якості передплати, які залишалися без відповіді та на підставі цього була вимушена звернутися до суду з позовом. Зауважує, що при зверненні із позовом у цій справі Позивач не пропустив навіть загальну трирічну позовну давність виходячи з правил продовження та зупинення позовної давності (згідно з пунктом 12 та пункту 19 (в період його чинності) розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України ), а саме ураховуючи карантин, запроваджений з 12.03.2020 року в Україні Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та введений в Україні з 24.02.2022 року воєнний стан. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позовній заяві. Зауважує, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та принцип добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України) у цій справі мають бути застосовані саме до Відповідача. Контрадикторною (суперечливою та недобросовісною) є поведінка саме ФОП ОСОБА_2 , який: самостійно виставив Рахунок № 707 на оплату товару; отримав від Позивача грошові кошти (16 000,00 грн та 11 855,00 грн), товар не поставив і кошти не повернув; Відповідач у відзиві стверджує, що оскільки «письмового договору немає», Позивач не мала права платити, а він має право безкарно залишити ці кошти собі. Така поведінка Відповідача є грубим порушенням принципу добросовісності та чесної ділової практики. Вказує, що у період 2017–2018 років при перерахуванні коштів з картки на картку в мобільному банкінгу АТ КБ «ПриватБанк» (додатку «Приват24») поле «призначення платежу» було взагалі відсутнє для ручного введення тексту платником. Це поле формувалося абсолютно автоматично самою банківською програмою за замовчуванням як системний шаблон (відображалося як «Перевод на карту ПриватБанка»). Позивачка фізично не мала жодної технічної можливості змінити цей текст чи вказати номер рахунку/товару. Заперечення Відповідача про те, що докази відправки вимоги від 22.11.2025 року не зареєстровані в поштовій системі, є очевидним викривленням фактів. Наявність у Позивача примірника опису вкладення з оригінальним штампом поштового відділення та фіскального чека є достатнім, належним та офіційним юридичним підтвердженням того, що вимогу було відправлено за його офіційною адресою реєстрації. Доводи про відсутність даних у веб-трекінгу є неспроможними, оскільки електронна база є допоміжним ресурсом, тоді як опис вкладення з печаткою пошти є первинним паперовим документом суворого обліку, що має безумовну доказову силу. Зауважує, що саме на Відповідача покладено ризик неотримання пошти за адресою реєстрації, попри наявність факту проживання за іншою адресою через догляд за батьком. Посилання Відповідача на суто похідний характер вимог є юридично неспроможним, оскільки боржник допустив тривале прострочення виконання основного обов`язку, і нарахування компенсації є імперативною вимогою закону. Розрахунок Позивача виконаний відповідно до індексів інфляції Держстату за весь період прострочення з 07.07.2018 року по 07.01.2026 року, є арифметично правильним та не спростованим відповідачем (жодного контррозрахунку Відповідач не надав). Вказує, що Відповідач свідомого вводить суду в оману стосовно наявності Електронного кабінету та дати ознайомлення з рішенням.

5.Представником Позивача заявлене клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

II. Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання сторін

6.Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 21.01.2026 року позовну заяву залишено без руху.

7.23.01.2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.

8.Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 26.01.2026 року відкрито провадження у справі. Судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

9.Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 16.02.2026 року від відкладено судовий розгляд.

10.Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 23.03.2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

11.Заочним рішенням Соборного районного суд міста Дніпра від 23.03.2026 року у справі № 201/598/26 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення суми передплати за товар, 3% річних та інфляційних витрат позовні вимоги Позивача задоволені повністю.

12.20.07.2026 року до суду надійшла заява Відповідача про перегляд заочного рішення.

13.21.07.2026 року суд постановив ухвалу про прийняття заяви до розгляду.

14.Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 05.08.2026 року заочне рішення Соборного районного суд міста Дніпра від 23.03.2026 року у справі № 201/598/26 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення суми передплати за товар, 3% річних та інфляційних витрат скасоване, справу призначено до розгляду.

15.25.09.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

16.Представник Позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розглядати справу у відсутність представника Позивача, позов просив задовольнити.

17.Відповідач у судове засідання не з`явився. Направив до суду заяву про розгляд справи без його участі. Доводи викладені у відзиві підтримує та просить відмовити у задоволенні позову.

18.З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

IV. Установлені судом фактичні обставини

19.За твердженнями Позивачки, вона через інтернет магазин kingdoors.com.ua, у Відповідача замовила товар - межкімнатні шпонировані двері «Дельта», пг. Фабрика «НСД», колір сандал, модель nsd0214 (у розмірі полотна 700*2000 мм., у кількості 1 шт. за ціною 3450,00 грн, у розмірі полотна 600*2000 мм., у кількості 2 шт., за ціною 3450,00 грн., розсувна система SLIDO CLASSIK T-SNAP у кількості 3 шт, за ціною 6870,00 грн., та розпуск полотен для установки в систему у кількості 3 шт. за ціною 500 грн.) на загальну вартість 32 460,00 грн.

20.З наданої копії рахунку № 707 нсд вбачаються наступні дані: інтернет магазин kingdoors.com. АДРЕСА_2 ; виконавець: ФОП ОСОБА_2 , т.с. 26006050287665 ПРИВАТБАНК, картка рахунку НОМЕР_1 , МФО 305299, ЄДРПОУ 31138815855; замовник: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 .

21.У вказаному рахунку визначений товар, його кількість та ціна: межкімнатні шпонировані двері «Дельта», пг. Фабрика «НСД», колір сандал, модель nsd0214 (у розмірі полотна 700*2000 мм., у кількості 1 шт. за ціною 3450,00 грн, у розмірі полотна 600*2000 мм., у кількості 2 шт., за ціною 3450,00 грн., розсувна система SLIDO CLASSIK T-SNAP у кількості 3 шт, за ціною 6870,00 грн., та розпуск полотен для установки в систему у кількості 3 шт. за ціною 500 грн.), у загальній сумі 32 460,00 грн, передплата – 27 855,00 грн.

22.На виконання умов замовлення ОСОБА_1 здійснила передплату товару на карт рахунок ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1 , а саме: на суму 16 000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 68406684809587789134 від 07.07.2018 року; на суму 11 855,00 грн з призначенням платежу «рах 707 ндс від 07.07.2018, про що свідчить платіжна інструкція № 68406684811287556582 від 09.07.2018 року. Загальна сума передплати збігається з сумою, вказаною у рахунку № 707 нсд – 27 855,00 грн.

23.01.10.2018 року Позивачка направляла на адресу Відповідача вимогу про поставку товару за адресою, зокрема, офіційної реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_4 , про що свідчить поштова квитанція «Укрпошта» з описом вкладення.

24.01.11.2018 року та 22.11.2025 року ОСОБА_1 зверталась до Відповідача з вимогою про повернення коштів за непоставлений товар за адресою, зокрема, офіційної реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_4 , про що свідчить поштова квитанція «Укрпошта» з описом вкладення.

25.Тобто, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу товарів, згідно рахунку на оплату замовлення № 707 нсд та платіжними інструкціями: № 68406684809587789134 від 07.07.2018 року про оплату на суму 16 000,00 грн; № 68406684811287556582 від 09.07.2018 року на суму 11 855,00 грн, що перераховані на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

26.Вимоги, направлені Позивачем Відповідачу проігноровані, товар не поставлено, сплачені за товар кошти Відповідачем не повернуто.

V. Оцінка суду

V.1 Щодо вимог про стягнення суми передплати за товар

27.Згідно із п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

28.Отже, у розумінні наведеної норми позивач є споживачем, тобто фізичною особою, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб.

29.Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

30.Пунктом 8 ч. 1 ст. 1 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено укладення договору на відстані, у відповідності до якого договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

31.Пунктом 11 ч. 1 ст. 1 Закон України «Про захист прав споживачів» встановлено, що до засобів дистанційного зв`язку віднесено електронні комунікаційні мережі, поштовий зв`язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані.

32.Відповідності до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

33.Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

34.Як вбачається з ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

35.У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

36.Згідно з частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

37.Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір (оферту), у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов (сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

38.Саме такий публічний договір було розміщено на сайті інтернет-магазину (http://kingdoors.com.ua), на підставі якого було виставлено відповідачем рахунок № 707 нсд, в якому визначено перелік товарів, їх вартість, і здійснено позивачкою передплату у встановленому у ньому розмірі – 27 855, 00 грн.

39.Отже, отримавши рахунок № 707 нсд та здійснивши 08.07.2018 року передплату у повному обсязі, позивачка фактично погодилась із запропонованими умовами публічного договору з боку продавця товару – відповідача, а відповідач прийняв на себе обов`язок передати узгоджений сторонами товар.

40.При цьому суд ураховує, що хоча у банківський квитанції від 07.07.2018 року не міститься посилання на номер рахунку, проте у сукупності із квитанцією від 08.07.2018 року, загальна сума перерахованих на рахунок, вказаний у рахунку відповідача № 707 нсд, коштів складає 27 855, 00 грн, що відповідає сумі передплати. Зазначене у сукупності доводить факт перерахування відповідачу суми передплати у повному розмірі і іншого відповідачем не доведено, ці факти ним не спростовані.

41.Оцінюючи твердження відповідача щодо неукладеності договору та недоведеності факту передплати (не вказано номер рахунку у другій квитанції), суд застосовує доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі – «ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці» та ґрунтується на принципі добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України). Так, відповідач протягом усього періоду після отримання коштів на рахунок від позивачки жодного разу не заперечив проти укладення договору або не здійснив повернення, як на його думку, невірно перерахованих коштів, не довів також існування між сторонами інших договірних правовідносин, на виконання яких ці кошти могли бути перераховані позивачкою.

42.За таких обставин доводи відповідача фактично зводяться до намагання усунутись від виконання обов`язку за договором та від повернення коштів, якими він користувався протягом тривалого часу, після виникнення обов`язку з їх повернення. Така позиція не узгоджується із засадами добросовісності, розумності та справедливості, закріпленими у ст. 3 ЦК України.

43.Відповідно до ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

44.За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів (ч. 1 - 3 ст. 698 ЦК України).

45.Згідно із ст. 663 цього Кодексу, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

46.Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

47.Згідно із ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару у розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

48.Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі №918/631/19 попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

49.Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК України, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.

50.Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно дост.530 цього Кодексу.

51.Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

52.Суд зазначає, що у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

53.01.10.2018 року Позивачка направляла на адресу Відповідача вимогу про поставку товару за адресою, зокрема, офіційної реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_5 , про що свідчить поштова квитанція «Укрпошти» з описом вкладення.

54.01.11.2018 року та 22.11.2025 року ОСОБА_1 зверталась до Відповідача з вимогою про повернення коштів за непоставлений товар за адресою, зокрема, офіційної реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_5 , про що свідчить поштова квитанція «Укрпошта» з описом вкладення.

55.З огляду на фактичні обставини справи та правову кваліфікацію правовідносин сторін, суд визначає правову природу сплаченої позивачем суми коштів у загальному розмірі 27 855, 00 грн, саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх договірних зобов`язань.

56.Аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 21.02.2018 року в справі № 910/12382/17).

57.Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

58.Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 13.05.2019 року у справі № 910/15009/17, оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, а відповідач не передав товар, правильним є застосування частини другої ст. 693 Цивільного кодексу України та наявність підстав для задоволення позову і повернення позивачу попередньої оплати.

59.Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року справа № 918/631/19 сформовано висновок, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 та ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

60.Оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

61.Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

62.Оскільки судом установлено, що перша вимога про повернення суми передплати була направлена позивачкою на адресу відповідача 01.11.2018 року, то відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом 28.11.2013 року № 958 Міністерства інфраструктури України (в редакції, чинній на дати виникнення правовідносин), строк отримання рекомендованого поштового відправлення в межах міста (Д+3 з урахуванням вихідних днів) - 06.11.2018 року.

63.Отже, з урахуванням положень ч.2 ст.530 ЦК України обов`язок повернення суми передплати виник у відповідача – 14.11.2018 року.

64.Посилання відповідача на відсутність доказів отримання вимоги про повернення суми передплати від позивачки не може бути прийнято судом до уваги ураховуючи викладене, а також те, що вимога позивачем була направлена засобами поштового зв`язку на офіційну адресу відповідача як фізичної особи-підприємця АДРЕСА_5 , що підтверджується відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №2258789 від 21.01.2026 року. Суд наголошує при цьому, що ризик настання наслідків, пов`язаних із неотриманням поштової кореспонденції, направленої на належну адресу особи, покладається на таку особу.

65.За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону Відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування обставин, заявлених стороною Позивача.

66.Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що Позивачем у цій справі підтверджено доказами наявність обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

V.2 Щодо вимог про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних витрат

67.Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

68.Так, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

69.Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

70.З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

71.Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12- 105гс19), від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

72.Розмір 3% річних та інфляційних втрат Позивачем розрахований за період з 07.07.2018 року по 07.01.2026 року на суму не повернутої передплати у сумі 27 855, 00 грн: нараховані 3% річних у загальній сумі 6 271,15 грн та інфляційні витрати у загальній сумі 28 668,59 грн.

73.Ураховуючи принцип диспозитивності, згідно з яким, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, вимоги Позивача підлягають задоволенню.

74.Водночас, оскільки суд дійшов висновку у цій справі, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з 14.11.2018 року, то право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати виникло у позивача на суму боргу саме з цієї дати.

75.Отже, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню за період з 14.11.2018 року по 07.01.2026 року: 3% річних у загальній сумі 5 975,47 грн та інфляційні витрати у загальній сумі 27 181,79 грн.

V.3 Щодо строків позовної давності

76.У відзиві представник Відповідача просив суд про застосувати строки позовної давності до позовних вимог. Зазначив, що звернувшись до суду у січні 2026 року Позивач пропустив позовну давність до заявлених вимог.

77.Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

78.Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

79.За правилами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

80.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

81.Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

82.Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

83.Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

84.І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

85.Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

86.Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

87.Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

88.Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19 » № 540-ІХ від 30.03.2020 року Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

89.Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020 року, № 500 від 17.06.2020 року, № 641 від 22.07.2020 року, № 760 від 26.08.2020 року, № 956 від 13.10.2020 року, № 1236 від 09.12.2020 року, № 104 від 17.02.2021 року, № 405 від 21.04.2021 року, № 611 від 16.06.2021 року, № 855 від 11.08.2021 року, № 981 від 22.09.2021 року, № 1336 від 15.12.2021 року, № 229 від 23.02.2022 року, № 630 від 27.05.2022 року, № 928 від 19.08.2022 року, № 1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року.

90.У постанові від 22.09.2022 року по справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов`язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону. Підсумовуючи вищезазначене, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30.06.2023 року.

91.Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення Позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

92.24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.

93.У подальшому, Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, пункт 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був виключений. Цей Закон набрав законної сили через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, а саме 04.09.2025 року. Після 04.09.2025 року строк позовної давності відновив свій перебіг.

94.Урахувавши наведені норми, суд дійшов переконання, що для заявлених Позивачем вимог строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК щодо продовження строків за ст. 257 ЦК на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.

95.Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 01.12.2021 року по справі № 373/651/20.

96.Суд установив, що Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 року, який набрав чинності 04.04.2025 року, поновлено перебіг строків позовної давності, зупинений на час дії карантину та воєнного стану. Період зупинення не включається до загального строку та підлягає врахуванню при визначенні моменту спливу позовної давності, при цьому не припиняючи свого існування.

97.Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява була подана до суду через систему «Електронний суд» 14.01.2026 року. Як установлено вище, строк виконання зобов`язання настав у відповідача 14.11.2018 року. Отже, на час зупинення перебігу строку позовної давності за вказаних вище підстав строк до заявлених позивачем вимог тривав 1 рік 4 місяців. Ураховуючи те, що строк позовної давності відновив свій перебіг 04.09.2025 року станом на дату звернення позивачем до суду (14.01.2026 року) строк позовної давності до завалених вимог не сплив і підстави для застосування строків позовної давності у цій справі відсутні.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами

98.Статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

99.Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

100.Частиною 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

101.Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

102.Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження суми витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду: акт № 1 прийому-перадачі послуг від 17.07.2026 року до договору №1401/26-1 від 14.01.2026 року про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) на загальну суму 5 000 грн, платіжну інструкцію №986119123 від 17.01.2026 року на суму 5 000 грн.

103.Водночас, слід зазначити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22.01.2021 року в праві 925/1137/19.

104.Частиною 4 статті 137 ЦПК України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

105.У разі недотримання вимог цієї частини статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

106.Відповідачем не було заявлено про зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги.

107.Суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

108.У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2025 року у справі № 904/3583/19 вказав, що саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

109.Ураховуючи вищенаведене, виходячи з принципів змагальності, диспозитивності, розумності та справедливості суд вважає за доцільне стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі пропорційно задоволених позовних вимог – 4 813,73 грн.

110.Відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України суд вважає за можливе стягнути з Відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі пропорційно задоволених позовних вимог – 1 025, 29 грн.

З огляду на викладене, керуючись статтями 5, 10, 13, 141, 158, 259, 263-265 ЦПК, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми передплати за товар, 3% річних та інфляційних витрат задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) отриману передплату за непоставлений товар у сумі 27 855,00 грн, 3% річних у загальній сумі 5 975,47 грн та інфляційні витрати у загальній сумі 27 181,79 грн, що в загальному становить 61 012,26 грн.

3.В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4.Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )суму сплаченого судового збору в розмірі 1 025, 29 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 813,73 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або уразі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику)учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи,якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.В. Давидовська