Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №440/2505/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 440/2505/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2026, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, повний текст складено 24.07.26 по справі № 440/2505/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на рахунок ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1996 грн 80 коп.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідач взагалі не зазначав у будь-якому з документів з-поміж матеріалів справи про необхідність затвердження постанови ВЛК щодо позивача, і що вказаний факт якимось чином заважає внести відомості про позивача до Реєстру. Вказує, що станом на час проходження позивачем огляду військово-лікарською комісією чинною була редакція Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, від 16.04.2021, яка не містила вимоги щодо затвердження постанови ВЛК про непридатність до військової служби військовозобов`язаних штатною ВЛК. Тобто, особа одразу після винесення ВЛК рішення про непридатність до військової служби набувала статусу невійськовозобов`язаного. Стверджує, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» міститься помилкова інформація щодо того, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 в категорії «військовозобов`язаний», замість «виключений» та «не військовозобов`язаний». Звертає увагу, що надаючи відповідь №14/723 від 17.01.2026 на заяву позивача, відповідач фактично зняв з себе обов`язки щодо внесення даних щодо позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Вважає, що наявні підстави для зобов`язання саме відповідача виключити позивача з військового обліку, оскільки таке право ним було реалізоване, ніким не оспорювалось, та залишалось чинним до моменту протиправного внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про перебування позивача на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України.

У матеріалах справи наявна копія тимчасового посвідчення №6/2934-36039, до якого 23.03.2022 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 внесено запис: 23.03.2022 лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Також в тимчасовому посвідченні № 6/2934-36039 проставлені штампи про зняття позивача 23.03.2022 з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_9 та визнання ІНФОРМАЦІЯ_10 23.03.2022 позивача невійськовозобов`язаним.

У матеріалах справи наявна копія довідки ВЛК від 23.03.2022 №20/1406, за якою ОСОБА_1 на підставі ст.61а розділу ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Водночас, за даними мобільного застосунку «Резерв+» (інформація з реєстру Оберіг), ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_11 .

09.01.2026 позивач надіслав ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості про визнання його непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку.

Відповідач у листі від 17.01.2026 повідомив ОСОБА_1 , що рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку не є підставою для виключення позивача з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , внаслідок чого позивачу рекомендовано звернутись з подібним запитом до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Позивач 09.01.2026 надіслав заяву аналогічного змісту ІНФОРМАЦІЯ_9 , у відповідь на яку отримав лист від 14.02.2026 вих.№12/4/2188 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на обліку ІНФОРМАЦІЯ_8 не перебуває, внаслідок чого позивачу рекомендовано звернутись до ТЦК та СП за місцем перебування на обліку.

Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби, позивач ініціював даний спір.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачем довідка ВЛК від 23.03.2022 №20/1406, що в розумінні п.2.1 глави 2 розділу І Положення №402 є формою постанови ВЛК, не містить відомостей про затвердження постанови ВЛК регіону, а доказів прийняття відповідного рішення ВЛК регіону матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи не підтверджують наявності належним чином оформленого рішення про його виключення з військового обліку, а тому у відповідача були відсутні законні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про таке виключення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Частина 2 ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 65 Конституції України встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон № 2232-ХІІ; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема, і дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ст.33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

При цьому, ч.10 ст.14 Закону №2232-ХІІ передбачено, що за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень, зокрема: непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку;

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону №2232-ХІІ на районні (міські) призовні комісії покладається, зокрема, звільнення призовників від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 18 цього Закону, взяття їх на облік військовозобов`язаних або виключення з військового обліку.

Відповідно до ч.10 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту – Положення №402; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктами 1.1, 1.2 розд. І Положення №402 встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Підпунктом 2.1 розд. І Положення №402 встановлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пп. 1.1 розд. ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК, крім іншого, з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Отже, постанови ВЛК оформлюються у вигляді свідоцтва про хворобу, протоколу засідання ВЛК з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, довідки ВЛК.

Згідно з п.3.8 глави 3 розділу II Положення №402 за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: "Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Обмежено придатний до військової служби"; "Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)"; "Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)"; "Придатний до військової служби".

Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

При цьому, згідно з п.22.5 розд. ІІ Положення №402 свідоцтво про хворобу у воєнний час складається:

на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. У воєнний час довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.

Згідно з пп. «б» п.22.6 розд. ІІ Положення №402 свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК – затвердженню у воєнний час на генералів (адміралів), а також на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ, - ЦВЛК, на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону, евакуаційного пункту (місцевого евакуаційного пункту, госпітальної бази).

З аналізу вищенаведених норм слідує, що на момент проходження позивачем медичного огляду та видачі довідки ВЛК від 23.03.2022 №20/1406 чинна редакція Положення №402, зокрема пп. «б» п.22.6 глави 22 розділу ІІ Положення №402 передбачав, що постанова ВЛК (оформлена довідкою) у воєнний час підлягає затвердженню ВЛК регіону.

Тобто, підставою для виключення особи з військового обліку, як непридатної до військової служби у воєнний час, є належним чином оформлена та затверджена у встановленому порядку постанова військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Позивач, обґрунтовуючи протиправність бездіяльності відповідача, вважав, що надана ним довідка ВЛК від 23.03.2022 №20/1406 є достатньою підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку.

Однак, суд зазначає, що відповідно до Положення №402 у редакції, чинній на момент проходження позивачем військово-лікарської комісії, постанова ВЛК щодо військовозобов`язаного, визнаного непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягала затвердженню ВЛК регіону.

Лише після такого затвердження відповідне рішення могло бути підставою для виключення особи з військового обліку та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За цим, надана позивачем довідка ВЛК від 23.03.2022 №20/1406, що в розумінні п. 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 є формою постанови ВЛК, не містить відомостей про затвердження постанови ВЛК регіону, а доказів прийняття відповідного рішення ВЛК регіону матеріали справи не містять.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що надані позивачем документи не підтверджують наявності належним чином оформленого рішення про його виключення з військового обліку, а тому у відповідача були відсутні законні підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про таке виключення.

Твердження представника позивача про те, що після прийняття ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 постанови від 23.03.2022 про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, позивач втратив статус військовозобов`язаного, суд визнає помилковими з підстав, наведених вище.

При цьому, щодо твердження представника позивача про наявність у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного відмітки (штампа) про зняття з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_9 23.03.2022, суд враховує такі обставини.

Як підтверджено копією паспорта громадянина України, місце проживання ОСОБА_1 з 10.08.1999 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відміткою (штампом) у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 підтверджено, що позивач 20.03.2006 прийнятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відмітка про зняття позивача з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 станом на 23.03.2022 у тимчасовому посвідченні ОСОБА_1 відсутня.

Також у матеріалах справи відсутні докази зміни позивачем зареєстрованого місця проживання станом на 23.03.2022.

Водночас, наявні у матеріалах справи докази свідчать, що позивач 23.03.2022 взятий на військовий облік військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_9 , того ж дня пройшов ВЛК та знятий з військового обліку.

Докази проходження позивачем ВЛК за місцем проживання та перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 у матеріалах справи відсутні.

Доводи представника позивача про те що станом на 23.03.2022 оформлена довідкою постанова ВЛК про непридатність військовозобов`язаного до військової служби не потребувала затвердження штатною ВЛК, а запровадження такого обов`язку відбулось за наслідками внесення змін до цієї норми, які набрали чинності з 04.05.2024, суд відхиляє, оскільки довідка ВЛК згідно наведених вище приписів пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 в редакції, чинній станом на 23.03.2022, передбачала шестимісячний термін її дійсності.

Наразі позивач згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

При цьому, предмет даного спору не стосується питання правомірності взяття (поновлення) позивача на такий військовий облік і позивач з межах цього спору не оскаржує відповідні дії відповідача.

У спірному випадку йдеться про виправлення відомостей, внесення яких до військово-облікового документа не підтверджується необхідними первинними документами та завершенням обов`язкової процедури, передбаченої Положенням №402.

Водночас із заявою про внесення відомостей до Реєстру щодо виключення позивача з військового обліку останній звернувся до відповідача лише у січні 2026 року, тобто після спливу встановленого Положенням №402 строку дії зазначеної довідки.

За таких обставин довідка ВЛК від 23.03.2022 не могла бути використана як належна та чинна підстава для вирішення питання про виключення позивача з військового обліку у 2026 році.

Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про недоведеність позивачем наявності визначених законом підстав для виключення його з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби.

Скаржником в апеляційній скарзі жодним чином не спростовано вищевказаних висновків суду першої інстанції, не зазначено конкретних правових норм, на підставі яких відповідач повинен вчинити дії щодо внесення даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Принцип правової визначеності не може розглядатися як самостійна правова підстава для виникнення у відповідача обов`язку вчинити певні реєстраційні дії за відсутності передбачених законом юридичних фактів. При цьому позивачем не доведено, що на момент його звернення процедура встановлення остаточного рішення ВЛК була завершена у визначеному законодавством порядку, а відповідач мав у своєму розпорядженні належний документ, який підтверджував наявність підстав для виключення позивача з військового обліку.

Так само апелянтом не наведено конкретної норми матеріального права, яка б зобов`язувала відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку виключно на підставі довідки ВЛК, без її затвердження ВЛК регіону у встановленому порядку.

За таких обставин сама по собі наявність у позивача довідки ВЛК не створює для відповідача обов`язку щодо актуалізації відомостей у Реєстрі в частині виключення позивача з військового обліку.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до іншого тлумачення норм, які регулюють порядок виключення військовослужбовців з військового обліку за станом здоров`я, та не дають підстав для висновку про протиправність дій (бездіяльності) відповідача.

Інші доводи і заперечення сторін по суті спору на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

За цим, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Підстави для розподілу судових витрат згідно зі ст.139 КАС України відсутні.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 по справі № 440/2505/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий