Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №520/2349/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 520/2349/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 01.06.26 по справі № 520/2349/26

за позовом Приватного акціонерного товариства "Міжгалузевий науково-виробничий центр "ІНФОРМТЕХ"

до Київської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство «Міжгалузевий науково-виробничий центр «ІНФОРМТЕХ» (далі – ПрАТ «Міжгалузевий науково-виробничий центр «ІНФОРМТЕХ», Товариство, позивач, декларант) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі – відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06.01.2026 № UA100230/2026/000002/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2026/000005;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06.01.2026 № UA100230/2026/000001/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2026/000004.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність складених відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів від 06.01.2026 № UA100230/2026/000002/1 та від 06.01.2026 № UA100230/2026/000001/1, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2026/000005 та № UA100230/2026/000004, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митними деклараціями № 26UA100230400116U0 від 05.01.2026 та № 26UA100230400114U1 від 05.01.2026 позивачем було надано відповідачу вичерпний перелік як основних так і додаткових документів, які кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, підтверджують усі числові значення складових митної вартості і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом за першим методом.

Переконував, що твердження відповідача про неможливість перевірки повної оплати товару є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки подані позивачем до митного оформлення платіжні інструкції в іноземній валюті № 110 від 12.08.2025, № 114 від 09.09.2025 та № 116 від 18.09.2025 у сукупності підтверджують здійснення 100% передоплати за товар відповідно до умов зовнішньоекономічного договору та виставлених інвойсів, що не було враховано Київською митницею.

Зауважив, що зазначення в пункті 8 інвойсів від 05.09.2025 № SGYBZY250905 та від 11.08.2025 № SGYBZY250811 про необхідність самостійного придбання покупцем страхового полісу перед відправкою на умовах FOB, CNF лише свідчить про покладення на покупця відповідальності за страхування, однак не може вважатись зобов`язанням здійснювати страхування товару. Оскільки позивачем не здійснювалося страхування вантажу, вважав, що вимога про надання документів про страхування є протиправною.

Стверджував, що номери SGYBZY250811 та SGYBZY250905, які зазначені у митній декларації країни відправлення від 11.10.2025 № 431020250000246247 – це реквізити інвойсів, а не контракту, як помилково вважає відповідач в рішенні про коригування митної вартості. З огляду на те, що експортна декларація країни відправлення складається у відповідності до правил країни експортера (Китайської народної республіки), позивач жодним чином не може впливати на порядок її заповнення, що свідчить про незаконність здійснених коригувань на підставі вказаного документа.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 липня 2022 року по справі № 814/2172/16, від 15 лютого 2023 року по справі № 815/2552/16, переконував, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості (зокрема).

Цитуючи приписи статей 53-54 Митного кодексу України (далі – МК України), стверджував, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити усі складові її числового значення та здійснити перевірку усіх наданих до митного оформлення документів, водночас, відповідач у спірних правовідносинах обмежився лише посиланнями на відсутність у наданих Товариством документах усіх необхідних даних для визначення митної вартості за ціною договору та на наявність розбіжностей, проте, жодним чином не конкретизував яким чином це впливає на правильність визначення митної вартості.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 у справі №520/2349/26 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Міжгалузевий науково-виробничий центр «ІНФОРМТЕХ» (пров. Сімферопольський, буд. 6, м. Харків, 61052, ЄДРПОУ 21218766) до Київської митниці (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (б-р. Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124, ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 06.01.2026 № UA100230/2026/000002/1.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2026/000005.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 06.01.2026 № UA100230/2026/000001/1.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2026/000004.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (б-р. Гавела Вацлава, буд. 8-А, м. Київ, 03124, ЄДРПОУ 43997555) на користь Приватного акціонерного товариства "Міжгалузевий науково-виробничий центр "ІНФОРМТЕХ" (пров. Сімферопольський, буд. 6, м. Харків, 61052, ЄДРПОУ 21218766) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4456,77 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят шість) гривень 77 копійок.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та порушення норм процесуального і матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Міжгалузевий науково-виробничий центр «ІНФОРМТЕХ» у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував про правомірність складених відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів від 06.01.2026 №UA100230/2026/000002/1 та від 06.01.2026 № UA100230/2026/000001/1, оскільки при здійсненні митного оформлення товарів за митними деклараціями № 26UA100230400116U0 від 05.01.2026 та № 26UA100230400114U1 від 05.01.2026 відповідачем було виявлено, що надані декларантом до митного оформлення документи містять розбіжності, зокрема, не мають всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, що слугувало підставою для здійснення більш ретельної перевірки заявлених позивачем відомостей про вартість імпортованих товарів.

Пояснив, що відсутність доказів на підтвердження здійснення декларантом 100% передоплати за імпортовані товари, як це передбачено умовами контракту, не надання до митного оформлення страхового поліса, або інших страхових документів, які містять відомості про вартість страхування, належних транспортних, (перевізних) документів, які підтверджують числове значення витрат на транспортування товару до кордону, передбачених розділом ІІІ Правил заповнення декларацій митної вартості, затверджених наказом Мінфіну від 24.05.12 № 599, копії митної декларації країни відправлення з перекладом, мали наслідком виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у достовірності заявленої позивачем митної вартості товару та витребування додаткових документів на її підтвердження, однак декларантом під час здійснення митного оформлення товарів за результатами проведених з декларантом консультацій не було підтверджено заявлену митну вартість за першим методом.

Разом з цим, судом першої інстанції не було враховано того, що подані декларантом документи не усувають виявлені розбіжності, що мало наслідком прийняття помилкового висновку про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 06.01.2026 № UA100230/2026/000002/1 та № UA100230/2026/000001/.

Також наполягав на відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування карток відмови у митному оформленні №UA100230/2026/000005, №UA100230/2026/000004, оскільки картка відмови є похідним документом від прийнятих митницею законних рішень про коригування митної вартості товарів.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що між Приватним акціонерним товариством "Міжгалузевий науково-виробничий центр "ІНФОРМТЕХ" та нерезидентом компанією Shouguang Yaobang Imp. &Exp Industry Co., LTD (Китай) (продавець) укладено контракт № 1-17 CN від 03.01.2017 (далі – Контракт), відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного контракту. Найменування, асортимент та кількість товару визначається згідно з інвойсом на базі проформи-фактури, які є невід`ємними додатками до контракту.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту позивачем придбано у компанії Shouguang Yaobang Imp.& Exp Industry Co., LTD наступні товари:

1) дзеркала скляні без рам: mirror 2х1830х1220мм., 190 шт., 5090,33 м2;

2) скло витягнуте листове без поглинального відбивального або невідбивального шарів, без додаткової обробки та без поліровки, незабарвлене, прозоре з необробленими краями для використання в обрамленні рам для картин: скло товщина 2мм, розмір: 914*1220 мм. -4817,15 м2 (360 шт.).

05.01.2026 позивачем для здійснення митного оформлення вказаного товару подано до Київської митниці:

1) митну декларацію № 26UA100230400116U0, за якою заявлено митну вартість товару за основним (першим) методом визначення митної вартості товару, тобто за ціною договору (операції) – 448 873, 69 грн.: ціна товару – 8 908,07 доларів США та транспортні витрати – 72 114 грн.

2) митну декларацію № 26UA100230400114U1, за якою заявлено митну вартість товару за основним (першим) методом визначення митної вартості товару, тобто за ціною договору (операції) – 322 710,94 грн.: ціна товару – 5 925,09 доларів США та транспортні витрати – 72 114 грн.

Разом із митними деклараціями позивачем було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару, а саме:

1) по митній декларації № 26UA100230400116U0:

- Пакувальний лист (Packing list):

- Пакувальний лист до інв. №SGYBZY2509 від 07.10.2025;

- Рахунок-фактуру (Commercial invoice): SGYBZY250905 від 07.10.2025;

- Коносамент (Bill of lading): BW25090931B від 11.10.2025;

- Автотранспортну накладну (Road consignment note): 485346/1 від 29.12.2025;

- Проформу-інвойс: SGYBZY250905 від 05.09.2025;

- Платіжні інструкції: № 110 від 12.08.2025, № 114 від 09.09.2025, № 116 від 18.09.2025;

- Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг: LS-4705077 від 18.12.2025;

- Довідку про транспортні витрати: 485346-1 від 18.12.2025;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару: від 19.08.2025;

- Додаткову угоду № 1 від 19.04.2025;

- Договір про надання послуг митного брокера: 02-11/2023 від 06.11.2023;

- Договір про транспортно-експедиторське обслуговування: 0106-24 від 01.06.2024; Контракт: 1-17 CN від 03.01.2017;

- Доповнення до Контракту: Додаткову угоду № 1 від 10.07.2017, Додаткову угоду № 2 від 01.10.2019, Додаткову угоду № 3 від 28.12.2020, Додаткову угоду № 4 від 05.01.2022, Додаткову угоду № 5 від 14.11.2022, Додаткову угоду № 6 від 29.11.2022, Додаткову угоду №7 від 02.12.2022, Додаткову угоду № 8 від 29.12.2022, Додаткову угоду № 9 від 02.06.2023, Додаткову угоду №10 від 26.09.2023, Додаткову угоду № 1/25 від 10.01.2025, Додаткову угоду № 2/25 від 26.05.2025, Додаткову угоду № 3/25 від 29.07.2025;

- Електронний сертифікат про походження товару: 25C3707A0964/00102 від 29.10.2025;

- Копію митної декларації країни відправлення: 431020250000246247 від 11.10.2025.

По митній декларації № 26UA100230400114U1:

- Пакувальний лист (Рacking list):

- Пакувальний лист до інв.№SGYBZY2508 від 07.10.2025;

- Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice): SGYBZY250811, 07.10.2025;

- Коносамент (Bill of lading): BW25090931A від 11.10.2025;

- Автотранспортну накладну (Road consignment note): 485346/2 від 29.12.2025;

- Проформу-інвойс: SGYBZY250811 від 11.08.2025

- Платіжні інструкції: 110 від 12.08.2025; № 114 від 09.09.2025; № 116 від 18.09.2025;

- Рахунок-фактуру про надання транспортно- експедиційних послуг: LS-4705078 від 18.12.2025;

- Довідку про транспортні витрати № 485346 від 18.12.2025;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 09.08.2025;

- Доповнення до зовнішньоекономічного контракту: Додаткову угоду № 1 від 10.07.2017, Додаткову угоду № 1/25 від 10.01.2025, Додаткову угоду № 10 від 26.09.2023, Додаткову угоду № 2 від 01.10.2019, Додаткову угоду № 25 від 26.05.2025, Додаткову угоду № 3 від 28.12.2020, Додаткову угоду № 3/25 від 29.07.2025, Додаткову угоду № 4 від 05.01.2022, Додаткову угоду № 5 від 14.11.2022, Додаткову угоду № 6 від 29.11.2022, Додаткову угоду № 7 від 02.12.2022, Додаткову угоду № 8 від 29.12.2022, Додаткову угоду № 9 від 02.06.2023;

- Контракт: 1-17 CN від 03.01.2017;

- Додаткову угоду № 1 від 19.04.2025;

- Договір про надання послуг митного брокера № 02-11/2023 від 06.11.2023;

- Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 0106-24 від 01.06.2024;

- Електронний сертифікат про непреференційне походження товару: 25C3707A0964/00101 від 29.10.2025;

- Копію митної декларації країни відправлення № 431020250000246247 від 11.10.2025.

За результатом розгляду вказаних митних декларацій відповідач прийняв, зокрема, рішення про коригування митної вартості товарів від 06.01.2026 № UA100230/2026/000002/1, в якому зазначено наступне:

«…відповідно до інформації щодо здійснення оплати за товар вказаної у п.3 зовнішньоекономічного договору (контракту), зазначеному в 44 графі електронної митної декларації від 05.01.2026 № 26UA100230400116U0, а саме № 1-17 CN від 03.01.2017 має бути 100% передоплата. В наданих до митного оформлення платіжних документах від 12.08.2025 № 110, від 09.09.2025 № 114, від 18.09.2025 № 116, неможливо перевірити чи здійснена повна оплата за товар, відповідно до рахунку фактури (інвойсу) від 07.10.2025 № SGYBZY250905, а саме вказане в графі 44 платіжне доручення 12.08.2025 № 110 стосується іншого товару, за іншим рахунком фактурою (інвойсу), платіжне доручення від 18.09.2025 № 116 стосується оплати за товари за двома рахунками фактурами, що не дає можливості визначити фактичну сплачену суму за рахунком фактурою (інвойсом) від 07.10.2025 № SGYBZY250905;

- згідно умов продажу зазначених в проформі інвойс від 05.09.2025 № SGYBZY250905, а саме пункт 6 breakage claims in excess 5% on the whole consignment during the offloading process should be reported to Insurance Company (претензії щодо поломки більше 5 відсотків від всієї партії товару в процесі завантаження, повинні бути повідомлені страховій компанії) пункт 8 The buyers should buy insurance by themselves before shipment on FOB, CNF clause (покупець повинен самостійно придбати страховий поліс перед відправкою на умовах FOB, CNF.). Таким чином передбачено наявність страхового поліса. Зазначені документи до митного оформлення не надано;

- в наданій копії митної декларації країни відправлення від 11.10.2025 №431020250000246247 в графі номер контракту/угоди зазначено номер SGYBZY250811/SGYBZY250905, що не відповідає зовнішньоекономічному договору (контракту), зазначеному в 44 графі електронної митної декларації від 05.01.2026 № 26UA100230400116U0, а саме № 1-17 CN від 03.01.2017;

- у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.».

Також відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100230/2026/000005.

Крім того, митний орган склав рішення про коригування митної вартості товарів від 06.01.2026 №UA100230/2026/000001/1, в якому зазначив наступне:

«…- згідно умов продажу зазначених в проформі інвойс від 11.08.2025 № SGYBZY250811, а саме пункт 6 breakage claims in excess 5% on the whole consignment during the offloading process should be reported to Insurance Comтрапу (претензії щодо поломки більше 5 відсотків від всієї партії товару в процесі завантаження, повинні бути повідомлені страховій компанії) пункт 8 The buyers should buy insurance by themselves before shipment on FOB, CNF clause (покупець повинен самостійно придбати страховий поліс перед відправкою на умовах FOB, CNF.). Таким чином передбачено наявність страхового поліса. Зазначені документи до митного оформлення не надано;

- в наданій копії митної декларації країни відправлення від 11.10.2025 №431020250000246247 в графі номер контракту угоди зазначено номер SGYBZY250811/SGYBZY250905 що не відповідає зовнішньоекономічному договору (контракту) зазначеному в 44 графі електронної митної декларації від 05.01.2026 № 26UA10023040011401, а саме № 1-17 від 03.01.2017;

- у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.».

Також відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100230/2026/000004.

В результаті митним органом визначено митну вартість імпортованого товару із застосуванням резервного методу. В якості джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, зазначено:

1) за ЕМД № 26UA100230400116U0: митна декларація від 17.07.2025 №25UA100230015390U0 (товар № 2) (вартість товару «Дзеркала скляні без рам: mirror 2х1220х1830мм., 180шт.,4420,55м2., Для потреб власного виробництва. Виробник: SHOUGUANG YAOBANG IMP.&EXP.INDUSTRY CO., LTD. Країна виробництва CN. (Китай), вартість згідно джерела інформації– 1,036 дол. США/кг.

2) за ЕМД № 26UA100230400114U1: митна декларація від 18.04.2025 № 25UA100230007903U6 (вартість товару «Скло витягнуте листове без поглинального відбивального або невідбивального шарів, без додаткової обробки та без поліровки, незабарвлене, прозоре з необробленими краями для використання в обрамленні рам для картин товщ. 2,0 мм, розміром: 914*1220мм. -4415,72м2. Виробник: SHOUGUANG YAOBANG IMP.&EXP.INDUSTRY CO., LTD. Країна виробництва СМ. Торгівельна марка нема даних., вартість згідно джерела інформації 0,9443 дол. США/кг (4,4908 дол. США/м2).

Не погодившись із вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваних рішень Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.01.2026 № UA100230/2026/000002/1 та від 06.01.2026 № UA100230/2026/000001/1, оскільки надані позивачем як до суду так і відповідачу, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, документи у повній мірі підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, та відповідно дозволяли здійснити митне оформлення товару за першим методом, водночас, відповідачем не підтверджено встановлених під час митного оформлення розбіжностей у наданих позивачем до митного оформлення документах щодо заявленої митної вартості товару.

Оскільки, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2026/000005 та № UA100230/2026/000004 винесені відповідачем у зв`язку з прийняттям спірних рішень про коригування митної вартості, які визнано судом протиправними, суд першої інстанції вважав, що спірні картки відмови також підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012 (далі – МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.03.2026 по справі № 520/458/25.

Так, зі змісту спірних рішень про коригування митної вартості товарів колегією суддів встановлено, що виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості за ціною угоди, митний орган пов`язує з тим, що надані до митного оформлення платіжні документи від 12.08.2025 № 110, від 09.09.2025 № 114, від 18.09.2025 № 116, не підтверджують повну оплату за товар, відповідно до рахунку фактури (інвойсу) від 07.10.2025 № SGYBZY250905, оскільки платіжне доручення 12.08.2025 № 110 стосується іншого товару, за іншим рахунком - фактурою (інвойсом), а платіжне доручення від 18.09.2025 № 116 - оплати за товари за двома рахунками фактурами, що не дає можливості визначити фактичну сплачену суму за рахунком фактурою (інвойсом) від 07.10.2025 № SGYBZY250905; також декларантом не надано страхового полісу, передбаченого пунктами 6 та 8 інвойсів, а реквізитів контракту не відповідають наданій копії митної декларації країни відправлення від 11.10.2025 № 431020250000246247 та ЕМД від 05.01.2026 № 26UA100230400116U0.

З огляду на вищенаведене, відповідачем зроблено висновок про те, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті, а тому з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості, відповідач зазначив, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на "дійсній вартості" імпортованих товарів та з посиланням на приписи статей 54, 55, 57, 58 - 63 МК України.

Колегія суддів, дослідивши наявний в матеріалах справи Контракт, який надавався і при митному оформленні, встановила, що документом, на підставі якого повинна бути визначена вартість товару при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів за митними деклараціями № 26UA100230400116U0 від 05.01.2026 та № 26UA100230400114U1 від 05.01.2026, є відповідний рахунок - фактура (пункт 2 Контракту).

Відповідач стверджує, що наданими до митного оформлення платіжними документами від 12.08.2025 № 110, від 09.09.2025 № 114, від 18.09.2025 № 116 не підтверджено повну оплату за товар відповідно до рахунків фактури (інвойсу) від 07.10.2025 № SGYBZY250905 та № SGYBZY25090.

Колегією суддів встановлено, що пунктом 3 Контракту визначено умови оплати, а саме, 100% передплата, якщо інше не обумовлено в інвойсі. Оплата проводиться в доларах США.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рахунку - фактури № SGYBZY250905 від 05.09.2025, який надавався разом митною декларацією від 05.01.2026 № 26UA100230400116U0 позивачу поставлявся товар: 20mm Clear mirror (дзеркала скляні без рам), 1830*1220 мм, 190 pcs/crate and 12 crates, у кількості 5090,33 м2, загальною вагою 25,50 тон, по ціні 1,75 дол. США за 1 м2, загальною вартістю 8908,07 дол. США на умовах FOB Qingdao.

На підтвердження оплати за вказаний товар митному органу за рахунком - фактури № SGYBZY250905 від 05.09.2025 були надані платіжні інструкції в іноземній валюті: № 110 від 12.08.2025, № 114 від 09.09.2025, № 116 від 18.09.2025.

Так, у графі «призначення платежу» платіжної інструкції в іноземні валюті № 114 від 09.09.2025 зазначено: prepayment for mirror (тобто передоплата за дзеркало) за інвойсом SGYBZY250905 від 05.09.2025, сума сплати 2672,42 доларів США.

Отже, вказаним документом підтверджено сплату коштів за придбані дзеркала скляні без рам на суму 2672,42 доларів США, однак не зазначено кількість такого товару.

При цьому, у платіжній інструкції в іноземній валюті № 110 від 12.08.2025 у графі 70 «призначення платежу» зазначено: prepayment for sheet glass (тобто передоплата за скло витягнуте листове) відповідно до інвойсу SGYBZY250811 від 11.08.2025, сума сплати - 1777,53 доларів США, яка вочевидь не стосується рахунку - фактури № SGYBZY250905 від 05.09.2025.

Також, відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті № 116 від 18.09.2025, призначення платежу: prepayment for sheet glass and mirror згідно з інвойсами № SGYBZY250905 від 05.09.2025 та № SGYBZY250811 від 11.08.2025, сума сплати - 10383,21 доларів США. Разом з цим, з огляду на відсутність розбивки сплаченої суми по кожному з інвойсів, неможливо встановити який саме платіж було проведено за скло витягнуте листове та дзеркала скляні без рам за платіжним дорученням № 116, а відтак, сумнів митного органу, що надані до митного оформлення вищевказані документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена чи підлягала сплаті за дзеркала скляні без рам за рахунком - фактури № SGYBZY250905 від 05.09.2025.

Колегія суддів враховує, що під час проведення процедури консультацій між декларантом та митним органом, позивач не надав пояснень з приводу відсутності відомостей у платіжної інструкції в іноземній валюті № 116 від 18.09.2025, яка саме сума коштів сплачена за інвойсом № SGYBZY250905 від 05.09.2025, та не надав інших додаткових документів, якими б усувалися така прогалина, тобто, не підтвердив належними доказами фактично сплачену суму за рахунком фактурою (інвойсом) від 07.10.2025 № SGYBZY250905 відповідно до платіжного доручення від 18.09.2025 № 116.

Колегія суддів також враховує, що митне оформлення за іншою ЕМД - №26UA100230400114U1 від 05.01.2026 здійснювалось щодо товарів, поставлених відповідно до рахунку – фактури № SGYBZY250811 від 11.08.2025, а саме: 2,0 mm Clear sheet glass (скло витягнуте листове), 914*1220 мм, 360pcs/crate and 12 crates, у кількості 4817.15 м2, загальною вагою 23,50 тон, по ціні 1,23 дол. США за 1 м2, загальною вартістю 5925.09 дол. США на умовах FOB Qingdao.

Однак і до вказаної ЕМД № 26UA100230400114U1 від 05.01.2026 позивачем надано той самий пакет платіжних доручень № 110 від 12.08.2025, № 114 від 09.09.2025, № 116 від 18.09.2025) на загальну суму - 14833,16 доларів США.

Щодо твердження митного органу про обов`язковість надання декларантом страхового полісу, передбаченого пунктами 6 та 8 інвойсів від 05.09.2025 № SGYBZY250905 та від 11.08.2025 № SGYBZY250811, який у позивача при митному оформленні товару був відсутній, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту пункту 4 Контракту вбачається, що умови поставки, дата відвантаження та строк поставки обговорюються сторонами додатково для кожної поставки в рахунках-фактурах.

Тобто, умови поставки для кожної партії товарів було визначено сторонами саме у рахунках – фактурах.

Так, у пункті 6 рахунків-фактури від 05.09.2025 № SGYBZY250905 та від 11.08.2025 № SGYBZY250811 зазначено «breakage claims in excess 5% on the whole consignment during the offloading process should be reported to Insurance Company» (претензії щодо поломки більше 5 відсотків від всієї партії товару в процесі завантаження, повинні бути повідомлені страховій компанії).

У пункті 8 рахунків - фактури від 05.09.2025 № SGYBZY250905 та від 11.08.2025 № SGYBZY250811 вказано «The buyers should buy insurance by themselves before shipment on FOB, CNF clause» (покупець повинен самостійно придбати страховий поліс перед відправкою на умовах FOB, CNF).

Аналіз вищенаведених пунктів 6 та 8 рахунків - фактури від 05.09.2025 № SGYBZY250905 та від 11.08.2025 № SGYBZY250811 у сукупності з приписами пункту 4 Контракту, дозволяє дійти висновку, що у разі здійснення відправки товару на умовах FOB, CNF, покупець зобов`язаний самостійно придбати страховий поліс, що спростовує доводи позивача про необов`язковість здійснення страхування імпортованих товарів.

Колегією суддів встановлено, що товар за ЕМД № 26UA100230400116U0 від 05.01.2026 та № 26UA100230400114U1 від 05.01.2026 відповідно до рахунків - фактури від 05.09.2025 №SGYBZY250905 та від 11.08.2025 № SGYBZY250811 поставлявся позивачу на умовах FOB QINGDAO, а відтак, з огляду на визначений у рахунках – фактури обов`язок із придбання страхового полісу, декларант мав його придбати та включити витрати на страхування до митної вартості товарів, а також надати такий поліс митному органу для підтвердження заявленої митної вартості за ЕМД № 26UA100230400116U0 від 05.01.2026 та № 26UA100230400114U1 від 05.01.2026, однак вказаних дій не вчинив, що підтверджує обґрунтованість сумнівів митниці у правильності визначення митної вартості за першим методом позивачем.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що як під час здійснення митного оформлення товарів за ЕМД № 26UA100230400116U0 від 05.01.2026, № 26UA100230400114U1 від 05.01.2026, так і при розгляді справи у судах першої та апеляційної інстанцій, позивачем не спростовано виявлених митним органом розбіжностей у наданих ним документах та, як наслідок, у порушення вимог частини 9 статті 58 МК України не підтверджено правильності визначення числових значень складових митної вартості товарів, зокрема, відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Враховуючи подання не всіх документів, що містили відомості про підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару та наявність розбіжностей у наданих платіжних документах, колегія суддів вважає, що у Київської митниці були наявні підстави щодо незастосування у даному випадку основного методу визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору (контракту) та витребування додаткових документів згідно з частиною 2 статті 53 МК України для усунення сумнівів щодо ціни, що була фактично сплачена за транспортування імпортованих товарів, які позивачем не були надані.

Відповідно до положень статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 57 МК України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Положеннями статті 59 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що митну вартість товару відповідачем скориговано відповідно до цінової інформації на подібний товар, оформлений раніше, згідно наявної у АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби інформації на підставі МД від 17.07.2025 № 25UA100230015390U0 та від 18.04.2025 № 25UA100230007903U6.

Так, відповідно до наданої відповідачем до матеріалів справи порівняльної ЕМД від 17.07.2025 №25UA100230015390U0 декларувався товар 2:

- Дзеркала скляні без рам: mirror 2х1220х1830 мм, 180шт., 4420,55 м2., Для потреб власного виробництва. Виробник: SHOUGUANG YAOBANG IMP.&EXP.INDUSTRY CO., LTD. Країна виробництва CN. (Китай). Умови поставки FOB QINGDAO. Маса брутто (кг)21500, маса нетто (кг) 21000.

Відповідно до поданої до митного оформлення ЕМД від 05.01.2026 №26UA100230400116U0, позивачем імпортувався такий товар:

- Дзеркала скляні без рам: mirror 2х1830х1220 мм, 190 шт., 5090,33 м2., для потреб власного виробництва. Виробник: SHOUGUANG YAOBANG IMP.&EXP.INDUSTRY CO., LTD. Країна виробництва CN. (Китай). Умови поставки FOB QINGDAO. Маса брутто (кг) 24000, маса нетто (кг) 23500.

З порівняльної ЕМД від 18.04.2025 № 25UA100230007903U6 вбачається декларування товару:

- Скло витягнуте листове без поглинального відбивального або невідбивального шарів, без додаткової обробки та без поліровки, незабарвлене, прозоре з необробленими краями для використання в обрамленні рам для картин товщ. 2,0 мм, розміром: 914*1220 мм - 4415,72м2. Виробник: SHOUGUANG YAOBANG IMP.&EXP.INDUSTRY CO., LTD. Торгівельна марка нема даних. Країна виробництва CN. (Китай). Умови поставки FOB QINGDAO. Маса брутто (кг) 21500, маса нетто (кг) 21000.

Відповідно до ЕМД від 05.01.2026 № 26UA100230400114U1, позивачем декларувався товар:

- Скло витягнуте листове без поглинального відбивального або невідбивального шарів, без додаткової обробки та без поліровки, незабарвлене, прозоре з необробленими краями для використання в обрамленні рам для картин: скло товщина 2 мм, розмір: 914*1220 мм - 4817,15 м2 (360 шт), Виробник: SHOUGUANG YAOBANG IMP.&EXP.INDUSTRY CO., LTD. Торгівельна марка нема даних. Країна виробництва CN. (Китай). Умови поставки FOB QINGDAO. Маса брутто (кг) 23000, маса нетто (кг) 22500.

З аналізу вищенаведених ЕМД позивача та порівняльних ЕМД, що використовувалась відповідачем при коригування митної вартості імпортованого ПрАТ «Міжгалузевий науково-виробничий центр «ІНФОРМТЕХ» товару вбачається, що товари, ввезені позивачем за МД № 26UA100230400116U0 від 05.01.2026 та № 26UA100230400114U1 від 05.01.2026 є подібними з товарами за порівняльними МД від 17.07.2025 № 25UA100230015390U0 та від 18.04.2025 № 25UA100230007903U6, зокрема, за назвами, виробником, умовами поставки та країною виробництва і відправлення.

Колегія суддів враховує, що надання до митного оформлення документів, які не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена чи підлягала сплаті за дзеркала скляні без рам за рахунком - фактури № SGYBZY250905 від 05.09.2025 та не подання страхового полісу за обома поставками товару, що унеможливлювало підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару за першим методом, передбаченим статтею 54 МК України (за ціною договору, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар), є самостійною підставою для коригування митної вартості товарів за наступним (другим) методом.

З огляду на не надання митному органу всіх документів, що містили відомості на підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару, наявність розбіжностей у тих документах, що були надані, колегія суддів вважає, що у Київської митниці були наявні підстави для витребування додаткових документів згідно з частиною 2 статті 53 МК України.

Оскільки позивачем не було надано документи, включаючи і додатково витребувані митним органом, які б усунули сумніви щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортовані товари, у відповідача була відсутня можливість застосування попередніх методів при здійсненні митної оцінки задекларованого позивачем товару, зокрема, 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних товарів (через відсутність у митниці інформації про митне оформлення таких товарів), а також 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей (у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів), що цілком правомірно мало наслідком застосування другорядного методу визначення митної вартості 2ґ - резервного (на підставі раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості).

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.05.2018 по справі № 809/1260/17, від 19.06.2018 по справі № 818/1220/17, яка є обов`язковою для врахування в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених у справі фактичних обставин та досліджених доказів, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару від 06.01.2026 № UA100230/2026/000002/1 та від 06.01.2026 №UA100230/2026/000001/1 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, отже, відсутні підстави для скасування даних рішень про коригування митної вартості.

З огляду на вказане, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2026/000005 та № UA100230/2026/000004, які винесені відповідачем у зв`язку з прийняттям спірних рішень про коригування митної вартості, які визнано судом правомірними, не підлягають скасуванню.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вказаним вимогам рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 520/2349/26 не відповідає, оскільки суд першої інстанції, внаслідок неповного з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, неправильно вирішив спірні правовідносини.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на наведене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 520/2349/26 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

З огляду на результат апеляційного перегляду справи судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Київської митниці - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі № 520/2349/26 - скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Міжгалузевий науково-виробничий центр «ІНФОРМТЕХ» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій