Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №440/1757/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р.Справа № 440/1757/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава у справі № 440/1757/26

за позовом Приватного підприємства «СТС-ТОРГ»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СТС ТОРГ» (далі позивач, ПП «СТС ТОРГ») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма "Р") Головного управління ДПС у Полтавській області від 11.11.2025 №00172800701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 949 975 грн. 00 коп., в тому числі сума податку 2 359 980,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 589 995,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказало про помилковість висновків відповідача про неправомірне визначення позивачем показників Податкової декларації з податку на прибуток за 2023 та 9 місяців 2024, за рахунок завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в загальній сумі 13111000,00 грн, в т.ч. за 2023 рік - 5469000,00 грн, 9 місяців 2024 рік - 7642000,00 грн за рахунок безпідставного включення до витрат транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 , оскільки відповідачем не враховані надані позивачем до перевірки первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність надання транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_1 на користь позивача та відповідають вимогам до первинних документів в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV). ГУ ДПС у Полтавській області також не враховані обставини фактичного перевезення вантажів транспортом, який належить ФОП ОСОБА_1 та транспортом, як власним так і додатково залученим до виконання зобов`язань, відповідно до пункту 1.7 Договору з ФОП ОСОБА_1 , за яким перевізник має право виконувати перевезення за цим Договором із залученням третьої сторони.

Позивач зазначив, що обов`язок доведення того, що дії платником податків вчинені умисно, згідно пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України (далі - ПК України), покладено на контролюючий орган. Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПК України та інших нормативно-правових актів зазначених вище, ГУ ДПС у Полтавській області не мало підстав для винесення рішення про притягнення ПП «СТС ТОРГ» до відповідальності.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому він заперечував проти задоволення позову ПП «СТС ТОРГ». Зауважив, що за результатами перевірки встановлено, що ПП «СТС ТОРГ» за перевіряємий період придбавало послуги транспортування у ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) на загальну суму 13 111 000,00 грн. Оплата за придбані послуги проведена на суму 13 111 000,00 грн. Взаємовідносини відбувались на підставі договору про надання послуг з перевезення вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування) №31/05-2023 від 31.05.2023, укладеного між ПП «СТС ТОРГ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник). ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку ІІІ групи за ставкою 5 %. Види діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.29 інша діяльність у сфері транспорту. Кількість найманих працівників – 2 особи. Інформація про об`єкти, через які здійснюється діяльність, відсутні (звіти за формою №20-ОПП не подавались), обсяги доходу за 2023 - 2816,2 тис. грн., 9 місяців 2024 - 4808,0 тис. грн. Тобто, відповідно до інформаційних баз ДПС України, даний ФОП не має достатньо основних засобів (в т.ч. транспорт) та трудових ресурсів для самостійного надання транспортно-експедиційних послуг, також митні декларації не містять жодної відмітки щодо причетності даного ФОП в якості перевізника та/або експедитора.

В ході планової документальної перевірки направлений запит до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 21.03.2025 №4513/5/16-31-07-01-06 щодо власників транспортних засобів, які були зазначені в CMR, товаро-транспортних накладних та актах приймання передачі надання послуг. Згідно відповіді, отриманої від Регіонального сервісного центру від 27.03.2025 №31/32/13-6241-2025 (вх. №7358/5/16-31/ЕП від 27.03.2025), машини належать іншим фізичним та юридичним особам, що свідчить про те, що для надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_1 залучала третіх осіб - як фізичних, так і юридичних осіб. Проте звіти посередника (комісіонера) ФОП ОСОБА_1 про пророблену роботу, за якими можна ідентифікувати залучених до виконання робіт (надання послуг) третіх осіб, відсутні. Також, акти надання послуг не містять достатніх даних, які дозволяють ідентифікувати зміст та обсяг господарської операції у розрізі конкретних видів послуг, що надавалися експедитором, а також визначити розмір додаткових витрат на залучення третіх осіб та їх частку у загальній вартості послуг експедитора. Тобто, не можливо встановити суму комісійної винагороди, що підлягає перерахуванню посереднику (комісіонеру) ФОП ОСОБА_1 та суму, яку необхідно перерахувати безпосередньому виконавцю послуг.

У зв`язку з відсутністю в актах наданих послуг змісту та обсягу господарської операції, одиниці її виміру, деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строків виконання та результатів здійснених заходів; відсутністю даних щодо порядку розрахунку ціни за надані послуги, тарифу за кілометр тощо; відсутністю у ФОП ОСОБА_1 трудових ресурсів та транспортних засобів; відсутністю звітів експедиторів із зазначенням інформації про залучення третіх осіб до виконання договорів, не можливо підтвердити факт надання транспортно експедиційних послуг.

Враховуючи те, що документально не підтверджено надання ФОП ОСОБА_1 транспортно-експедиційних послуг (відсутні звіти ФОП як посередника (комісіонера) про пророблену роботу, за якими можна ідентифікувати залучених до виконання робіт (надання послуг) третіх осіб, їх пов`язаність з господарською діяльністю ПП «СТС ТОРГ» та встановити суму комісійної винагороди за виконану роботу (надані послуги), відсутні підтверджуючі банківські документи, що засвідчують виплату комісійної винагороди ФОП), платником ПП «СТС ТОРГ» безпідставно віднесено до витрати вартість транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 13 111 000,00 грн., в т.ч. за 2023 рік – 5 469 000,00 грн., 9 міс. 2024 рік – 7 642 000,00 грн.

Таким чином, на переконання відповідача, в порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 6, 7 НП(С)БО 16, ПП «СТС ТОРГ» неправомірного визначено показники Податкової декларації з податку на прибуток за 2023 та 9 м-ців 2024, за рахунок завищення собівартості реалізованої продукції (товарiв, робіт, послуг) в загальній сумі 13 111 000,00 грн., в т.ч. за 2023 рік – 5 469 000,00 грн., 9 міс. 2024 рік – 7 642 000,00 грн. за рахунок безпідставного включення транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 .

Позивач подав відповідь на відзив, в якому, окрім іншого, зазначив, що у відзиві відповідачем фактично переписано висновки, які були викладені у матеріалах перевірки (Акт перевірки від 09.10.2025 №14689/16-31-07-01 01/37293953 «Про результати документальної виїзної перевірки ПП «СТС ТОРГ») та висновки, викладені в матеріалах щодо розгляду скарги ДПС України (Рішення ДПС України від 16.01.2026 №1368/6/99-00-06-01-01-06 «Про результати розгляду скарги»). Разом з тим, відповідач проігнорував докази, документи (наявні в матеріалах справи), не навів обґрунтувань, які б спростували відповідні докази, про які позивач зазначає у позові та продовжує нехтувати правами платника податку. Зазначив, що зазначення представником відповідача у відзиві на позовну заяву висновків акту перевірки, що стосуються перевірки повноти визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість є незрозумілим, так як зазначене порушення (встановлене актом перевірки від 09.10.2025) було скасовано Рішенням ДПС України від 16.01.2026. Отже, відповідач продовжує нехтувати правами платника податку, що вже мало місце під час розгляду заперечень на акт перевірки та скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення, наведені відповідачем у відзиві.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 адміністративний позов Приватного підприємства «СТС ТОРГ» (Київське шосе, буд.60, к.413, м.Полтава, Полтавська область, 36021, код ЭДРПОУ 37293953) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЭДРПОУ44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2025 року №00172800701. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ПП «СТС ТОРГ» витрати зі сплати судового збору в сумі 33280,00 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень) грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 у справі №440/1757/26 та винести нове рішення, яким в задоволенні позову ПП «СТС-ТОРГ» відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначає, що відповідно до інформаційних баз ДПС України, ФОП ОСОБА_1 не має достатньо основних засобів (в т.ч. транспорт) та трудових ресурсів для самостійного надання транспортно-експедиційних послуг, також митні декларації не містять жодної відмітки щодо причетності даного ФОП в якості перевізника та/або експедитора.

В ході планової документальної перевірки направлений запит до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях від 21.03.2025 № 4513/5/16-31-07-01-06 щодо власників транспортних засобів, які були зазначені в CMR, товаро-транспортних накладних та актах приймання-передачі надання послуг. Згідно відповіді, отриманої від Регіонального сервісного центру від 27.03.2025 №31/32/13-6241-2025 (вх. №7358/5/16-31/ЕП від 27.03.2025), машини належать іншим фізичним та юридичним особам, що свідчить про те, що для надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_1 залучала третіх осіб - як фізичних, так і юридичних осіб. Проте, звіти посередника (комісіонера) ФОП ОСОБА_1 про пророблену роботу, за якими можна ідентифікувати залучених до виконання робіт (надання послуг) третіх осіб, відсутні. Також, акти надання послуг не містять достатніх даних, які дозволяють ідентифікувати зміст та обсяг господарської операції у розрізі конкретних видів послуг, що надавалися експедитором, а також визначити розмір додаткових витрат на залучення третіх осіб та їх частку у загальній вартості послуг експедитора. Тобто, не можливо встановити суму комісійної винагороди, що підлягає перерахуванню посереднику (комісіонеру) ФОП ОСОБА_1 та суму, яку необхідно перерахувати безпосередньому виконавцю послуг.

У зв`язку з відсутністю в актах наданих послуг змісту та обсягу господарської операції, одиниці її виміру, деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строків виконання та результатів здійснених заходів; відсутністю даних щодо порядку розрахунку ціни за надані послуги, тарифу за кілометр тощо; відсутністю у ФОП ОСОБА_1 трудових ресурсів та транспортних засобів; відсутністю звітів експедиторів із зазначенням інформації про залучення третіх осіб до виконання договорів, не можливо підтвердити факт надання транспортно-експедиційних послуг.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважив, що безпосередньо ФОП ОСОБА_1 було здійснено надання послуг з перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні власним транспортним засобом, який належить ФОП, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та оформлено актами надання послуг (наявні в матеріалах справі), а саме: в 2023 році на загальну суму 540 000 грн: Акт надання послуг №38 від 31.07.2023 (авто НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ) на суму 125 000 грн, Акт надання послуг №39 від 31.07.2023 (авто НОМЕР_4 / НОМЕР_5 ) на суму 125 000 грн, Акт надання послуг №41 від 23.08.2023 (авто AI2902OE/AI6171XI) на суму 145 000 грн, Акт надання послуг №42 від 23.08.2023 (авто AO0362MP/AI0824XF) на суму 145 000 грн; в 2024 році на загальну суму 899 000 грн: Акт надання послуг №106 від 03.01.2024 (авто НОМЕР_4 / НОМЕР_5 ) на суму 170 000 грн, Акт надання послуг №108 від 02.01.2024 (авто НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ) на суму 170 000 грн, Акт надання послуг №17 від 06.02.2024 (авто НОМЕР_4 / НОМЕР_5 ) на суму 138 000 грн, Акт надання послуг №18 від 06.02.2024 (авто НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ) на суму 143 000 грн, Акт надання послуг №24 від 06.03.2024 р. (авто НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ) на суму 108 000 грн, Акт надання послуг №25 від 06.03.2024 (авто НОМЕР_4 / НОМЕР_5 ) на суму 170 000 грн.

Отже, на думку позивача, незрозумілим є зазначення в апеляційної скарзі, а саме: «… документально не підтверджено надання ФОП ОСОБА_1 транспортно експедиційних послуг (відсутні звіти ФОП як посередника (комісіонера) про пророблену роботу, за якими можна ідентифікувати залучених до виконання робіт (надання послуг) третіх осіб, їх пов`язаність з господарською діяльністю ПП «СТС ТОРГ» та встановити суму комісійної винагороди…» та зазначення «… відсутності їх документального підтвердження».

Водночас, під час розгляду даної справи у суді першої інстанції відповідач не надав до суду жодних доказів, як зазначено у рішенні суду першої інстанції, а саме: «Відповідачем не зазначено як саме має бути надана інформація про характер транспортного вантажного перевезення, про обсяг такої послуги, як впливає на формування складу витрат позивача строки виконання перевезень, порядок розрахунку ціни за надані послуги, тарифу за кілометр тощо». «З дослідження наданих до матеріалів справи копій актів надання послуг вбачається про вид наданих послуг їх вартість, конкретизовані маршрути, вид транспорту, надана детальна інформація про надану послугу, її ціна, загальна вартість. В заявках, оформлених до актів наданих послуг вказані замовник, маршрут, найменування вантажу, вага і об`єм, тип причепу, спосіб навантаження, дата надання послуги, дата, час, адреса завантаження, адреса митного оформлення, адреса розвантаження та інформація про контактні особи, вартість послуг та умови оплати, марка автомобілів та причепів, державні номери тягачів та причепів, ПІБ водія, телефони водія, підписи та печатки перевізника та замовника За вказаного, суд доходить висновку про належне документальне оформлення транспортних послуг, наданих ФОП ОСОБА_1 на користь Позивача».

Також позивач звернув увагу, що відповідач не спростовує здійснення позивачем господарської діяльності щодо постачання хімічних засобів, а саме: неорганічні хімічні речовини (Сода каустична чешуйована (гідроксид натрию)), яка використовується для виробництва рідкої каустичної соди. Основним покупцем продукції ПП «СТС ТОРГ» є ТОВ «ЄВРОХЛОР» (код ЄДРПОУ 41265859), яке є виробником рідкої каустичної соди, яка в свою чергу поставляє зазначену продукцію для групи компаній ДТЕК та ТЕЦ України. Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є, зокрема, митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику (ДМСУ), його територіальні органи) – стосовно дотримання законодавства з питань митної справи й оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками і зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку з увезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів із митної території України або території вільної митної зони. При оформленні іноземного товару, що переміщується через митний кордон України, ПП «СТС ТОРГ» надало всі документи ФОП ОСОБА_1 , які в свою чергу були перевірені митним органом та питань щодо дотримання вимог митного та податкового законодавства у контролюючого органу не виникало.

Враховуючи вищезазначене, на переконання позивача, ПП «СТС ТОРГ» діяло у повній відповідності до вимог визначених у бухгалтерському стандарті - Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Вищезазначене свідчить про упередження ставлення до платника податків та недобросовісну поведінку суб`єкта владних повноважень.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП «СТС ТОРГ» зареєстроване 19.10.2010 Департаментом з питань реєстрації №13811020000001463, код ЄДРПОУ 37293953. Податковий номер платника податків: 37293953, взято на облік у контролюючих органах 21.10.2010 року за №2587. Станом на 09.10.2025 перебуває на обліку ДПІ у м. Полтаві ГУ ДПС у Полтавській області.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 02.12.2010, свідоцтво від 02.10.2013 №200590474. Індивідуальний номер платника податку на додану вартість 372939572093.

ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акта документальної планової перевірки ПП «СТС ТОРГ» від 11.04.2025 №4850/16-31-07-01-01/37293953, на підставі висновків якого було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №00064090701 від 15.05.2025, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства в сумі 2 970 996,00 грн, утому числі 2 376 797, 00 грн за податковим зобов`язанням та 594 199,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі висновків акту документальної планової перевірки ПП «СТС ТОРГ» від 11.04.2025 №4850/16-31-07-01-01/37293953, позивач подав скаргу до ДПС України, за результатами розгляду якої рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 24.07.2025 №21402/6/99-00-06-01-01-06, крім іншого, податкове повідомлення-рішення №00064090701 від 15.05.2025 скасовано в частині завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в загальній сумі 13 111 000,00 грн, а в іншій частині зазначене ППР залишено без змін.

ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК України, наказу ДПС України "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «СТС ТОРГ» від 05.09.2025 №900, на підставі наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.10.2025 №3274-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «СТС ТОРГ, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «СТС ТОРГ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2018 по 30.09.2024, з питань, визначених у рішенні ДПС України про результати розгляду скарги від 24.07.2025 №21402/6/99-00-06-01-01-06 у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної планової перевірки ПП «СТС ТОРГ» від 11.04.2025 №4850/16-31-07-01-01/37293953, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною).

За результатами перевірки складений акт від 09.10.2025 №14689/16-31-07-01-01/37293953 за висновками якого встановлено, зокрема, про порушення ПП «СТС ТОРГ» пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, статті 9 Закону №996-XIV, пунктів 7, 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - Положення №318), в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток в сумі 2376797,00 грн в т.ч. по періодах: 2023 – 1001237,00 грн, 9 місяців 2024 – 1375560,00 грн. Перевіркою встановлено, що ПП «СТС ТОРГ» неправомірно визначено показники Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2023 та 9 місяців 2024 року за рахунок завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в загальній сумі 13111999,00 грн, в т.ч. за 2023 – 5469000,00 грн, 9 місяців 2024 – 7624999,00 грн.

ГУ ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.11.2025 №00172800701, яким позивачу збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 2359980,00 грн, застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 589995,00 грн.

ПП «СТС ТОРГ» із податковим повідомленням-рішенням від 11.11.2025 №00172800701 не погодилось, звернулось до суду із позовом про визнання його протиправним та скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи відповідачем не наведено доказів на спростування факту виконання транспортних перевезень. В матеріалах же справи наявні документальні докази, зокрема міжнародні товарно-транспортні накладні, що перевірені компетентними митними органами і довідки про транспортні витрати які надавалися до митних органів на підтвердження здійснення транспортних перевезень, вартість яких мала сплив на формування митної вартості товарів і, відповідно, ретельно перевірялась.

Суд зазначив, що ні в ході проведення перевірки, ні в ході розгляду справи відповідачем не наведено обставин укладення позивачем будь-яких комісійних чи інших посередницьких договорів із ФОП ОСОБА_1 та третіми особами – перевізниками. Відповідачем зроблений висновок про посередницьку природу правовідносин між ПП «СТС ТОРГ» та ФОП ОСОБА_1 , однак визначення суми, що підлягають врахуванню до витрат як витрати за комісійними договорами ГУ ДПС не наведено.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).

Колегія суддів зазначає, що дохід з джерелом його походження з України, за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.54 статті 14 ПК України це - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 (далі Національне Положення №73):

- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

- витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно з пунктами 5-7 Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі по тексту - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі П(С)БО 16 «Витрати»), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Таким чином, витрати та доходи платника податку призводять до руху активів у власному капіталі підприємства та визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 7, 17, 19 П(С)БО 16 «Витрати», витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг) , зокрема, витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати обігу, за винятком витрат, наведених у пунктах 18, 20 і 27 цього Національного положення (стандарту).

За визначенням Національного положення №73, фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Національного положення №73 «Загальні вимоги до фінансової звітності», фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (пункт 8).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Визначення первинного документу і господарської операції наведені в Законі №996-XIV.

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону №996-XIV).

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

За вищенаведеного правового регулювання, слід дійти висновку, що формування доходів та витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених первинних документів, що підтверджують проведення господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі ж надання контролюючим органом доказів, які у сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків відобразив витрати у фінансовій звітності, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що фактичною підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 2376797 грн в т.ч. по періодах: 2023 рік - 1001237 грн, 9 місяців 2024 - 1375560 грн слугувало твердження контролюючого органу про завищення ПП «СТС ТОРГ» собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за рахунок безпідставного включення транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 , яка відповідно до інформаційних баз ДПС не має достатньо основних засобів (в т.ч. транспорт) та трудових ресурсів для самостійного надання транспортно-експедиційних послуг, також митні декларації не містять відбитки щодо причетності даного ФОП в якості перевізника та/або експедитора, машини належать іншим фізичним та юридичним особам, що свідчить про те, що надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_1 залучала третіх осіб - як фізичних так і юридичних.

Надаючи оцінку фактичним обставинам, які слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 11.11.2025 №00172800701 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 949 975 грн. 00 коп., в тому числі сума податку 2 359 980,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 589 995,00 грн, колегія суддів виходить з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 31.05.2023 між ПП «СТС ТОРГ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладено Договір про надання послуг з перевезення вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування) №31/05-2023, відповідно до якого Перевізник зобов`язується за погодженими Сторонами Заявками Замовника (згідно шаблону представленому в Додатку № 1 до дійсного Договору), надати та виконати послуги з перевезення вантажу (вантажів) Замовника у внутрішньому та/або міжнародному сполученні власними та/або залученими транспортними засобами, за погоджену Сторонами та встановлену в Заявці плату за послуги з перевезення вантажу (вантажів) Замовника, та передати вантаж (вантажі) Замовника вантажоодержувач, у відповідності до Заявки Замовника, яка є невід`ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов`язується виконати оплату за надані Перевізником послуги на умовах погоджених Сторонами в відповідній Заявці та дійсному Договорі (пункт 1.1 розділу І Договору).

До матеріалів справи надано докази, які підтверджують, що ФОП ОСОБА_1 при наданні транспортно-експедиційних послуг ПП «СТС ТОРГ» за Договором №31/05-2023 від 31.05.2023 від свого імені укладала договори з перевізниками, зокрема, ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ПП "А7 ТРАНС", ТОВ "ТОПТРАНС 88", ТОВ "ДЖЕЙ ПРОФІТРАНС" та інші, а частина транспортно-експедиційних послуг наданих ФОП ОСОБА_1 надавалася безпосередньо своїм транспортом, про що свідчать акти надання послуг, міжнародні товарно-транспортні накладні CMR, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (автомобілів та причепів).

Позивачем, в ході проведення перевірки на запит ГУ ДПС були надані пояснення та підтверджуючи документи: Акти про надання послуг, рахунки, заявки, митні декларації, СMR (по міжнародним перевезення), комерційні інвойси, Договори між перевізниками та експедитором, контракти з нерезидентами, які підтверджують здійснення господарської діяльності позивачем та визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Також позивачем на адресу ГУ ДПС у Полтавській області було надано додаткове пояснення щодо суті надання послуг з перевезення, а саме: ФОП ОСОБА_1 надавала транспортно-експедиційні послуги (доставка товару) від постачальника нерезидента (міжнародні перевезення). При оформленні Заявки на надання послуг (транспортно-експедиційне обслуговування), ПП «СТС ТОРГ» інформувало ФОП ОСОБА_1 про наступне: звідки та куди необхідно доставити вантаж, умови навантаження та тип напівпричепа (верхня, бічна тощо), найменування товару, його характеристики (небезпека, агрегатний стан), дата та час навантаження у постачальника. ФОП ОСОБА_1 здійснювала пошук транспорту, відповідного заявці, надавала послуги з перевезення або транспортом який перебував у її користуванні, або залучала третіх осіб для виконання заявки. В подальшому Замовнику надавалися ксерокопії документів для оформлення відвантажувальних документів у постачальника: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на напівпричіп, закордонний паспорт водія, посвідчення водія, дані щодо перевізника. Надалі ФОП ОСОБА_1 здійснювала контроль, відстеження перевезення вантажу та безпосередньо моніторинг за доставкою вантажу транспортним засобом водіями: прибуття на навантаження, перевірка завантаження товару (фотофіксація), перевірка (відповідність, правильність заповнення) пакету документів на товар для транспортування), маршрут проходження та перетин кордонів, повідомлення ПП «СТС ТОРГ» про прибуття машини на кордон України та розміщення для митного контролю, контроль доставки товару за місцем призначення (відповідно до заявки). Також, ФОП ОСОБА_1 надана транспортно-експедиційна послуга, яка включала відповідальність за складання та оплату транзитної митної декларації Т1, що заповнюється на імпортні товари, що транспортуються від одного митного поста до іншого, перетинають територію держави від прибуття до вибуття у незмінному вигляді, тобто, транзитом, і не потрапляють під митні збори і податки. ФОП ОСОБА_1 здійснювалось документальне оформлення транспортно-експедиційних послуг в ході якого заповнювалась заявка на транспортування вантажу. При завантаженні товару постачальник (нерезидент) оформлював CMR (міжнародну транспортну накладну), в якій вказується номери автомобіля та причепа, імена водіїв, найменування перевізника, також оформляється транзитна декларація (в якій також зазначені номери транспортного засобу). При митному оформленні в Україні оформлювалася ВМД на вантаж, де зазначаються номери автомобіля та причепа (графа 18). При оформленні ВМД подавались документи: договір на транспортно-експедиційні послуги, довідка від вартості транспортних витрат до кордону та по території України, рахунок вартості транспортно-експедиційної послуги та інші документи.

Після доставки товару до місця призначення (зазначене в Заявці) ФОП ОСОБА_1 складалися акти про надання послуг. У номенклатурі у транспортно-експедиційної послуг обов`язково вказувався маршрут, а також номери автомобіля та причепа, інформація про які зазначалася у графі 44 ВМД.

До митного оформлення товарів надавалася відповідна довідка про транспортні витрати, перевірена та прийнята для врахування митної вартості товарів митними органами України як належне підтвердження понесених фактичних витрат на транспортування товарів.

Отже, при оформленні іноземного товару, що переміщувався через митний кордон України, ПП «СТС ТОРГ» надало всі документи ФОП ОСОБА_1 , які в свою чергу були перевірені митним органом.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про належне документальне підтвердження отримання позивачем транспортно-експедиційних послуг.

Відповідач, на обґрунтування тези про безпідставне віднесення до складу витрат позивача сум, сплачених на користь ФОП ОСОБА_1 вказав, що акти надання послуг на користь ПП «СТС ТОРГ» не містять достатніх даних, які дозволяють ідентифікувати зміст та обсяг господарської операції у розрізі конкретних видів послуг, що надавалися експедитором, а також визначити розмір додаткових витрат на залучення третіх осіб та їх частку у загальній вартості послуг експедитора.

У зв`язку з відсутністю в актах наданих послуг змісту та обсягу господарської операції, одиниці її виміру, деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строків виконання та результатів здійснених заходів; відсутністю даних щодо порядку розрахунку ціни за надані послуги, тарифу за кілометр тощо; відсутністю у ФОП ОСОБА_1 трудових ресурсів та транспортних засобів; відсутністю звітів експедиторів із зазначенням інформації про залучення третіх осіб до виконання договорів, відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердити факт надання транспортно-експедиційних послуг.

Перевіряючи зазначені доводи відповідача, колегія суддів зазначає, що аналіз наданих до матеріалів справи копій актів надання послуг свідчить про наявність у них відомостей щодо виду та вартості наданих послуг, конкретних маршрутів перевезення, виду транспорту, детального опису послуг, їх ціни та загальної вартості.

Крім того, заявки, оформлені до відповідних актів надання послуг, містять детальну інформацію щодо замовника, маршруту перевезення, найменування, ваги та об`єму вантажу, типу напіпричепа (причепа), способу навантаження, дати надання послуги, дати й часу завантаження, адреси завантаження, адреси митного оформлення та адреси розвантаження, а також контактних даних відповідальних осіб. У зазначених документах також визначено вартість послуг та умови оплати, наведено відомості про марки автомобілів і причепів, державні реєстраційні номери тягачів та причепів, прізвища, імена та по батькові водіїв, їхні контактні телефони, а також наявні підписи й печатки перевізника та замовника.

За вказаного, правильним є висновок суду першої інстанції про належне документальне оформлення транспортних послуг, наданих ФОП ОСОБА_1 на користь позивача.

Разом з тим, покликаючись на недостатність документального підтвердження характеру та обсягу наданих транспортних послуг, відповідачем не наведено належного обґрунтування того, у який саме спосіб має бути відображено відповідну інформацію в первинних документах, яким чином строки виконання перевезень впливають на формування складу витрат позивача, а також які вимоги мають бути дотримані щодо порядку розрахунку вартості наданих послуг, визначення тарифу за кілометр пробігу та інших складових ціноутворення. Крім того, відповідачем не конкретизовано, які саме недоліки наданої первинної документації перешкоджають встановленню змісту, обсягу та вартості фактично наданих транспортних послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження № 11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, зазначивши, що за змістом частини другої статті 9 Закону №996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону №996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону №996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Суд першої інстанції слушно звернув увагу, що факт проведення оплати позивачем вартості послуг на користь ФОП ОСОБА_1 відповідачем не заперечується.

Зауваження відповідача стосувались саме змісту актів наданих послуг, за яких ГУ ДПС вказувало про непідтвердженість фактичного здійснення господарських операцій.

Однак, ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи відповідачем не наведено доказів на спростування факту виконання транспортних перевезень.

Разом із цим, в матеріалах справи наявні документальні докази, зокрема міжнародні товарно-транспортні накладні, що перевірені компетентними митними органами і довідки про транспортні витрати які надавалися до митних органів на підтвердження здійснення транспортних перевезень, вартість яких мала сплив на формування митної вартості товарів і, відповідно, ретельно перевірялась.

Окрім зауважень щодо змісту актів наданих транспортних послуг відповідачем вказано про неможливість визначити суму комісійної винагороди, що підлягає перерахуванню посереднику (комісіонеру) ФОП ОСОБА_1 та суму, яку необхідно перерахувати безпосередньому виконавцю послуг, адже за твердженням ГУ ДПС, ФОП ОСОБА_1 залучала третіх осіб - як фізичних, так і юридичних осіб, проте звіти посередника (комісіонера) ФОП ОСОБА_1 про пророблену роботу, за якими можна ідентифікувати залучених до виконання робіт (надання послуг) третіх осіб, відсутні.

Надаючи оцінку таким висновками відповідача, колегія суддів зауважує, що ні в ході проведення перевірки, ні в ході розгляду справи відповідачем не наведено обставин укладення позивачем будь-яких комісійних чи інших посередницьких договорів із ФОП ОСОБА_1 та третіми особами – перевізниками. Відповідачем зроблений висновок про посередницьку природу правовідносин між ПП «СТС ТОРГ» та ФОП ОСОБА_1 , однак визначення сум, що підлягають врахуванню до витрат як витрати за комісійними договорами, ГУ ДПС не наведено.

Із посиланням на положення пункту 292.4 статті 292 ПК України, відповідач зазначає, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами, доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Гроші, що надійшли посереднику за продаж товару або послуги, – транзитні кошти, в повному обсязі перераховуються постачальнику (другій стороні договору). Самостійно утримувати з транзитних сум свою винагороду платнику єдиного податку, не можна, так як при самостійному утриманні винагороди з транзитних коштів, дана операція підпадає під операцію як розрахунки, що здійснюються в негрошовій формі. А відповідно до ПК України операція розцінюється як бартерна (підпункт 14.1.10 пункту 14.1 статті 14 ПК України), що неприпустимо на спрощеній системі оподаткування.

За вказаного, ГУ ДПС зазначено, що транспортно-експедиційні послуги, за відсутності звітів ФОП як посередника (комісіонера) про пророблену роботу, за якими можна ідентифікувати залучених до виконання робіт (надання послуг) третіх осіб, їх пов`язаність з господарською діяльністю ПП «СТС ТОРГ» та встановити суму комісійної винагороди за виконану роботу (надані послуги) неможливо. Відсутні банківські документи, що засвідчують виплату комісійної винагороди ФОП ОСОБА_1 ПП «СТС ТОРГ», а отже відповідач висновував, що позивачем безпідставно віднесено до витрат вартість транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 13111000,00 грн, в т.ч. за 2023 рік – 5469000,00 грн, 9 місяців 2024 року – 7642000,00 грн.

Водночас, контролюючим органом залишено поза увагою, що згідно з положеннями ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно зі ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Положеннями абз. 2 ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта... Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади...Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Отже, законодавча конструкція цього договору передбачає, що експедитор може як самостійно виконувати певні дії, так і залучати інших осіб для організації та здійснення перевезення. При цьому, відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор може вступати у відносини з такими особами від власного імені або від імені клієнта.

Таким чином, правова природа договору транспортного експедирування полягає в тому, що його основним предметом є організація перевезення вантажу та вчинення юридичних і фактичних дій в інтересах клієнта та за його рахунок.

В свою чергу, за приписами ст. 1011 ЦК України, передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Отже, якщо експедитор укладає договори із залученими перевізниками від свого імені, але за рахунок клієнта, відповідні відносини мають характерні ознаки комісійного посередництва. Якщо ж експедитор діє від імені клієнта, відповідні відносини можуть мати ознаки представництва або доручення.

Враховуючи такі особливості, можна дійти висновку, що кошти, які надходять від замовника транспортно-експедиційних послуг на рахунок особи, яка надає такі послуги, для подальшої їх передачі виконавцю транспортних послуг на підставі договору транспортного експедирування, і не є платою за надання саме експедиторських послуг, є транзитними коштами та не належать на праві власності надавачу транспортно-експедиторських послуг, тому вони не є валовим доходом (обсягом виручки) такої особи у розумінні положень Податкового кодексу України.

Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду у справах № 810/3898/14 від 10.04.2020; № 824/503/19-а від 21.05.2019, № 813/6194/15 від 07.09.2021.

Водночас, для платника, який є замовником транспортно-експедиторських послуг, правова та фактична ситуація є відмінною, оскільки відповідно до статті 932 ЦК України залучення експедитором третіх осіб не звільняє його від відповідальності перед клієнтом за порушення договору, якщо інше не випливає із закону. Отже, залучення іншого перевізника саме по собі не припиняє договірного зв`язку між клієнтом та експедитором.

При цьому, якщо експедитор не укладає договорів перевезення з третіми особами від імені клієнта (що має місце у спірному випадку), то такий клієнт має господарські взаємовідносини лише з експедитором та сплачує йому кошти за отримані послуги в повному обсязі, у тому числі, в рахунок оплати послуг залучених третіх осіб.

Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов`язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об`єктів; організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників; здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Отже, законодавством передбачена можливість для експедитора залучення для надання транспортно-експедиторських послуг інших учасників та складення єдиного документа, який підтверджує факт надання послуги експедитора при перевезенні.

При цьому, платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування, внаслідок сплати яких зменшуються активи клієнта, що призводить до зменшення його власного капіталу, а тому оплата послуг експедитора за договором з надання транспортно-експедиційних послуг відноситься до витрат клієнта, незалежно від того, чи були залучені експедитором до виконання договору інші особи (крім випадку, якщо послуги залучених осіб оплачені клієнтом окремо).

Матеріалами справи підтверджується, що при отриманні транспортно-експедиційних послуг позивач мав господарські взаємовідносини лише з ФОП ОСОБА_1 , доказів іншого контролюючим органом не надано.

Як слушно звернув увагу суд першої інстанції, жодних доказів на підтвердження надання ФОП ОСОБА_1 позивачу виключно комісійних послуг відповідачем не наведено, письмових доказів, що дозволяють оцінити укладення, виконання і документальне оформлення ПП «СТС ТОРГ» договорів комісії і понесення витрат за такими договорами, відповідачем не вказано і до матеріалів справи не надано.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на прийняте рішення ДПС України від 24.07.2025 №21402/6/99-00-06-01-01-06 "Про результати розгляду скарги", яким скасовано раніше прийняте податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 15.05.2025 №00064090701 (в частині завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в загальній сумі 13 111 000,00 грн) та зазначено наступне: «… Перевіркою встановлено, що згідно облікових даних по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками", ПП «СТС ТОРГ» за перевіряємий період придбано послуги транспортування у ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 13111000 грн.

Взаємовідносини відбувались на підставі договору про надання послуг з перевезення вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування) №31-05-2023 від 31.05.2023, укладеного між ПП «СТС ТОРГ» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник)...

....контролюючим органом зроблено висновок про те, що оскільки документально не підтверджено надання ФОП ОСОБА_1 транспортно-експедиційних послуг, платником ПП «СТС ТОРГ» безпідставно віднесено до витрат вартість транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ФОП Капанадзе на загальну суму 13 111 000 гривень...

...Разом з тим, слід зазначити, що скаржником до перевірки було надано всі необхідні первинні документи, що підтверджують виконання умов зазначеного вище договору, що не заперечується контролюючим органом.

Натомість ГУ ДПС у Полтавській області під час перевірки здійснено аналіз діяльності ФОП ОСОБА_1 та його контрагентів (окрім ПП «СТС ТОРГ») та встановлено неправомірне відображення саме ФОПом доходів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 17.11.2020 у справі № 816/5040/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами-постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності...

.... Однак, аналіз акта перевірки свідчить про не відповідність його загальної та описової частин вимогам, встановленим у Порядку №727, адже він не відображає фактичних обставин справи та не містить чіткого обґрунтування і доказів порушення ПП «СТС-ТОРГ» податкового законодавства в частині … завищення собівартості реалізованої продукції на загальну суму 13 204 430 грн….».

Аналізуючи зміст акту документальної планової виїзної перевірки від 11.04.2025 №4850/16-31-07-01-01/37293953, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2025 №00064090701, та акту документальної позапланової перевірки від 09.10.2025 № 14689/16-31-07/01-01/37293953, на підставі якого прийнято спірне у межах цієї справи податкове повідомлення-рішення №00172800701 від 11.11.2025, колегія суддів зауважує, що в акті від 09.10.2025 контролюючим органом взагалі не враховано результати адміністративного оскарження позивачем висновків перевірки, оформлених актом від 11.04.2025 №4850/16-31-07-01-01/37293953, викладені в рішенні ДПС України від 24.07.2026 №21402/6/99-00-06-01-01-06 «Про результати розгляду скарги».

Так, зазначеним рішенням ДПС України скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 15.05.2025 №00064090701 у відповідній частині, зокрема щодо завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), та наведено висновки про відсутність належного обґрунтування тверджень контролюючого органу щодо безпідставного віднесення позивачем до складу витрат вартості транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 .

При цьому ДПС України прямо зазначено, що платником податків до перевірки було надано первинні документи на підтвердження виконання умов договору про надання послуг з перевезення вантажів (транспортно-експедиційного обслуговування), що не заперечувалося контролюючим органом. Натомість висновки про неправомірність відображення доходів стосувалися діяльності самого ФОП ОСОБА_1 та його контрагентів, а не безпосередньо господарських операцій позивача. У цьому контексті ДПС України також послалася на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.11.2020 у справі №816/5040/14, відповідно до якої достовірність даних податкового обліку платника не може ставитися в залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентами за умови реального здійснення господарських операцій та понесення відповідних витрат.

Крім того, за результатами розгляду скарги ДПС України встановлено невідповідність загальної та описової частин акта перевірки вимогам Порядку №727, оскільки акт не відображав належним чином фактичних обставин справи та не містив чіткого обґрунтування і доказів порушення позивачем податкового законодавства в частині завищення собівартості реалізованої продукції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що під час проведення документальної позапланової перевірки та складення акта від 09.10.2025 відповідач мав урахувати висновки ДПС України, викладені в рішенні від 24.07.2025 №21402/6/99-00-06-01-01-06 «Про результати розгляду скарги», та надати належну оцінку первинним документам, якими підтверджується реальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 . Однак не усунув установлені органом вищого рівня недоліки їх обґрунтування та не навів нових належних доказів порушення позивачем податкової дисципліни в цій частині, що свідчить про відсутність самостійного й достатнього обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Самі лише висновки щодо можливих порушень у діяльності контрагента позивача не є достатньою підставою для заперечення реальності господарських операцій та виключення відповідних витрат зі складу собівартості реалізованої продукції без належного дослідження обставин здійснення таких операцій безпосередньо позивачем.

Відтак, наведені обставини також підлягають урахуванню під час оцінки правомірності спірного податкового повідомлення-рішення №00172800701 від 11.11.2025.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведене порушення ПП «СТС ТОРГ» вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 6, 17 НП(С)БО 16, ПП «СТС ТОРГ» внаслідок неправомірного визначення показників Податкової декларації з податку на прибуток за 2023 та 9 місяців 2024, за рахунок завищення собівартості реалізованої продукції (товарiв, робіт, послуг) в загальній сумі 13111000,00 грн, в т.ч. за 2023 рік – 5469000,00 грн, 9 місяців 2024 рік – 7642000,00 грн за рахунок безпідставного включення транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 , відповідно, податкове повідомлення-рішення від 11.11.2025 №00172800701, яким позивачу збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 2359980,00 грн, застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 589995,00 грн є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даній справі відповідач не надав суду належних і допустимих доказів правомірності свого рішення, не довів його законності та обґрунтованості.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПП "СТС ТОРГ".

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги, який дублює відзив на позов, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 у справі № 440/1757/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 12.10.2026 року