Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №520/23945/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 520/23945/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 01.04.26 у справі № 520/23945/25

за позовом ОСОБА_1

до Дніпропетровської обласної державної адміністрації

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Дніпропетровської обласної військової адміністрації, які полягають у недотриманні вимог частини 2 статті 14 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді звернення (пропозиції–зауваження) ОСОБА_1 від 14.06.2025 ПР-18945752.

Зобов`язано Дніпропетровську обласну військову адміністрацію повторно розглянути звернення (пропозицією - зауваженням) ОСОБА_1 від 14.06.2025 ПР-18945752 з дотриманням вимог ч. 2 ст. 14 Закону України «Про звернення громадян».

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

23.03.2026 до суду надійшла заява адвоката - Уманця Андрія Ігоровича, представника позивача, про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив суд стягнути з Дніпропетровської обласної військова адміністрація на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 задоволено частково заяву представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської обласної військової адміністрації (просп. Олександра Поля, буд. 1, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49101, код ЄДРПОУ 00022467) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (три тисячі) грн 00 коп.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині розміру стягнених витрат на правову допомогу, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду не містить жодного обґрунтування з приводу не співмірності відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5000 гривень та якими критеріями керувався суд при визначенні розміру 2000 гривень, наприклад, як розмір вартості аналогічних послуг на ринку для даної категорії справ, собівартість послуг та інше. Також позивач звертає увагу на той факт, що з боку відповідача жодних клопотань про зменшення судових витрат не надходило. Зменшення судом витрат на правничу допомогу в даній справі порушує принцип змагальності сторін, передбачений у ст. 9 КАС України, оскільки позивачем разом зі своїм представником були надані докази щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень, натомість відповідачем не було надано доказів, що вартість аналогічних послуг, наданих адвокатом в даній категорії справ, є значно меншою на ринку для аналогічних послуг або розмір даних послуг становить 2000,00 гривень. Уважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн відповідають критеріям реальності та розумності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, оскільки вважає доводи позивача безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в межах апеляційного розгляду надається правова оцінка законності та обґрунтованості судового рішення в частині відмови у стягненні на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 1-5 статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 1-5 статті 134 КАС України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі – Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі №520/7431/19, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як слідує з матеріалів справи, 08.09.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Уманцем А. І. укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги другій стороні (Клієнту) на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар за надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

16.03.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Уманцем А. І. укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 08.09.2025 № б/н, відповідно до якого Адвокат зобов`язується надати Клієнту всі види правничої допомоги, виключно у адміністративній справі № 520/23945/25, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар за надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору на умовах і в порядку, що визначені Договором». 1.1.1. Пункти 3.1., 3.2. Розділ III Договору викласти в наступній редакції:

« 3.1. За надання правничої допомоги у адміністративній справі № 520/23945/25 Клієнт незалежно від результату виконання доручення зобов`язується виплатити Адвокату гонорар, фіксований розмір якого становить 5 000,00 (п`ять тисяч) грн в строки та в порядку, визначені п. 3.2 Договору».

Згідно акта прийому - передачі наданих послуг від 19.03.2026 адвокат надав наступні послуги згідно Договору про надання правничої допомоги від «08» вересня 2025 року № б/н: Послуга відповідно до п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги від «08» вересня 2025 року № б/н, а саме: представництво інтересів ОСОБА_1 у справі № 520/23945/25 в Харківському окружному адміністративному суді та надання інших видів правничої допомоги, пов`язаних з розглядом цієї справи, в тому числі надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складання процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав Клієнта. Ціна без ПДВ 5000,00 грн.

Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню, то колегія суддів зазначає, що проаналізувавши зроблені представником позивача розрахунки, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що всі виконані адвокатом роботи та надані послуги у цій справі мають бути оцінені загалом в сумі 2000 грн, оскільки зазначена справа не є складною, розглянута у спрощеному провадженні без виклику сторін до суду, позов задоволено частково, адвокатом у межах справи подано лише позовну заяву.

Окрім того, суд зазначає, що попереднє вивчення матеріалів, формування позиції та консультування, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, та вивчення судової практики, складання та подання адвокатських запитів, поглинаються стадією складання та подання позовної заяви.

Ураховуючи наведене, предмет спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на правничу допомогу позивача має становити загалом 2000,00 грн.

Така сума є співмірною з обсягом послуг, наданим адвокатом.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем жодного клопотання щодо зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги не заявлялось, спростовуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів електронної справи слідує, що 01.04.2026 від представника відповідача надійшла заява, в якій зазначено, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Зауважує, що справу № 520/23945/25 розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились, адвокат не відвідував суд для з`ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи, представником позивача лише подано до суду позовну заяву та в подальшому подано відповідь на відзив, інших дій не вчинялося.

Колегія суддів зазначає, що законом не визначено форми заяви, в якій викладаються заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу, а тому викладення відповідачем незгоди із стягненням на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у такий спосіб не суперечить чинному законодавству України.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції зменшив розмір витрат на правничу допомогу, незважаючи на те, що позивачем разом зі своїм представником були надані докази щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень, колегія суддів зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося судове рішення, всі його витрати на правничу допомогу, якщо встановить, що їх розмір є очевидно неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, що узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 16 березня 2023 року у cправі № 927/153/22.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі № 520/23945/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц