Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №520/3160/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 р.Справа № 520/3160/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 15.05.26 по справі № 520/3160/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративногоз адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.12.2024 №/ПС 046850014401, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати з 23 грудня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно із п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 01.04.2006 по 30.11.2017, з 01.02.2018 по 09.01.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передує року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки (13559,41 грн);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.04.2006 по 30.11.2017, з 01.02.2018 по 09.01.2024 у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по даній справі протягом 20 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 520/3160/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.12.2024 №/ПС 046850014401, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи позивача з 01.04.2006 по 30.11.2017, з 01.02.2018 по 09.01.2024 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з моменту звернення позивача із заявою від 09.01.2024.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що відсутні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 відповідно до п. “б” ч. 1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням його застосування відповідно до рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 №1- р/2020.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 09.01.2024 звернулася через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії та надала пакет необхідних документів для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

За результатами розгляду заяви від 09.01.2024 позивачці за принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.01.2024 №/ПС 046850014401 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Не погодившись із відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивачка звернулась до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі №520/10720/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі №520/10720/24 апеляційну скаргу - задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі № 520/10720/24 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.01.2024 №/ПС 046850014401, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2024 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині в позові відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 2131,71 грн.

Згідно з ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі №520/10720/24 відповідачем повторно розглянуто заяву позивача від 09.01.2024 та винесено рішення від 18.12.2024 №/ПС 046850014401, яким відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Дана відмова обґрунтована тим, що страховий стаж особи становить - 34 роки 01 місяць 25 днів. Пільговий стаж особи за Списком № 2 - відсутній.

Згідно з наданими документами до загального страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 01.04.2006 по 30.11.2017 та з 01.02.2018 по 30.08.2023, згідно з довідкою про підтвердження трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів № 8 від 30.08.2023, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку 5 Постанови КМУ від 12.08.1993р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме: не правильно зазначено посаду «сестра медична», адже згідно підрозділу 24 в розділу XXIV Постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 наявна посада «молодші спеціалісти з медичною освітою», «молодші медичні сестри з догляду за хворими», «сестри-господині»; розділі XXIV Постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 відсутній підрозділ 24в, в періоді роботи з 26.05.2014 по 24.06.2014 наявна перерва в атестації робочих місць.

Окрім цього, відповідачем у спірному рішенні зазначено, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1991 заявниця з 01.04.2006 по 31.08.2015 працювала на посаді «сестра медична палатна», з 01.09.2015 по 30.11.2017 та з 01.02.2018 по 31.08.2020 на посаді «сестра медична», з 01.09.2020 на посаді «сестра медична (брат медичний)».

Відповідачем також зазначено, що посада «сестра медична палатна» відсутня в переліках робочих місць виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, затверджених Наказом № 48 від 03.06.2004 та Наказом №84 від 26.05.2009.

Не погоджуючись із рішенням відповідача від 18.12.2024 №/ПС 046850014401, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності прийнятого рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.12.2024 №/ПС 046850014401, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до п. 5 Рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Згідно з п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається, , жінкам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

При цьому наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, а також загального страхового стажу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20.

Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що умовами для призначення жінці пільгової пенсії за віком за Списком 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, є: 1) досягнення 50-річного віку; 2) зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці 3) наявність страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; 4) проведення атестації робочих місць.

За обставинами справи, 09.01.2024 позивачка, звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 та надала необхідний пакет документів для призначення пенсії.

Проте рішенням Пенсійного фонду України позивачці повторно відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.

Так, відповідачем проігноровано висновки, зроблені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі №520/10720/24 та не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.04.2006 по 30.11.2017 та з 01.02.2018 по 30.08.2023.

В обґрунтування такої відмови відповідач зазначає, що довідка про підтвердження трудового стажу не відповідає вимогам додатку 5 Постанови КМУ від 12.08.1993р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Проте, як зазначено самим же відповідачем в оскаржуваному рішенні довідка про підтвердження трудового стажу надається за відсутності трудової книжки або відповідних записів.

Як установлено, з наданої до суду трудової книжки НОМЕР_2 , відповідні записи про трудову діяльність позивачки у періоди з 01.04.2006 по 30.11.2017 та з 01.02.2018 по 30.08.2023 містяться у зазначеній трудовій книжці.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону № 1788-XII).

Відповідно до п. п. 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Так, суд зазначає, що окрім наданої до Пенсійного органу трудової книжки позивачем надавалась довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів від 30.08.2023 №8, відповідно до якої пільговий стаж складає 17 років (станом на 31.08.2023). Дане робоче місце атестоване за умовами праці «Переліком робочих місць, працівникам, яким підтверджено право на пільгове забезпечення по Списку №2», затвердженого Наказом по об`єднанню «Про результати атестації робочих місць» №48 від 03.06.2000, №84 від 26.05.2009, №165 від 23.06.2014, №72 від 24.06.2019.

Таким чином, відмова у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи позивача з 01.04.2006 по 30.11.2017 та з 01.02.2018 по 30.08.2023 є протиправним та суперечить нормам чинного законодавства.

Щодо перерви в атестації робочого місця позивача у період з 26.05.2014 по 24.06.2014, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок № 442).

Так, на виконання пунктів 1, 2 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці, визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах.

За визначенням, наведеним у пункті 4 Порядку № 442 та підпункті 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 чи № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

З огляду на викладене, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 чи № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Такий висновок безумовно узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, позицією Верховного Суду у постанові від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а.

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Суд ураховує, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права, зокрема, на призначення пенсії є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася з відповідною заявою. При цьому, за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.12.2024 №/ПС 046850014401, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, ОСОБА_1 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи позивача з 01.04.2006 по 30.11.2017, з 01.02.2018 по 09.01.2024 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з моменту звернення позивача із заявою від 09.01.2024.

Доводи апеляційної скарги з зазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду відповідача з правовою оцінкою обставин справи, установлених у процесі її розгляду.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 у справі № 520/3160/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова