Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №520/2716/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р.Справа № 520/2716/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 27.05.26 по справі № 520/2716/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукрове" (далі позивач, ТОВ "Цукрове") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило суд:

- визнати протиправним та скасувати складене ГУ ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 00550480712 від 09.12.2025 про застосування штрафу в сумі 372 915,00 грн за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати;

- визнати протиправним та скасувати складене ГУ ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 00550500712 від 09.12.2025 про застосування штрафу в сумі 47 988,00 грн за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за користування землями Сахновщинської селищної ради;

- визнати протиправним та скасувати складене ГУ ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 00012650712 від 14.01.2026 на загальну суму 20 611 432,09 грн, у тому числі 16 737 226,15 грн податкових зобов`язань з орендної плати за користування землями Кегичівської селищної ради та 3 874 206,94 грн штрафної санкції;

- визнати протиправним та скасувати складене ГУ ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 00012680712 від 14.01.2026 на суму 2 626 957,36 грн. у тому числі 2 133 182,79 грн податкових зобов`язань з орендної плати за користування землями Сахновщинської селищної ради та 493 774,57 грн штрафної санкції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано складене ГУ ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 00550480712 від 09.12.2025 про застосування штрафу в сумі 372 915,00 грн за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати.

Визнано протиправним та скасувано складене ГУ ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 00550500712 від 09.12.2025 про застосування штрафу в сумі 47 988,00 грн за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за користування землями Сахновщинської селищної ради.

Визнано протиправним та скасовано складене ГУ ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 00012650712 від 14.01.2026 на загальну суму 20 611 432,09 грн, у тому числі 16 737 226,15 грн податкових зобов`язань з орендної плати за користування землями Кегичівської селищної ради та 3 874 205,94 грн штрафної санкції.

Визнано протиправним та скасовано складене ГУ ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення № 00012680712 від 14.01.2026 на суму 2 626 957,36 грн. у тому числі 2 133 182,79 грн податкових зобов`язань з орендної плати за користування землями Сахновщинської селищної ради та 493 774,57 грн штрафної санкції.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове" (вул. Соборна, буд.5, с-ще Слобожанське, Берестинський р-н, Харківська обл., 64020, код ЄДРПОУ 31633236) суму судового збору у розмірі 26 624 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири) грн 00 коп.

18 травня 2026 року представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив суд стягнути з ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ «Цукрове» витрати на надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 37 500,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначив, що 13.05.2026 Харківським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі №520/2716/26 за позовом ТОВ "Цукрове" до ГУ ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення рішення. Разом з тим, при ухваленні вищезазначеного судового рішення не було вирішено питання про витрати на професійну правничу допомогу, які є видом судових витрат в розумінні статті 132 КАС України.

Представник відповідача подав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій зазначив, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, неспівмірними та такими, що не підлягають задоволенню у заявленому розмірі. Просив врахувати, що заявлена сума витрат не підтверджена належними та допустимими доказами фактичного їх понесення, а також не відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності, визначеним Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) та усталеною судовою практикою Верховного Суду, є явно завищеними щодо складності та обсягу виконаних у справі робіт.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 заяву представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукрове" суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17500,00 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Цукрове» у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм процесуального права, без належного з`ясування всіх обставин справи та без належного мотивування, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Зазначив, що при визначенні розміру компенсації витрат суд зобов`язаний забезпечити баланс між правом особи на відшкодування понесених витрат та принципом розумного, пропорційного й ощадливого використання бюджетних коштів. Стягнення коштів з державного бюджету має здійснюватися виключно у мінімально необхідному та обґрунтованому розмірі, достатньому для компенсації реальних та необхідних витрат, оскільки надмірний фінансовий тягар не повинен покладатися на державу та платників податків. Спір у даній справі є типовим податковим спором щодо оскарження податкового повідомлення-рішення та не відзначається підвищеною складністю. Розгляд справи не потребував: проведення експертиз; дослідження значного обсягу доказів; аналізу нової або виключної правової проблематики; значної кількості судових засідань. Представник позивача брав участь лише у двох судових засіданнях, а позовна заява та інші процесуальні документи мають типовий характер та ґрунтуються на сформованій судовій практиці.

Частина послуг, зазначених в акті приймання-передачі послуг, фактично дублює одна одну та охоплюється загальною підготовкою правової позиції у справі. Зокрема, взаємопов`язаними складовими є: вивчення матеріалів справи; аналіз законодавства та судової практики; надання консультацій; підготовка процесуальних документів. Вказані дії є невід`ємною частиною професійної діяльності адвоката та не можуть штучно збільшувати суму компенсації.

Вважає, що в умовах запровадженого дії в Україні правового режиму воєнного стану, коли державні фінансові ресурси спрямовуються насамперед на забезпечення обороноздатності держави, національної безпеки, підтримання функціонування критичної інфраструктури та виконання інших першочергових завдань держави. У зв`язку з цим компенсація витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань має здійснюватися лише у мінімально необхідному та обґрунтованому розмірі, достатньому для відшкодування фактичних, неминучих і співмірних витрат, а будь-який надмірний фінансовий тягар не повинен покладатися на державу та платників податків

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін.

Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги додаткове рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, врахувавши, що позов задоволено, оцінив рівень витрат позивача на правничу допомогу, а також те, що їх сума була неспівмірною зі складністю предмета спору, виходив з критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17500 (за участь у судових засіданнях 9500 та складання позовної заяви у розмірі 8000 грн).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За приписами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частин 3 та 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України, згідно з якою розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Так, у поданій позивачем до суду першої інстанції заяві про ухвалення додаткового судового рішення, представник позивача просив стягнути на користь ТОВ "Цукрове" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 37500,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду: Договір про надання правової допомоги від 27.07.2023, укладений між адвокатом Турчаніновим В.І. та ТОВ "Цукрове"; додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги від 27.03.2023 від 14.05.2026; акт прийняття послуг із надання правової допомоги від 14.05.2026; ордер серія АО №1219974 від 20.02.2026; свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серія ЗР №21/1299.

Відповідно до акту прийняття послуг із надання правової допомоги від 14.05.2026 за договором про надання правової допомоги від 27.07.2023 Адвокат виконав, а Клієнт прийняв наступний обсяг робіт у адміністративній справі №520/2716/26 при розгляді судом першої інстанції:

- вивчення наданих матеріалів та заслуховування пояснень службових осіб Клієнта - витрачений час 2 години, вартість 4000 грн;

- аналіз нормативного матеріалу, коментарів, пошук та вивчення судової практики в аналогічних справах - витрачений час 3 години, вартість 6000 грн; надання консультацій та роз`яснень щодо оскарження податкового повідомлення - рішення - витрачений час 1 година, вартість 2000 грн;

- підготовка та подання позовної заяви про скасування податкового повідомлення - рішення - витрачений час 4 години, вартість 8000 грн;

- підготовка та подання відповіді на відзив - витрачений час 3 години, вартість 6000 грн;

- участь у підготовчому судовому засіданні - витрачений час 1 година, вартість 2000 грн;

- участь у двох засіданнях при розгляді справи по суті - витрачений час 3 години, вартість 7500 грн;

- складення заяви про винесення додаткового рішення по справі - витрачений час 1 година, вартість 2000 грн. Разом 37 500 грн.

Відповідно до пункту 4.4 додаткової угоди №1 до Договору про надання парової допомоги від 27.03.203 від 14.05.2026 сторони домовилися, що повна вартість отриманих послуг за Договором буде сплачена Клієнтом протягом 30 календарних днів після набрання законної сили рішення суду.

Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що на виконання договору про надання правової допомоги від 27.07.2023 позивачу надано послуги з професійної правничої допомоги, спрямовані на захист його інтересів у межах адміністративного судочинства у справі №520/2716/26. Результатом надання зазначених послуг стало ухвалення судового рішення, яким позовні вимоги задоволено, а спірні податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зі змісту норм частин 4-6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Так, в поданому до суду першої інстанції запереченні на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, відповідач виклав незгоду щодо заявленої до відшкодування позивачем суми судових витрат, покликаючись на те, що заявлена до відшкодування сума у 37 500,00 грн: є явно завищеною, не відповідає критеріям розумності, не підтверджена належними доказами, не є співмірною зі складністю справи та фактичним обсягом виконаних робіт.

Аналогічні доводи наведено відповідачем і в апеляційній скарзі стосовно присудженої до стягнення на користь позивача суми понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 500,00 грн.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Зменшуючи розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з 37 500,00 грн до 17 500,00 грн, суд першої інстанції виходив з принципу співмірності зі складністю предмета спору та виконаними адвокатом роботами (послугами), критеріїв розумності та пропорційності.

Колегія суддів підтримує такі висновки та зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Із наданого представником позивача, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 37500,00 грн, акта прийняття послуг із надання правової допомоги від 14.05.2026 убачається, що Адвокат виконав, а Клієнт прийняв наступний обсяг робіт у адміністративній справі №520/2716/26 при розгляді судом першої інстанції: вивчення наданих матеріалів та заслуховування пояснень службових осіб Клієнта - витрачений час 2 години, вартість 4000 грн; аналіз нормативного матеріалу, коментарів, пошук та вивчення судової практики в аналогічних справах - витрачений час 3 години, вартість 6000 грн; надання консультацій та роз`яснень щодо оскарження податкового повідомлення - рішення - витрачений час 1 година, вартість 2000 грн; підготовка та подання позовної заяви про скасування податкового повідомлення - рішення - витрачений час 4 години, вартість 8000 грн; підготовка та подання відповіді на відзив - витрачений час 3 години, вартість 6000 грн; участь у підготовчому судовому засіданні - витрачений час 1 година, вартість 2000 грн; участь у двох засіданнях при розгляді справи по суті - витрачений час 3 години, вартість 7500 грн; складення заяви про винесення додаткового рішення по справі - витрачений час 1 година, вартість 2000 грн. Разом 37 500,00 грн.

Разом із тим сам по собі факт зазначення в акті наведеного переліку послуг не є достатньою підставою для відшкодування їх вартості у заявленому розмірі 37 500,00 грн. При визначенні розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами, суд має оцінити не лише факт надання відповідних послуг, а й їх необхідність для розгляду справи, складність виконаної роботи, обсяг фактично наданих послуг, витрачений адвокатом час, а також співмірність заявлених витрат із характером та складністю спору.

Аналізуючи зміст наданих адвокатом послуг, колегія суддів зауважує, що вивчення наданих матеріалів та заслуховування пояснень службових осіб Клієнта, аналіз нормативного матеріалу, коментарів, пошук та вивчення судової практики в аналогічних справах, надання консультацій та роз`яснень щодо оскарження податкового повідомлення-рішення за своїм змістом є взаємопов`язаними підготовчими етапами формування правової позиції та складання позовної заяви. Відтак, зазначені роботи не можуть оцінюватися виключно як ізольовані послуги, без урахування їх функціонального зв`язку та спрямованості на досягнення єдиного процесуального результату. За таких обставин під час визначення співмірного розміру витрат необхідно оцінювати сукупний обсяг відповідної роботи, її складність та фактичні часові затрати, не допускаючи необґрунтованого збільшення загальної вартості правничої допомоги внаслідок окремого тарифікування взаємопов`язаних етапів підготовки до судового розгляду.

Крім того, оцінюючи обґрунтованість витрат на участь адвоката в судових засіданнях, колегія суддів ураховує фактичний перебіг судового розгляду та тривалість відповідних процесуальних дій. Так, підготовче судове засідання, призначене на 11.03.2026 об 11:30, було перенесено на 17.03.2026 об 11:30. 17.03.2026 судом задоволено заяву позивача про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи до 01.04.2026 на 10:30. Судове засідання 01.04.2026 тривало з 11:52:32 до 12:00:29, тобто близько восьми хвилин. Наступне засідання, що відбулося 22.04.2026, тривало з 09:50:02 до 11:04:21 (1 година 14 хвилин), після чого у зв`язку з переходом до судових дебатів оголошено перерву до 13.05.2026. Судове засідання 13.05.2026 тривало з 10:36:21 до 11:07:16 (31 хвилина).

Отже, фактична тривалість трьох судових засідань, що відбулися 01.04.2026, 22.04.2026 та 13.05.2026, становила сукупно близько 1 години 53 хвилини. При цьому в акті прийняття послуг із надання правової допомоги зазначено 1 година участі адвоката у підготовчому судовому засіданні та три години участі адвоката у двох судових засіданнях під час розгляду справи по суті. Зіставлення цих відомостей із фактичною тривалістю судових засідань свідчить про необхідність оцінки обґрунтованості заявлених часових затрат з урахуванням конкретних обставин справи.

Колегія суддів водночас бере до уваги, що час, необхідний для надання правничої допомоги, може охоплювати не лише безпосередню участь у судовому засіданні, а й підготовку до нього та очікування початку, проте такі витрати мають бути розумними й співмірними з фактичним обсягом виконаної роботи.

Окремої оцінки потребують витрати на складення заяви про ухвалення додаткового судового рішення, на підготовку якої адвокатом, згідно з актом, витрачено одну годину та визначено вартість у розмірі 2 000 грн.

Колегія суддів зауважує, що складення такої заяви є окремою процесуальною дією, яка здійснюється після ухвалення рішення суду та спрямована на вирішення питань, не вирішених у відповідному судовому рішенні. Тому обґрунтованість витрат на її підготовку має визначатися з урахуванням змісту заяви, характеру порушеного в ній питання та фактичного обсягу роботи, необхідної для її складення. Сам по собі факт підготовки такої заяви не є достатньою підставою для відшкодування зазначеної в акті суми без оцінки її розумності та співмірності.

При визначенні розміру витрат судом також враховано співвідношення заявленої до відшкодування суми витрат із ціною спору та значенням справи для позивача, а також відсутність обставин, які б свідчили про виняткову складність справи, необхідність проведення значного обсягу додаткових досліджень або вчинення інших процесуальних дій, що об`єктивно зумовлювали б понесення витрат у заявленому розмірі.

Водночас суд не заперечує факту надання позивачу професійної правничої допомоги та фактичного понесення ним витрат на її оплату. Зменшення розміру витрат, що підлягають стягненню з відповідача, не означає висновку про те, що відповідні послуги фактично не надавалися або що позивач не мав права на їх оплату. Суд вирішує виключно питання про те, яка частина понесених витрат є обґрунтованою, необхідною та співмірною саме для цілей їх покладення на іншу сторону спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що визначена судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500,00 грн відповідає характеру та складності справи, фактичному обсягу виконаної представником роботи, кількості та тривалості проведених судових засідань, змісту підготовлених процесуальних документів та є співмірною з обсягом наданих послуг.

Натомість заявлена до стягнення сума у розмірі 37500,00 грн не підтверджена належним чином деталізованим розрахунком фактичних витрат часу та вартості кожного виду наданої послуги.

З урахуванням усіх наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме сума 17 500,00 грн є обґрунтованою та співмірною з фактично наданою професійною правничою допомогою, складністю справи, обсягом виконаної роботи та часом, необхідним для її виконання, а підстави для стягнення з відповідача витрат у заявленому розмірі 37500,00 грн відсутні.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 16 березня 2023 року у cправі № 927/153/22 щодо того, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням установлених обставин справи.

Колегія суддів звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, особливо, якщо мова йде про суб`єкта владних повноважень, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 25.10.2019 у справі №826/13270/16, №826/841/17 від 05.09.2019).

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності розміру задоволених судом судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Колегією суддів також взято до уваги, що апелянтом в апеляційній скарзі не вказано розміру витрат на правничу допомогу, який він вважає обґрунтованим, а також не наведено конкретних доводів, а не загальних посилань, які б дійсно свідчили про неспівмірність суми витрат на правничу допомогу 17 500,00 грн зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, з огляду на ступінь складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення присудженої судом першої інстанції суми витрат на правничу допомогу у розмірі 17 500,00 грн.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване додаткове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 252, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі № 520/2716/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 12.10.2026 року